Від приходських училищ до ліцеїв.

 В КЗ "Музей історії міста Козятин" Козятинської міської ради завершено виставку історичних оповідей про найдавніші учбові заклади міста та громади "Від приходських училищ до ліцеїв". 

Один із найдавніших закладів є церковно- приходське училище в с. Сестринівці, яке було засноване ще діддом Михайла Грушевського, священником приходу Захарієм Івановичем Оппоковим ще у1842 р. 1 травня. Утримувався заклад на його кошти.Наприкінці 19 ст. було відкрито приходське училище, а у 1929 р. побудована  сільська школа .Сьогодні закладу присвоєно звання Михайла Грушевського. В експозиції документ- свідоцтво про закінчення  двокласного  Земського приходської училища у 1915 р. Сушко Павлом Григоровичем.Дякуємо за надані документи Людмилі Геннадіївні Левчук, науковому співробітнику Музею Великого Українця Михайла Грушевського в Сестринівці.

 Під час екскурсії впродовж тижня можна було ознайомитися з історією в минулому приходського училища, а сьогодні гімназією № 9. Привертає увагу сама споруда , яка збереглася від 1913 р. року , про що свідчить викладена цеглою  дата на фасаді.  Цікавий архітектурний проєкт, де   архітектори передбачили скошені з верху вікна і частина споруди на другому поверсі  має дерев'яну основу. 

Інший найдавніший заклад- ліцей №2, в минулому однокласне міністерське приходське  училище , що утримувалося за рахунок залізниці.Відкрили у 1878 р, хоча за планом мало бути відкрите у 1876 р. Заняття проходили у винайманому приміщенні, пізніше у станційному було розміщено, а у 1896 р. побудоване двоповерхове нове  і вже відкривалося як двокласне міністерське. Учні мали можливість вчитися грати в оркестрі, співати, займатися театральним мистецтвом і танцювати.На його базі фунціонувала бескоштовна школа для дітей залізничників та залізничне училище для хлопців, де отримували ази майбутні службовці залізниці. Предстьавлено в експозиції копію свідоцтва про закінчення училища  у 1912 р. Абрамюком Григорієм Полікарповичем, уродженцем с. Козятина.

 У  1901 р. була відкрита єврейська талмуд-тора, пізніше восьмирічка, а серед населення так і залишила назву єврейська.  У 1980 -ті роки реорганізована в УПК , потім ліцей, який злили з СШ №4. Для неї було побудоване велике двопорхове сучасне  приміщення, а сьогодні  комунальний заклад "Опорний Ліцей  Козятинської міської ради".

Цікава історія появи за радянських часів школи №5, сьогодні ліцей, яка знаходилася спочатку  в приватній гімназії Жойдік Н. Ф. , потім там відкрилася вечірня школа, а школярі перейшли в більш просторіше побудоване нове приміщення на ПРБ. В тій школі також навчалися  учні зі школи №3, яка була зруйнована під час другої світової війни.

Ліцей №1 , його приміщення не було приходським училищем, але після будвництва на його базі функцінували медичні курси, які закінчила бранка фашистського  концетраційного табору  Грушко Олександра Олексіївна і ця спеціальність спасла їй життя. У концетраційному таборі її було призначено доглядалницею за  маленькими в'язнями  у колнцетраційному  таборі "Аушвіц" Школу розпочали будувати у 1936 р. Для цього зруйнували місцевий костел (1911-1918 рр.), який в 1930-ті роки використовувся владою, як склад.Під час  фашистської окупації в її приміщені розміщався гебітскомісаріат.Під час ремонту стін , було виявлено на штукатурці  фасаду замащена  нацистська свастика.

                                           Дива від мешканців та гостей міста.

КЗ "Музей історії міста Козятин" урочисто відкрив свої двері для відвідувачів у 2004 р. Наступного року у нас 20-ти літній ювілей. Напередодні цієї події й у перші роки створення історичного закладу доводилось звертатися до мешканців міста , щоб допомогли формувати першу музейну колекцію.

Якось познайомилась з літньою господинею одного із найдавніших будиночків нашого міста Лідією Приходько. Вона розповіла, що є корінною мешканкою міста , зростала в родині залізничника. Ми поцікавились чи немає в родині давніх речей, які найчастіше люди зберігають на горищах.

Лідія Іванівна , мама п'ятьох дітей, сказала, що має гарний фетровий з вуалькою капелюшок й винесла його показати. Передати в даний час до музею не готова , бо це пам'ять про її молодість.

