СЬОГОДНІ, ПЕРША РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  БАБЮКОМ АНДРІЄМ МИХАЙЛОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

БАБЮК АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

(24.01.1972-22.07.2025)

СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКА БРИГАДА, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИНА (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ В НАШОМУ МІСТІ. НАВЧАВСЯ В 3-Й ШКОЛІ. З МАЛЕЧКУ ЛЮБИВ ТЕХНІКУ. КРУТИТИ ГАЙКИ, СКЛАДАТИ ТА МАЙСТРУВАТИ  СВОЇМИ РУКАМИ – САМЕ ЦЕ БУЛО СПРАВЖНІМ ЗАДОВОЛЕННЯМ.   ЩЕ СТАРШОКЛАСНИКОМ ПОЗНАЙОМИВСЯ З ПРЕКРАСНОЮ ДІВЧИНОЮ ЛЮДМИЛОЮ ТА ЗРОЗУМІВ, ЩО САМЕ ВОНА БУДЕ ЙОГО ДРУЖИНОЮ, І ВІН ВСЕ ЗРОБИТЬ ДЛЯ ЦЬОГО. ПІСЛЯ ШКОЛИ ВСТУПИВ В ВІННИЦЬКИЙ АВТОДОРОЖНІЙ ТЕХНІКУМ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ НАВЧАННЯ, ЗДІЙСНИВ СВОЮ ДАВНЮ НАЙЗАПОВІТНІШУ МРІЮ: ОДРУЖИВСЯ. НА ВЕСІЛЛЯ БАТЬКИ ПОДАРУВАЛИ МОТОЦИКЛ. АНДРІЙ РАЗОМ З ДРУЖИНОЮ ОБ’ЇЗДИЛИ НА НЬОМУ МАЙЖЕ ВСЮ УКРАЇНУ.

ЗГОДОМ НАРОДИВСЯ СИН – ДМИТРО. А ДАЛІ СТРОКОВА СЛУЖБА, ЯКА ПРИВЕЛА ЙОГО ДО ПЕРШОЇ ВІЙНИ – ГРУЗІЯ, ВІРМЕНІЯ, АЗЕРБАЙДЖАН. ТАМ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ЗАКІНЧИВШИ СТРОКОВУ СЛУЖБУ, СІВ ЗА КЕРМО БЕНЗОВОЗУ ПОЛКУ. ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ  ПРАЦЮВАВ НА ШАХТІ ПОМІЧНИКОМ ПРОХІДНИКА, А ЗГОДОМ – НА М’ЯСОКОМБІНАТІ. У 1995 РОЦІ НАРОДИЛАСЬ ДОНЕЧКА СВІТЛАНКА. У 2010 РОЦІ ПОЧАВ ПЕРЕВОЗИТИ МОТЯГАМИ ЛІС. У 2014 РОЦІ РОЗПОЧАЛАСЬ ВІЙНА, НА ЯКУ  МОБІЛІЗУВАЛИ СИНА. ПОКИ СИН ВИКОНУВАВ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ СВОЇХ ХЛОПЦІВ ТА ДІВЧАТ. ДВА РОКИ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ, УЧАСНИК АТО ДИВИВСЯ В ОЧІ СМЕРТІ НА ЛУГАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ. ЗНОВУ МИРНЕ ЖИТТЯ, А  ЛЮТИЙ 2022 РОКУ ЗАСТАВ ПОДРУЖЖЯ В МИРОНІВЦІ. ДОНЬКА З ЧОЛОВІКОМ І ОНУКАМИ ВИЇХАЛИ, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ В ТРО. ДАЛІ  ЗАНЕСЛА ДОЛЯ ДО БАХМУТУ. ЗВІЛЬНЯЛИ ХАРКІВСЬКУ ТА ХЕРСОНСЬКУ ОБЛАСТІ.

