Відвідайте виставку  картин  майстринь з Козятина Людмили Машевської та Наталії Дзіодзін із села Пиківець.

Нарешті  після холодної, затяжної зими, мешканці міста залізничників, щоденно насолоджуються сонячним теплом  . 16 березня  шанувальники  історії   завітали   до КЗ «Музей історії міста Козятин»   почерпнути позитивної енергетики від «Вишиваної краси» мисткинь громади. 

.Обидві  панянки  знані в Козятинській територіальній громаді  персоналії.

 Чарівна педагогиня Наталія Дзіодзін -  вже 14  років  викладає трудове навчання та образотворче  мистецтво в Пиковецькій гімназії Козятинської міської ради.  Улюблені заняття - різьблення по дереву, вишивання хрестиком картин та малювання.   З дитячих років захоплювалася таким  видом декоративно – ужиткового мистецтва , як вишивка  й вміла тримати голку з ниткою ще з малку.  Наталя Григорівна уродженка Житомира, але з родиною переїхали на Козятинщину  в мальовниче село Пиковець. Там навчалася й зустріла своє кохання. Закохався в полісяночку наш легінь Богдан  із родини талановитого різьбяра,  митця , учителя Володимира Дзіодзіна.  Син теж професійно оволодів улюбленою  мистецькою технікою   батька. Можливо,  важливу роль в знайомсті   й   взаємній симпатії обдарованих молодих людей, мало захоплення творчістю . З часом створили родину. Виховують та ростять  трьох синів – продовжувачів роду. Глава родини , коли це необхідно було, пішов добровольцем на війну. Про це розповіла  під час вітання вишивальниці психологіня, голова  правління громадської організації батьків дітей з інвалідністю "ДОМ" Тетяна Яковлєва.

Подружжя підтримують одне одного. Разом, всією родиною  біля свого будинку   відремонтували та розписали фарбами неприглядну автобусну   зупинку. Пані Наталія   з вчителями доклала  чимало зусиль, щоб комфортніше , яскраво й естетично  виглядало гімназійне   укриття для учнів    під час повітряної тривоги. На виставці в музеї вона представила 5 вишитих картин .Обрамлені вони в чудові , естетичні дерев’яні рами, виготовлені чоловіком. Це лише частина  робіт створених рукодільницею.  Разом з матусею скласти їй компанію приїхали до музею  троє  синів вишивальниці - Назар, Тарас, Роман, яким вона теж привила любов до вишивки . Підтримав колегу і привітав з відкриттям виставки  від імені колективу  директор Пиковецької  гімназії  Юрій Михайлович  Безпалько. Приєдналася з  щирими вітаннями рідна сестра чоловіка, вчителька трудового навчання  й  прикладного мистецтва  з Козятинського   ліцею№3,  завуч по виховній роботі Ольга Володимирівна Клірішенко .

 Також14 вишитих картин надала для виставки екс керівник зразкового аматорського колективу «Зорянка- Арт»   Людмила  Дмитрівна Машевська -  Ім’я  і прізвище мисткині відоме більшості  мешканцям територіальної громади та  області . Понад 50 років в культурі , як   методист, фахівець хореографічного жанру  , керманич  народного ансамблю танцю «Зорянка» при районному будинку культури, а пізніше засновниця популярного в місті   зразкового аматорського колективу «Зорянка- Арт».

Людмила, як і  Наталія –полісянка, народилася в  селі Чорнорудка на Житомирщині. Зростала разом з братом Петром в місті залізничників Козятині .Навчалася в  школі №2. Паралельно  бігала з подругами на танцювальний гурток в  районний будинок культури,  виступала  з танцювальним колективом «Юність» на сцені.

Зрозуміло, що  після закінчення школи, обрала майбутню спеціальність працівника культури і керівника хореографічного колективу. Вступила до Житомирського культосвітнього училища.

Отримавши диплом, повернулася в рідне місто . Як молодому фахівцю запропонували вакантну посаду директора Вернигородоцького сільського будинку культури. Організовувала вечорами по вихідним дискотеки, концерти й інші заходи.  Навчала мистецтву танцю сільських школярів.

