понеділок, 7 жовтня 2024 р.

ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЛІКАРЯ. Видатна лікарка-землячка.

 

Видатні діячі  в експозиції КЗ "Музей історії міста Козятин"

Частина 2


 Чимало видатних людей є у всьому світі... А чи знаєте ви своїх земляків-видатних діячів?!...  

Попередньо ми розповідали вам про архітекторів Генріха Кульчицького та Олександра Кобелєва. Також хочемо Вас, шановні  відвідувачі , ознайомити  ще  з однією видатною особистістю, життя чиє пов'язане з педіатрією - це Гелина Михайлівна Тебенчук.  

Жінка, яка протягом 16 років (1974-1990) завідувала кафедрою педіатрії №2, а з 1991 по 1992 рік завдяки її неординарному організаторському таланту, мудрості, дипломатичності, яка  повністю відновила та налагодила роботу розформованої  на той час кафедри педіатрії №3. 

Галина Михайлівна Тебенчук

(15.11.1925)

Педіатр. Професор. Доктор медичних наук.

Народилась в місті Козятин. Батька втратила рано в період політичних репресій 1920-х років. Дівчинку виховували бабуся Марія та сестри матері – Женя і Наташа. Сестри Тебенчук – колишні учениці приватної Козятинської гімназії – вчителювали в різних селах. 

Читати Галина навчилась самотужки у 5-6 років, розбираючи по літерах заголовки в газеті «Правда». З цікавістю відвідувала заняття в класах школи села П’ятка, де вчителювали мати – Ольга Маркіянівна та вітчим - Петро  Петрович Пономарьов.

Починаючи з осені 1932 до  весни 1933 року, життя в селах почало занепадати, завмирала і школа, учні все рідше і менше відвідували школу. Надто скрутно стало вчителям.

Незабаром мама забрала Галину до себе, до нового місця своєї роботи, у село Гальчин за 12 км від м. Бердичева. Потім у вересні 1933 року вони виїхали  до Києва, бо вітчима зарахували студентом до Київського державного університету на філологічний факультет (український відділ). Мама з ранку до вечора працювала в Київській середній школі №1, викладачем української мови і літератури, а згодом і завучем. Сама дівчинка навчалась у школі №39 м. Києва, взяли відразу до 2-го класу, так як вміла читати. З 1937 року пішла  до школи №91. Галина гарно навчалась, була нагороджена похвальними грамотами,  її портрет висів на дошці пошани.

В червні 1941 року закінчила 9-й клас, а через кілька днів почалась німецько-радянська війна. 

Юна дівчина, яка побачила на власні очі страшні події: голодомор, війну, в ранньому віці втратила тата - та попри все, не втрачає віри, сили та бажання навчатися...


Після визволення Києва, майбутнього лікаря–педіатра, зарахували до Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця, так як він одним із перших почав набір студентів. Після занять в медичному інституті студенти працювали вечорами в шпиталях, виконуючи вечірні ін’єкції, та інші процедури «сестринської практики» всіляко допомагаючи пораненим.

Згодом, приблизно у 1947 роках проходила практику в лікарні м. Бердичева  у терапевтичному відділенні. 

Починаючи з 1948 року, після закінчення медичного інституту, 2-а роки працювала дільничним педіатром  і за сумісництвом – педіатром Облтубдиспансеру, в м. Василькові.  

Згодом одружилася. З майбутнім чоловіком познайомилися у вечірньому Університеті , куди направили на навчання групу молоді від НДІ ОХМАТДИТ. Він був посланцем кіностудії ім. О. Довженка,  звали  - Олег Йосипович Гуща.  Зчасом у сім'ї народжуються діти, двійко, дочка- Тетяна та син - Сашко. 

Загалом, пані Галина довгі роки плідно працювала в Київському інституті удосконалення лікарів. Учениця професорів Городецької Е.Г. і Сігалова Д.Л. Галина Михайлівна очолювала кафедри педіатрії № 2 (1974–1990 рр.) та  № 3 (1991–1992 рр.). 

Протягом тривалого часу була деканом терапевтичного факультету і фундатором деканату педіатричного факультету (1983–1985 рр.). Основні напрями наукової діяльності професора Тебенчук Г.М.: дитяча пульмонологія, кардіологія, гастроентерологія та нефрологія. Під її керівництвом виконано 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій; учні: професор Гудзенко Ж.П., професор Лукашук В.Д., професор Бекетова Г.В., доцент Орлюк І.Б., доцент Головатюк Л.М. 

