СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ЧЕРНЮКУ ВІКТОРУ МИКОЛАЙОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО 

ЧЕРНЮК ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ

(10.09. 1986 - 06.03.2022)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ, ПОМІЧНИК ГРАНАТОМЕТНИКА В/Ч А 1231.

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ»  ІІІ СТУПЕНЯ, ПОЧЕСНИМ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗСУ «КОМБАТАНТСЬКИЙ ХРЕСТ»  ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЧЕСТЬ ТА ПАМ'ЯТЬ», ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН (2,МЕДАЛЛЮ «ЗАХИСНИК ВІТЧИЗНИ» , МЕДАЛЛЮ «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ», ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ» (ПОСМЕРТНО).

 

НАРОДИВСЯ В М. КОЗЯТИНІ У 1986 РОЦІ В СІМ’Ї ЗАЛІЗНИЧНИКІВ. НАВЧАВСЯ В ШКОЛІ №5. ПІСЛЯ ШКОЛИ ВСТУПИВ ДО КОЗЯТИНСЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО УЧИЛИЩА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ СЛЮСАР З РЕМОНТУ РУХОМОГО СКЛАДУ. ТЕПЛО ПРО ВІКТОРА ЗГАДУЄ ДИРЕКТОР ЗАЛІЗНИЧНОГО УЧИЛИЩА АНДРІЙ СТЕЦЮК. ВІН ПОМІТИВ У ХЛОПЦЯ ЗДІБНОСТІ ДО НАВЧАННЯ І ПРОПОНУВАВ ЙОМУ ПРОДОВЖИТИ НАВЧАННЯ В ТЕХНІКУМІ. ВІКТОР СКОРИСТАВСЯ ПОРАДОЮ ЗАСЛУЖЕНОГО ПРАЦІВНИКА ОСВІТИ ДЕЩО ПІЗНІШЕ. СПОЧАТКУ ВІН ВИРІШИВ ПРАЦЮВАТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ У ЛОКОМОТИВНОМУ ДЕПО, ВІДСЛУЖИТИ В АРМІЇ, А ВЖЕ ПОТІМ ПІШОВ НАВЧАТИСЯ В ТЕХНІКУМІ.

ПІЗНІШЕ ХЛОПЕЦЬ ЗУСТРІВ СВОЮ ТЕТЯНУ. ВІКТОР ДУЖЕ ЛЮБИВ ДІТЕЙ І СИНА КОХАНОЇ ЖІНКИ ПРИЙНЯВ, ЯК РІДНОГО. У 2013 РОЦІ ПАРА ОДРУЖИЛАСЯ, В НАСТУПНОМУ, 2014, У НИХ НАРОДИЛАСЯ ДОНЬКА ВІКТОРІЯ. НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ  НАБУВ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ГІРСЬКОГО СТРІЛЬЦЯ. ЦЕ РІД ВІЙСЬК, ДО ЯКОГО НАЛЕЖАТЬ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ, АРТИЛЕРІЙСЬКІ, ІНЖЕНЕРНІ ТА ІНШІ ЧАСТИНИ І З’ЄДНАННЯ, ЯКІ НАВЧЕНІ ДЛЯ БОЙОВИХ ДІЙ У ГІРСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ. ДВА РАЗИ ПРОХОДИВ ВІЙСЬКОВУ ПІДГОТОВКУ ЩЕ ДО 24 ЛЮТОГО. ЙОМУ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ З ВІЙСЬККОМАТУ, І ВІН ПОЇХАВ У ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ, А ВЖЕ ЗВІДТИ ЙОГО НАПРАВИЛИ У АЕРОПОРТ, ДЕ Й СТАВСЯ РАКЕТНИЙ ОБСТРІЛ.   РАШИСТИ РОЗБИЛИ ВІННИЦЬКИЙ АЕРОПОРТ 6 БЕРЕЗНЯ. БУЛО БАГАТО ПОРАНЕНИХ, РОДИНА ЧЕРНЮКІВ СПОДІВАЛАСЯ, ЩО ВІКТОР У ЛІКАРНІ. АЛЕ КОЛИ З-ПІД ЗАВАЛІВ ЛЕТОВИЩА СТАЛИ ДІСТАВАТИ ТІЛА ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ, СЕРЕД ДЕСЯТИ ЗАГИБЛИХ БУВ І НАШ ЗЕМЛЯК ВІКТОР ЧЕРНЮК. У ВІКТОРА Є ЩЕ ОДИН СИН, ВІН ТАКОЖ НА ВІЙНІ. КОЗЯТИН ПОПРОЩАВСЯ З ГЕРОЄМ 9 БЕРЕЗНЯ 2022 Р.. БЕЗ БАТЬКА ЗАЛИШИЛИСЯ ДВОЄ ДІТЕЙ. 