Керівництво культурою району  , спостерігаючи за успіхами і  завзятістю до роботи  молодого керівника, запропонували  посаду методиста й  керівника танцювального колективу «Зорянка» в РБК.

І цей етап  творчого життя Людмила Машевська подолала успішно. Одразу взялась  за поповнення  колективу дітьми. В короткий термін танцюристи Козятина займали вже  призові місця на конкурсах, фестивалях. Колектив брав активну участь у всіх районних, міських та обласних заходах. Сама танцювала на сцені й організовувала навколо себе залюблену  у народний танець молодь.

Поруч  з нею  в «Зорянці » танцювали й виховувалися її сини - Дмитро та Антон.   З часом  сімейна пара забажала стати продовжувачами  династії хореографів Машевських й  отримали  професійну хореографічну освіту у Польщі. Людмила Машевська  дітям не перечила.  Молодечий запал  сімейної пари , креативність, успіхи  підштовхнули її передати кермо колективом  в надійні руки. Подальшій діяльності    завадила війна.

Сьогодні Людмила Машевська на пенсії не відпочиває,  Вона зайнялася  новим хобі – вишиванням ікон та картин.   З  дитинства спостерігала, як  мама  й бабуся тримали а руках голку,  й вчилася вишивати по полотну   вишиті  хрестиком  шедеври.   Завітала до церкви , отримала благословення на вишивку  ікон . Першою  на полотні з’явилася  ікона  Святого Миколи Чудотворця.  Вона   зберігається як оберіг у старшого сина Дмитра.  Сьогодні пані Людмила представила на виставку  14 різної тематики барвистих робіт. Свій   вільний час  присвячує разом з чоловіком улюбленій дачі в сільській місцевості, природі і  вирощуванню квітів.

На відкриття виставки картин завітало чимало шанувальниць  вишивки. Серед них   колега по роботі  Людмили,  в минулому з великим досвідом  інспектор районного відділу культури, подруга  Тетяна Ліпчинська. Вона розповіла  присутнім  й про інші   таланти  козятинської вишивальниці й подарувала чимало  їй приємних  слів та компліментів.  З  масою  вітань долучилися вчителі Свінціцька Ганна Родіонівна та Кобилянська Ольга Борисівна «Ліцею 2 Козятинської міської ради», де навчалася Людмила Машевська .

Зачарувала всіх присутніх віртуозною грою на скрипці викладач класу скрипки  Козятинської музичної школи Людмила  Баюк.

Ми щиро вдячні рукодільницям Людмилі Машевській та Наталі Дзіодзін , які прикрасили зустріч весни    в музейному  закладі  тематичною  експозицією із  20 захоплюючих  картин.  

Приємного перегляду відвідувачам музею, а нашим шановним вишивальницям натхнення, весняного тепла, миру!

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин » Лілія Макаревич

 

 

  СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ГРУБІКУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

ГРУБІК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ 

(23.07.1980 - 18.03.2023)

СОЛДАТ, СТАРШИЙ СТРІЛЕЦЬ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ БОЙОВОЇ МАШИНИ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 1-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ В\Ч А 4395.  ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ ВОЛОДИМИР 23 ЛИПНЯ 1980 РОКУ У М. КОЗЯТИНІ. НАВЧАВСЯ В ШКОЛІ – ЛІЦЕЇ №4. ЗАКІНЧИВ НАШЕ УЧИЛИЩЕ. З 1998 ПО 2000 РІК ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ. ДАЛІ РОБОТА НА ПТАХОКОМБІНАТІ.

13 СІЧНЯ 2023 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. А 18 БЕРЕЗНЯ СОЛДАТ ГРУБІК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ СТАРШИЙ СТРІЛЕЦЬ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ БОЙОВОЇ МАШИНИ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 1-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 4395, В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БОГДАНІВКА, БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ , ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ ЗАГИНУВ.

ГЕРОЙ ПОХОВАНИЙ НА МІСЬКОМУ ЦВИНТАРІ НА « АЛЕЇ СЛАВИ».

      СЛВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

15 БЕРЕЗНЯ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  КРАВЧУКУ ВІКТОРУ ІВАНОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

КРАВЧУК ВІКТОР ІВАНОВИЧ

( 10.09. 1969 - 15.03.2023)

СОЛДАТ, ВОДІЙ 2-ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ, 2-ОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ В/Ч А 7350.

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ ГЕРОЙ 10 ВЕРЕСНЯ 1969 РОКУ В С. СОСНІВКА ПОГРЕБИЩАНСЬКОГО РАЙОНУ. ТАМ ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ. ВИВЧИВСЯ НА ВОДІЯ. З 1987-1989 РОКИ ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ. 

ПІСЛЯ АРМІЇ ОДРУЖИВСЯ. В 1992 РОЦІ ПЕРЕЇХАЛИ В КОЗЯТИН. ЧЕРЕЗ РІК  НАРОДИЛАСЬ ДОНЕЧКА, А В 1999 РОЦІ – СИН. ДОВГИЙ ЧАС ПРАЦЮВАВ ЗА СВОЄЮ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ В ПМК 9. ПІСЛЯ ЧОГО ПЕРЕЙШОВ В КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО « ЧИСТЕ МІСТО» . 28 ГРУДНЯ 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. 

15 БЕРЕЗНЯ 2023 РОКУ ВОДІЙ 2-ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ, 2-ОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7350, СОЛДАТ КРАВЧУК ВІКТОР ІВАНОВИЧ, БУВШИ ВІРНИМ ПРИСЯЗІ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, МУЖНЬО ВИКОНУЮЧИ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК, В БОЮ ЗА УКРАЇНУ, ЇЇ СВОБОДУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЗАГИНУВ  У М. БАХМУТ.

ДОБРИЙ, СПРАВЕДЛИВИЙ, ПОЗИТИВНИЙ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ ТА РІШУЧИЙ - ТАКИМ ВІН ЗАЛИШИТЬСЯ НАЗАВЖДИ В СЕРЦЯХ КОЖНОГО З НАС. 

ЗГІДНО З УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІД 01.12.2023 №797 ЗА ОСОБИСТУ МУЖНІСТЬ І САМОВІДДАНІСТЬ, ВИЯВЛЕНІ В ЗАХИСТІ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ, ВІРНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ, СОЛДАТ КРАВЧУК ВІКТОР ІВАНОВИЧ НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО).

 СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  СЬОГОДНІ ПЕРША РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  БАРБАДИНУ БОГДАНУ ІВАНОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

БАРБАДИН БОГДАН ІВАНОВИЧ

(31.10.1992-10.03.2025)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 2 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, 1 – Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 4638.

 

ГЕРОЙ НАРОДИВСЯ 31 СІЧНЯ 1992 РОКУ В МІСТІ КОВЕЛЬ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ЗГОДОМ СІМ’Я ПЕРЕЇХАЛА ДО КОЗЯТИНА. НАВЧАВСЯ В ШКОЛІ №2 ТА В МУЗИЧНІЙ ШКОЛІ. ДЯДЬКО БОГДАНА, ЯКИЙ ЗАРАЗ НА ФРОНТІ, ДОКЛАВ СВОЇХ ЗУСИЛЬ, ЩОБ ВИХОВАТИ ПЛЕМІННИКА СПРАВЖНІМ ЧОЛОВІКОМ. ДО ОСТАННЬОГО ТУРБУВАВСЯ І ПЕРЕЖИВАВ ЗА НЬОГО. БОГДАН ЗАКІНЧИВ НАШЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩА. ОСВОЇВ БУДІВЕЛЬНУ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ. ЗАРОБЛЯВ КОШТИ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ СВОЇ ВМІННЯ. А ЩЕ ВИВЧАВ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ. БУВ ДУЖЕ ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ. ЗАВЖДИ ВЕСЕЛИЙ, ТОВАРИСЬКИЙ, ВІДПОВІДАЛЬНИЙ. ДЛЯ ДРУЗІВ І КОЛЕГ – ВЗІРЕЦЬ ЛЮДЯНОСТІ ТА ЧУЙНОСТІ. МУЖНІЙ ТА НЕЗЛАМНИЙ. ВИХОВАНИЙ СПРАВЖНІМ ЧОЛОВІКОМ. МАЮЧИ ТАКІ ЧЕСНОТИ ВІН НЕ МІГ НЕ ПІТИ РЯТУВАТИ БАТЬКІВЩИНУ.