З 1993 року Галині Михайлівні Тебенчук за вагомий внесок у розвиток вітчизняної педіатрії присуджено довічно стипендію Президента України. Галина Михайлівна — надзвичайно інтелігентна людина, поєднання таланту та професіоналізму. Це керівник із власним досвідом і глибокими знаннями. Співробітники кафедри та лікарні завжди виявляли глибоку повагу до неї. Шляхетність, висока мораль і вроджений патріотизм — усе це передавалося оточуючим.

 В нашому місті народилося  багато  відомих постатей. І нині є Герої, які  пишуть сторінки  історії міста Козятин. 

Усі цікаві історичні факти ви можете знайти на сайті https://www.blogger.com/u/0/blog/posts/1019523538226045865?hl=uk&tab=jj, або завітати  до КЗ "Музей історії міста Козятин".  Ласкаво просимо!

Науковий співробітник - Цуркан Л. І. 

Інформація взята з: книга "Життя присвячене педіатрії". До 90-річчя з дня народження професора Галини Михайлівни Тебенчук. - Київ, 2017 р. - 234 с. 

та з file:///C:/Users/User/Downloads/SPU_07_2020_web.pdf



Міжнародний день лікаря

 

Ще одне свято відзначається сьогодні, 7 жовтня - Міжнародний день лікаря.  


Професія лікаря – одна з найважливіших у світі. В умовах повномасштабного вторгнення –ця професія набула нового значення. Поки росіяни щодня завдають удари по українських містах, лікарі рятують життя не тільки мирних жителів, але й наших захисників. Медики наражають себе на небезпеку заради порятунку інших. Ми пишаємося своїми лікарями, які завжди тримають руку на пульсі. Дякуємо вам за вашу працю та відданість своїй справі!


ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ АРХІТЕКТОРА

Сьогодні, 7 жовтня відзначається одне

 зі свят – Всесвітній День архітектора.

видатні діячі КЗ "Музей історії міста Козятин"

Всесвітній день архітектора вшановує роботу усіх творців, які працюють заради комфорту людей. 

Місто Козятин славиться двома відомими архітекторами, але один з них є нашим земляком - це Кульчицький Генріх Станіславович. Ішний відомий діяч - архітектор Кобелєв Олександр Васильович. Хочемо Вам нагадати, а кого й познайоми,  життєвим шляхом кожного з них.   

І так, земляк, український архітектор, почесний член Української академії архітектури з 1994 р., учасник Другої Світової війни – Кульчицький Генріх Станіславович.


Кульчицький Генріх Станіславович

(2.12.1922 - 9.01.2009)

      Народився у Козятині в багатодітній родині слюсара-залізничника. Був 5-им в роді хлопчиком. Родина Кульчицьких, свого часу,  була знаною у нашому місті. Казимір Кульчицький, брат Генріха,  викладав у школі № 2 малювання і креслення.

 

 У 1939 році Генріх закінчив Козятинську школу № 2. Любив малювати.  Після школи подався до столиці, де й здобув освіту архітектора в Київському інженерно-бідівельному інституті. Вступив до інст. без зайвих проблем. Але, війна перервала навчання і хлопець  з іншими студентами рив окопи на околицях Києва.


 А далі - військкомат. Молодого бійця направляють до Полтави, де формується військова частина для Пів.-Зах. фронту.  У 1941 року під Каневом отримав поранення...  


Після відвоювання Києва у 1943 році, продовжив навчання у Київському інженерно-будівельному інституті, яке закінчив у 1948 році. Потім був направлений в Башкирію до будівельного тресту . Через деякий час повернувся в Україну. У1950 році доля знову закинула його до м. Києва. Став до роботи в державних архітеркурних майстернях. В тому ж році й одружився. Згодом склалася і службова кар'єра. Пройшов шлях від звичайного працівника, вверх по сходинкам, до начальника архітектурного управління.  


У 1994 році обраний почесним членом Української академії архітектури. З 1950 р. - заступник голови Київської державної експертизи архітектури проєктів. Був головним спеціалістом при службі держекспертизи в Києві. 


З дружиною мали доньку та сина, а потім і двох онуків. 

Серед реалізованих проектів – Палац культури шахтарів у смт Рутченкове (нині у межах Донецька, 1950).

Житлові будинки на:

-         Кловському узвозі, № 10 (1954–1957);



-         вулиці Дачній, № 6 (1955);

-         бульварі Лесі Українки, № 9 (1964);





Реконструкція Жовтневого палацу (1951—1955);





Русанівський житловий масив (1961–1974, у співавторстві з Вадимом Ладним);




1–5-й мікрорайони житлового масиву Оболоні (1970–1973);



Готель «Славутич» (1971–1972);



Реконструкція та добудова пло­щі Жовтневої революції (1976–1981, у співавторстві).