ПІЗНІШЕ ПІШОВ ВОЮВАТИ СИН. ЧЕРЕЗ РІК У 2023 РОЦІ ДІТИ ПРИЇХАЛИ У ВІДПУСТКУ І АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ НЕ ВИТРИМАВ ТА ПОСТАВИВ ДРУЖИНУ ПЕРЕД ФАКТОМ, ЩО  НАСТУПНОГО ДНЯ ЙОГО ЧЕКАЮТЬ У ВІЙСЬККОМАТІ. ДРУЖИНА ТРЕТІЙ РАЗ ПРОВЕЛА ЧОЛОВІКА НА ВІЙНУ. АНДРІЙ  ПОТРАПЛЯЄ НА ПОКРОВСЬКИЙ НАПРЯМОК. ЗА ДВА РОКИ ДОВЕЛОСЬ ВОЮВАТИ  МАЙЖЕ НА ВСІХ НАПРЯМКАХ.  НАПРОШУВАВСЯ САМ НА НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ ЗАВДАННЯ. ТАКОЖ ЗАЙМАВСЯ І ЕВАКУАЦІЮ ПОРАНЕНИХ . ЗА ДВА РОКИ СЛУЖБИ ЖОДНОЇ ВТРАТИ. ВІН ВІДЧУВАВ  І ЗНАВ , КУДИ БЕЗПЕЧНІШЕ ВИВОДИТИ ХЛОПЦІВ.  НАСТІЛЬКИ ТОЧНО Й ДОСКОНАЛО ВИКОНУВАВ ВСІ ПОСТАВЛЕНІ ЗАВДАННЯ, ЩО ОТРИМАВ ПОЗИВНИЙ «ЮВЕЛІР».

ТА ВІЙНА БЕЗ ВТРАТ НЕ БУВАЄ. ПІСЛЯ ЧЕРГОВОГО БОЮ ДОБИ ЙОГО ЗАБРАЛИ З ПОРАНЕННЯМ І ОДРАЗУ В ШПИТАЛЬ У ЗАПОРІЖЖЯ. ПЕРЕНІС 5 ОПЕРАЦІЙ, ЗУПИНКА СЕРЦЯ, РЕАНІМАЦІЯ. ПЕРЕВЕЛИ У ВІЙСЬКОВИЙ ШПИТАЛЬ ІМ. МЕЧНИКОВА В ДНІПРІ. АНДРІЙ БОРОВСЯ ВЕСЬ ЧАС ЩИРО, ВПЕРТО, ФАНАТИЧНО ВІРЯЧИ В ЖИТТЯ. ПРОСИВ У ЛІКАРІВ, ЩОБ РОБИЛИ ВСЕ МОЖЛИВЕ, АБИ ПОВЕРНУЛИ ДО ЖИТТЯ. НАЖАЛЬ, ЛІКАРІ НЕ ВСЕСИЛІ. СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКОЇ БРИГАДИ, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355 - БАБЮК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИТЧ.  22 ЛИПНЯ 2025 РОКУ  ПІШОВ НАЗАВЖДИ  У ВІЧНІСТЬ.

У ШПИТАЛІ НЕ СТАЛО СПРАВЖНЬОГО, ЩИРОГО І НЕБАЙДУЖОГО  ПАТРІОТА ІЗ ЗАГОСТРЕНИМ ВІДЧУТТЯМ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ТАКИМ ЗНАЛИ ЙОГО ПОБРАТИМИ  І ЛЮБИЛА  СІМ’Я, РІДНІ, ДРУЗІ, ЗНАЙОМІ. ВІН БОРОВСЯ ЗА СВОЄ. ЗА СВОЮ ЗЕМЛЮ, ЗА СВІЙ ДІМ. ВІН ХОТІВ ПОВЕРНУТИСЯ У СВОЄ МІСТО І ЗАЙНЯТИСЯ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ. ПОХОВАНИЙ ВОЇН- ГЕРОЙ НА АЛЕЇ СЛАВА КОЗЯТИНСЬКОГО  ЦЕНТРАЛЬНОГО КЛАДОВИЩА.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ ЗЕМЛЯКУ !