Їхав Андрій з поля бою додому довгих 215 днів.

 

Сьогодні, 27 липня 2024 року минає річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Каленського Андрія Анатолійовича

Зустріла його Козятинська громада лише 4 березня 2024 р. живим коридором, стоячи на колінах.

Каленський Андрій Анатолійович

(07.12.1971 — 27.07.2023)

Cтрілець-санітар 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу, 1- механізованої роти, 2-го механізованого батальйону, в/ч А 4712.

Нагороджений нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм "(посмертно).

Народився 7 грудня 1971 року в Козятині. Навчався в 9 школі. Закінчивши Козятинське залізничне училище. Пішов працювати на залізницю. Далі — робота в різних приватних фірмах, але він завжди знаходив час, щоб провідати свою сестру. Енергійний, життєрадісний, часто біля нього збиралося багато друзів. Його не потрібно було просити про допомогу, він сам її пропонував.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій почав займатися волонтерством. Дуже любив тварин. Під час одного з виїздів знайшов песика і довго возив його з собою, допоки не знайшов йому господарів.

Його захопленням була техніка. Займався ремонтом автомобілів до війни і під час війни.

28 грудня 2022 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Проходив навчання у Німеччині, після чого був направлений на Запорізький напрямок. Він був дуже дипломатичний та вмів домовлятися, вирішувати всі справи, за це його побратими дали йому позивний «Шаман»

Коли йшов на завдання обов’язково телефонував сестрі казав «Я йду на екскурсію, зв’язку не буде».

27 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області загинув. І тільки в березні 2024 рідні змогли з ним попрощатися.

Похований 4 березня 2024 року на міському кладовищі Алеї Слави. 

Слава Герою! Вічна пам'ять! 

Сьогодні 26 липня відзначає свій День народження членкиня Національної спілки художників України Анжела Коренкова!

  Раді вітати  Вас, Анжело Геннадієвно! З Днем народження! Бажаємо перемін в житті лише на краще, гарного здоров'я, добробуту, позитивних емоцій, щасливого сьогодення і майбуття! Нехай реалізовуються усі задуми, поруч будуть прекрасні люди.

Волонтери поповнюють експозиційні зали музею військовими предметами сьогодення .

  Волонтери поповнюють експозиційні зали музею  предметами сучасної російсько- української війни.

 Днями до  КЗ "Музей історії міста Козятин" завітав відомий всім у місті , громаді, в області , країні та поза   її  межами волонтер благодіної організації  "Паросток надії" Ярослав Путишин. Моє знайомство з ним відбулося завдяки  депутату обласної ради Ірині Колісник, яка постійно  допомагає нужденним  людям в цей жахливий час .

 Він завжди  усміхнений, енергійний, на позитиві, спритний, весь час в дорозі , втомлений,  але ніколи не подає виду, бо  його допомоги чекають українці. Особливо в гарячих точках, на передових позиціях, де наші земляки - воїни  ціною свого життя відстоюють у  підступного ворога кордони неньки України.

Цього разу пан Ярослав забіг до нас з шоломом -каскою радянського зразку, передав його і додав, що  хай буде. Це трофей доставлений в Козятин  з   смт.  Шевченково  на Харківщині.

Дякуємо. А нашим  Воїнам зичимо переможної ходи і будьте здорові та не ушкоджені ні якими кулями чи дронами.

Нові надходження.

 

Нові надходження.

Нещодавно до КЗ «Музей історії міста Козятин » завітав наш давній друг музею, колекціонер давнини Олександр Зінченко.

 За 22 роки діяльності музею він не одноразово дарував цінні  предмети та речі до наших  фондів . Зокрема, майже з перших днів  відкриття скарбниці давнини у фойє знаходилось старовинне велике для вітальні дзеркало. Привіз його нам Олександр із м. Бердичева за допомогою родини Репало, які забезпечили  доставку цінного габаритного експонату до музею, за що ми щиро дякуємо, зокрема, й світла пам’ять тогочасному  директору Козятинської музичної школи Володимиру Репало.  

                                                        Сьогодні в експозиційній залі.

На фоні чудового дзеркала наші гості  художник  Воломиир Мазуркевич зі своїми близькими.

Одна із перших в нашому музеї була   виставка колекції порцелянових статуеток  Олександра Зінченка . Є світлини Шварцмана подаровані збирачем антикваріату, цеглина давня  з клеймом з Козятина , гладущик cелянський глиняний, чудовий стілець кінця 19 початку 20 ст.,  письмовий стіл в експозиції інтер'єру  житла кінорежисера Віктора Іванова  також потрапили завдяки  Олександру до музею. 

А днями він подарував три  фотографії козятиньких  фотографів Тітова, і дві   Давида  Шварцмана. 

Зраділи ми цікавому документу, що надійшов  з його рук до музею  - це щоденник учениці приватної жіночої гімназії  Наталії Жойдік за 1916-1917 роки. Він без палітурки, але багато що можна дізнатися  про життя того періоду.

 Наприклад, що його володаркою  була  учениця  Клавдія Смірнова, яка в майбутньому стала лікаркою, проживала в Полтаві, але сама уродженка Козятина. Підписи замість батька  ставив у щоденнику старший, бездітний брат  учениці Федір Смірнов. На той час батьки й родина  пережили велику трагедію , у 1-й світовій війні  в родині загинули 2 сини Василь та Микола. Мама важко захворіла, тому  батьки навіть не змогли забрати тіло померлого від ран у шпиталі  сина  із Закарпаття, щоб поховати вдома.

