СЬОГОДНІ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ  ЗА НАШИМ ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ МИКИТОЮ ЄВГЕНІЙОВИЧЕМ МЄДВЄДЄВИМ

                               ПАМ'ЯТАЄМО...

МЕДВЕДЄВ МИКИТА ЄВГЕНІЙОВИЧ

(30.09.1987-10.02.2025)

СОЛДАТ , ГРАНАТОМЕТНИК ДРУГОГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ ПЕРШОГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ.

МИКИТА НАРОДИВСЯ 30 ВЕРЕСНЯ 1987 РОКУ В М. ВІННИЦІ. ЗАКІНЧИВ ФІЗИКО – МАТЕМАТИЧНУ ГІМНАЗІЮ. У 2010 РОЦІ БАТЬКИ КУПИЛИ В КОЗЯТИНІ КВАРТИРУ ТА ПЕРЕЇХАЛИ СЮДИ НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ. ХЛОПЕЦЬ ВСТУПИВ В НАШЕ УЧИЛИЩЕ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ПРАЦЮВАВ РІЗНОРОБОЧИМ НА РІЗНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МІСТА, ДЕ ШВИДКО З УСІМА ЗНАХОДИВ СПІЛЬНУ МОВУ. ВЕСЕЛИЙ, ДОБРИЙ МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК МАВ БАГАТО ДРУЗІВ, ЯКІ ЦІНУВАЛИ ЙОГО ЗА ЩИРІСТЬ. ЛЮБИВ РИБАЛИТИ ТА ЗАХОПЛЮВАВСЯ ТВАРИНАМИ. НІКОЛИ І НІКОМУ НЕ ВІДМОВЛЯВ У ДОПОМОЗІ.  КУДИ Б ВІН НЕ ПОТРАПЛЯВ, ЗАВЖДИ БУВ ДУШЕЮ КОМПАНІЇ.

У 2017 РОЦІ ПОЗНАЙОМИВСЯ З ГАРНОЮ ДІВЧИНОЮ АНАСТАСІЄЮ І ЗРОЗУМІВ, ЩО ЦЕ І Є ЙОГО ПОЛОВИНКА. НАЙБІЛЬШИМ ЖЕ ЙОГО СКАРБОМ БУВ СИН МИКИТКА, ЯКИЙ НАРОДИВСЯ У 2019 РОЦІ.

18 СЕРПНЯ 2024 РОКУ  ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКІЛ ПРОХОДИВ У ГАЙСИНІ. ВСІ СВОЇ НАВЧАЛЬНІ ВМІННЯ ЗАПИСУВАВ НА ВІДЕО ТА ВІДПРАВЛЯВ СИНОВІ. ПОСТІЙНО З НИМ ПІДТРИМУВАВ ЗВ’ЯЗОК ТА РОЗПОВІДАВ, ЩО ЙДЕ НИЩИТИ ВОРОГА. ПІСЛЯ НАВЧАННЯ ОДРАЗУ ДОНЕЦЬКИЙ НАПРЯМОК.

18 ЛИСТОПАДА 2024 РОКУ О 20 ГОДИНІ 42 ХВИЛИНИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ КАЛИНОВЕ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІД ЧАС ЧЕРГОВОЇ ПЕРЕСТРІЛКИ ПРОТИВНИКОМ, СОЛДАТ, ГРАНАТОМЕТНИК ДРУГОГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ ПЕРШОГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, ОТРИМАВ ДУЖЕ ВАЖКЕ ПОРАНЕННЯ ТА БУВ ДОПРАВЛЕНИЙ ДО «ОБЛАСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ ІВАНО – ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ». 42 – І ДОБИ ЗНАХОДИВСЯ В КОМІ. 8 ЛЮТОГО ВІН ПРИЙШОВ ДО ТЯМИ, ЗДАВАЛОСЯ ВСЕ, САМЕ СТРАШНЕ УЖЕ ПОЗАДУ. А 10 ЛЮТОГО 2025 РОКУ СЕРЦЕ ВОЇНА ЗУПИНИЛОСЯ.