18 СЕРПНЯ  2025 РОКУ УРОЧИСТО  ВІДКРИТО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ПАМ’ЯТІ ВОЇНУ- ЗЕМЛЯКУ  ЧЕРНЮКУ ВІКТОРУ МИКОЛАЙОВИЧУ (10.09. 1986 - 06.03.2022) - СОЛДАТУ, СТРІЛЬЦЮ, ПОМІЧНИКУ ГРАНАТОМЕТНИКА В/Ч А 1231.  ВІДКРИТО ДОШКУ ЗА УЧАСТЮ  СЕКРЕТАРЯ  КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІРИНИ РЕПАЛО, ДУХОВЕНСТВА ТА ГРОМАДСЬКОСТІ   НА БУДИНКУ, ДЕ ПРОЖИВАВ ПОЛЕГЛИЙ  ВОЇН-ЗЕМЛЯК  ЗА АДРЕСОЮ :  М. КОЗЯТИН, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ , №6 .

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  КУНИЦЬКОМУ ОЛЕКСАНДРУ МИХАЙЛОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО 

КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ

(22.02.1967 - 04.03.2023)

ПОЛКОВНИК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ОФІЦЕР КІНОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ В\Ч А 2330 КОМАНДУВАННЯ СИЛ ПІДТРИМКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. 

НАГОРОДЖЕНИЙ: ВІДЗНАКОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ". НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗНАК ПОШАНИ". МЕДАЛЛЮ "УЧАСНИК АТО". 

        КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ НАРОДИВСЯ 22 ЛЮТОГО 1967 РОКУ С. СЕСТРИНІВКА. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ 8 – ГО КЛАСУ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ №1 ВСТУПИВ ДО БЕРДИЧІВСЬКОГО МАШИННО–БУДІВНОГО ТЕХНІКУМУ, ПІСЛЯ ЧОГО ВИРІШИВ ЗВ’ЯЗАТИ СВОЄ ЖИТТЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СПРАВОЮ ТА ВСТУПИВ В  ЛЕНІНГРАДСЬКЕ ВИЩЕ УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНИХ ВІЙСЬК ТА ВІЙСЬКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ.        

КОЛИ ПОЧАЛАСЯ РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ  З 14 ЛЮТОГО 2015 РОКУ ПО 6 КВІТНЯ 2016 РОКУ СТАРШИЙ ІНЖЕНЕР ТЕХНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А - 3631 БРАВ УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ, ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ І ЗАХИСТІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ В РАЙОНАХ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ В ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ. З 2017 ГО ПО 2021 РОКИ ПРОДОВЖУВАВ СЛУЖБУ ЗАСТУПНИКОМ КОМАНДИРА ЧАСТИНИ З ОЗБРОЄННЯ – НАЧАЛЬНИКОМ ТЕХНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А - 3631. З 2021 РОКУ ПО ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ОФІЦЕР КІНОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 2330.

БАГАТО ПЕРЕПОН ПОДОЛАВ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ, АЛЕ  ХВОРОБА  ПЕРЕМОГЛА.

ПОМЕР ВІД СТРАШНОЇ ХВОРОБИ НАШ ЗЕМЛЯК, ЗАХИСНИК УКРАЇНИ ПІДПОЛКОВНИК КУНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ.

У НЬОГО БУЛО БАГАТО ПЛАНІВ НА МАЙБУТНЄ, МРІЯВ ДОЧЕКАТИСЯ ОНУКІВ ТА  ПОЇХАТИ З НИМИ  ПОРИБАЛИТИ.

ВІН БУВ ПОБРАТИМОМ, ЯКИЙ НІКОЛИ НЕ ХОВАВСЯ І БРАВСЯ ЗА БУДЬ-ЯКЕ ЗАВДАННЯ. ЗАВЖДИ НАМАГАВСЯ БУТИ КОРИСНИМ.МИ ВСІ ЗАПАМ’ЯТАЄМО ЙОГО, ЯК ПРОСТОГО ТА ВІДВЕРТОГО ДРУГА. У ОЛЕКСАНДРА ЗАЛИШИЛАСЬ ДРУЖИНА ТА ДВОЄ ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ.

      СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 

СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ОЛЕКСАНДРУ МИКОЛАЙОВИЧУ  ДРОБІНЧУКУ

ПАМ'ЯТАЄМО

Дробінчук Олександр Миколайович

(22.01.1986 –02.03.2022)

 Старший солдат військової служби.  Нагороджено: орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

 Загинув від ворожої кулі під Запоріжжям. Народився у 1986 році в родині залізничника Миколи і соціальної працівниці Світлани Дробінчуків. Закінчивши школу, як і тато та старший брат Віталій, обрав фах залізничника. А коли почалися події на сході нашої держави, як і брат, добровільно пішов у лави АТО. 

