До 90-х роковин пам'яті жертв голодомору.

 «Запали свічку» — вшануй пам'ять жертв голодоморів.

Цьогоріч 25 листопада відзначається День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Відзначається він Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів».

Частина українських істориків та громадських діячів вважає за доцільне відзначення четвертої суботи листопада як «Дня пам'яті жертв Голодомору». На сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 рр. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено, а отже, від вживання слова «голодомори» в множині нівелюється поняття Голодомору 1932—1933 рр. як «геноциду».

З цієї нагоди в Музеї історії міста Козятин з 21 листопада організовано виставку "Жахи голодоморів 1932-1933 років ".На ній представлено спогади очевидців - земляків про ті жахливі роки, які довелось їм пережити. Усі свідки вже пішли у потойбічні світи. Їх спогади є краплиною великої трагічної історії українців тоталітарного радянського режиму.

Записані вони у 2006 р. рукописно Музеєм історії міста Козятин за сприяння віділу внутрішньої політики в особі Тетяни Куніцкої та відеозйомкою методистом міського будинку культури Сергієм Ткачуком.

Нещодавно у музей поступив цікавий експонат .

Із Козятинського терцентру до музею принесли трилітрову банку законсервованого у 1995 році хліба. Запасалися сухарями подружжя Третяків Ольга Іванівна ,1925 року народження з чоловіком Феодосієм Лукичем, 1927 року народження. Сімейна пара пережила голод і до цього часу , як робили батьки, завжди заготовляли харчі про запас. Це у українців вже на генному рівні. Зберегла законсервований хліб і передала до фондів музею донька Паламарчук Тетяна Феодосівна, яка в свій час працювала заступником директора Козятинського терцентру. Як зазначила пані Тетяна, що одну із банок вона якось відкрила і звідти по всьому приміщенню розповсюдився хлібний свіжий аромат.

Щиро дякуємо.

Запрошуємо до музею, щоб відвідати виставку і пом'янути наших пращурів, дізнатися про жахливі моменти, які вам мало відомі.