СЬОГОДНІ 11 -А РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ СЕРГІЄМ БОРИСОВИЧЕМ КАЦАБІНИМ  

   ПАМ'ЯТАЄМО....

                                

КАЦАБІН СЕРГІЙ БОРИСОВИЧ 
( 22 .04. 1983 – 09.02.2015)

          Солдат резерву, фельдшер- фармацевт відділення медичного постачання 1-ї окремої медичної роти імені  Миколи Пирогова Північного територіального управління, доброволець медичної роти Національної Гвардії України.  Загиблий в зоні АТО на Сході України.

Нагороджений: Орденом «За мужність ІІІ ступеня», пам’ятним нагрудним знаком «Медична рота», Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм», Почесною відзнакою Козятинської районної державної адміністрації «За заслуги перед Козятинщиною», нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу». У 2017 році присвоєно звання «Почесний громадянин м. Козятина» ( усі посмертно).

          НАРОДИВСЯ  НА ВІННИЧЧИНІ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ. НА ПОЧАТКУ ВІЙНИ СЕРГІЙ КАЦАБІН БУВ ВОЛОНТЕРОМ, КОЛИ ЗАТОВАРИШУВАВ З МЕДИКАМИ 2-ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІСТІВ НГУ. ДЕЯКИЙ ЧАС, В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 2014, СЕРГІЙ ЧЕРГУВАВ З НИМИ НА БЛОКПОСТУ №3 У СЛОВ’ЯНСЬКУ. ПІЗНІШЕ, ЗНОВУ В ЯКОСТІ ВОЛОНТЕРА, ДОПОМАГАВ МЕДИКАМ У ВЖЕ ОБ’ЄДНАНОМУ 1-У ТА 2-У БАТАЛЬЙОНАХ РЕЗЕРВІСТІВ (БАТАЛЬЙОН ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НГУ ІМ. ГЕНЕРАЛА КУЛЬЧИЦЬКОГО) В ОДИН З НАЙГАРЯЧІШИХ ПЕРІОДІВ, У СЕРПНІ-ВЕРЕСНІ 2014 Р., НА ДЕБАЛЬЦЕВСЬКОМУ «ХРЕСТІ», ДЕ  НАДАВ ДОПОМОГУ  ДЕСЯТКАМ ПОРАНЕНИХ. 

            НАГОРОДЖЕНИЙ ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ТА ОБЛАСНОЇ РАДИ ЯК ЛІКАР- ВОЛОНТЕР. КІЛЬКА МІСЯЦІВ ПОТОМУ, ВІДРАЗУ ПІСЛЯ ЗАСНУВАННЯ МЕДИЧНОЇ РОТИ НГУ, СЕРГІЙ ЗАПИСАВСЯ ДОБРОВОЛЬЦЕМ. ВІН МАВ ФЕЛЬДШЕРСЬКУ ОСВІТУ, КРІМ ТОГО, ПРОДОВЖУВАВ НАВЧАННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ. ЗАГИНУВ, ПОТРАПИВШИ У ЗАСІДКУ ДРГ, ПІДІРВАВСЯ НА ФУГАСІ 9 ЛЮТОГО 2015 РОКУ БІЛЯ С. ЛОГВІНОВЕ, АРТЕМІВСЬКИЙ РАЙОН, ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ,   ПРИ ЕВАКУАЦІЇ ТЯЖКО ПОРАНЕНИХ. ЗАГИНУВ РАЗОМ З ЕКІПАЖЕМ САНІТАРНОЇ МАШИНИ АНАТОЛІЄМ СУЛІМОЮ ТА МИХАЙЛОМ БАЛЮКОМ Й ПОРАНЕНИМ МОЛОДШИМ СЕРЖАНТОМ  О. КРАВЧЕНКО. ТІЛА ОСТАННІХ БУЛИ ПЕРЕДАНІ СТОРОНОЮ СУПРОТИВНИКА. СЕРГІЙ КАЦАБІН ПОНАД РІК  РАХУВАВСЯ БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИМ. 21 ГРУДНЯ 2015 Р. РІШЕННЯМ КОЗЯТИНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОГОЛОШЕНИЙ ЗАГИБЛИМ  9 ЛЮТОГО 2015 Р.  ЗАЛИШИЛИСЬ БАТЬКИ . 

           На початку квітня 2016 року за експертизою ДНК було ідентифіковане тіло загиблого земляка серед похованих на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 22 квітня 2016 року в місті Козятин пройшло прощання з Сергієм Кацабіним, перепоховали його на приміському кладовищі у селі Козятин. 

        Указом Президента України №103/ 2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Нагороджений пам'ятним  нагрудним знаком "Медична рота" (посмертно)  та орденом "Народний Герой України" (посмертно). Рішенням 5 сесії 7 скликання Козятинської міської ради № 149-VII від 25.03.2016 нагороджено нагрудним знаком «За героїзм і патріотизм» (посмертно).

          РІШЕННЯМ 16 СЕСІЇ 7 СКЛИКАННЯ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН»ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ КОЗЯТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ "ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД КОЗЯТИНЩИНОЮ"(ПОСМЕРТНО). 

РІШЕННЯМ СЕСІЇ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ  ВІД 2 ЧЕРВНЯ 2017 Р.   ЗЕМЛЯКУ- ПАТРІОТУ ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН. 

11 ЛИСТОПАДА 2016 РОКУ БУЛО ВІДКРИТО ПАМ'ЯТНУ МЕМОРІЛЬНУ ДОШКУ НА ПРИМІЩЕННІ ШКОЛИ №2 , ДЕ НАВЧАВСЯ ЗАГИБЛИЙ ГЕРОЙ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 1 ЛЮТОГО 2026 РОКУ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ В'ЯЧЕСЛАВОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ СОРОКІНИМ

                                                            ПАМ'ЯТАЄМО...

                                                               

СОРОКІН В’ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

(11.03.1977-01.02.2025)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 1 – ГО ВЗВОДУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, 2 – Ї РОТИ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ), 2 – ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3028 ЗАХІДНОГО ОПЕРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

 

НАРОДИВСЯ ГЕРОЙ 11 БЕРЕЗНЯ 1977 РОКУ В КОЗЯТИНІ. ЗАКІНЧИВ 1 – У ШКОЛУ. ВСТУПИВ У ВІННИЦЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ДЕ ЗДОБУВ ПРОФЕСІЮ КУХАРА. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ПРАЦЮВАВ БУДІВЕЛЬНИКОМ НА РІЗНИХ ОБ’ЄКТАХ. БУВ МАЙСТРОМ НА ВСІ РУКИ. МАВ БАГАТО ДРУЗІВ ТА ЗАВЖДИ ПОСПІШАВ НА ДОПОМОГУ. БАГАТО ЧИТАВ ТА ПередаВАВ СВОЇМ ДІТЯМ ЛЮБОВ ДО КНИГ.

ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ, попередив ДРУЖИНу, ЩО   КОЛИ ОТРИМАЄ ПОВІСТКУ, ТО ПІДЕ ВОЮВАТИ.  ЇЇ ПРИНЕСЛИ  І 29 СЕРПНЯ 2024 РОКУ НАШ ЗЕМЛЯК БУВ ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЛАВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ДВА МІСЯЦІ ПРОХОДИВ ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКІЛ У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ  В С. ПІДЛІССЯ, ІВАНО – ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . ПІСЛЯ НАВЧАННЯ НАПРАВИЛИ ОДРАЗУ  НА ПОКРОВСЬКИЙ НАПРЯМОК. ПЕРШЕ ЙОГО ЗАВДАННЯ ТРИВАЛО 42 – І ДОБИ. 29 ГРУДНЯ ВИЙШОВ З ПОЗИЦІЇ , ЩОБ  ОТРИМАТИ ПОСИЛКУ, ЯКУ ДРУЖИНА ПЕРЕСЛАЛА ЧОЛОВІКОВІ . ТАМ СЕРЕД ІНШИХ РЕЧЕЙ БУВ  ХРЕСТИК - ОБЕРІГ. 5 СІЧНЯ ЗНОВУ ВІДПРАВИЛИ НА ЗАВДАННЯ, А 3 ЛЮТОГО СИНОВІ ВОЛОДИМИРУ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ З НЕЗНАЙОМОГО НОМЕРА І ПОПРОСИЛИ НОМЕР ТЕЛЕФОНА МАМИ. ВОЛОДИМИРУ ЛИШЕ 15, АЛЕ ВІН ВСЕ ОДРАЗУ ЗРОЗУМІВ.