Прощалися із Героєм 5 березня у Калинівці, де останнім часом він проживав. Поховали Олександра на центральному кладовищі у Калинівці. Без батька залишилося троє дітей.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

  СЬОГОДНІ 2 БЕРЕЗНЯ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ПАВЛОВСЬКИМ ВАЛЕРІЄМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО..

Павловський Володимир Васильович

(18.06.1979  - 02.03.2022)

Солдат, снайпер-стрілець 1-го взводу 1-ї мотопіхотної роти в/ч А 1619. Почесний громадянин міста Козятин (2024)(посмертно).

Нагороджений: орденом "За мужність ІІІ ступеня"  (посмертно).

Народився і виріс у селищі Залізничному. Тут він ходив у дитячий садочок і навчався в місцевій школі. В сім’ї Павловських Володимир був найстарший серед трьох братів. Після школи обрав професію електрозварювальника, а після закінчення навчання повернувся в рідне містечко. От тільки було йому на ту пору лише 17. Ще цілий рік не вистачало для зрілості хлопця, щоб працювати на залізниці. Але його взяли з умовою, що він буде працювати на годину менше, ніж дорослі. 

Коли йому виповнилося 18 років, вже був кваліфікованим працівником колійного господарства. Через деякий час Володимир Павловський стає солдатом строкової служби військової частини, яка базувалася у місті Донецьку.

Армійська служба дала йому професію водія БТРа. Після демобілізації форму кольору хакі він знов змінив на помаранчевий жилет.   

В 2000-му в козятинського залізничника з’явилася супутниця по життю і надійна його опора дружина Ірина, батько двох дітей.

        Володимир Васильович Павловський — солдат Національної гвардії України. Учасник АТО у 2016 в Луганській області. 

        Загинув 2 березня у Запоріжжі, захищаючи Україну.

У с. Залізничне 9 вересня 2025 р.відкрили меморіальну дошкуна боковому фасаді місцевої гімназії  в пам'ять  про тих, хто віддав найцінніше – своє життя заради свободи та незалежності України  і вшанували вісім її учнів: Лукашука Миколу, Дмитра Бондарчука, Володимира Павловського, Андрія Пилявця, Віктора Розбіцького, Олега Слободяника, Віктора Тимощука, Юрія Щербака. Ініціаторами встановлення пам'ятних знаків стали учні навчального закладу.  

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

СЬОГОДНІ 27 ЛЮТОГО ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЖУКІВСЬКИМ ЯРОСЛАВОМ ПЕТРОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО ...

Жуківський Ярослав Петрович

( 22.09.1983 -27.02.2022)

Сержант 16 батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ.

Нагороджений: Нагрудним знаком Генштабу Командувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ст. Почесною відзнакою ЗСУ «Учасник бойових дій «Ветеран війни»». Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). Відзнакою «За оборону рідної держави».

Уродженець Козятина пройшов з осені 2014 р. горнило АТО на Сході України. Боровся з російськими окупантами у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону на Донеччині та Луганщині.

З перших днів ООС земляк пішов боронити рідну землю у складі територіальної оборони. У нього залишилося троє дітей і дружина.

Помер під час несення військової служби на блок-посту внаслідок серцевого нападу. Прощалися з воїном 1 березня 2022 р. Похований в рідному Козятині.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

28 ЛЮТОГО ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ МАР'ЯНОМ СЕРГІЙОВИЧЕМ ШЕРЕМЕТОМ

ПАМ'ЯТАЄМО..

ШЕРЕМЕТ МАР'ЯН СЕРГІЙОВИЧ

(27.09.1998 - 28.02.2023)

СТАРШИЙ СОЛДАТ МІНОМЕТНОГО ВЗВОДУ МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А 4123.

Отримав почесну відзнаку «За героїзм та патріотизм» та

нагороджений орденом « За мужність» III ступеня . Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024) (посмертно).

НАРОДИВСЯ МАР’ЯН 27 ВЕРЕСНЯ 1998 РОКУ. ЦЬОГО РОКУ ЙОМУ МАЛО Б ВИПОВНИТИСЬ 25 РОКІВ. ТА ВІН НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИВСЯ 24 – РІЧНИМ ЮНАКОМ. НАВЧАВСЯ В ПЕРШІЙ ШКОЛІ , ЗАКІНЧИВ ЇЇ У 2015 РОЦІ. ПАРАЛЕЛЬНО В МУЗИЧНІЙ ШКОЛІ ДОСКОНАЛО ОВОЛОДІВ ГРОЮ НА САКСОФОНІ. ВИВЧАВ ВЕТЕРИНАРНУ МЕДИЦИНУ В «ПОДІЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ АГРАРНО – ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ» У М. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. ЗГОДОМ ПРОЙШОВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ.. 7 ЛИПНЯ 2020 РОКУ ВЛАШТУВАВСЯ НА РОБОТУ В ТОВ «КОЗЯТИНСЬКИЙ М’ЯСОКОМБІНАТ». 17 ГРУДНЯ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗСУ .

