пʼятниця, 3 березня 2017 р.

Вишиване диво Наталії Петришиної.





  Свекір Павло Миколайович, тітка Наталя Іванівна Гейвах, кум  Дмитро Шклярський з сином Єгором.


 Родина Петришиних- ( зліва на право)  чоловік Руслан , тітка Натаія Іванівна Гейвах, мама і свекруха Віра Іванівна, Наталка, свекір Павло Миколайович , кум Дмитро Шклярський..




Вишиване диво напередодні  Міжнародного дня  8 Березня продемонструвала в музеї історії міста  оператор вагонного депо  Наталія Петришина.






 Рукодільниця, уродженка Хмельниччини, в минулому мешканка Криму, вже понад 20 років козятинчанка, розмістила в музеї 50 своїх  чарівних, романтичних вишитих картин. На відкриття виставки 3 березня завітали рідні, знайомі, близькі вишивальниці. Виставка була створена за сприянням  громадської  міськрайонної організації  батьків дітей  інвалідів «ДОМ»  на чолі з Тетяною Яковлєвою. Одного разу їй пощастило  побувати в гостях у родини Петришиних і після побаченої краси  не заспокоїлась, доки не  організувала виставку в нашому музеї.   Наталія Петришина погодилася  поділитися дивовижною красою з іншими   мешканцями міста Козятина, щоб створити їм весняний св’ятковий настрій. Долучилися до вітань активні  учасники організації Ірина Шмагель , художник Валерій Герасимчук .


                         Неймовірно талановитою майстриню вважає  заступник редактора щотижневика"Вісник Козятинщини", поет, публіцист Петро Зарицький.

Побачити вишиті картини і привітати родину також прийшли ветеран освіти Ольга Бойко, майстриня з вишивки рушників Антоніна Головненко. У захваті від майстерності і різнобарв’я робіт  Наталки  була  начальник відділу культури та туризму Козятинської міської ради Світлана Рибінська. Вона подякувала за копітку , творчу працю автора виставки, привітала з наступаючим жіночим  святом і  вручила від громади подарунок і квіти.  Вразив гостей своєю віртуозною грою на саксофоні викладач Козятинської музичної школи Федір Бережнюк, виконавши відомий класичний твір - "Райську мелодію" Фаусто Папетті.

Займатися даним видом декоративно - ужиткового мистецтва   працівниця залізниці почала близько 10 років тому. Якось завітала в магазин, де   побачила  на канві цікаву ікону і вирішила її вишити для мами. Так все почалося. Це лише частина  доробку майстрині.  Багато робіт за цей час вона подарувала близьким, рідним, друзям. Поїхали вони також , завдяки щедрості вишивальниці у домашні  колекції близького і дальнього зарубіжжя. Найдорожчі з них ті, що найбільше зайняли часу для їх створення, а це  навіть і понад 7 місяців.  Займається вишивкою Наталка, тому що   творчість доставляє радість людям, рідні і  стала оберегом душі вишивальниці. Нещодавно  приєднався до  процесу творення вишиваної краси і її чоловік Руслан Петришин. На виставці представлено його 4 роботи. 
   Познайомились вони в свій час  у Криму , де проживала родина Наталі у передмісті Феодосії. Там зародилося їхнє кохання. Руслан  ніс  армійську службу  на побережжі  Чорного моря . Якось познайомившись з чарівною кримчанкою,  зрозумів, що існувати без неї не може і що почуття взаємні .  Запропонував руку  і серце, надійне своє , мужнє плече в подальшому  взаємному подружньому житті. Молоді люди вирішили більше ніколи не розлучатися і  створили сім’ю. Коханий запропонував переїхати  на Вінниччину у рідний Козятин.  Маючи спеціальність товарознавця і закінчивши  Кримський коледж гідромеліорації та механізації сільського господарства, молода дружина Наталка вдало  перепрофілювалася на оператора вагонного депо.    Разом з чоловіком стали батьками. Доля  подарувала  їм  синочка Владислава, котрий став сенсом усього  їхнього життя. Мабуть,  завдячуючи батькам  - мамі Олені Семенівні та татові Олександру  Олексійовичу  Жуку ,має Наталка для такої  копіткої творчої діяльності посидючість, старанність, відчуття смаку, талант, і велику творчу душу.    Займаючись домашніми справами, вишиванням  ще й  знаходить час  на подорожі, любить плавати, займається, по можливості дайвінгом,  водить автомобіль і полюбляє швидкостість з вітерцем. Частину вишитих картин    побачать козятинські жінки  перед урочистим концертом  в міському будинку культури. Отож, завітайте до музею і познайомтеся з дивовижними вишитими полотнами  подружжя Петришиних.