ПОХОВАНИЙ ГЕРОЙ НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ КЛАДОВИЩІ  В М. КОЗЯТИН  НА АЛЕЇ СЛАВИ.

 

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ !

 

Сьогодні  10 оютого третя річниця пам'яті за полеглим воїном земляком  Протосвіцьким Володимиром Миколайовичем

ПАМ'ЯТАЄМО..

                             

ПРОТОСВІЦЬКИЙ      ВОЛОДИМИР  МИКОЛАЙОВИЧ

( 26.09.2002 - 10.02.2023)

СТАРШИЙ СОЛДАТ , СТАРШИЙ СТРІЛЕЦЬ 2-ГО МОТОПІХОТНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1-ГО МОТОПІХОТНОГО ВЗВОДУ 2-Ї МОТОПІХОТНОЇ РОТИ.

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО). ВІДЗНАКОЮ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ» (ПОСМЕРТНО).

 НАРОДИВСЯ ВОЇН- ГЕРОЙ 26 СІЧНЯ 2002 РОКУ В СЕЛІ ТИТУСІВКА. У 2009 РОЦІ ПІШОВ У ПЕРШИЙ КЛАС В КОЗЯТИНСЬКИЙ ЗНВК ІМ. В.М. ПІДГОРБУНСЬКОГО «ШКОЛА-ІНТЕРНАТ-ГІМНАЗІЯ». ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ   9-И КЛАСІВ ПІШОВ НАВЧАТИСЯ У БЕРДИЧІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ НА СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «ТРАКТОРИСТ-МАШИНІСТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА; ВОДІЙ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ; СЛЮСАР З РЕМОНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ». ТАК ЯК І  ЙОГО БАТЬКО, ВОЛОДИМИР ВИРІШИВ ПОВ’ЯЗАТИ СВОЄ ЖИТТЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СПРАВОЮ. У ВЕРЕСНІ 2021 РОЦІ ПІШОВ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА КОНТРАКТОМ В 59-У ОКРЕМУ МОТОПІХОТНУ БРИГАДУ, 9-Й БАТАЛЬЙОН «ВІННИЦЬКІ СКІФИ».

10 ЛЮТОГО 2023 РОКУ ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ САМОХІДНИХ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ УСТАНОВОК СТАРШИЙ СОЛДАТ, СТАРШИЙ СТРІЛЕЦЬ МОТОПІХОТНОГО ВІДДІЛЕННЯ ПРОТОСВІЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ НА ДОНЕЦЬКОМУ НАПРЯМКУ, ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ НЕВЕЛЬСЬКЕ, ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ НЕ СУМІСНЕ З ЖИТТЯМ. ВІН ЗАГИНУВ ПРИ ВИКОНАННІ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ З ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ВІДСІЧІ І СТРИМУВАННІ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ ВОРОГА, БУВ ВІРНИЙ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ, ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І СВОБОДУ УКРАЇНИ І КОЖНОГО З НАС.

    ТАКИЙ ЖИТТЄРАДІСНИЙ ТА ТОВАРИСЬКИЙ. ЗАВЖДИ ВИРІЗНЯВСЯ ЛІДЕРСЬКИМИ ЯКОСТЯМИ, КОРИСТУВАВСЯ  БЕЗЗАПЕРЕЧНИМ АВТОРИТЕТОМ У ДРУЗІВ.

          ВОЛОДИМИРУ БУЛИ ПРИТАМАННІ ЯКОСТІ СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА. ВСІ ЙОГО ЗНАЛИ ЯК ВІДПОВІДАЛЬНОГО ТА РІШУЧОГО. ТАКИМ ВІН ЗАЛИШИТЬСЯ НАЗАВЖДИ В  ПАМ’ЯТІ ТА В СЕРЦЯХ КОЗЯТИНЦІВ.

  ПОХОВАНО ГЕРОЯ У С. ТИТУСІВКА.

          

      СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

        

                                   

 СЬОГОДНІ 11 -А РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ СЕРГІЄМ БОРИСОВИЧЕМ КАЦАБІНИМ  

   ПАМ'ЯТАЄМО....