МАВ БАГАТО ДРУЗІВ . ЇМ ПОЩАСТИЛО МАТИ ТАКОГО ДРУГА , ЯК МАР’ЯН. ВІН БУВ НАЙКРАЩИМ БРАТОМ, ЛЮБИВ СВОЇХ МОЛОДШИХ БРАТИКІВ, ПІКЛУВАВСЯ ПРО НИХ. ЗАВЖДИ БУВ ДУШЕЮ КОМПАНІЇ ТА ЗНАХОДИВ ПРАВИЛЬНІ СЛОВА У БУДЬ-ЯКИХ СИТУАЦІЯХ. ТАКИМ ЙОГО БУДУТЬ ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАТИ ДРУЗІ ТА ЗНАЙОМІ. МУЖНІЙ ГЕРОЙ, ЯКИЙ СТІЛЬКИ НЕ ВСТИГ , НЕ ВСТИГ СТВОРИТИ СІМ’Ю, ПОДАРУВАТИ СВОЇМ БАТЬКАМ ОНУКА.

28 ЛЮТОГО 2023 РОКУ СТАРШИЙ СОЛДАТ ШЕРЕМЕТ МАР'ЯН СЕРГІЙОВИЧ, ВІДДАНИЙ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ, НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, МУЖНЬО ВИКОНАВШИ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК, В БОЮ ЗА УКРАЇНУ, ЇЇ СВОБОДУ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ТРАГІЧНО ЗАГИНУВ, ВНАСЛІДОК АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОБСТРІЛУ, ОТРИМАВШИ СМЕРТЕЛЬНЕ ОСКОЛКОВЕ ПОРАНЕННЯ ГОЛОВИ, ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ДУБОВО-ВАСИЛІВКА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.

26 КВІТНЯ 2024 РОКУ ВІДКРИТО УРОЧИСТО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ НА БУДИНКУ, ДЕ ПРОЖИВАВ ПОЛЕГЛИЙ ВОЇН ЗА АДРЕСОЮ : М, КОЗЯТИН , ВУЛ. НЕЗАЛЕЖНОСТІ, №29

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ 25 ЛЮТОГО ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ КУЙДАНОМ БОГДАНОМ ОЛЕГОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО ...

КУЙДАН БОГДАН ОЛЕГОВИЧ

(17.12.1998 - 25.02.2024)

СЕРЖАНТ, КОМАНДИР 1-ГО ВІДДІЛЕННЯ, 2-ГО ВЗВОДУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, 3-Ї РОТИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ) 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ, СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В/Ч 3057.    НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО).

БОГДАН НАРОДИВСЯ 17 ГРУДНЯ 1998 РОКУ В МІСТІ КОЗЯТИН. У 2014 РОЦІ ЗАКІНЧИВ НАВЧАННЯ У КОЗЯТИНСЬКОМУ ЛІЦЕЇ №4. ДАЛІ ВСТУПИВ У КИЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ КОЛЕДЖ З ПІДВИЩЕНИМ ФІЗИЧНИМ ТА ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКОЛОМ, ДЕ ЗДОБУВ ФАХОВУ ОСВІТУ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ ЕЛЕКТРИК.

ПО ЗАКІНЧЕННЮ КОЛЕДЖУ ПРАЦЮВАВ У ЦЕНТРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ДЕ ПРОЯВИВ ВИСОКІ ДІЛОВІ ЯКОСТІ ТА КОРИСТУВАВСЯ ЗАСЛУЖЕНИМ АВТОРИТЕТОМ У КОЛЕКТИВІ.

У 2016 РОЦІ ПІДПИСАВ КОНТРАКТ З НАЦІОНАЛЬНОЮ ГВАРДІЄЮ УКРАЇНИ. З ПЕРШИХ ДНІВ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ БРАВ УЧАСТЬ У ЗАПЕКЛИХ БОЯХ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ДВІЧІ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ, АЛЕ ЩОРАЗУ ПІСЛЯ ШПИТАЛЮ ПОВЕРТАВСЯ НА БОЙОВІ ПОЗИЦІЇ ДО СВОЇХ. НАДЗВИЧАЙНО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ З ВЕЛИЧЕЗНОЮ НЕНАВИСТЮ ДО ВОРОГІВ УКРАЇНИ.

25 ЛЮТОГО 2024 РОКУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ, ВНАСЛІДОК ШТУРМОВИХ ДІЙ ПОЗИЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ СЕРЕБРЯНСЬКОГО ЛІСНИЦТВА У РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ДІБРОВА, СЄВЄРОДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ, ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ, НЕСУМІСНЕ З ЖИТТЯМ. КУЙДАН БОГДАН ПОХОВАНИЙ НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!