1 ЛЮТОГО 2025 РОКУ О 16:40 ВНАСЛІДОК ШТУРМОВИХ ДІЙ ПРОТИВНИКОМ ВОГНЕВОЇ ПОЗИЦІЇ БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ МИРОЛЮБІВКА, ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, СТРІЛЕЦЬ 1 – ГО ВЗВОДУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, 2 – Ї РОТИ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ), 2 – ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3028 ЗАХІДНОГО ОПЕРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, СОЛДАТ СОРОКІН В’ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ НЕ СУМІСНЕ З ЖИТТЯМ. ДРУЖИНА ОДРАЗУ ВПІЗНАЛА ЙОГО ЗА ХРЕСТИКОМ. ПОХОВАНИЙ В'ЯЧЕСЛАВ НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

                                                                         ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ  ГЕРОЮ!

                                                     

                                29 СІЧНЯ 2026 РОКУ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ СЕРГІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ СЄРОВИМ

                                                                                                                    ПАМ'ЯТАЄМО...                

                                                

                        Сєров Сергій Володимирович                    (16.06.1991-29.01.2025)

Солдат, сапер розміновування групи нетехнічного обстеження роти знищення та розміновування центру розмінування та ліквідації наслідків, позивним «Хая». Нагороджений відзнакою «За оборону України» та грамотою військового підрозділу «за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків».

Нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Народився 16 червня 1991 року в місті Сіверодонецьк. Коли йому виповнилось 5 років – родина переїхала до села Сестринівка. Там Сергій закінчив школу та вступив в Козятинське училище, де здобував спеціальність – провідника. Ще зі шкільних років дуже любив історію та географію, гарно вчився, був дуже старанним, кмітливим, врівноваженим. Завжди проявляв лідерські якості. Після навчання працював за фахом. Він розумів, що рано чи пізно він теж стане на захист держави, як і його однокласники, друзі, тому речі та документи вже давно були зібрані.

Сергій був мобілізований 17 січня 2023 року. Багато навчався, як майбутній сапер. Проходив вишкіл у Кам’янець-Подільському, біля Львову, де передавали свій військовий досвід американці. У 2024 році – проходив навчання в Косово. Після навчання розміновував Херсон, Харків, багато інших міст. Під час служби отримував відзнаки та нагороди.

Сапер розміновування групи нетехнічного обстеження роти знищення та розміновування центру розмінування та ліквідації наслідків, солдат Сєров Сергій Володимирович з позивним «Хая», відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув 29 січня 2025 року, в районі залізничного переїзду північно-західної околиці Покровську, Донецької області, в результаті підриву на розтяжці (НВП).

Це завдання було останнім. Як командир - він був першим, хто очолював групу, яка йшла на завдання робити лінію оборони, тому першим натрапив на підступну, смертельну пастку ворога. Загинув миттєво. Похований «Хая» на кладовищі в с.Сестринівка.

Світла пам’ять  Герою!

22 січня на день Соборності України

 

Великий терор. Реабілітовані історією.

                                   

Листівка УПА 1940-1950 рр. Дереворит «22 січня — День Української Державности» у виконанні Ніла Хасевича, який загинув в бою 4 березня 1952 р.

22 січня на день Соборності України в Комунальному закладі «Музей історії міста Козятин» презентовано для гостей та відвідувачів грантовий  проєкт «Діджиталізація музейних експозицій новітніми технологіями». Він був обраний   одним із переможців обласного  конкурсу «Твори добро 2025» серед територіальних громад .   Від імені благодійної організації «Ми вінничани» вручив  музейникам сертифікат переможця на суму 100 тис. наш земляк, очільник благодійної організації «Український альянс» Микола Філонов.   Загальна вартість проєкту  124,092, 00 грн.  Додаткові кошти  були виділені на умовах конкурсу  із місцевого  бюджету  за сприяння виконуючої обов’язки  міського голови секретаря громади Ірини Репало  за згодою депутатського корпусу.

Для його реалізації ми  з  молодим науковим співробітником музею  Оленою Колодій розробили історичний контент  на тему «Великий терор. Реабілітовані історією» і розмістили його за допомогою київських фахівців  програмістів  в  придбаний сенсорний настінний  термінал «Асистент 43». 

 Дякуємо за ефективну співпрацю ТОВ "Сенсорні системи України", https://www.facebook.com/touch.ua/,  https://touch.ua/uk/about/kontakty,   зокрема, в особі Богдана Муравського.в реалізації грантового проєкту  КЗ "Музей історії міста Козятин". 