                                

КАЦАБІН СЕРГІЙ БОРИСОВИЧ 
( 22 .04. 1983 – 09.02.2015)

          Солдат резерву, фельдшер- фармацевт відділення медичного постачання 1-ї окремої медичної роти імені  Миколи Пирогова Північного територіального управління, доброволець медичної роти Національної Гвардії України.  Загиблий в зоні АТО на Сході України.

Нагороджений: Орденом «За мужність ІІІ ступеня», пам’ятним нагрудним знаком «Медична рота», Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм», Почесною відзнакою Козятинської районної державної адміністрації «За заслуги перед Козятинщиною», нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу». У 2017 році присвоєно звання «Почесний громадянин м. Козятина» ( усі посмертно).

          НАРОДИВСЯ  НА ВІННИЧЧИНІ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ. НА ПОЧАТКУ ВІЙНИ СЕРГІЙ КАЦАБІН БУВ ВОЛОНТЕРОМ, КОЛИ ЗАТОВАРИШУВАВ З МЕДИКАМИ 2-ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІСТІВ НГУ. ДЕЯКИЙ ЧАС, В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 2014, СЕРГІЙ ЧЕРГУВАВ З НИМИ НА БЛОКПОСТУ №3 У СЛОВ’ЯНСЬКУ. ПІЗНІШЕ, ЗНОВУ В ЯКОСТІ ВОЛОНТЕРА, ДОПОМАГАВ МЕДИКАМ У ВЖЕ ОБ’ЄДНАНОМУ 1-У ТА 2-У БАТАЛЬЙОНАХ РЕЗЕРВІСТІВ (БАТАЛЬЙОН ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НГУ ІМ. ГЕНЕРАЛА КУЛЬЧИЦЬКОГО) В ОДИН З НАЙГАРЯЧІШИХ ПЕРІОДІВ, У СЕРПНІ-ВЕРЕСНІ 2014 Р., НА ДЕБАЛЬЦЕВСЬКОМУ «ХРЕСТІ», ДЕ  НАДАВ ДОПОМОГУ  ДЕСЯТКАМ ПОРАНЕНИХ. 

            НАГОРОДЖЕНИЙ ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ТА ОБЛАСНОЇ РАДИ ЯК ЛІКАР- ВОЛОНТЕР. КІЛЬКА МІСЯЦІВ ПОТОМУ, ВІДРАЗУ ПІСЛЯ ЗАСНУВАННЯ МЕДИЧНОЇ РОТИ НГУ, СЕРГІЙ ЗАПИСАВСЯ ДОБРОВОЛЬЦЕМ. ВІН МАВ ФЕЛЬДШЕРСЬКУ ОСВІТУ, КРІМ ТОГО, ПРОДОВЖУВАВ НАВЧАННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ. ЗАГИНУВ, ПОТРАПИВШИ У ЗАСІДКУ ДРГ, ПІДІРВАВСЯ НА ФУГАСІ 9 ЛЮТОГО 2015 РОКУ БІЛЯ С. ЛОГВІНОВЕ, АРТЕМІВСЬКИЙ РАЙОН, ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ,   ПРИ ЕВАКУАЦІЇ ТЯЖКО ПОРАНЕНИХ. ЗАГИНУВ РАЗОМ З ЕКІПАЖЕМ САНІТАРНОЇ МАШИНИ АНАТОЛІЄМ СУЛІМОЮ ТА МИХАЙЛОМ БАЛЮКОМ Й ПОРАНЕНИМ МОЛОДШИМ СЕРЖАНТОМ  О. КРАВЧЕНКО. ТІЛА ОСТАННІХ БУЛИ ПЕРЕДАНІ СТОРОНОЮ СУПРОТИВНИКА. СЕРГІЙ КАЦАБІН ПОНАД РІК  РАХУВАВСЯ БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИМ. 21 ГРУДНЯ 2015 Р. РІШЕННЯМ КОЗЯТИНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОГОЛОШЕНИЙ ЗАГИБЛИМ  9 ЛЮТОГО 2015 Р.  ЗАЛИШИЛИСЬ БАТЬКИ . 