І о диво! До музею днями завітали дві рідні сестрички Ольга і Віра. Вони, як дві краплі води схожі одна на одну, тому що є близнюками. Виявляється, їхні дівочі прізвища Приходько, як і тієї літньої жінки на подвір'ї будиночка. Вона їх мама. А ще з'ясувалося, що сестри Віра Кухарчук по чоловікові та Ольга Вольних, мешканка сьогодні Фастова, онучки фотографа - любителя з Козятина Іоана Приходька , автора цікавих світлин зниклих на даний час релігійних споруд міста та інших куточків Козятина, п'єс , поезій, а також брошури , виданої у 1908 р.в Козятинській друкарні "Прогрес" ""Новейшее краткое руководство по Фотографии." Про їхнього дідуся в газеті "Ріа -Козятин" була яскрава , розгорнута стаття талановитої журналістки Олени Удвуд. У Фейсбуці , на сайті музейники також розмістили коротеньку інформацію про дану цікаву подію. Мають по двоє дітей і по четверо онуків.

Неймовірно, але після знайомства, сестрички вийняли із пакетика фетровий капелюшок- "таблетку "в народі, який років 20 тому показувала мені їх матуся. Нажаль мами не стало 13 липня 2015 р. і пані Віра з панною Ольгою вирішили увіковічити пам'ять про маму, подарувавши музею неймовірну річ - капелющок з вуаллю, який зберегли для нащадків Лідія Іванівна , сестри і родина .

Надзвичайно зворушливо, лагідно, ніжно , чемно жінки спілкуються між собою. Невільно порівнюєш їх з вихованими, ,висококультурними, освітченими, інтелігентними дідусем Іоаном та бабусею італійського походження Марією Валентою , татком Володимиром Приходько, який працював інженером у кінотеатрі "Мир" і запам'ятався своєю неординарністю , культурою поведінки. При знайомстві з братом панянок Сергієм, який передав до музею ряд писемних речей авторства дідуся, теж звернула увагу на бережливе ставлення одне до одного з дружиною Людмилою. Безсумнівно, це гени предків і рідкість в сьогоденні , це виховання , починаючи , від родини інспектора залізничних доріг, фотографа, батька інженера , яке так благодатно й виразно проглядається в нащадках і спадкоємцях.

Щиро вдячні від імені козятинської громади родині Приходько за щирість сердець, щедроти дарів і за збереження пам'яті поколінь.

Капелюшок в даний час представлено на виставці в музеї "Від приходських училищ до ліцеїв" з нагоди початку нового учбового року, як зразок головного убору післявоєнного періоду. Запрошуємо долучатися до вище згаданого вчинку й інших громадян міста.

 Богдан Бенюк на нашому вокзалі — у Козятині знову знімали кіно

 

Вокзал станції Козятин вкотре привернув увагу кіношників.

Місяць тому тут працювала знімальна група.

Розповідаємо, яку стрічку фільмували і коли прем’єра/

Наш вокзал до 2023 року потрапляв у кадр тричі. Свого часу тут знімали фрагменти серіалу про Другу світову війну, в якому Козятин тимчасово перетворили на Сімферополь. Через два роки кіношники фільмували у нас одну зі сцен багатосерійного фільму «Дорога в порожнечу», в якому розповідається про події 90-их.

Восени 2021 року на вокзалі станції Козятин знімали популярний не лише в Україні, а й за кордоном (зокрема у Польщі) серіалу «Кріпосна». У нас зафільмували декілька епізодів першої серії четвертого сезону. Але свого вокзалу у стрічці ми так і не побачили — прем’єра, яка мала відбутися в Україні у вересні 2022-го, не відбулася. Телеканал СТБ, який транслював «Кріпосну», попередив, що четвертого сезону не покажуть. Над зйомками фільму працювали не лише українські, а й російські актори і після повномасштабного вторгнення творці стрічки розірвали співпрацю з митцями, які є представниками країни-агресорки. Тож довелося і сцени деякі вирізати, а деякі знімати з акторами-дублерами.

Цього літа кіношники завітали до Козятина знову. У нашому місті вперше знімали українську класику. Стрічка має назву «Діло Безп’ятого». Сценарій написаний за мотивами відомої п’єси Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». За сюжетом головний герой Герасим Калитка намагається розбагатіти, прокручуючи махінації з фальшивими грошима, але завершується все тим, що його самого обдурили — мішок грошей, які вдається виручити головному героєві, повний звичайних папірців.