  Допомагали  формувати контент мешканці нашого міста.  Ми звернулися через   офіційну  музейну сторінку на інтернет платформі :  Facebook до громадян міста та громади з проханням  поділитися з нами  копіями  архівних «Справ», засуджених  владою в 1930- 1940-х роках земляків.

 Одним із перших відгукнувся  історик,  дослідник, пошуковець, краєзнавець, уродженець села Рубанка Козятинської територіальної громади, автор книги  «Моя маленька Батьківщина Безіменне»  Павло  Безпалько. Він  щедро поділився  з нами 5 справами, зокрема і про  засудженого без права листування та розстріляного  НКВС  в  Вінницькому парку діда Семена Кирилюка. Неймовірною історією життя цієї неординарної постаті поділився  двоюрідний брат Павла Безпалька -   у збірці поезій «Фіолетові коні» Володимир Сінчук.  З  його віршем "Без права листування "  познайомив всіх гість під час презентації  Павло Безпалько із с. Безіменне..

Павло Безпалько читає вірш авторства брата Володимира Сінчука.

За допомогою терміналу, ви , відвідавши музей, зможете познайомитися зі «Справою Станіслава Комара»  козятинця,  діда  Комара Станіслава  від братів Михайла та Олександра Комарів, які люб’язно погодилися   поділитися нею  з музеєм.  У  наших фондах зберігається копія «Справа залізничника Миколи  Ясінського» , що зберігається  у Вінницькому обласному архіві мешканця нашого міста, страченого владою як шпіона у 1938 р.   ЇЇ копію зберігає племінниця Людмила Ясінська. Поділилася електронним варіантом «Справи Лубчинського Казимира» двоюрідного діда, начальник культури  Козятинської міської ради Світлана Рибінська.

                           Розповідь Світлани Рибінської про  діда  Казимира Лубчинського із  с. Юрівки.

В свій час  була розміщена в ЗМІ  інформація про  мешканця с. Козятин - Олексу Шкільнюка, який  був засуджений на 10 років позбавлення волі за  націоналістичні погляди й відбувавв прокарання на Соловках, а потім  на судні «Піонер» під час будівництва  Біломор-Каналу. Поділилися з музеєм фотографіями, обрізом  відкопаної на подвір’ї гвинтівки й оповіддю правнучка діда Алла Гордійчук .  Авторські малюнки дідової клуні й хати старої  передав до музейних фондів  родич  Михайло Корольов . У тій клуні прадід  дозволяв консперативно збиратися  активістам  антибільшовицького повстання  на  сходки  і боровся  всіма методами та можливостями проти радянського режиму. Тут  він  переховував активного учасника місцевого антибільшовицького  повставкому  «Гуляй Воля»,  мешканця с. Козятина, полковника УНР Артемчука Мусія, страченого більшовиками у 1928 р.  В експозиції є карболітова  чорнильниця 1920-1930-х років, яку подарувала  музею родичка Людмила Артемчук.

Картина Віктора Кльоца "Лавандове поле" з  зображеним дубом, посадженим  у 1937 р.дідом Олексою Шкільнюком. Рушник з зооморфним орнаментом на полотні 1930-х років із с. Блажіївка, який зберіг під час розкуркулення, страчений владою у 1938 р. Федір Лапуда.

 Нащадки Алла та Юрій Гордійчуки  засіяли сьогодні 20 соток   дідового  городу  «Лавандовим полем» і радо зустрічають щоліта у себе гостей, любителів селфі  серед   пахучої лаванди. Зберегли вони й посадженого ним  розложистого  дуба після повернення  з  покарання  у 1937 році. Саме за цією ознакою на вулиці, як по навігатору, можна дістатися  до лавандового поля. А наш митець, живописець Віктор Кльоц увіковічив  дуб і  лавандове поле на   полотні.  Картину придбав під час аукціону по збору коштів для  нашого  війська  син  пана Віктора і передав  її  до фондів нашого  музею, за що ми щиро вдячні родині. Сьогодні вона представлена у  новій залі  «Великий терор. Реабілітовані історією земляки». 