У 1990—2006 роках — у Київській державній експертизі архітектурних проєктів: заступник голови, головний експерт. Помер у Києві 8 січня 2009 року.


Науковий співробітник - Цуркан Л. І. 


Інформацію взято: Книга "Славні нащадки вільних козаків". Видатні уродженці Козятина. (Біобібліографічний покажчик). Козятин 2007 р. - 72ст. 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%D1%96%D1%85_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87



Ще один  відомий український архітектор причетний до будівництва вокзалу  та водонапірної вежі на ст. Козятин - Олександр Кобелєв.

 

Кобелєв Олександр Васильович 

(15.07.1860 - 30.09.1942)

У 28 років він , як  талановитий інженер транспортної мережі керував невиданим на той час будівництвом, що проходило  з 1888 по 1889 роки на заболоченій місцевості станції Козятин.



 Робота була  важка, відповідальна і цікава. Саме тому інженер Кобелєв  увесь цей час   проживав в нашому  містечку, тоді Київської губернії.

Бердичівського повіту. Разом з розбудовою пасажирської станції зростали будинок для начальника  і службовців вокзалу, двоповерхові житлові будинки. Крім головного приміщення для пасажирів, за його планом тут зводять  добудови паровозного депо, двокласне залізничне училище у 1896 році, низку житлових будинків, водонапірну вежу у 1904 р. та інші споруди. Роботи Олександра Кобелєва прості за композицією, виразні, цікаві за силуетом і стримані, тому що забудовані на основі використання величезної спадщини минулого.




 Своїми роботами Кобелєв швидко завойовує почесне місце серед київських архітекторів і йому замовляють численні проєкти нових бу­дівель, а саме:  Київський політехнічний інститут, центральний  телеграф, у співпраці  з іншими архітекторами Державний банк ,а у 1934 році завершено за його проєктом та   ще одного зодчого другий поверх банку. За  його авторством зводять 6 павільйонів сільськогосподарської виставки у Києві  в 1897 р., корпуси Комерційного інституту( сьогодні  це Національний  педагогічний університет ім. М. П.  Драгоманова) , Комерційний банк та багато інших цікавих об’эктів в столиці України.

Олександр Кобелєв, корифей української архітектури та містобудування, професор, був дійсним членом Академії будівництва і архітектури України та видав курс у шести томах "Загальна цивільна архітектура». Останній прихисток знайшов у Києві в 1942 році на Лук’янівському кладовищі.


Ось такі цікаві історичні факти КЗ "Музей історії міста Козятин" має у свої скарбничці. Запрошуємо усіх бажаючих відвідати музей. Ласкаво просимо! 



https://www.blogger.com/u/0/blog/page/edit/1019523538226045865/2340111433123540704?hl=uk  Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич.


 4 жовтня 2024 року, до Дня захисників та захисниць України в Глухівціях оновили та відкрили Алею Пам'яті ще 13-ом захисникам-землякам. 

        Рідні, родичі, близькі і друзі загиблих Героїв були присутні на відкритті. 



Олександр Москалюк — Вернигородок.

Валерій Вітківський — Бродецьке.

Віктор Крючков позивний «Лагуна», Олександр Оцабера позивний «Десант» — Гурівці.

Дмитро Коваль позивний «Мультик» — Глухівці.

Юрій Бондар позивний «Стрілець» — Бродецьке.

Юрій Бондаренко — Жежелів.

Богдан Вік позивний «Вік» — Жежелів.

Василь Цимбалюк — Верболози.

Денис Куліков позивний «Кум» — Жежелів.

Григорій Ніколайчук позивний «Док»— Бродецьке.

Андрій Костюк позивний «Ворон» — Глухівці.

Олександр Ольхович позивний «Професор» — Глухівці.

Сергій Пилипчук — Пляхова.

 Сергій Чеснюк позивний «Малиш» — Глухівці.

Віталій Шевчук позивний «Вітаха» — Непедівка

Богдан Олішевський позивний «Легенда» — Пляхова.

Андрій Мартинюк — Бродецьке.

Іван Лінартович позивний «Йосипович» — Бродецьке.

Дмитро Гороф’янюк позивний «Гора» — Пузирки.

Богдан Жмуцький позивний «Жук» — Глухівці.

Вадим Янчук позивний «Фермер».

Валерій Фурман — Жежелів.

Дмитро Романюк позивний «DUOS» — Бродецьке.

 Юрій Кратюк позивний «Ельф» — Глухівці.

Володимир Кривов’язий позивний «Драм» — Непедівка.

 Віталій Лижнюк позивний «Вій» — Непедівка.

Ігор Римша позивний «Гор» — Пляхова.

Олександр Гуменюк позивний «Дєд» — Жежелів.