           На початку квітня 2016 року за експертизою ДНК було ідентифіковане тіло загиблого земляка серед похованих на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 22 квітня 2016 року в місті Козятин пройшло прощання з Сергієм Кацабіним, перепоховали його на приміському кладовищі у селі Козятин. 

        Указом Президента України №103/ 2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Нагороджений пам'ятним  нагрудним знаком "Медична рота" (посмертно)  та орденом "Народний Герой України" (посмертно). Рішенням 5 сесії 7 скликання Козятинської міської ради № 149-VII від 25.03.2016 нагороджено нагрудним знаком «За героїзм і патріотизм» (посмертно).

          РІШЕННЯМ 16 СЕСІЇ 7 СКЛИКАННЯ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН»ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ КОЗЯТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ "ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД КОЗЯТИНЩИНОЮ"(ПОСМЕРТНО). 

РІШЕННЯМ СЕСІЇ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ  ВІД 2 ЧЕРВНЯ 2017 Р.   ЗЕМЛЯКУ- ПАТРІОТУ ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН. 

11 ЛИСТОПАДА 2016 РОКУ БУЛО ВІДКРИТО ПАМ'ЯТНУ МЕМОРІЛЬНУ ДОШКУ НА ПРИМІЩЕННІ ШКОЛИ №2 , ДЕ НАВЧАВСЯ ЗАГИБЛИЙ ГЕРОЙ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 1 ЛЮТОГО 2026 РОКУ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ В'ЯЧЕСЛАВОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ СОРОКІНИМ

                                                            ПАМ'ЯТАЄМО...

                                                               

СОРОКІН В’ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

(11.03.1977-01.02.2025)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 1 – ГО ВЗВОДУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, 2 – Ї РОТИ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ), 2 – ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3028 ЗАХІДНОГО ОПЕРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

 

НАРОДИВСЯ ГЕРОЙ 11 БЕРЕЗНЯ 1977 РОКУ В КОЗЯТИНІ. ЗАКІНЧИВ 1 – У ШКОЛУ. ВСТУПИВ У ВІННИЦЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ДЕ ЗДОБУВ ПРОФЕСІЮ КУХАРА. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ПРАЦЮВАВ БУДІВЕЛЬНИКОМ НА РІЗНИХ ОБ’ЄКТАХ. БУВ МАЙСТРОМ НА ВСІ РУКИ. МАВ БАГАТО ДРУЗІВ ТА ЗАВЖДИ ПОСПІШАВ НА ДОПОМОГУ. БАГАТО ЧИТАВ ТА ПередаВАВ СВОЇМ ДІТЯМ ЛЮБОВ ДО КНИГ.

ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ, попередив ДРУЖИНу, ЩО   КОЛИ ОТРИМАЄ ПОВІСТКУ, ТО ПІДЕ ВОЮВАТИ.  ЇЇ ПРИНЕСЛИ  І 29 СЕРПНЯ 2024 РОКУ НАШ ЗЕМЛЯК БУВ ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЛАВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ДВА МІСЯЦІ ПРОХОДИВ ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКІЛ У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ  В С. ПІДЛІССЯ, ІВАНО – ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . ПІСЛЯ НАВЧАННЯ НАПРАВИЛИ ОДРАЗУ  НА ПОКРОВСЬКИЙ НАПРЯМОК. ПЕРШЕ ЙОГО ЗАВДАННЯ ТРИВАЛО 42 – І ДОБИ. 29 ГРУДНЯ ВИЙШОВ З ПОЗИЦІЇ , ЩОБ  ОТРИМАТИ ПОСИЛКУ, ЯКУ ДРУЖИНА ПЕРЕСЛАЛА ЧОЛОВІКОВІ . ТАМ СЕРЕД ІНШИХ РЕЧЕЙ БУВ  ХРЕСТИК - ОБЕРІГ. 5 СІЧНЯ ЗНОВУ ВІДПРАВИЛИ НА ЗАВДАННЯ, А 3 ЛЮТОГО СИНОВІ ВОЛОДИМИРУ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ З НЕЗНАЙОМОГО НОМЕРА І ПОПРОСИЛИ НОМЕР ТЕЛЕФОНА МАМИ. ВОЛОДИМИРУ ЛИШЕ 15, АЛЕ ВІН ВСЕ ОДРАЗУ ЗРОЗУМІВ.