 Щоденник, що потрапив нам до рук, заповнювався тогочасною російською   мовою. Навчання було платне. Серед предметів дівчатам із заможних родин  викладали  : французську, російську   та німецьку мови, Закон Божий, словесність, рукоділля, геометрію, алгебру, співи, природничу історію, малювання,  світову історію . На початку  1917 року місяці у щоденнику писалися іноземною мовою і щодня записували учениці чимало домашніх завдань, а з квітня значилися назви старослов’янською мовою й  майже не було домашніх завдань у щоденнику. По цьому документу  видно, що  з природничих наук  вивчали черепаху європейську, земноводних тварин та птахів, з  історії - положення Візантії у VII-VIII ст., Карл Великий та його завоювання, Христові походи, походження різних світових династій, Франція та Англія у 15-16 віках.. Зі  словесності  вивчали легенди та  билини,  зокрема, про Іллю Муромця. Дивлячись щоденний розклад уроків, робимо висновок, що  із 6-ти днів навчання,  три  вивчали історію,  щодня іноземні мови.  Щотижня у щоденнику були відзначені  свята  й часто по 3 дні підряд. Класною наглядачкою у гімназистки Клавдії Смірнової  була Віра Корвовська.

До речі родина Смірнових- Салєнко  в свій час теж передала чимало цінних речей, документів. Зокрема, завдяки їм, придбали у господарів  старовинние піаніно з документами 1912 р. троє приватних підприємців- господарів комплексу  магазинів "Вояж"- Сергій Панчук, "Каскад"- Віктор Проскурняк, "Атлантик" - Олег Кремінський. Щиро вдячні їм за дар, який зайняв  гідне  місце в нашій  експозиції. 

Саме цю гімназію відвідував  після відлучення від влади Павла Скоропадського, 18 грудня 1918 року  Головний Отаман військ та флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра з іншими політичними діячами.

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин »                                    Лілія Макаревич

                    

20 липня 2024 року минула 2-га річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Гармишева Сергія Михайловича

        Гармишев Сергій Михайлович

           (03.11.1987-20.07.2022)

Солдат, стрілець 5-ї парашутно-десантної роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї  бригади в/ч А 1126.

Нагороджений Орденом "За мужність ІІІ ступеня" Почесний громадянин міста Козятин (2024) (посмертно).

Сергій народився 03 листопада 1987 року. Навчався в школі – інтернат – гімназії. До початку повномасштабного вторгнення працював охоронником у фірмі « Гарбіз».

7 червня 2022 був мобілізований та призваний до військової частини А-1126 Збройних сил України, де проходив службу на посаді стрільця 5-ї парашутно- десантної роти 2-го парашутно - десантного батальйону 25 парашутно-десантної бригади. А 20-го липня 2022 року вірний воїнській присязі в бою за Україну Сергій Гармишев загинув поблизу населеного пункту Новолуганське Донецької області.

Він стояв у боротьбі з ворогом, був  непохитною стіною та щитом для нашої держави та для нашого міста. Відчайдушний українець, що не побоявся глянути в очі ворогові та виконував свій військовий обов’язок до останнього подиху. Висловлюємо глибокі співчуття родині загиблого і всією громадою розділяємо жалобу.

Відповідно до Указу Президента від 28.09.2023 №599 за особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність «військовій присязі солдат Сергій Гармишев удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

 

Сьогодні до КЗ  "Музею історії м. Козятин" завітали дві чарівні особи – мама Наталія з донькою Олександрою.  Вони поспішали до нашого музею цілеспрямовано, щоб задовільнити  нестримне бажанням  відвідати виставку живопису та графіки Анжели Коренкової, яка є  педагогом художнього класу Козятинської музичної школи і  викладачем образотворчого мистецтва Олександри Настюк.  Дівчинка вже  2-ва роки навчається в художньому класі і  щиро захопилася  цим  видом творчості, коли познайомилась з Коренковою Анжелою та стала її ученицею.  

Я могла б їм нічого не розповідати про майстриню, тому що   цінителі її творчості знають  про неї майже все і навіть більше …    Гості  в  захопленні  від робіт педагогині,   знайомі   з  кожною із них і  навіть  з тими   , які  не представлені на виставці в музеї .  Мама з донькою вражені  від побачених 35 робіт    і від  самої авторки - Анжели Геннадіївни, як людини і як викладача . І я з ними повністю згідна –  художниця Анжела Коренкова  особлива, цікава , як митець  і  креативно дивиться на світ, щира та досвідчений майстер своєї справи.

Дякую Наталі та Олександрі, що завітали до музею та поділились своїми враженнями, для нас вони важливі.

КЗ «Музей історії міста Козятин» завжди радо зустрічає своїх відвідувачів! Ласкаво просимо!

 Науковий співробітник  музею Людмила Цуркан .

 

19 липня 2024 року минає річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Дуки Олексія Олександровича 

Дука Олексій Олександрович

(01.04.1979 - 19.07.2023)

Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

Сержант, старший навідний 3-го гранатометного відділення, гранатометного взводу роти вогневої підтримки.  

Народився Олексій  1–го квітня 1979 року в с. Кашперівка. Там закінчив школу. Вступив у Житомирське  автомобільно-дорожне училище. Далі вище професійне училище Департаменту поліції охорони  і робота в лінійному відділі міліції на станції Козятин.

У 2014 році після вторгнення рашистів на нашу землю підписав контракт з військовою частиною 3028 Національної Гвардії України та взяв участь в Антитерористичній операції . Після закінчення контракту працював в Києві в правоохоронних органах. Далі робота у службі перевезення пасажирів - таксистом.  Вирішивши шукати кращої далі -  поїхати за кордон.

В лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату.

19 липня 2023 року біля населеного пункту Первомайське під час артилерійського обстрілу сержант Олексій отримав поранення не сумісне з життям.

Героя-захисника було поховано на міському цвинтарі на « Алеї Слави».

Слава Герою! Вічна пам'ять!