Марія Свердел студентка з Козятина одна із переможниць обласного конкурсу «Смак Поділля»

Любі шанувальники історії міста Козятин, ділимося з вами приємною новиною. Сьогодні до нашої скарбниці давнини завітали поважні гості, мешканці міста залізничників – студентка Вінницького національного аграрного університету Марія Свердел зі своєю мамою. Дівчина з задоволенням навчається і сумлінно вивчає обрану нею спеціальність - готельно-ресторанну справу, цікавиться традиційною подільською кухнею, досліджує, записує й випробує різноманіття рецептів давнини нашої Козятинської територіальної громади.

Нещодавно Марія взяла участь в обласному конкурсі «Смак Поділля», організованого, організованого спільно з департаментом маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради, громадських організацій «ХлібСіль» та «Подільська кухня».

Під час конкуру потрібно було презентувати автентичні , рідкісні страви нашого регіону. Для того, щоб знайти їх в багатій українській кухні , дівчина організувала пошукову експедицію , обійшовши всіх рідних, близьких, знайомих й завітала до Комунального закладу «Музей історії міста Козятин», дізнатися про ті страви, які з давен –давен готують в нашому місті.

Серед поширених рецептів музейники запропонували звичайні картоплянці , але не лише зі сметаною, а ще й з підсоленим сиром. Їх, надзвичайно ситні, часто готувала в місті залізничників для своєї родини пенсіонерка-залізничниця Віра Семчук, яка нещодавно відзначила 101 річницю від дня народження. Цей рецепт їй передала у спадок її матуся Августина 1885 року народження.

Майбутня фахівчиня готельно - ресторанної справи випробувала його, сподобала і запропонувала на конкурс, як другу страву. Також вона дізналася в музеї про традиційну селянську випічку на Козятинщині. Дівчину зацікавив рецепт коржиів на смальці, дуже поширений в давнину , особливо, в сільській місцевості, зокрема, в сусідніх з Козятином селах Сестринівці, Махаринцях. Ймовірно смакував такі коржі в дитинстві Михайло Грушевський, який навідувався з батьками в Сестринівку до діда священника Захарія Опокова на його попівство, де народилася матуся голови Центральної Ради УНР.

Обидві запропоновані на конкурс страви були відзначені компетентним журі серед 16 учасників переможців. В конкурсі взяли участь із запропонованими стравами 63 претендентів, з них 49 авторів. І от сьогодні Марійка Свердел з мамою завітали до музею, щоб показати результат своєї праці, книгу рецептів – переможців конкурсу, гастрономічний путівник двома мовами , українською й англійською -«Смак Поділля». ЇЇ кожен може погортати в електронному вигляді також.

Що ми вам і пропонуємо:https://drive.google.com/file/d/1ryhzAtGJ_gcDjMaIsnuL9__V64hFqJgE/view?usp=drivesdk

.

Вітаємо Марію Свердел з перемогою.

Бажаємо подальших успіхів в обраній справі!

https://www.google.com/amp/s/vinbazar.com/newsamp/kultura-i-sport/gastronomichniy-putivnik-smak-podillya-prezentuvali-u-vinnitsii-foto

                                 

27 ЛИПНЯ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ АНДРІЄМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ  КАЛЕНСЬКИМ

ПАМ'ЯТАЄМО

                                         

КАЛЕНСЬКИЙ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

(07.12.1971 — 27.07.2023)

CТРІЛЕЦЬ-САНІТАР 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, 1- МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ, В/Ч А 4712.

НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ, ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ 7 ГРУДНЯ 1971 РОКУ В КОЗЯТИНІ. НАВЧАВСЯ В 9 ШКОЛІ. ЗАКІНЧИВШИ КОЗЯТИНСЬКЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ. ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ НА ЗАЛІЗНИЦЮ. ДАЛІ — РОБОТА В РІЗНИХ ПРИВАТНИХ ФІРМАХ, АЛЕ ВІН ЗАВЖДИ ЗНАХОДИВ ЧАС, ЩОБ ПРОВІДАТИ СВОЮ СЕСТРУ. ЕНЕРГІЙНИЙ, ЖИТТЄРАДІСНИЙ, ЧАСТО БІЛЯ НЬОГО ЗБИРАЛОСЯ БАГАТО ДРУЗІВ. ЙОГО НЕ ПОТРІБНО БУЛО ПРОСИТИ ПРО ДОПОМОГУ, ВІН САМ ЇЇ ПРОПОНУВАВ.

