середа, 22 червня 2022 р.

Петру Зарицькому – 65!

 




12 червня на Трійцю та Зелені Свята  відзначив свій 65-літній Ювілей Петро Зарицький. Майстер пера, який красномовно возвеличує впродовж майже більшої частини життя, усіх ювілярів і просто цікавих , неординарних особистостей нашого краю, звичайних громадян України в щотижневику «Вісник Козятинщини» й у авторській поезії.

.Людина від плуга, з активною життєвою позицією, який народився в звичайній селянській родині, зростав без батька, але безмежно закоханий у рідну землю, її трудівничий ще змалку. Тому в першу чергу оволодів майстерністю піклування про неї, щоб обдаровувала розкішними врожаями і став агрономом. Працював за спеціальністю у селянських господарствах сіл Зозулинець, Тернівка, згодом заступником голови колгоспу с.Махаринець і навіть у керівництві району.


А от перші поетичні шедеври простого, звичайного селянського хлопчини, помітили маститі редактори місцевого часопису і стали публікувати їх ще у шкільні роки.



З часом саме ця залюбленість у слово , в українську мову, поезію, в людей, які зустрічалися на життєвому шляху, спонукала гарного з виразною козачою зовнішністю чоловіка, вступити на факультет журналістики до Київського інституту політології і соціального управління. 15 років Петро перебував на журналістській роботі — завідувачем відділу, й досі заступник редактора районної газети «Вісник Козятинщини».



Перші спроби пера з дитинства, публікації їх в місцевій газеті, професійні рецензії журналістського пера їх автора, відкрили шлях до низки поетичних збірок з цікавою, неповторною, індивідуальною виразністю та манерою письма.



В його поетичному доробку 7 віршованих та письменницьких збірок, які є доступними для ознайомлення любителям поезії у книгозбірнях області , столиці, нашого міста, в сільських бібліотеках та подаровані автором до Музею історії міста Козятин, а саме: «Біографія зернини» (1988), «Кароліна» (2001), «Білий димар» (2007), «Діти чорноземів» (2008),«Молитва за ближнього» (2013), «Веремія» (2015), «Мамина хустка» (2017).


Поетичні збірки ювіляра , журналістська діяльність відзначені українською спільнотою й удостоєні «Золотої медалі української журналістики», літературною премією імені Миколи Трублаїні, літературно-мистецькою премією «Кришталева вишня» (2001), всеукраїнською літературною премією імені Михайла Коцюбинського (2009), найвищою нагородою в галузі журналістики України «Золоте перо», літературною премією імені Андрія М'ястківського (2018).


Вітаємо нашого визначного діяча українського поета і прозаїка, журналіста Петра Зарицького , члена Національних спілок письменників та журналістів України з 65-літтям! Бажаємо наснаги та натхнення для здійснення нових задумів, козачого дужого здоров’я й мирних буднів та свят на нашій рідній землі.


 

Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич

 

  Надійшли нові дари до фондів козятинського  музею.



  Запрошуємо  до Музею історії міста Козятин  відвідати виставку  «Шкільні роки незабутні», де можна дізнатися про історію шкільних закладів міста та про ті школи , які вже не існують. Також на вас очікує діюча експозиція у 5 –и залах.


Вчора  музей відвідала бухгалтер трудового архіву Ольга Марек. Вона доповнила тимчасово діючу  музейну експозицію  документами із домашнього архіву. Таким чином ми маємо свідоцтва, похвальні грамоти  про закінчення українських шкіл  с. Іванківці та Миколаївки 1950-1960-х років , коли більшість з них були семирічками, батька  Марека Антона Владиславовича  1946 року народження та тітки своєї Москальчук Ніни Іванівни 1943 року народження. Табелі та атестати,похвальні грамоти, свідоцтва,  яким вже понад 60-70 років, говорять нам про те, які предмети вивчали діти тих часів, про назву  учбових  закладів, до якої адміністративної одиниці  відносились села.






 Цікаво, що серед предметів старшокласники  сільської школи  вивчали Конституцію України . Першачкам викладали лише  5  предметів , а саме:  усна та письмова українська мова, арифметика, фізвиховання, малювання, музика і співи.  З другого класу вводились ще 2 предмети – ручна праця й російська мова. У четвертому класі додавали природознавство, географію та історію. У шостому класі  з’явилися такі точні науки , як  алгебра, геометрія, фізика.  Випускники в сільських семирічках вивчали  до 1958 р. навіть Конституцію України. Для порівняння,  в фондах музею зберігається атестат учня 3 класу Козятинського вищого навчального чоловічого залізничного училища Соломонії Письменної за 1917-1918 рр.





