четвер, 22 лютого 2024 р.

 Днями в Музей історії міста Козятин завітав наш постійний маленький шанувальник історії .

Хлопчик зростав разом з музеєм. Бабуся Таня вперше його привезла ще у дитячому візочку. Спочатку маленький Матвійко солодко спав , а потім разом з бабусею переглядав усі експозиційні зали. Найбільше йому сподобалось , як ви думаєте , де ? Так. Як всім хлопчикам з династій залізничників , біля паровозів. І навіть бабуся влаштувала селфі для онука біля вулика - дуплянки (довбанка, колода), маслобойки, які привіз дідусь Володимир в музей із села з півдня Поділля від прадідуся .

Змалку він знав , що старенькі речі не треба чіпати в музеях, бо це не іграшки, а експонати і вони від часу крихкі, можуть зломатися .
Й сьогодні хлопчик обережно ходив залами і лише розпитував та дивився, що нового з'явилося , доки він хворів.
Світлої тобі долі . хлопчику. і не хворій. Ти не схожий ні на кого, ти індивідум, бо виховують тебе у любові до рідного міста і України.


Матвійко з маслобойкою від прадідуся доставив з дідусем Володимиром 2 роки тому у 2022 р.


середу, 21 лютого 2024 р.

 



        Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння. Згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».



Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Cьогодні у світі існує близько 6000 мов.

 

«Мова росте елементарно, разом з душею народу»

 Іван Франко






понеділок, 19 лютого 2024 р.

10-а річниця з Дня Героїв Небесної Сотні

 До Дня Героїв Небесної сотні.

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо 10 річницю пам’яті про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.

Увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на державному рівні передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів із вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на період до 2020 року” від 23 серпня 2017 року №574-р.Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.“Небесною Сотнею” називають загиблих учасників Революції Гідності. Дехто з них загинув навесні 2014 року.

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості.
Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17.

Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення 48 осіб.


Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет. І це доводять наші Герої-Воїни на передовій після повномасштабного вторгнення росіян на територію держави Україна. Храни їх , Господи..

середу, 14 лютого 2024 р.

 «Любов є , була і буде..»






Під такою назвою відкрито виставку стародавніх листівок початку 20 століття в КЗ «Музей історії міста Козятин» з нагоди Дня закоханих. Працівники закладу представили 19 поштових карток та карточок, карток- кореспонденцій, відкритих листівок та листів на одну тему - тему кохання. Тут чорно-біла фотолистівка, де зображені світові зірки 1930-х років американська актриса Мері Пінфорд та актор –красень Дуглас Фербенкс з Чарлі Чапліном. У них була творча компанія з постановки відеороликів . Між Мері та Дугласом зав’язався спочатку любовний роман , а надалі і шлюб, у чоловіка далеко не перший. З часом вони розлучилися , але Марі до останнього дня життя Дугласа любила. Справжнє кохання ніколи не вмирає.



Усі листівки – це красиві світлини у кольорі та чорно- білі з закоханими і їх неповторними історіями . 72 листівки , 10 з яких представлені на виставці , подарувала нещодавно до фондів музею учитель зарубіжної літератури КЗ «Опорний ліцей Козятинської міської ради Вінницьк

кої області» Наталія Юріївна Ковальова. Цього дня дарувальниця писемних джерел давнини іменинниця. ЇЇ запросили до музею і привітали зі святами- з Днем народження і Днем закоханих . Від імені міської спільноти подарунки вручила і подяку завідувачка культурою міста Світлана Рибінська.


                                                   



                     Учениця Козятинської дитячої музичної школи  Діана Маковецька та педагог , заступник директора Яна  Андрійчук.



     Начальниця відділу культури Козятинської міської ради Світлана Рибінська вітає іменинницю.

                                               

Підтримали і привітали свою любу учительку школярі ліцею, родина матуся Тетяна Павлівна, донька Олена, внуки й інша рідня.

Присутні почули історію життя бабусі, яка зберегла прадавні листівки, Наталії- Анастасії Костянтинівни Ласкіної (1907-2006). Вона була довгожителькою і пішла в позаземні світи у 99 років. Бог подарував щасливе подружнє життя, четверо дітей.

Сьогодні листівки , які зберегла бабуся від рідні з різних куточків Європи - Італії, Румунії, Німеччини, Польщі передані до фондів КЗ «Музей історії міста Козятин».


                                Іменинниця  Наталія Юріївна Ковальова з донькою Оленою.