КОЛИ РОЗПОЧАЛОСЬ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ, АНДРІЙ ПОЧАВ ЗАЙМАТИСЯ ВОЛОНТЕРСТВОМ. ДУЖЕ ЛЮБИВ ТВАРИН. ПІД ЧАС ОДНОГО З ВИЇЗДІВ ЗНАЙШОВ ПЕСИКА І ДОВГО ВОЗИВ ЙОГО З СОБОЮ, ДОПОКИ НЕ ЗНАЙШОВ ЙОМУ ГОСПОДАРІВ. ЙОГО ЗАХОПЛЕННЯМ БУЛА ТЕХНІКА. ЗАЙМАВСЯ РЕМОНТОМ АВТОМОБІЛІВ ДО ВІЙНИ І ПІД ЧАС ВІЙНИ.

28 ГРУДНЯ 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ПРОХОДИВ НАВЧАННЯ У НІМЕЧЧИНІ, ПІСЛЯ ЧОГО БУВ НАПРАВЛЕНИЙ НА ЗАПОРІЗЬКИЙ НАПРЯМОК. ВІН БУВ ДУЖЕ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ТА ВМІВ ДОМОВЛЯТИСЯ, ВИРІШУВАТИ ВСІ СПРАВИ, ЗА ЦЕ ЙОГО ПОБРАТИМИ ДАЛИ ЙОМУ ПОЗИВНИЙ «ШАМАН»

КОЛИ ЙШОВ НА ЗАВДАННЯ ОБОВ’ЯЗКОВО ТЕЛЕФОНУВАВ СЕСТРІ КАЗАВ «Я ЙДУ НА ЕКСКУРСІЮ, ЗВ’ЯЗКУ НЕ БУДЕ». 27 ЛИПНЯ 2023 РОКУ, ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ, БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ РОБОТИНЕ, ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ, ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАГИНУВ. І ТІЛЬКИ В БЕРЕЗНІ 2024 РІДНІ ЗМОГЛИ З НИМ ПОПРОЩАТИСЯ.

ЇХАВ АНДРІЙ З ПОЛЯ БОЮ ДОДОМУ ДОВГИХ 215 ДНІВ. ЗУСТРІЛА ЙОГО ГРОМАДА 4 БЕРЕЗНЯ ЖИВИМ КОРИДОРОМ, СТОЯЧИ НА КОЛІНАХ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  СЬОГОДНІ, ПЕРША РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  БАБЮКОМ АНДРІЄМ МИХАЙЛОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

БАБЮК АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

(24.01.1972-22.07.2025)

СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКА БРИГАДА, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИНА (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ В НАШОМУ МІСТІ. НАВЧАВСЯ В 3-Й ШКОЛІ. З МАЛЕЧКУ ЛЮБИВ ТЕХНІКУ. КРУТИТИ ГАЙКИ, СКЛАДАТИ ТА МАЙСТРУВАТИ  СВОЇМИ РУКАМИ – САМЕ ЦЕ БУЛО СПРАВЖНІМ ЗАДОВОЛЕННЯМ.   ЩЕ СТАРШОКЛАСНИКОМ ПОЗНАЙОМИВСЯ З ПРЕКРАСНОЮ ДІВЧИНОЮ ЛЮДМИЛОЮ ТА ЗРОЗУМІВ, ЩО САМЕ ВОНА БУДЕ ЙОГО ДРУЖИНОЮ, І ВІН ВСЕ ЗРОБИТЬ ДЛЯ ЦЬОГО. ПІСЛЯ ШКОЛИ ВСТУПИВ В ВІННИЦЬКИЙ АВТОДОРОЖНІЙ ТЕХНІКУМ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ НАВЧАННЯ, ЗДІЙСНИВ СВОЮ ДАВНЮ НАЙЗАПОВІТНІШУ МРІЮ: ОДРУЖИВСЯ. НА ВЕСІЛЛЯ БАТЬКИ ПОДАРУВАЛИ МОТОЦИКЛ. АНДРІЙ РАЗОМ З ДРУЖИНОЮ ОБ’ЇЗДИЛИ НА НЬОМУ МАЙЖЕ ВСЮ УКРАЇНУ.