Гості : Катерина  Кіндратівна Лисюк, свекір вишивальниці Павло Миколайович, очільниця громадської міськрайонної організації  батьків дітей інвалідів "ДОМ" Тетяна  Володимирівна Яковлєва, Наталія Олександрівна Петришина, начальник культури міста Світлана Францівна Рибінська, ветеран освіти  Ольга  Романівна Бойко, директор музею Лілія Павлівна Макаревич та інші .

Директор музею історії міста Лілія Макаревич

вівторок, 14 лютого 2017 р.

На День закоханих в музеї неймовірні історії кохання.


 До Музею на наше запрошення завітали учні 9 класу Козятинської школи- ліцею на чолі з вчителем , щоб  почути та побачити 4  ілюстровані   легенди про щасливе і трагічне кохання, причетних до нашої подільської і козятинської землі відомих постатей. Серед них королева Франції Анна Ярославівна, котра заради палкого почуття  пішла на самопожертву  і позбавила себе  корони, але зате 12 років була  щасливою , як жінка, котра взнала, що таке любов.  Народний скульптор України Валентин Зноба  та його син Микола є авторами скульптури Анні Київській у Франції, а також  Михайлу Грушевському у Козятині.  Тут юні відвідувачі музею почули історію  кохання литовського магната Кароля Радзівілла до простої дівчини Анни, якому не дано  було здійснитись. Його нащадки володіли деякими землями Козятинщини. Тут лунала розповідь про  16 річний роман і заміжжя уродженки м-чка Погребищ Евеліни Ганської та  французького письменника Оноре де Бальзака., про  зрадливе кохання до чоловіка - володаря Махнівки, Самгородку Прота Потоцького уродженки Хмільника  відомого магнатського роду  Маріанни Любомирської.  Усім відвідувачам музею були вручені з нагоди Дня Валентина на згадку - "Валентинки" з побажаннями радощів та добра.

вівторок, 31 січня 2017 р.

Зустріч з автором книги « Кривавий слід війни» та « Заради життя на землі» Леонідом Кривовим.

В Музеї історії міста Козятина відбулася зустріч з автором книги « Кривавий слід  війни» та  « Заради життя на землі» Леонідом Кривовим.


Леонід Кривовов - автор книг про період 2-ої світової війни і участь  козятинців в ній
    серед майбутніх залізничників.


Спогади про трагічні події в житті  козятинців в  період німецько- фашистської окупації.

                          Учні Козятинського МВПУ ЗТ на зустрічі в музеї на чолі з директором                                                            Олександром Олексійовичем Стецюком.

                          Представляє виставку та гостей директор музею Лілія Павлівна Макаревич.
                                Леонід Кривов розповідє про страту підпільників,( сидить) голова районної спілки офіцерів та ветеранів, полковник  у відставці Володимир Васильович  Бондаренко ( спонсорували друк книг автора).



Він завітав в  заклад культури   після покладання квітів до пам’ятного знака, де  відбувалися події  описані в його книгах  саме   цього  трагічного дня  в  історії міста залізничників 75 років тому.   31 січня  приблизно о 10 чи 11 годині ранку в 25 градусний мороз було зігнане населення  Козятина і навколишніх сіл на центральну площу для  публічної  страти двох залізничників Івана Сєрбіна та Григорія Кондрацького. Їх  привезли на підводі після двотижневих тортур, розповідає  Леонід Кривов, геть знесилених, скалічених і хотіли примусити встати та піти до шибениці. Та молоді  чоловіки  після нелюдських знущань не змогли навіть підвестися, тому їх потягли  поліцаї волоком. Смерть , як пізніше стало відомо, членів підпільної організації « Залізничник» стала одним із найжахливіших видовищ  в житті міста під час німецько - фашистської окупації. Свідками її були не лише близько 3 тисяч людей, а і обидві вагітні дружини підпільників Ірина та Надія. Після баченого і усього пережитого дружина Івана Сєрбіна Ірина народила молодшого сина Миколу  через 2 тижня після  смерті батька, а Надія через 7 місяців- сина Володимира.
                                              Іван Сєрбін і дружина  Ірина. 17.02.1941 р.




 Григорій Кондрацький. 1940 р. фото.