.Тодішнім учням викладали Закон Божий.  Предмет в переліку вказується одним  із  перших у  стрічці . Також майбутні залізничники вивчали російську й слав’янську мови.  В  старших класах, крім звичайних предметів, додавалися українська, німецька, французька й латинська мови, креслення, україноведення, минералогія, бухгалтерія.

 У 1970 –х роках зошити у типографіях  друкувалися російською мовою, а учням українських шкіл, зокрема № 1 ім. Тараса Шевченка, доводилось закреслювати російськомовні слова на палітурці  дерев’яною ручкою з пером, що мокалася у чорнильницю, і  підписувати зверху  рідною українською. Цікавий також потрапив від  пані Ольги  металевий , рідкісний пенал, яким вона користувалася у школі, у 1980-х роках. До речі, в експозиції також можна побачити зошит, який був надрукований в козятинській типографії у 1920-х роках, яка розміщалася по  вулиці Поштовій в приватному будинку Л. Лівшица ( сучасна вулиця Грушевського), ймовірно, це місце бувшої книгарні.

Завітайте до музею і пориньте в нашу минувшину

вівторок, 7 червня 2022 р.

Музейні працівники взяли участь у Міжнародній науково - практичній онлайн -конференції.

 Тернопільська обласна рада 

Управління освіти і науки  Тернопільської обласної державної адміністрації

                                      Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Університет Яна Кохановського (Польща)

Товариство «Інтеграція Європа-Схід» (Польща)

Міжнародний методологічний симпозіум  

«Об’єкт і суб’єкт гуманітарного пізнання»

Обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького  у місті Кременц

Товариство відродження польської культури ім. Ю. Словацького в Кременці

 

 

 

     ПРОГРАМА

 

Міжнародної науково-практичної конференції

«УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» В ПОЛЬСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ.

                         ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ТОМАША ПАДУРИ:

ФАКТИ І ПРОБЛЕМИ

    2-3 червня 2022 року 



 

2-3 червня 2022 року у м. Кременці  відбулася міжнародна науково-практична онлайн конференція  на теми : «Українська школа » в польській літературі. Життя та творчість Томаша Падури : факти і проблеми. У зв'язку з війною на території України вона проходила  в онлайн режимі.



Організована вона була науковою елітою України та зарубіжжя в особах  ректора  Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка Афанасія Ломаковича, його колег з  академії- проректора Миколи Курача, професора Олександра Глотова , професора й головного редактора журналу «Кременецькі компаративні  студії»   Дениса Чика. Також долучилися  завідувач кафедри, професор, академік НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ростислав Радишевський, професор  університету Яна Кохановська в Кельце, координатор Міжнародного методологічного симпозіуму "Об’экт і суб’экт гуманітарного пізнання" Ришард Стефанський, голова Товариства «Інтеграція Європа -Схід» Криштоф Каліта, голова товариства відродження польської культури ім.  Ю. Словацького в Кременці Мар’ян Каня та  директор Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в місті Кременці Тамара Сеніна.

До участі у конференції музейних працівників Козятина  запросив  один із організаторів, завідувач кафедрою Кременецької  обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка Роман Дубровський. Запропонував висвітлити  біографічні відомості пов’язані з життям подолянина Тимоша Падури, який доживав свої останні місяці життя на садибі козятинського землевласника Мар’яна Васютинського. Ми порадили запросити до виступу   голову спілки краєзнавців краю , історика,   дослідника життя Тимка Падури , автора  книги  «Стежками Тимка Падури»  Миколу Купчика. За мотивами  біографічної книги був  знятий однойменний  короткометражний фільм  оператором, режисером та постановником Вікторією Приймак з Вінниці. Проєкт  створено «Медіа Центром «Власно»» за сприяння Українського культурного фонду, Вінницької ОДА, Козятинської міської та районної  рад , РДА та Махнівської сільської ради.

Нажаль за життєвими обставинами пан Микола не зміг взяти особисто участь у конференції, але   передав матеріали, над якими працював і  доручив представити коротенько  тему  махнівського періоду життя Тимоша Падури  нам.

Щиро дякуємо за запрошення на участь  в такій поважній спільноті науковців, особисто  пану Роману Дубровському з  міста Кременець  та  організаторам наукового зібрання. Впродовж двох днів  цікаво було почути   доповідачів на вище зазначені теми  – професорів, доцентів, докторів історичних наук, завідувачів кафедрами, наукових співробітників, істориків, краєзнавців, музейників, журналістів , тощо .