19 СІЧНЯ 2023 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ. НАВЧАННЯ ПРОХОДИВ В УГОРЩИНІ. А ПОТІМ СЛУЖБА НА МИКОЛАЇВЩИНІ, ХЕРСОНЩИНІ, ХАРКІВЩИНІ, ЛУГАНЩИНІ. ЩОРАЗУ РИЗИКУЮЧИ ЖИТТЯМ ВИХОДИВ НА НОВЕ БОЙОВЕ ЗАВДАННЯ, АБИ ДЛЯ НАС НАСТАВ НАШ ЗВИЧНИЙ ДЕНЬ.

ПІСЛЯ ВІЙНИ МРІЯВ ЖИТИ СПОКІЙНО, ВЕСТИ ГОСПОДАРСТВО. 10 БЕРЕЗНЯ СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 2 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, 1 – Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 4638 БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ НОВОВОДЯНЕ, СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ, ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ ЗАГИНУВ. ПОХОВАНИЙ БОГДАН НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

                                                                      ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА СЛАВА ГЕРОЮ!

  СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ЖУКІВСЬКОМУ ВІТАЛІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО 

Жуківський Віталій Олександрович

(17.12.1983 - 10.03.2023)

 Стрілець – санітар 2 - го відділення 3 - го взводу 2 -ої стрілецької роти 1 – го  стрілецького батальйону в/ч А 1619.

Нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

Полеглий воїн народився 17 грудня 1983 року в с. Махаринці. Навчався та проживав весь час у своєму рідному селі . З часом   виїхав до нашої столиці, де працював на будівництві, пізніше в охоронній фірмі. Туга за   рідним селом повернула Віталія на Козятинщину. Влаштувався   в селі на роботу трактористом. 

Перед самою війною зустрів дівчину і зрозумів, що  не уявляє свого життя без Галини. 11 травня 2022 року молодята одружилися, а потім  пішов боронити нашу землю.

Воїн, вірний військовій присязі  у бою за територіальну цілісність , виявивши стійкість і мужність, 10 – го березня  2023 року загинув, захищаючи нас з вами біля населеного пункту Невельське Донецької області.

Доброзичливий, життєрадісний, цілеспрямований, щирий та завжди готовий прийти на допомогу тому, хто її потребує – таким був та назавжди залишиться Віталій  в наших серцях.

Сьогодні, на виконання доручення начальника Вінницької ОВА Сергія Борзова, заступником міського голови з питань діяльності органів виконавчої ради Козятинської МР Павлом Холковським разом з головою Хмільницької РВА Богданом Кузнєцом, його заступником Олександром Пузирем та представниками Хмільницького РТЦК та СП вручили державні нагороди родинам загиблих військовослужбовцям Козятинської територіальної громади.

Згідно з Указом Президента України від 17.11.2023 №755 за особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено:

    Жуківського Віталія Олександровича стрілець – санітар, 2 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти, 1 стрілецького батальйону в/ч А 1619. Загинув поблизу н.п. Невельське, Ясинуватського району, Донецької області. 

                                       Слава Герою! Вічна пам'ять!

 СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ЧЕРНЮКУ ВІКТОРУ МИКОЛАЙОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО 

ЧЕРНЮК ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ

(10.09. 1986 - 06.03.2022)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ, ПОМІЧНИК ГРАНАТОМЕТНИКА В/Ч А 1231.

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ»  ІІІ СТУПЕНЯ, ПОЧЕСНИМ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗСУ «КОМБАТАНТСЬКИЙ ХРЕСТ»  ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЧЕСТЬ ТА ПАМ'ЯТЬ», ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН (2,МЕДАЛЛЮ «ЗАХИСНИК ВІТЧИЗНИ» , МЕДАЛЛЮ «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ», ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ» (ПОСМЕРТНО).