Сергій Годзь позивний «Паляниця» — Вернигородок.

Іван Базелюк позивний «Вано» — Велике.

Анатолій Пуремчук позивний «Добрий» — Непедівка.

Вадим Денисов позивний «Денчик» — Велике.

 Олександр Голоснюк позивний «Фаза» — Кашперівка.

Костянтин Соколівський позивний «Кость»— Глухівці.

 Олександр Крапівін позивний «Шейх» — Панасівка.

Юрій Гайдучок позивний «Шаман» — Жежелів.

Микола Марчук позивний «Прадєд» — Вернигородок.

Згадали й Володимира Білецького з Білопілля, який тільки повернувся в рідне село на щиті.

Родині Жмуцьких вручили нагороду Богдана орден «За мужність» ІІІ ступеня.



https://koziatyn.info/ato/aleya-pamyati-u-gluhivtsyah-rozroslasya-na-13-portretiv-geroyiv-11941812.html?fbclid=IwY2xjawFwW2FleHRuA2FlbQIxMQABHWaXUkhS2lfhDy1xjzU1TVJCnJT5rJz7u-5E-lVE1IEnos2M52yVn2ndwA_aem_zxflduiLY_xapJb9ETJ8zg


7 жовтня 2024 року минає річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Грішина Анатолія Володимировича

Грішин Анатолій Володимирович

(29.10.2002 – 07.10.2023) 

Матрос, водій медичного пункту  1-го самохідного артилерійського дивізіону в\ч  А 2802. 

Народився 29 жовтня 2002 року в нашому місті. Зростав у багатодітній родині. Навчався в 1 школі, потім в залізничному училищі, де здобув спеціальність контактник високовольтних мереж та оглядач вагонів. Після закінчення навчання, працював у вагонному ДЕПО – оглядачем.

1 листопада 2021 року пішов на контрактну службу, яку проходив у м. Миколаїв, в 36 - й бригаді ім. Контр-Адмірала Михайла Білинського – морським піхотинцем. Був учасником ATO.

Після повномасштабного вторгнення ніс службу на Бахмутському, Авдієвському, Миколаївському та Херсонському напрямках. Саме після Херсонського напрямку побратими почали називали Анатолія «Вінницький херсонець», його всі дуже поважали.

У 2022 році Анатолій одружився з коханою дівчиною Анастасією.

Водій медичного пункту 1-го самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 2802, матрос Грішин Анатолій Володимирович, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Наддніпрянське на Херсонщині, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень несумісних з життям в результаті ДТП, 7 жовтня 2023 року загинув.

Похований  Герой на міському цвинтарі, на Алеї Слави.

Слава Герою! Вічна пам'ять!


             7 жовтня 2024 року минає друга

 річниця пам'яті захисника з Козятинщини -

 Загребельного Анатолія Анатолійовича


Загребельний Анатолій Анатолійович 

( 30.08.1974 - 07.10.2022)

        Солдат, навідник відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілкового батальйону в\ч А1619.  

Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

        Народився наш земляк  30.08.1974 р. в с. Махаринці  Там і проживав  наш Герой. Ходив до місцевої школи.

З перших днів війни Анатолія Загребельного мобілізували по повістці. Спочатку служив у загоні охорони важливих державних об’єктів. Коли ворога від столиці відігнали, частину Козятинської тероборони відправили на навчання на один із полігонів у Вінницькій області, де Анатолій навчався військовому мистецтву стрільця три місяці.

Анатолій здав іспит  і напередодні Дня незалежності  і йому дали п'ятиденну відпустку додому. Але на фронті тоді було дуже гаряче і стрілець на другий день п’ятиденної відпустки поїхав на передову. 

Він загинув на війні у 48 років  7 жовтня 2022 р.. 12 жовтня у Козятинській громаді оголосили День жалоби. Поховали Анатолія Загребельного — у Махаринцях.

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

неділя, 6 жовтня 2024 р.

 

6 жовтня 2024 року минає річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Мирончука Руслана В’ячеславовича


Мирончук Руслан В’ячеславович

(15.05.1985 – 06.10.2023) 

Стрілець - снайпер 2 механізованого відділення, 2 механізованого взводу, механізованої роти, 1 механізованого батальйону в/ч А 4053. 1 вересня 2023 року був звільнений у запас. Помер внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, несумісних з життям в результаті ДТП.

Слава Герою! Вічна пам'ять!


ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЛІКАРЯ. Видатна лікарка-землячка.

  Видатні діячі  в експозиції КЗ "Музей історії міста Козятин" Частина 2  Чимало видатних людей є у всьому світі... А чи знаєте ви...