 З приводу авторства Тимком Падурою пісні «Гей, соколи!».  Ще раз було наголошено, що  науковцями не знайдено  досі документів, які б підтверджували дане припущення. Але   він є автором  ще  однієї добре відомої  козацької пісні «Рухавка» та деяких інших . Ми вдячні  організаторам конференції, що  приділили стільки уваги дослідженням життя  подолянина , поляка за походженням, українця за покликом душі, який  майже усе своє життя  проживав на Вінниччині і близько 40 років пов'язав з Козятинщиною, з них 30 саме з Махнівкою. Життя у Махнівці,  як згадували знайомі  польсько - українського поета, засвітилося родині раєм людським. У 1841 р. він оселився  там з братами і сестрами. Одружився на тій, кого давно кохав, але вона  обрала була іншого, більш заможного та овдовівши, дала  згоду на шлюб.  Пощастило йому  виграти чимало коштів, які потратив на зарубіжні подорожі.  З 1858 р. товаришував з землевласником Козятина Мар'яном Васютинським. У нього на обійсті через 2 місяці після поганого самопочуття, від раку шлунку й помирає 8 вересня  1871 р.. Поховали поета й музиканта   на махновецькому цвинтарі . На прохання  володаря Козятина було виготовлено відомим  скульптором Віктором Бродським  пам'ятна таблиця- мармуровий барельєф  Тимку Падурі. Його  було встановлено у костьолі містечка Білопілля.    А от  ще до недавна  місце могили , де знайшов останній  прихисток  Тимош Падура, нікому не було відоме. .  5 років тому на 145 річницю з дня смерті  та  215 від дня народження, як подарунок долі,  пану Миколі  Купчику вдалося віднайти  його іменну погребальну плиту.


 

Ми ознайомили присутніх з роботою  пана Миколи над книгою. Пообіцяли на прохання організаторів наукової конференції віднайти 1  екземпляр  праці  для Кременецької  обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.

 Вдячні  автору книги за подаровані екземпляри  книги "Стежками Тимка Падури "для музею,  а організаторам  за  чудово проведену  роботу з підготовки   даної науково-практичної конференції.  Прозвучала пропозиція від ведучого зібрання  доктора філологічних наук, професора, професора кафедри іноземних мов і методик їх навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка Олександра Глотова  організувати   конференцію   за участю українських та зарубіжних  науковців   в  місті Козятині та Махнівці. 


Директор музею Лілія Макаревич.


                                                                      

четвер, 19 травня 2022 р.

В Козятині відзначили Міжнародний День музеїв.

 



















 В Козятині відзначили Міжнародний День музеїв.

 Його  святкують щорічно 18 травня з 1978 року у 150 країнах світу . Затверджене свято на черговому засіданні  Міжнародної ради музеїв у 1977 році, де було запропоновано приймати в цей день відвідувачів безкоштовно.

      У Музеї історії міста Козятин цьогоріч з нагоди свята  було організовано низка майстер- класів знаних в місті і за його межами майстрів образотворчого та декоративно-  прикладного мистецтва.





























     Погода  цього дня була досить прохолодна  як для весни, але  охочих поділитися азами майстерності майстринь    і бажаючих оволодіти  їх знаннями виявилось чимало.  Музейні працівники запросили художницю,  членкиню Національної Спілки дизайнерів України Тетяну Куліш, майстриню різних видів декоративно -  прикладного мистецтва,   в тому числі і з  виготовлення квітів з  фоамірану  (пластична замша) , культорганізаторку Козятинського міського  територіального  центру, керівника гуртка «Школи прикладного мистецтва» Ларису Казмірчук. Приєдналися до всіх й  чудова  вишивальниця, рукодільниця Лідія Мухіна,  викладачка  класу образотворчого мистецтва Козятинської дитячої музичної школи Наталія Степанюк й художниця, вишивальниця найвищого 5 –го розряду , мисткиня з витинанки, працівниця вокзалу станції Козятин Леся Панасюк.




    Всі вони завітали до музею, щоб у   теплій , затишній   атмосфері подарувати можливість охочим  оволодіти всіма видами творчості, якими наділив їх  господь.  До  майстринь приєдналася також науковий співробітник музею, знана в місті рукодільниця, майстриня  бісерного плетіння та з виготовлення ляльок- мотанок Наталя Баштова. Їй  з задоволенням допомагали  з проведенням майстер - класів школярки  Юліана Ковальчук та Анна Коваленко, котрі минулого року брали активну участь у обласному святі  «Живий вогонь» з організацією  музеєм виставки ляльок – мотанок майстрині  Наталії Поліщук .

З 15.00 і до 17 .00 години вечора, як анонсувалося у мережі інтернет та на афішах  міста, відвідувачі музею  радо й охоче    потрапили в   обійми  козятинських творчих персоналій . По закінченню занять  усі  в захваті , з блиском задоволення в очах, посмішками на обличчях   демонстрували свої   шедеври з різноманітних видів мистецтва й рукоділля.

Дякуємо усім, хто долучився до організації та проведення майстер - класів і відзначення  професійного свята музейників. Ласкаво просимо до нас на екскурсії. Ми працюємо для вас  у звичному режимі.