Відео дня

Стрічку знімає український режисер Валерій Шалига. Головні ролі виконують народний артист України Богдан Бенюк та заслужена артистка України Леся Самаєва, яка знімалася у стрічці «Скажене весілля».

Локацією для зйомок фільму «Діло Безп’ятого» обрали козацьке селище «Мамаєва Слобода». Це музей просто неба у столиці, де відтворено побут козацької доби — дерев’яна церква, глиняні хати із солом’яною стріхою, вітряки, загалом майже сто споруд. Але це було не єдине місце, яке потрапить у кадр майбутнього фільму.

У серпні знімальна група стрічки працювала на Вінниччині. В самому обласному центрі режисер спільно з командою проводили зйомки біля Музею-садиби Пирогова, а також у приміщенні торгово-промислової палати. На один день знімальна група завітала і до Козятина. Традиційно, у нашому місті локацією для зйомок став вокзал. Світлини та короткі відео з майданчика опублікувала на своїй сторінці в інстаграм художниця з костюмів Оксана Тімотіна.

Гримерну зробили прямісінько у приміщенні вокзалу. Для зйомок відчинили легендарний ресторан «Імператор», який не працює вже понад десять років. Знімали не лише у приміщенні, а й на пероні. Станцію для руху поїздів того дня не закрили, тому коли на платформу прибували потяги й електрички, знімальний процес доводилося ставити на паузу.

«Так, люди весь час були по фону. Приходили електрички, виходили пасажири і завмирали. Або швидко йшли геть, вигукували «Слава Україні!» та «Слава українському кіну!» і фотографувалися з акторами. Та, звісно ж, просились в кадр», — написала в одному зі своїх сторіз Оксана Тімотіна.

Як розповів режисер Валерій Шалига журналістам «Суспільного», зйомки стрічки планують закінчити до кінця 2023 року. У прокат фільм хочуть випустити також до Нового року. Тож зовсім скоро ми знову побачимо наш вокзал на великому екрані.

 https://koziatyn.info/Kult-podii/bogdan-benyuk-na-nashomu-vokzali--u-kozyatini-znovu-znimali-kino-11883308.html

 

Дари музею.

 Днями до КЗ «Музей історії міста Козятин» Козятинської міської ради завітав гість, уродженець Козятина, мешканець міста Харкова , волонтер, Микола Волинець. Повернувся в рідне місто у зв’язку з російською агресію. Він не вперше з дружиною Ларисою в музеї, але саме цього разу завітав з гостинцями. Розгонув згорток і здивував.

На папірці лежали два фрагменти жовтого кольору каменів з відбитками двох головоногих прадавніх молюсків відомих під назвою белеменіти , які існували ще у Юрський період геологічної історії Землі. Це так званий у вчених середній геологічний період мезозойської ери, коли в природі домінували динозаври. Він тривав приблизно 56,3 млн років , а закінчився 145 млн. років тому. Вимиті історичні камінці особисто паном Миколою з дна невеличкої річечки у Литві на місці розташування Аукштайського національного парку. На одному з фрагментів є поруч з молюском і відбиток давньої мушлі- аммоніта.

Також ми отримали знайдені нашим земляком фрагменти кримської амфори з місця розташування фортифікаційної оборонної вежі Чобан –Куле. Це зразки кераміки рідкісного вигляду у смужки напівовальні , з Криму біля Судака. У прибережних печерах біля села Морське виявлені гончарні печі з керамічними фрагменами амфор 8-9 ст . з круглим яйцевидним дном, що зустрічається й досі у цьому регіоні під час розкопок археологами .

Також передано до музею фрагмент керамічної філіжанки Вермахту Kriegsmarine 1939 р., посуд Військово- Морських сил Третього Рейху з нацистською свастикою, знайдений у піску на Куршській косі в Балтійському морі у Литві, село Смільтіне.

Як ви зрозуміли, молоді люди люблять подорожувати, цікавляться минувшиною і завжди при нагоді готові допомогти тим, хто цього потребує в нашому місті . Нещодавно у Миколи з’яилася креативна ідея- створити для користування внутрішньо переміщеним особам бібліотеку сучасної української літератури і просять долучатися , кому ця ідея імпонує. Бажаємо впровадження в життя усіх задумів подружжя і тих, хто поруч з ними.

  Мушля- аммоніт Юрського періоду, якої відбиток  виявлено на камені..

                           Молюск Юрського періоду- белеменіт або "чортовий палець"

                                            Фрагменти кераміки з Криму 8-9 ст.