ЗГОДОМ НАРОДИВСЯ СИН – ДМИТРО. А ДАЛІ СТРОКОВА СЛУЖБА, ЯКА ПРИВЕЛА ЙОГО ДО ПЕРШОЇ ВІЙНИ – ГРУЗІЯ, ВІРМЕНІЯ, АЗЕРБАЙДЖАН. ТАМ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ЗАКІНЧИВШИ СТРОКОВУ СЛУЖБУ, СІВ ЗА КЕРМО БЕНЗОВОЗУ ПОЛКУ. ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ  ПРАЦЮВАВ НА ШАХТІ ПОМІЧНИКОМ ПРОХІДНИКА, А ЗГОДОМ – НА М’ЯСОКОМБІНАТІ. У 1995 РОЦІ НАРОДИЛАСЬ ДОНЕЧКА СВІТЛАНКА. У 2010 РОЦІ ПОЧАВ ПЕРЕВОЗИТИ МОТЯГАМИ ЛІС. У 2014 РОЦІ РОЗПОЧАЛАСЬ ВІЙНА, НА ЯКУ  МОБІЛІЗУВАЛИ СИНА. ПОКИ СИН ВИКОНУВАВ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ СВОЇХ ХЛОПЦІВ ТА ДІВЧАТ. ДВА РОКИ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ, УЧАСНИК АТО ДИВИВСЯ В ОЧІ СМЕРТІ НА ЛУГАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ. ЗНОВУ МИРНЕ ЖИТТЯ, А  ЛЮТИЙ 2022 РОКУ ЗАСТАВ ПОДРУЖЖЯ В МИРОНІВЦІ. ДОНЬКА З ЧОЛОВІКОМ І ОНУКАМИ ВИЇХАЛИ, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ В ТРО. ДАЛІ  ЗАНЕСЛА ДОЛЯ ДО БАХМУТУ. ЗВІЛЬНЯЛИ ХАРКІВСЬКУ ТА ХЕРСОНСЬКУ ОБЛАСТІ.

ПІЗНІШЕ ПІШОВ ВОЮВАТИ СИН. ЧЕРЕЗ РІК У 2023 РОЦІ ДІТИ ПРИЇХАЛИ У ВІДПУСТКУ І АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ НЕ ВИТРИМАВ ТА ПОСТАВИВ ДРУЖИНУ ПЕРЕД ФАКТОМ, ЩО  НАСТУПНОГО ДНЯ ЙОГО ЧЕКАЮТЬ У ВІЙСЬККОМАТІ. ДРУЖИНА ТРЕТІЙ РАЗ ПРОВЕЛА ЧОЛОВІКА НА ВІЙНУ. АНДРІЙ  ПОТРАПЛЯЄ НА ПОКРОВСЬКИЙ НАПРЯМОК. ЗА ДВА РОКИ ДОВЕЛОСЬ ВОЮВАТИ  МАЙЖЕ НА ВСІХ НАПРЯМКАХ.  НАПРОШУВАВСЯ САМ НА НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ ЗАВДАННЯ. ТАКОЖ ЗАЙМАВСЯ І ЕВАКУАЦІЮ ПОРАНЕНИХ . ЗА ДВА РОКИ СЛУЖБИ ЖОДНОЇ ВТРАТИ. ВІН ВІДЧУВАВ  І ЗНАВ , КУДИ БЕЗПЕЧНІШЕ ВИВОДИТИ ХЛОПЦІВ.  НАСТІЛЬКИ ТОЧНО Й ДОСКОНАЛО ВИКОНУВАВ ВСІ ПОСТАВЛЕНІ ЗАВДАННЯ, ЩО ОТРИМАВ ПОЗИВНИЙ «ЮВЕЛІР».

ТА ВІЙНА БЕЗ ВТРАТ НЕ БУВАЄ. ПІСЛЯ ЧЕРГОВОГО БОЮ ДОБИ ЙОГО ЗАБРАЛИ З ПОРАНЕННЯМ І ОДРАЗУ В ШПИТАЛЬ У ЗАПОРІЖЖЯ. ПЕРЕНІС 5 ОПЕРАЦІЙ, ЗУПИНКА СЕРЦЯ, РЕАНІМАЦІЯ. ПЕРЕВЕЛИ У ВІЙСЬКОВИЙ ШПИТАЛЬ ІМ. МЕЧНИКОВА В ДНІПРІ. АНДРІЙ БОРОВСЯ ВЕСЬ ЧАС ЩИРО, ВПЕРТО, ФАНАТИЧНО ВІРЯЧИ В ЖИТТЯ. ПРОСИВ У ЛІКАРІВ, ЩОБ РОБИЛИ ВСЕ МОЖЛИВЕ, АБИ ПОВЕРНУЛИ ДО ЖИТТЯ. НАЖАЛЬ, ЛІКАРІ НЕ ВСЕСИЛІ. СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКОЇ БРИГАДИ, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355 - БАБЮК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИТЧ.  22 ЛИПНЯ 2025 РОКУ  ПІШОВ НАЗАВЖДИ  У ВІЧНІСТЬ.

