КЗ "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради

Відвідайте виставку картин майстринь з Козятина Людмили Машевської та Наталії Дзіодзін із села Пиківець.

Нарешті після холодної, затяжної зими, мешканці міста залізничників, щоденно насолоджуються сонячним теплом . 16 березня шанувальники історії завітали до КЗ «Музей історії міста Козятин» почерпнути позитивної енергетики від «Вишиваної краси» мисткинь громади.

.Обидві панянки знані в Козятинській територіальній громаді персоналії.

Чарівна педагогиня Наталія Дзіодзін - вже 14 років викладає трудове навчання та образотворче мистецтво в Пиковецькій гімназії Козятинської міської ради. Улюблені заняття - різьблення по дереву, вишивання хрестиком картин та малювання. З дитячих років захоплювалася таким видом декоративно – ужиткового мистецтва , як вишивка й вміла тримати голку з ниткою ще з малку. Наталя Григорівна уродженка Житомира, але з родиною переїхали на Козятинщину в мальовниче село Пиковець. Там навчалася й зустріла своє кохання. Закохався в полісяночку наш легінь Богдан із родини талановитого різьбяра, митця , учителя Володимира Дзіодзіна. Син теж професійно оволодів улюбленою мистецькою технікою батька. Можливо, важливу роль в знайомсті й взаємній симпатії обдарованих молодих людей, мало захоплення творчістю . З часом створили родину. Виховують та ростять трьох синів – продовжувачів роду. Глава родини , коли це необхідно було, пішов добровольцем на війну. Про це розповіла під час вітання вишивальниці психологіня, голова правління громадської організації батьків дітей з інвалідністю "ДОМ" Тетяна Яковлєва.

Подружжя підтримують одне одного. Разом, всією родиною біля свого будинку відремонтували та розписали фарбами неприглядну автобусну зупинку. Пані Наталія з вчителями доклала чимало зусиль, щоб комфортніше , яскраво й естетично виглядало гімназійне укриття для учнів під час повітряної тривоги. На виставці в музеї вона представила 5 вишитих картин .Обрамлені вони в чудові , естетичні дерев’яні рами, виготовлені чоловіком. Це лише частина робіт створених рукодільницею. Разом з матусею скласти їй компанію приїхали до музею троє синів вишивальниці - Назар, Тарас, Роман, яким вона теж привила любов до вишивки . Підтримав колегу і привітав з відкриттям виставки від імені колективу директор Пиковецької гімназії Юрій Михайлович Безпалько. Приєдналася з щирими вітаннями рідна сестра чоловіка, вчителька трудового навчання й прикладного мистецтва з Козятинського ліцею№3, завуч по виховній роботі Ольга Володимирівна Клірішенко .

Також14 вишитих картин надала для виставки екс керівник зразкового аматорського колективу «Зорянка- Арт» Людмила Дмитрівна Машевська - Ім’я і прізвище мисткині відоме більшості мешканцям територіальної громади та області . Понад 50 років в культурі , як методист, фахівець хореографічного жанру , керманич народного ансамблю танцю «Зорянка» при районному будинку культури, а пізніше засновниця популярного в місті зразкового аматорського колективу «Зорянка- Арт».

Людмила, як і Наталія –полісянка, народилася в селі Чорнорудка на Житомирщині. Зростала разом з братом Петром в місті залізничників Козятині .Навчалася в школі №2. Паралельно бігала з подругами на танцювальний гурток в районний будинок культури, виступала з танцювальним колективом «Юність» на сцені.

Зрозуміло, що після закінчення школи, обрала майбутню спеціальність працівника культури і керівника хореографічного колективу. Вступила до Житомирського культосвітнього училища.

Отримавши диплом, повернулася в рідне місто . Як молодому фахівцю запропонували вакантну посаду директора Вернигородоцького сільського будинку культури. Організовувала вечорами по вихідним дискотеки, концерти й інші заходи. Навчала мистецтву танцю сільських школярів.

Керівництво культурою району , спостерігаючи за успіхами і завзятістю до роботи молодого керівника, запропонували посаду методиста й керівника танцювального колективу «Зорянка» в РБК.

І цей етап творчого життя Людмила Машевська подолала успішно. Одразу взялась за поповнення колективу дітьми. В короткий термін танцюристи Козятина займали вже призові місця на конкурсах, фестивалях. Колектив брав активну участь у всіх районних, міських та обласних заходах. Сама танцювала на сцені й організовувала навколо себе залюблену у народний танець молодь.

Поруч з нею в «Зорянці » танцювали й виховувалися її сини - Дмитро та Антон. З часом сімейна пара забажала стати продовжувачами династії хореографів Машевських й отримали професійну хореографічну освіту у Польщі. Людмила Машевська дітям не перечила. Молодечий запал сімейної пари , креативність, успіхи підштовхнули її передати кермо колективом в надійні руки. Подальшій діяльності завадила війна.

Сьогодні Людмила Машевська на пенсії не відпочиває, Вона зайнялася новим хобі – вишиванням ікон та картин. З дитинства спостерігала, як мама й бабуся тримали а руках голку, й вчилася вишивати по полотну вишиті хрестиком шедеври. Завітала до церкви , отримала благословення на вишивку ікон . Першою на полотні з’явилася ікона Святого Миколи Чудотворця. Вона зберігається як оберіг у старшого сина Дмитра. Сьогодні пані Людмила представила на виставку 14 різної тематики барвистих робіт. Свій вільний час присвячує разом з чоловіком улюбленій дачі в сільській місцевості, природі і вирощуванню квітів.

На відкриття виставки картин завітало чимало шанувальниць вишивки. Серед них колега по роботі Людмили, в минулому з великим досвідом інспектор районного відділу культури, подруга Тетяна Ліпчинська. Вона розповіла присутнім й про інші таланти козятинської вишивальниці й подарувала чимало їй приємних слів та компліментів. З масою вітань долучилися вчителі Свінціцька Ганна Родіонівна та Кобилянська Ольга Борисівна «Ліцею 2 Козятинської міської ради», де навчалася Людмила Машевська .

Зачарувала всіх присутніх віртуозною грою на скрипці викладач класу скрипки Козятинської музичної школи Людмила Баюк.

Ми щиро вдячні рукодільницям Людмилі Машевській та Наталі Дзіодзін , які прикрасили зустріч весни в музейному закладі тематичною експозицією із 20 захоплюючих картин.

Приємного перегляду відвідувачам музею, а нашим шановним вишивальницям натхнення, весняного тепла, миру!