Дякуємо мешканцю Польщі з Козятина Дмитру Дахно за передану «Справу Владислава Волонсевича»,  родича, залізничника, похованого на старому цвинтарі , де збереглася його могила, засудженого до 10 років позбавлення волі за зв’язок з родичами у Польщі.

Дякуємо за прекрасний конопляний ручної роботи рушник, вишитий 80-літньою жінкою із с. Блажіївка у 1930-х роках чудернацьким зооморфним орнаментом. Його зберіг Федор Лапуда , знайшовши в оселі розкуркулених односельців, якого розстріляли НКВС у 1938 р. Рушник передавався із рук в руки й нарешті в експозиції на своєму визначеному  в експозиції  місці.

 Під час відкриття  експозиції кожен з гостей знайомив  присутніх з трагічними історіями   репресованих родичів .  Демонструвала  справи  на екрані сенсорного терміналу і знайомила  з ними присутніх  науковий співробітник Олена Колодій.

Щиро вдячні керівнику відділу зовнішніх зв’язків та промоцій  Людмилі Кудимець та співробітнику, перекладачці з англійської Марині  Бондар за  висвітлення інформації про участь  у вище згаданому  конкурсі та  вичерпні консультації  в підготовці проєкту. 

В експозиції представлені історії й про  розстріляне духовенство Козятинщини, зокрема , родича Людмили,  священника Микола Новодворського із с. Іванківці. Він   погодився  добровільно виїхати із села на вимогу НКВС і  не збирати   підписи у населення про дозвіл на проведення   молитовних служб у місцевій церкві Іоанна Богослова (1895р забудови)  за умови, що вони не зруйнують місцевий   дерев’яний. побудований без єдиного металевого  цвяху  розписаний храм . Повернувся в село   доживати свій вік значно пізніше.

В експозиції цікава ікона  образу Ісуса Христа в літографії початку 20 ст. під склом .  Образ Спасителя  обрамлений штучними квітами з природних матеріалів, яку подарувала музею родина Лілії та Олександра Колодій

Приємно було бачити всіх, хто відгукнувся на наше запрошення і розділив свято День Соборності України в музеї.  Особливим  експонатом   в цей день  стала   копія  ілюстрації  листівки  1940-х-1950-х років, учасника УПА, художника Ніла Хасевича, вбитого  у бою 4 квітня 1952 року.

Була запрошена на захід волонтер – психолог Тетяна Яковлєва, яка з професійного погляду охарактеризувала дану експозицію і висловила свої міркування й висновки як фахівець про  наведені історичні  факти з погляду на сьогодення в Україні..

Музичний твір у  виконанні викладача Козятинської дитячої музичної школи  Федора Бережнюка.

Особлива вдячність також музикантам педагогам Козятинської  дитячої музичної школи  саксофоністу Федору Бережнюку та скрипалькі Людмилі  Баюк за неймовірно й майстерно  виконані  музичні твори , які  подарували присутнім  оптимістичний  настрій. Дякуємо  козятинській журналістці Олені Удвуд і   журналістам  гостям з Вінниці . Усі причетні  гості  до відкриття експозиції отримали  подяки від відділу культури Козятинської міської ради та музею з ексклюзивними  календарчиками на 2026 рік. 

Дякуємо також  завідувачу господарством музею Петру Лопатюку за чудовий ремонт зали під час тривалої наполегливої праці  господарським  способом відповідального музейного працівника.. Кошти  на  будівельні матеріали  були виділені міським головою Тетяною Єрмолаєвою.  .

Ласкаво просимо долучатися до формування фонду тематичної експозиції "Справами" рідних та близьких людей  та  відвідати нову музейну експозицію.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»
Лілія Макаревич

 

 

 

 

 

  23  січня  2026 року друга річниця пам'яті за полеглим героєм земляком  Андрієм Анатолійовичем Стрекозовим..

                                                        ПАМ'ЯТАЄМО...

СТРЕКОЗОВ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

(05.04.1972- 24.01.2024)

Солдат ЗСУ.  Нагороджений нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм "(посмертно).

НАРОДИВСЯ 5 КВІТНЯ 1978 РОКУ В СЕЛІ КОЗЯТИНІ. НАВЧАВСЯ В КОЗЯТИНСЬКІЙ ШКОЛІ №1. ТРИВАЛИЙ ЧАС ПРАЦЮВАВ ЗА ПРОФЕСІЄЮ БУДІВЕЛЬНИКА, ОСКІЛЬКИ ДО ЦЬОГО МАВ НЕАБИЯКИЙ ХИСТ ТА ЗОЛОТІ РУКИ. НАПАРНИКОМ ПО РОБОТІ БУВ ЙОГО ПЛЕМІННИК.