У ШПИТАЛІ НЕ СТАЛО СПРАВЖНЬОГО, ЩИРОГО І НЕБАЙДУЖОГО  ПАТРІОТА ІЗ ЗАГОСТРЕНИМ ВІДЧУТТЯМ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ТАКИМ ЗНАЛИ ЙОГО ПОБРАТИМИ  І ЛЮБИЛА  СІМ’Я, РІДНІ, ДРУЗІ, ЗНАЙОМІ. ВІН БОРОВСЯ ЗА СВОЄ. ЗА СВОЮ ЗЕМЛЮ, ЗА СВІЙ ДІМ. ВІН ХОТІВ ПОВЕРНУТИСЯ У СВОЄ МІСТО І ЗАЙНЯТИСЯ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ. ПОХОВАНИЙ ВОЇН- ГЕРОЙ НА АЛЕЇ СЛАВА КОЗЯТИНСЬКОГО  ЦЕНТРАЛЬНОГО КЛАДОВИЩА.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ ЗЕМЛЯКУ !

 СЬОГОДНІ, ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  МХЕЇДЗЕ ВАЛЕНТИНОМ ВАДИМОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

МХЕІДЗЕ ВАЛЕНТИН ВАДИМОВИЧ

(22.01.1981 – 22.07.2023)

СОЛДАТ, ГРАНАТОМЕТНИК МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 37-ГО ОКРЕМОГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 56-Ї ОКРЕМОЇ МОТОПІХОТНОЇ БРИГАДИ В/Ч А1317. ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

ВАЛЕНТИН НАРОДИВСЯ 22 СІЧНЯ 1981 РОКУ В КОЗЯТИНІ. ЙОГО ВИХОВАННЯМ ЗАЙМАЛАСЯ БАБУСЯ, ПРИВИЛА ЙОМУ ГЛИБОКУ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ. ВІН НАВЧАВСЯ В 4-Й ШКОЛІ, А ПОТІМ З ВІДЗНАКОЮ ЗАКІНЧИВ КОЗЯТИНСЬКЕ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ.

ВАЛЕНТИН БУВ НАДЗВИЧАЙНО ДОБРОЗИЧЛИВОЮ, ВЕСЕЛОЮ ТА ТВОРЧОЮ ЛЮДИНОЮ З БАГАТЬМА ДРУЗЯМИ. ВІН МАВ ТАЛАНТ ДО МАЛЮВАННЯ І В ШКІЛЬНІ РОКИ СТВОРЮВАВ КОМІКСИ. У 19 РОКІВ ВІН ОДРУЖИВСЯ, А ЗА ДВА РОКИ СТАВ ЩАСЛИВИМ БАТЬКОМ СИНОЧКА ДАВИДА.ДО ВІЙНИ ПРАЦЮВАВ ДИЗАЙНЕРОМ РЕКЛАМИ У ФЕДЕРАЦІЇ ТЕНІСУ УКРАЇНИ ТА ФК «ДИНАМО». КОЛИ ПОЧАЛОСЯ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ, ВАЛЕНТИН НЕ ЗАЛИШИВСЯ ОСТОРОНЬ, ОДРАЗУ ПІШОВ ДО ВІЙСЬККОМАТУ, АЛЕ СПОЧАТКУ ОТРИМАВ ВІДМОВУ ЧЕРЕЗ ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗДОРОВ’ЯМ.  ПРОТЕ НА ПОЧАТКУ ЛЮТОГО 2023 РОКУ ЙОГО ТАКИ ПРИЗВАЛИ ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (В/Ч А1890). ВІН НІКОЛИ НЕ СКАРЖИВСЯ НА САМОПОЧУТТЯ, ПОСТІЙНО ПРИЙМАВ ЗНЕБОЛЮВАЛЬНІ ТА ЗАВЖДИ ПОВТОРЮВАВ,ЩО БОЇТЬСЯ ПІДВЕСТИ ПОБРАТИМІВ, ЯКІ НА НЬОГО РОЗРАХОВУЮТЬ. НАВІТЬ ПІД ЧАС СЛУЖБИ ВІН ЗНАХОДИВ ЧАС ДЛЯ ТВОРЧОСТІ, РОЗМАЛЬОВУЮЧИ ДИТЯЧІ ШЕВРОНИ. ОСТАННЯ РОЗМОВА ВАЛЕНТИНА З РІДНИМИ ВІДБУЛАСЯ 19 ЛИПНЯ 2023 РОКУ. ЦЕ БУЛА СПОКІЙНА, ТЕПЛА СІМЕЙНА БЕСІДА, ПІД ЧАС ЯКОЇ ВОНИ ОБГОВОРЮВАЛИ МАЙБУТНЮ ВІДПУСТКУ ТА ЯК ПОЧУВАЄТЬСЯ ЙОГО КІШКА, ЯКУ ВІН ПРИНІС З ЛІСУ. 