1 ЛЮТОГО 2025 РОКУ О 16:40 ВНАСЛІДОК ШТУРМОВИХ ДІЙ ПРОТИВНИКОМ ВОГНЕВОЇ ПОЗИЦІЇ БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ МИРОЛЮБІВКА, ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, СТРІЛЕЦЬ 1 – ГО ВЗВОДУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, 2 – Ї РОТИ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ), 2 – ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3028 ЗАХІДНОГО ОПЕРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, СОЛДАТ СОРОКІН В’ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ НЕ СУМІСНЕ З ЖИТТЯМ. ДРУЖИНА ОДРАЗУ ВПІЗНАЛА ЙОГО ЗА ХРЕСТИКОМ. ПОХОВАНИЙ В'ЯЧЕСЛАВ НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

                                                                         ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ  ГЕРОЮ!

                                                     

                                29 СІЧНЯ 2026 РОКУ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ СЕРГІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ СЄРОВИМ

                                                                                                                    ПАМ'ЯТАЄМО...                

                                                

                        Сєров Сергій Володимирович                    (16.06.1991-29.01.2025)

Солдат, сапер розміновування групи нетехнічного обстеження роти знищення та розміновування центру розмінування та ліквідації наслідків, позивним «Хая». Нагороджений відзнакою «За оборону України» та грамотою військового підрозділу «за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків».

Нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Народився 16 червня 1991 року в місті Сіверодонецьк. Коли йому виповнилось 5 років – родина переїхала до села Сестринівка. Там Сергій закінчив школу та вступив в Козятинське училище, де здобував спеціальність – провідника. Ще зі шкільних років дуже любив історію та географію, гарно вчився, був дуже старанним, кмітливим, врівноваженим. Завжди проявляв лідерські якості. Після навчання працював за фахом. Він розумів, що рано чи пізно він теж стане на захист держави, як і його однокласники, друзі, тому речі та документи вже давно були зібрані.

Сергій був мобілізований 17 січня 2023 року. Багато навчався, як майбутній сапер. Проходив вишкіл у Кам’янець-Подільському, біля Львову, де передавали свій військовий досвід американці. У 2024 році – проходив навчання в Косово. Після навчання розміновував Херсон, Харків, багато інших міст. Під час служби отримував відзнаки та нагороди.

Сапер розміновування групи нетехнічного обстеження роти знищення та розміновування центру розмінування та ліквідації наслідків, солдат Сєров Сергій Володимирович з позивним «Хая», відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув 29 січня 2025 року, в районі залізничного переїзду північно-західної околиці Покровську, Донецької області, в результаті підриву на розтяжці (НВП).

Це завдання було останнім. Як командир - він був першим, хто очолював групу, яка йшла на завдання робити лінію оборони, тому першим натрапив на підступну, смертельну пастку ворога. Загинув миттєво. Похований «Хая» на кладовищі в с.Сестринівка.

Світла пам’ять  Герою!

22 січня на день Соборності України

 

Великий терор. Реабілітовані історією.

                                   

Листівка УПА 1940-1950 рр. Дереворит «22 січня — День Української Державности» у виконанні Ніла Хасевича, який загинув в бою 4 березня 1952 р.

22 січня на день Соборності України в Комунальному закладі «Музей історії міста Козятин» презентовано для гостей та відвідувачів грантовий  проєкт «Діджиталізація музейних експозицій новітніми технологіями». Він був обраний   одним із переможців обласного  конкурсу «Твори добро 2025» серед територіальних громад .   Від імені благодійної організації «Ми вінничани» вручив  музейникам сертифікат переможця на суму 100 тис. наш земляк, очільник благодійної організації «Український альянс» Микола Філонов.   Загальна вартість проєкту  124,092, 00 грн.  Додаткові кошти  були виділені на умовах конкурсу  із місцевого  бюджету  за сприяння виконуючої обов’язки  міського голови секретаря громади Ірини Репало  за згодою депутатського корпусу.