  Український шеф депо,  машиніст  Іван Сєрбін , болгарин за походженням, 1915 року народження, уродженець села Земіново Одеської області приїхав в Козятин для навчання в фабрично- заводському училищі, отримав  спеціальність  водія потягів, був чудовий , компетентний фахівець справи, веселун, гарно грав на струнних інструментах.  В період фашистської окупації, на пропозицію керівника Козятинського підпілля Івана Попова(  псевдонім Анатолій Доля) став членом підпільної організації «Залізничник» і допомагав чинити супротив   окупантам, виводити із ладу паровози, деповське  поворотне коло, розвішував листівки з правдивою інформацією з фронтів, закликав не вірити владі.
   Григорій Кондрацький – із родини розкуркулених радянською владою хазяїв. Народився  в селі Повелки на Житомирщині у 1912 році. Батько  Михайло– володар власноруч побудованого  млина та камяного будинку, вимушений   був з дітьми після вигнання  шукати інших заробітків, щоб прокормити родину. Влаштувався на ст. Бровки ковалем- слюсарем  по ремонту вагонів.  У 1938 році родина переїхала до Козятина. Син Григорій – кремезний , статний чоловік, служив з 1933 року в армії, закінчив полкову Жмеринську школу, займався радіотехнікою, оволодів спеціальністю радіотелефоніст. Працював в паровозному депо.  Був призваний вдруге до лав армії у 1940 році. Під час 2-ї світової  війни  в серпні- вересні 1941 року потрапив в оточення під Києвом, а потім у полон, звідки втік та повернувся в Козятин. Влаштувавшись на роботу, познайомився з Сєрбіним. Таємно прослуховували радіоприймач, котрий склав із деталей Кондрацький. За цим їх і застали   окупанти після доносу і саме за це були страчені окупаційною владою.
     Жахливу історію двох родин  та багато інших ми,  козятинчани, можемо знайти  в публікаціях та книгах Леоніда Кривова , полковника   внутрішньої служби у відставці, ветерана МВС  України, краєзнавця, журналіста. Народився автор вище згаданих книг  у   1942 році в місті Миколаївськ на Амурі в Хабаровському краї. Цього року  7 жовтня він відзначатиме   75 –літній ювілей.  В Краснодарському краї у станиці Червоноармійській отримав   середню освіту, працював спочатку у друкарні, а потім  його направили  на навчання до Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова. Та молодий чоловік за життєвими обставинами після року навчання перевівся у пожежно - технічне училище  МВС України. Незабаром став працювати у Козятині спочатку інспектором, а  потім  начальником  інспекції Державного пожежного нагляду Козятинського РВВС України . Впродовж 30 років   займався обраною  улюбленою справою і писав регулярно публікації до місцевих та обласних ЗМІ, досліджував історію Козятина і краю періоду 2-ї світової війни. Дитиною  війни сьогодні називають тих, хто  народився в той жахливий, переповнений горем і смертями час.  Захопився   літературною діяльністю саме цього періоду після виходу на заслужений відпочинок.  Впродовж 50 років є позаштатним дописувачем   місцевої газети Вісник Козятинщини. Мрія дитинства - стати професійним журналістом, здійснилася.  Добре, що  у  нашому місті є такі віддані  улюбленій справі  і творчі люди, як Леонід Павлович Кривов.



          На зустріч в музей  завітали учні Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту на чолі з директором Андрієм Стецюком, педагоги, учні ЗОШ №2 ( директор Євгенія Кудрявець). Від імені міської влади  подякувала краєзнавцю- ветерану за плідну працю з історичними матеріалами начальник культури міста Світлана Рибінська.
 Вона   побажала учням знати минувшину свого міста та вивчати, досліджувати сьогодення і любити свою неньку Україну. Серед гостей були присутні  редактор  міського радіомовлення « Погляд»  Алла Буряченко , журналіст районного щотижневика, поет та публіцист Петро Зарицький та головний спеціаліст відділу внутрішньої політики міської ради Тарас Луков.

                                Редактор місцевого радіомовлення "Погляд" Алла Буряченко., директор Козятинського МВПТУ ЗТ Андрій Олексійович Стецюк з учнями.
                                                                  

                                           
                                                  Леонід Кривов з учнями ЗОШ №2.


                            Журналіст  щотижневика "Вісник Козятинщини" поет і публіцист, член спілки                               журналістів України  Петро Зарицький на зустрічі з Леонідом Кривовим.

                                      Директор Музею історії міста Лілія Макаревич.

пʼятниця, 27 січня 2017 р.

В Музеї історії міста Козятина 31 січня об 11 годині відбудеться зустріч з автором книги "Кривавий слід війни" Леонідом Кривовим


На фото близькі і рідні страчених в роки фашистської окупації підпільників Івана Сєрбіна і Григорія Кондрацького 31 січня 2000 р. біля пам'ятника.  


Григорій Михайлович Кондрацький ( 1912  с. Повелки , Андрушівського р-ну-  31.01.1942 м. Козятин.)



Іван Іванович Сєрбін  ( 1915 - 31.01.1942. м. Козятин)з дружиною Іриною. 1941 р.

     В Музеї історії міста Козятина 31 січня об 11 годині відбудеться зустріч з автором книги "Кривавий слід війни" Леонідом Кривовим - полковником внутрішньої служби у відставці, ветераном МВС України, краєзнавцем Леонідом Кривовим та родичами страченого 75 років тому фашистами члена підпільної організації "Залізничник " Івана Сєрбіна. На фото близькі і рідні страчених в роки фашистської окупації підпільників Івана Сєрбіна і Григорія Кондрацького 31 січня 2000 р. біля пам'ятника.