У захваті присутні були від пісень , професійно виконаних на святі ученицею Козятинської дитячої музичної школи Діаною Маковецькою і учителькою вокалу, заступником директора Яною Андійчук. На прикінці зустрічі усі ласували шоколадними сердечками. Чекаємо на відвідувачів.






















        Запрошуємо усіх бажаючих  відвідати Виставку Старовинних Листівок "Любов є, була і буде". Старовинні поштові картки початку 20 століття. 

        Будемо раді Вас бачити у нашому Музеї, де ви дізнаєтесь багато цікавої, історичної інформації!

середу, 7 лютого 2024 р.



Вітаємо нашу шановну Зою Володимирівну Вільчинську з Ювілеєм!



Бажаємо невичерпної енергії членкині Національної спілки журналістів України та Всеукраїнської спілки краєзнавців України, «Відмінниці освіти», нагородженій Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та рядом інших вагомих нагород України , історику , краєзнавцю, пошуковцю , авторці багатьох історичних надбань та праць, активній збирачці музейного фонду, дописувачці ЗМІ в місті та в Україні , авторці двох книг про історію міста Козятин «Наша історія », засновниці у 2000 році міського архіву, заслуженому працівнику освіти України , почесному громадянину міста Козятин Зої Володимирівні Вільчинській!
Бажаємо міцного , дужого здоров’я, здійснення усіх планів та мрій, творчого натхнення для постійної письменницької діяльності, радісних вістей та перемін на краще в рідній нашому серцю Україні!
З шанобою та повагою від імені працівників КЗ «Музей історії міста Козятин » директор музею Лілія Макаревич

четвер, 25 січня 2024 р.



 Запрошуємо місцевих мешканців та гостей відвідати КЗ "Музей історії міста Козятин ".




                          
                                  Ковальова  Наталія Юріївна дарувальниця листівок.

              
Карта - кореспондеція . м.Львів. Господиня з кужелем і веретеном. Початок 20 ст.

22 січня представлено в закладі культури нову тимчасову виставку листівок початку 20 ст. під назвою "Єдина і не роздільна Україна".
Працівники скарбниці духовних цінностей Козятина представили поштові карточки, картки- кореспонденції, переписні листки з зображеннями міст різних регіонів та цікавих споруд України, Криму.. Є кольорові листівки, які висвітлюють давні народні звичаї та традиції , дозвілля українців. На поштових документах найцікавіші об'єкти- Жмеринський вокзал, Одеський поштамт та театр, вокзал двох видів, ставок у Пуші- Водиці, Кримські пейзажі.
Всі листівки датовані 1900-1930-ми роками минулого століття.
Зберігаються у фондах музею.

А поділилися раритетами в минулому місцеві мешканці Козятина дідусь Анатолій Тимофійович та онук Олексій Собчуки. Це не єдині подарунки від громадян козятинцям. Є серед них порцелянові статуетки, швейна машина, фото й деякі інші речі.
Серію листівок з видами міст та пейзажів України подарувала музею громади учитель зарубіжної літератури з Опорного комунального закладу "Ліцей Козятинської міської ради Вінницької області" Наталія Юріївна Ковальова. Надзвичайно ерудована особистість, багато подорожує, має безліч захоплень і чарівна жінка. Всі ці писемні предмети належали бабусі Наталії- Анастасії Костянтинівні Ласкіній (1907-2006) майже сто років прожила в місті Козятин.
Володарка колекції поштових листівок виростила 4 дітей, а згодом і онуку – Наталію. Бабуся зберегла також підручник історії для народних училищ " Коротка вітчизняна історія в розповідях " 1914 року випуску , по якому вона вивчала історію в 4-й залізничній школі ( сучасна КНЗ "Загальноосвітня школа №2 Козятинської міської ради Вінницької області". ).   

Історична довідка: Комунальний навчальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Козятинської міської ради Вінницької області є одним із найстаріших навчальних закладів міста. Споруді школи цьогоріч 128 років. Спочатку  це було однокласне училище, а з 1896 року – двокласне народне училище. Від заснування двокласного училища починається історія школи. В 1917році училище було реорганізоване в школу-семирічку. Школа отримала назву 4-ої залізничної школи.
Близько 72-х листівок сьогодні поповнюють фондову колекцію вже тих, які мали раніше в музеї. Щиро вдячні Наталії Юріївні за щедрі дари.
На даний час знайомимо лише з невеличкою десятою частиною поштових скарбів минулого століття. Поступово переглянете й інші, відповідно історичної тематики.
Ласкаво просимо відвідати виставку.


  Днями в Музей історії міста Козятин завітав наш постійний маленький шанувальник історії . Хлопчик зростав разом з музеєм. Бабуся Таня ...