Для його реалізації ми  з  молодим науковим співробітником музею  Оленою Колодій розробили історичний контент  на тему «Великий терор. Реабілітовані історією» і розмістили його за допомогою київських фахівців  програмістів  в  придбаний сенсорний настінний  термінал «Асистент 43». 

 Дякуємо за ефективну співпрацю ТОВ "Сенсорні системи України", https://www.facebook.com/touch.ua/,  https://touch.ua/uk/about/kontakty,   зокрема, в особі Богдана Муравського.в реалізації грантового проєкту  КЗ "Музей історії міста Козятин". 

  Допомагали  формувати контент мешканці нашого міста.  Ми звернулися через   офіційну  музейну сторінку на інтернет платформі :  Facebook до громадян міста та громади з проханням  поділитися з нами  копіями  архівних «Справ», засуджених  владою в 1930- 1940-х роках земляків.

 Одним із перших відгукнувся  історик,  дослідник, пошуковець, краєзнавець, уродженець села Рубанка Козятинської територіальної громади, автор книги  «Моя маленька Батьківщина Безіменне»  Павло  Безпалько. Він  щедро поділився  з нами 5 справами, зокрема і про  засудженого без права листування та розстріляного  НКВС  в  Вінницькому парку діда Семена Кирилюка. Неймовірною історією життя цієї неординарної постаті поділився  двоюрідний брат Павла Безпалька -   у збірці поезій «Фіолетові коні» Володимир Сінчук.  З  його віршем "Без права листування "  познайомив всіх гість під час презентації  Павло Безпалько із с. Безіменне..

Павло Безпалько читає вірш авторства брата Володимира Сінчука.

За допомогою терміналу, ви , відвідавши музей, зможете познайомитися зі «Справою Станіслава Комара»  козятинця,  діда  Комара Станіслава  від братів Михайла та Олександра Комарів, які люб’язно погодилися   поділитися нею  з музеєм.  У  наших фондах зберігається копія «Справа залізничника Миколи  Ясінського» , що зберігається  у Вінницькому обласному архіві мешканця нашого міста, страченого владою як шпіона у 1938 р.   ЇЇ копію зберігає племінниця Людмила Ясінська. Поділилася електронним варіантом «Справи Лубчинського Казимира» двоюрідного діда, начальник культури  Козятинської міської ради Світлана Рибінська.

                           Розповідь Світлани Рибінської про  діда  Казимира Лубчинського із  с. Юрівки.

В свій час  була розміщена в ЗМІ  інформація про  мешканця с. Козятин - Олексу Шкільнюка, який  був засуджений на 10 років позбавлення волі за  націоналістичні погляди й відбувавв прокарання на Соловках, а потім  на судні «Піонер» під час будівництва  Біломор-Каналу. Поділилися з музеєм фотографіями, обрізом  відкопаної на подвір’ї гвинтівки й оповіддю правнучка діда Алла Гордійчук .  Авторські малюнки дідової клуні й хати старої  передав до музейних фондів  родич  Михайло Корольов . У тій клуні прадід  дозволяв консперативно збиратися  активістам  антибільшовицького повстання  на  сходки  і боровся  всіма методами та можливостями проти радянського режиму. Тут  він  переховував активного учасника місцевого антибільшовицького  повставкому  «Гуляй Воля»,  мешканця с. Козятина, полковника УНР Артемчука Мусія, страченого більшовиками у 1928 р.  В експозиції є карболітова  чорнильниця 1920-1930-х років, яку подарувала  музею родичка Людмила Артемчук.

Картина Віктора Кльоца "Лавандове поле" з  зображеним дубом, посадженим  у 1937 р.дідом Олексою Шкільнюком. Рушник з зооморфним орнаментом на полотні 1930-х років із с. Блажіївка, який зберіг під час розкуркулення, страчений владою у 1938 р. Федір Лапуда.

