120 років тому у 1905 році поміщиця Струкова передала в дар для сільськогосподарської школи свої землі, що знаходились на території села Махаринці, сьогодні с. Сестринівка ( в минулому Махаринецький агро-технікум птахівництва , пізніше планово-економічний технікум , м'ясо - молочний технікум (на даний час Вінницький технологічно- промисловий коледж ), сьогодні станція Планова, де розміщувався туберкульозний диспансер).

В ньому навчався з 1914 року член Центральної ради (з 1917 р.) Петро Чечель. (1890- 1951), уродженець с. Вільня на Житомирщині, Радомишельського району( сьогодні Коростишівського). Та оволодіти мирною спеціальністю агронома завадила Перша світова війна. Петро Іванович Чечель перериває навчання і вступає у Житомирську школу прапорщиків, після закінчення якої у 1916 році воює на Південно- Захїідному фронті. В 1917 році був делегований до I –го Всеукраїнського військового з’їзду і обирається членом Центральної Ради. 22 травня 1917 року одружується з мешканкою с. Сестринівки Антоніною Мусіївною Федорук, батько котрої Мусій Федорук був старшиною Козятинської волості.[15,с. 293] З червня по вересннь 1917 р. та з квітня 1918 р. Петро Чечель – комісар сусіднього з Козятинським Сквирського повіту Київської губернії. Через рік відновив навчання у Волосько- Махаринецькій сільськогосподарській школі і в листопаді 1919 р. екстерном здав випускні іспити. Проживав на той час - службовець, а за професією агроном у свого тестя в Сестринівці. З 1920 по 1923 рр. служив у Бердичівському повітовому земельному відділі, з 1928 року в Бердичівському буряковому союзі. Був батьком трьох дітей. Вперше арештований більшовиками 17 грудня 1932 р., засуджений до 10 років позбавлення волі, вдруге – засуджений 24 січня 1946 р. і знову на 10 років, дата вироку: 07.06.1946 р. В 1951 році ув'язнений П.І. Чечель помер у тюремній лікарні у Карагандинській області , засуджений як український самостійник. Реабілітований вперше УКДБ Вінницької обл.; 16.07.1965; вдруге Вінницьким облпрокурором 25.12.1991. [15, с.284]