СОЛДАТ, ГРАНАТОМЕТНИК МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 37-ГО ОКРЕМОГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 56-Ї ОКРЕМОЇ МОТОПІХОТНОЇ БРИГАДИ (В/Ч А1317) МХЕІДЗЕ ВАЛЕНТИН ВАДИМОВИЧ ЗАГИНУВ 22 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БОГДАНІВКА БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. НА ЖАЛЬ, ЙОГО ТІЛО ДОСІ НЕ ПОХОВАНО. СПІВЧУТТЯ БЛИЗЬКИМ І РІДНИМ.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

 СЬОГОДНІ, ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  ГАРМИШЕВИМ СЕРГІЄМ МИХАЙЛОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

        ГАРМИШЕВ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ

           (03.11.1987-20.07.2022)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 5-Ї ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОЇ РОТИ 2-ГО ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 25-Ї  БРИГАДИ В/Ч А 1126.

НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ ІІІ СТУПЕНЯ", " ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024) (ПОСМЕРТНО).

СЕРГІЙ НАРОДИВСЯ 03 ЛИСТОПАДА 1987 РОКУ. НАВЧАВСЯ В ШКОЛІ – ІНТЕРНАТ – ГІМНАЗІЇ. ДО ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ ПРАЦЮВАВ ОХОРОННИКОМ У ФІРМІ « ГАРБІЗ».

7 ЧЕРВНЯ 2022 БУВ МОБІЛІЗОВАНИЙ ТА ПРИЗВАНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А-1126 ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ДЕ ПРОХОДИВ СЛУЖБУ НА ПОСАДІ СТРІЛЬЦЯ 5-Ї ПАРАШУТНО- ДЕСАНТНОЇ РОТИ 2-ГО ПАРАШУТНО - ДЕСАНТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 25 ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОЇ БРИГАДИ. А 20-ГО ЛИПНЯ 2022 РОКУ ВІРНИЙ ВОЇНСЬКІЙ ПРИСЯЗІ В БОЮ ЗА УКРАЇНУ СЕРГІЙ ГАРМИШЕВ ЗАГИНУВ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ НОВОЛУГАНСЬКЕ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.

ВІН СТОЯВ У БОРОТЬБІ З ВОРОГОМ, БУВ  НЕПОХИТНОЮ СТІНОЮ ТА ЩИТОМ ДЛЯ НАШОЇ ДЕРЖАВИ ТА ДЛЯ НАШОГО МІСТА. ВІДЧАЙДУШНИЙ УКРАЇНЕЦЬ, ЩО НЕ ПОБОЯВСЯ ГЛЯНУТИ В ОЧІ ВОРОГОВІ ТА ВИКОНУВАВ СВІЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ. ВИСЛОВЛЮЄМО ГЛИБОКІ СПІВЧУТТЯ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО І ВСІЄЮ ГРОМАДОЮ РОЗДІЛЯЄМО ЖАЛОБУ.

 СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

17 ЛИПНЯ МИНАЄ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ  БИЦЮКОМ ВАСИЛЕМ ДМИТРОВИЧЕМ

                                                ПАМ'ЯТАЄМО...

      БИЦЮК ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ

 (06.04.1975-17.07.2025 )

СТАРШИЙ СОЛДАТ, НАЧАЛЬНИКА 1 ГРУПИ ЗБЕРІГАННЯ ПАЛЬНОГО ТА МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ГРУПИ ЗБЕРІГАННЯ МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А—2927.

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИНА (ПОСМЕРТНО).