НА ПОЧАТКУ 2023 РОКУ СТАВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ НА ОБОРОНУ ДЕРЖАВИ, ХОЧ І МАВ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ. РОДИНА АНДРІЯ НЕ ХОТІЛА ВІДПУСКАТИ ЙОГО НА ВІЙНУ, ТОМУ, ЩО ДУЖЕ ХВИЛЮВАЛИСЯ ЗА НЬОГО. ТА ВІН БУВ СПРАВЖНІМ ЧОЛОВІКОМ, З ТВЕРДИМ ХАРАКТЕРОМ, ЧІТКИМИ ПЕРЕКОНАННЯМИ ТА ЗІ СВОЇМИ БАЧЕННЯМИ.

ЯК БИ ЙОМУ НЕ БУЛО ВАЖКО НА ВІЙНІ, НАШ ЗЕМЛЯК НІКОЛИ НЕ ВДАВАВСЯ ДО ПОДРОБИЦЬ. В ПОВІДОМЛЕННЯХ РІДНИМ ПИСАВ КОРОТКО: «Я ЖИВИЙ».

БУВ ДВІЧІ ПОРАНЕНИЙ, ВІЙНА ОСТАТОЧНО ЗАБРАЛА ЗДОРОВ’Я, А З РЕШТОЮ І ЖИТТЯ АНДРІЯ. В БУДЕННОМУ ЖИТТІ БУВ ЗВИЧАЙНИЙ ЧОЛОВІК. ЛЮБИВ СВОЮ РОБОТУ, ЯКА ДОСТАВЛЯЛА ЗАДОВОЛЕННЯ. У ВІЛЬНИЙ ЧАС МІГ ПОРИБАЧИТИ, ЛЮБИВ ЖИТТЯ. НА НЬОГО ЗАВЖДИ МОЖНА БУЛО ПОКЛАСТИСЯ.

ПОХОВАНИЙ У С-ЩІ ЗАЛІЗНИЧНЕ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 20 СІЧНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ВЕНЕР ОЛЕКСАНДРОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ.

                                ПАМ'ЯТАЄМО..

ВЕНГЕР ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

(02.04.1984 - 20.01.2024)

СТАРШИЙ СОЛДАТ. СТРІЛЕЦЬ – ПОМІЧНИК 2-ГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 9-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А 4689 ЗСУ.  

НАРОДИВСЯ 2 КВІТНЯ 1984 РОКУ В СЕЛІ ЗОЗУЛИНЦІ, НАВЧАВСЯ В 4 ШКОЛІ. В 2005 РОЦІ ЗДОБУВ ОСВІТУ У КИЇВСЬКОМУ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНОМУ ТЕХНІКУМІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ, ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ПРАЦЮВАВ В ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» ЕЛЕКТРОМОНТЕРОМ, ПІЗНІШЕ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКОМ. 7 ЛЮТОГО 2023 РОКУ ОЛЕКСАНДР БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ПРОЙШОВ НАВЧАННЯ НА ПІВДНІ НАШОЇ ДЕРЖАВИ, ПІСЛЯ ЧОГО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ НІС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ.

СЛУЖИВ У ЗВАННІ СТАРШИЙ СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ – ПОМІЧНИК 2-ГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 9-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 4689 ЗСУ.

ПОМЕР 20 СІЧНЯ 2024 РОКУ У МІСЦІ ТИМЧАСОВОЇ ДИСЛОКАЦІЇ ПІДРОЗДІЛУ У НАСЕЛЕНОМУ ПУНКТІ ДРОБИШЕВО, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ .

ОЛЕКСАНДР УМІВ ВСЕ І НЕ ЦУРАВСЯ НІЯКОЇ РОБОТИ, МАВ ЗОЛОТІ РУКИ, БУВ НАДІЙНИМ ТА ДОБРИМ. ТАКІ ЛЮДИ НЕ ЙДУТЬ БЕЗСЛІДНО. ВОНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ, А ІМЕНА ЇХНІ - ВПИСАНІ В ІСТОРІЮ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ.

ПОХОВАНИЙ ОЛЕКСАНДР НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!