 Нащадки Алла та Юрій Гордійчуки  засіяли сьогодні 20 соток   дідового  городу  «Лавандовим полем» і радо зустрічають щоліта у себе гостей, любителів селфі  серед   пахучої лаванди. Зберегли вони й посадженого ним  розложистого  дуба після повернення  з  покарання  у 1937 році. Саме за цією ознакою на вулиці, як по навігатору, можна дістатися  до лавандового поля. А наш митець, живописець Віктор Кльоц увіковічив  дуб і  лавандове поле на   полотні.  Картину придбав під час аукціону по збору коштів для  нашого  війська  син  пана Віктора і передав  її  до фондів нашого  музею, за що ми щиро вдячні родині. Сьогодні вона представлена у  новій залі  «Великий терор. Реабілітовані історією земляки». 

Дякуємо мешканцю Польщі з Козятина Дмитру Дахно за передану «Справу Владислава Волонсевича»,  родича, залізничника, похованого на старому цвинтарі , де збереглася його могила, засудженого до 10 років позбавлення волі за зв’язок з родичами у Польщі.

Дякуємо за прекрасний конопляний ручної роботи рушник, вишитий 80-літньою жінкою із с. Блажіївка у 1930-х роках чудернацьким зооморфним орнаментом. Його зберіг Федор Лапуда , знайшовши в оселі розкуркулених односельців, якого розстріляли НКВС у 1938 р. Рушник передавався із рук в руки й нарешті в експозиції на своєму визначеному  в експозиції  місці.

 Під час відкриття  експозиції кожен з гостей знайомив  присутніх з трагічними історіями   репресованих родичів .  Демонструвала  справи  на екрані сенсорного терміналу і знайомила  з ними присутніх  науковий співробітник Олена Колодій.

Щиро вдячні керівнику відділу зовнішніх зв’язків та промоцій  Людмилі Кудимець та співробітнику, перекладачці з англійської Марині  Бондар за  висвітлення інформації про участь  у вище згаданому  конкурсі та  вичерпні консультації  в підготовці проєкту. 

В експозиції представлені історії й про  розстріляне духовенство Козятинщини, зокрема , родича Людмили,  священника Микола Новодворського із с. Іванківці. Він   погодився  добровільно виїхати із села на вимогу НКВС і  не збирати   підписи у населення про дозвіл на проведення   молитовних служб у місцевій церкві Іоанна Богослова (1895р забудови)  за умови, що вони не зруйнують місцевий   дерев’яний. побудований без єдиного металевого  цвяху  розписаний храм . Повернувся в село   доживати свій вік значно пізніше.

В експозиції цікава ікона  образу Ісуса Христа в літографії початку 20 ст. під склом .  Образ Спасителя  обрамлений штучними квітами з природних матеріалів, яку подарувала музею родина Лілії та Олександра Колодій

Приємно було бачити всіх, хто відгукнувся на наше запрошення і розділив свято День Соборності України в музеї.  Особливим  експонатом   в цей день  стала   копія  ілюстрації  листівки  1940-х-1950-х років, учасника УПА, художника Ніла Хасевича, вбитого  у бою 4 квітня 1952 року.

Була запрошена на захід волонтер – психолог Тетяна Яковлєва, яка з професійного погляду охарактеризувала дану експозицію і висловила свої міркування й висновки як фахівець про  наведені історичні  факти з погляду на сьогодення в Україні..

Музичний твір у  виконанні викладача Козятинської дитячої музичної школи  Федора Бережнюка.

Особлива вдячність також музикантам педагогам Козятинської  дитячої музичної школи  саксофоністу Федору Бережнюку та скрипалькі Людмилі  Баюк за неймовірно й майстерно  виконані  музичні твори , які  подарували присутнім  оптимістичний  настрій. Дякуємо  козятинській журналістці Олені Удвуд і   журналістам  гостям з Вінниці . Усі причетні  гості  до відкриття експозиції отримали  подяки від відділу культури Козятинської міської ради та музею з ексклюзивними  календарчиками на 2026 рік. 

Дякуємо також  завідувачу господарством музею Петру Лопатюку за чудовий ремонт зали під час тривалої наполегливої праці  господарським  способом відповідального музейного працівника.. Кошти  на  будівельні матеріали  були виділені міським головою Тетяною Єрмолаєвою.  .

Ласкаво просимо долучатися до формування фонду тематичної експозиції "Справами" рідних та близьких людей  та  відвідати нову музейну експозицію.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»
Лілія Макаревич