ВАСИЛЬ НАРОДИВСЯ 6 КВІТНЯ 1975 РОКУ В СЕЛІ ЯКУБІВКА НА ІЛЛІНЕЧИНІ. ВТРАТИВШИ БАТЬКА У ДЕВ’ЯТИРІЧНОМУ ВІЦІ, ХЛОПЕЦЬ ЗАРАНО СТАВ ОПОРОЮ ДЛЯ МАМИ, СЕСТРИ Й БРАТА. ОТРИМАВ ФАХ МЕХАНІЗАТОРА, ПРАЦЮВАВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ.

У 1997 РОЦІ ОДРУЖИВСЯ, ПЕРЕЇХАВ ДО КОРДИШІВКИ. РАЗОМ ІЗ ДРУЖИНОЮ ТАЇСІЄЮ ВИХОВУВАВ ТРЬОХ ДІТЕЙ. ПРАЦЮВАВ У ВОЄНІЗОВАНІЙ ОХОРОНІ, ЗГОДОМ — ПІДПИСАВ КОНТРАКТ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ У ЧАСТИНІ А2927.

ЯК НАЧАЛЬНИК ГРУПИ ЗБЕРІГАННЯ ПАЛЬНОГО, НЕОДНОРАЗОВО ПЕРЕБУВАВ НА ПЕРЕДОВІЙ. ПОВНОМАСШТАБНУ ВІЙНУ ЗУСТРІВ У КРАМАТОРСЬКУ, ЗГОДОМ ВОЮВАВ НА ХАРКІВСЬКОМУ ТА ДОНЕЦЬКОМУ НАПРЯМКАХ.

ПОПРИ ПОГІРШЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ’Я, НЕ ПРИПИНЯВ ВИКОНУВАТИ БОЙОВІ ЗАВДАННЯ. 17 ЛИПНЯ 2025 РОКУ ВАСИЛЬ БИЦЮК ПОМЕР У ВІННИЦЬКІЙ МІСЬКІЙ КЛІНІЧНІЙ ЛІКАРНІ. ЗУСИЛЛЯ МЕДИКІВ НЕ ВРЯТУВАЛИ ГЕРОЯ.

ПОБРАТИМИ ЗГАДУЮТЬ ЙОГО ЯК СИЛЬНОГО, ЧЕСНОГО, РІШУЧОГО — І ВОДНОЧАС ДОБРОГО, ЧУЙНОГО, ЛЮДЯНОГО. ГЕРОЯ ВОЇНА ПОХОВАЛИ НА КЛАДОВИЩІ В С.  КОРДИШІВКА.

  ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ  ГЕРОЮ!

 

 СЬОГОДНІ, ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  ОПАНОВИЧЕМ СЕРГІЄМ СЕРГІЙОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

ОПАНОВИЧ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ

(17.04.1984 - 16.07.2023)

        СОЛДАТ, СТАРШИЙ СТРІЛЕЦЬ-ОПЕРАТОР 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1-ГО ВЗВОДУ 1-Ї РОТИ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ. 

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ 17  - ГО КВІТНЯ 1984 - ГО РОКУ В НАШОМУ МІСТІ. ЗАКІНЧИВ 2 – ГУ ШКОЛУ ТА ВСТУПИВ У КИЇВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ КОЛЕДЖ. ЗАВЖДИ МРІЯВ ПОЄДНАТИ СВОЄ ЖИТТЯ З ЗАЛІЗНИЦЕЮ І ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ В ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО. ЗАРЕКОМЕНДУВАВ СЕБЕ, ЯК ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИЙ ПРАЦІВНИК І ЗРОЗУМІВ, ЩО ЙОМУ ПОТРІБНО ДАЛІ НАВЧАТИСЯ. ВСТУПИВ ДО ХАРКІВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ПО ЗАКІНЧЕННЮ ПРАЦЮВАВ В ТОМУ Ж ЛОКОМОТИВНОМУ ДЕПО  - МАЙСТРОМ ТЕХНІЧНОГО ОГЛЯДУУ 2006 РОЦІ СТВОРИВ СІМ’Ю.

В РАМКАХ МОБІЛІЗАЦІЇ В КВІТНІ 2023 РОКУ  БУВ ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. А 16 ЛИПНЯ ВІДДАНИЙ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, МУЖНЬО ВИКОНАВШИ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК, В БОЮ ЗА УКРАЇНУ, ЇЇ СВОБОДУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ПІД ЧАС МІНОМЕТНОГО ОБСТРІЛУ БІЛЯ СЕЛА КЛІЩІЇВКА, БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ - ЗАГИНУВ. У СЕРГІЯ ЗАЛИШИЛАСЬ ДОНЕЧКА.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!