 

НАРОДИВСЯ В М. КОЗЯТИНІ У 1986 РОЦІ В СІМ’Ї ЗАЛІЗНИЧНИКІВ. НАВЧАВСЯ В ШКОЛІ №5. ПІСЛЯ ШКОЛИ ВСТУПИВ ДО КОЗЯТИНСЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО УЧИЛИЩА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ СЛЮСАР З РЕМОНТУ РУХОМОГО СКЛАДУ. ТЕПЛО ПРО ВІКТОРА ЗГАДУЄ ДИРЕКТОР ЗАЛІЗНИЧНОГО УЧИЛИЩА АНДРІЙ СТЕЦЮК. ВІН ПОМІТИВ У ХЛОПЦЯ ЗДІБНОСТІ ДО НАВЧАННЯ І ПРОПОНУВАВ ЙОМУ ПРОДОВЖИТИ НАВЧАННЯ В ТЕХНІКУМІ. ВІКТОР СКОРИСТАВСЯ ПОРАДОЮ ЗАСЛУЖЕНОГО ПРАЦІВНИКА ОСВІТИ ДЕЩО ПІЗНІШЕ. СПОЧАТКУ ВІН ВИРІШИВ ПРАЦЮВАТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ У ЛОКОМОТИВНОМУ ДЕПО, ВІДСЛУЖИТИ В АРМІЇ, А ВЖЕ ПОТІМ ПІШОВ НАВЧАТИСЯ В ТЕХНІКУМІ.

ПІЗНІШЕ ХЛОПЕЦЬ ЗУСТРІВ СВОЮ ТЕТЯНУ. ВІКТОР ДУЖЕ ЛЮБИВ ДІТЕЙ І СИНА КОХАНОЇ ЖІНКИ ПРИЙНЯВ, ЯК РІДНОГО. У 2013 РОЦІ ПАРА ОДРУЖИЛАСЯ, В НАСТУПНОМУ, 2014, У НИХ НАРОДИЛАСЯ ДОНЬКА ВІКТОРІЯ. НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ  НАБУВ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ГІРСЬКОГО СТРІЛЬЦЯ. ЦЕ РІД ВІЙСЬК, ДО ЯКОГО НАЛЕЖАТЬ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ, АРТИЛЕРІЙСЬКІ, ІНЖЕНЕРНІ ТА ІНШІ ЧАСТИНИ І З’ЄДНАННЯ, ЯКІ НАВЧЕНІ ДЛЯ БОЙОВИХ ДІЙ У ГІРСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ. ДВА РАЗИ ПРОХОДИВ ВІЙСЬКОВУ ПІДГОТОВКУ ЩЕ ДО 24 ЛЮТОГО. ЙОМУ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ З ВІЙСЬККОМАТУ, І ВІН ПОЇХАВ У ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ, А ВЖЕ ЗВІДТИ ЙОГО НАПРАВИЛИ У АЕРОПОРТ, ДЕ Й СТАВСЯ РАКЕТНИЙ ОБСТРІЛ.   РАШИСТИ РОЗБИЛИ ВІННИЦЬКИЙ АЕРОПОРТ 6 БЕРЕЗНЯ. БУЛО БАГАТО ПОРАНЕНИХ, РОДИНА ЧЕРНЮКІВ СПОДІВАЛАСЯ, ЩО ВІКТОР У ЛІКАРНІ. АЛЕ КОЛИ З-ПІД ЗАВАЛІВ ЛЕТОВИЩА СТАЛИ ДІСТАВАТИ ТІЛА ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ, СЕРЕД ДЕСЯТИ ЗАГИБЛИХ БУВ І НАШ ЗЕМЛЯК ВІКТОР ЧЕРНЮК. У ВІКТОРА Є ЩЕ ОДИН СИН, ВІН ТАКОЖ НА ВІЙНІ. КОЗЯТИН ПОПРОЩАВСЯ З ГЕРОЄМ 9 БЕРЕЗНЯ 2022 Р.. БЕЗ БАТЬКА ЗАЛИШИЛИСЯ ДВОЄ ДІТЕЙ. 

