Дари музею.

 До КЗ « Музей історії міста Козятин» завітала не звичайна гостя.

Вона правнучка інспектора Південно- Західної залізниці, фотографа – любителя з Козятина Іоанна Захаровича Приходька (24.04.1885-07.08.1961). Про нього ми писали влітку цьогоріч в ЗМІ і в мережі Інтернет. Він залишив нащадкам і Козятину цікаві й рідкісні мало відомі фото споруд і вулиць початку 20 ст, поділився своїм захопленням і залишив досить цікаві й рідкісні листівки початку 20 ст., які ми ніколи не бачили.

                                      Дивовижні листівки столітньої давнини.

   Дама сидить з закритими очима, а коли підсвітити зі звороту, вона відкриває очі.

   Дама лежить і рел'єфне зображення на чисто білій листівочці, але коли підсвітити зі звороту, то на тому місті загорається свічка з  вогником або  з'являється кольорова штора .

Гостя, Віра Володимирівна Кухарчук- Приходько, уродженка 1956 року, зростала у гурті разом з п’ятьма братами і сестрами, вона із сестер близнят - Віра та Ольга. Разом якось принесли до музею матусин капелюшок з вуаллю. А зараз пані Віра поділилася знахідками з домашньої скарбниці, які бережно зберігали в родині до цього часу. Це речі, які носила й користувалася мама  п’ятьох дітей Лідія Іванівна Приходько (05.04.1923-13.07.2015). Вона полишила цей світ на 93-у році життя. Тому ці милі речі й досі зберігають матусину енергетику. Пані Лідія була модницею, полюбляла і могла дозволити собі красивий одяг, предмети побуту і бережливо до них ставилася. Передала ці властивості характеру своїм дітям.

Цього разу пані Віра поповнила музейну колекцію окрім капелюшка, ще й коричневою маминою сукнею , приблизно 1940 -1950-х років із натурального крепдешину, пошитою на дому кравчинею.

Принесла прозору капронову блузу, з гаптованим шовком комірчиком, популярну в період маминої молодості.

Здивувала касетною телеграфною стрічкою, яку вставляли у друкарську машинку і друкували телеграми на телеграфі (в приміщенні музею розміщалася колись земська пошта). Також до наших фондів поступили від родини панчохи нейлонові білі 1950-х років зі стрілками, ймовірно, весільні, ні разу не вдівані зі штампом чорнильним.

Також передала пані Віра вишитий рушничок на полотні з плетеним в ручну мереживом і вишитими ініціалами вишивальниці та словами вітання,   виготовленим на початку 20 ст. в юності на подарунок  бабусею Вірою Якимівною Приходько, в дівочості Суською (07.04.1903-04.01.1990). До речі, ймовірно, у пані Віри могли бути родичі у Києві Суські, які володіли асфальтовою фабрикою «С. І. Суський і К.». Вони торгували асфальтом та толлю, який зберігся в деяких місцях на тротуарах м.Бердичева до цього часу. Підтвердженням тому є подаровані Іриною  Ларіоновою 2 металеві  таблички з роком облаштування асфальту "1913" і  рекламною назвою фабрики.

Реклама заводу  у газеті "Киевлянинъ". 1901 р. №124. за 6 травня

 Подарувала також пані Віра красиве покривало плетене на ліжко прабабусею Колядою Олександрою, вишиту у квіти доріжечку для дивану , популярні в 70-і роки у   домашньому побуті, два комірчика – плетений гачком з бавовняних ниток і з крепдешину з гаптуванням. 

Ще ряд речей гостя передала в гарному стані зі своєї молодості- це капронові , майже нові хустинки й модну у 1970-ті газову японську хустинку з люрексом. Верхом колекції речей , які поступили до музею , стала тендітна річ, але край необхідна , це - чорна сіточка , немов павутинка, яка тримала форму на голові модної у 1960-х роках зачіски бабети.

Щиро вдячні Вірі Володимирівні і родині за збережені і передані нам дари.

Звертаюся до всіх мешканців територіальної громади, не викидайте на смітники залізничний  службовий одяг, сукні, ридикюлі, пальчатки наших бабусь. Ці речі можуть допомогти з часом відтворити епоху, в якій жили наші пращури.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич