2 БЕРЕЗНА ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ  ПАВЛОВСЬКИМ ВОЛОДИТМИРОМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО...

Павловський Володимир Васильович

(18.06.1979  - 02.03.2022)

Солдат, снайпер-стрілець 1-го взводу 1-ї мотопіхотної роти в/ч А 1619. Почесний громадянин міста Козятин (2024)(посмертно)

Нагороджений Орденом "За мужність ІІІ ступеня"  (посмертно).

Народився і виріс у селищі Залізничному. Тут він ходив у дитячий садочок і навчався в місцевій школі. В сім’ї Павловських Володимир був найстарший серед трьох братів. Після школи обрав професію електрозварювальника, а після закінчення навчання повернувся в рідне містечко. От тільки було йому на ту пору лише 17. Ще цілий рік не вистачало для зрілості хлопця, щоб працювати на залізниці. Але його взяли з умовою, що він буде працювати на годину менше, ніж дорослі. 

Коли йому виповнилося 18 років, вже був кваліфікованим працівником колійного господарства. Через деякий час Володимир Павловський стає солдатом строкової служби військової частини, яка базувалася у місті Донецьку.

Армійська служба дала йому професію водія БТРа. Після демобілізації форму кольору хакі він знов змінив на помаранчевий жилет.   

В 2000-му в козятинського залізничника з’явилася супутниця по життю і надійна його опора дружина Ірина, батько двох дітей.

        Володимир Васильович Павловський — солдат Національної гвардії України. Учасник АТО у 2016 в Луганській області. 

        Загинув 2 березня у Запоріжжі, захищаючи Україну.

 Слава Герою! Вічна пам'ять!