18 СЕРПНЯ  2025 РОКУ УРОЧИСТО  ВІДКРИТО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ПАМ’ЯТІ ВОЇНУ- ЗЕМЛЯКУ  ЧЕРНЮКУ ВІКТОРУ МИКОЛАЙОВИЧУ (10.09. 1986 - 06.03.2022) - СОЛДАТУ, СТРІЛЬЦЮ, ПОМІЧНИКУ ГРАНАТОМЕТНИКА В/Ч А 1231.  ВІДКРИТО ДОШКУ ЗА УЧАСТЮ  СЕКРЕТАРЯ  КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІРИНИ РЕПАЛО, ДУХОВЕНСТВА ТА ГРОМАДСЬКОСТІ   НА БУДИНКУ, ДЕ ПРОЖИВАВ ПОЛЕГЛИЙ  ВОЇН-ЗЕМЛЯК  ЗА АДРЕСОЮ :  М. КОЗЯТИН, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ , №6 .

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  КУНИЦЬКОМУ ОЛЕКСАНДРУ МИХАЙЛОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО 

КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ

(22.02.1967 - 04.03.2023)

ПОЛКОВНИК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ОФІЦЕР КІНОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ В\Ч А 2330 КОМАНДУВАННЯ СИЛ ПІДТРИМКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. 

НАГОРОДЖЕНИЙ: ВІДЗНАКОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ". НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗНАК ПОШАНИ". МЕДАЛЛЮ "УЧАСНИК АТО". 

        КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ НАРОДИВСЯ 22 ЛЮТОГО 1967 РОКУ С. СЕСТРИНІВКА. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ 8 – ГО КЛАСУ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ №1 ВСТУПИВ ДО БЕРДИЧІВСЬКОГО МАШИННО–БУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ, ПІСЛЯ ЧОГО ВИРІШИВ ЗВ’ЯЗАТИ СВОЄ ЖИТТЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СПРАВОЮ ТА ВСТУПИВ В  ЛЕНІНГРАДСЬКЕ ВИЩЕ УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНИХ ВІЙСЬК ТА ВІЙСЬКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ.        

КОЛИ ПОЧАЛАСЯ РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ  З 14 ЛЮТОГО 2015 РОКУ ПО 6 КВІТНЯ 2016 РОКУ СТАРШИЙ ІНЖЕНЕР ТЕХНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А - 3631 БРАВ УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ, ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ І ЗАХИСТІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ В РАЙОНАХ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ В ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ. З 2017 ГО ПО 2021 РОКИ ПРОДОВЖУВАВ СЛУЖБУ ЗАСТУПНИКОМ КОМАНДИРА ЧАСТИНИ З ОЗБРОЄННЯ – НАЧАЛЬНИКОМ ТЕХНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А - 3631. З 2021 РОКУ ПО ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ОФІЦЕР КІНОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 2330.

БАГАТО ПЕРЕПОН ПОДОЛАВ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ, АЛЕ  ХВОРОБА  ПЕРЕМОГЛА.

ПОМЕР ВІД СТРАШНОЇ ХВОРОБИ НАШ ЗЕМЛЯК, ЗАХИСНИК УКРАЇНИ ПІДПОЛКОВНИК КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ.

У НЬОГО БУЛО БАГАТО ПЛАНІВ НА МАЙБУТНЄ, МРІЯВ ДОЧЕКАТИСЯ ОНУКІВ ТА  ПОЇХАТИ З НИМИ  ПОРИБАЛИТИ.

ВІН БУВ ПОБРАТИМОМ, ЯКИЙ НІКОЛИ НЕ ХОВАВСЯ І БРАВСЯ ЗА БУДЬ-ЯКЕ ЗАВДАННЯ. ЗАВЖДИ НАМАГАВСЯ БУТИ КОРИСНИМ.МИ ВСІ ЗАПАМ’ЯТАЄМО ЙОГО, ЯК ПРОСТОГО ТА ВІДВЕРТОГО ДРУГА. У ОЛЕКСАНДРА ЗАЛИШИЛАСЬ ДРУЖИНА ТА ДВОЄ ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ.

      СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!