6 БЕРЕЗНЯ МИНАЄ  ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЧЕРНЮКОМ ВІКТОРОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО...      ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ!

Чернюк Віктор Миколайович

(10.09. 1986 - 06.03.2022)

Солдат, стрілець, помічник гранатометника в/ч А 1231.

Почесний громадянин міста Козятин (2024) (посмертно).

НАГОРОДЖЕНИЙ: Орденом «За мужність ІІІ ступеня»,

Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять»  (посмертно).

Народився в м. Козятині у 1986 році в сім’ї залізничників. Навчався в школі №5. Після школи вступив до Козятинського залізничного училища за спеціальністю слюсар з ремонту рухомого складу. Тепло про Віктора згадує директор залізничного училища Андрій Стецюк. Він помітив у хлопця здібності до навчання і пропонував йому продовжити навчання в технікумі. Віктор скористався порадою заслуженого працівника освіти дещо пізніше. Спочатку він вирішив працювати за спеціальністю у локомотивному депо, відслужити в армії, а вже потім пішов навчатися в технікумі.

Пізніше хлопець зустрів свою Тетяну. Віктор дуже любив дітей і сина коханої жінки прийняв, як рідного. У 2013 році пара одружилася, в наступному, 2014, у них народилася донька Вікторія. На військовій службі  набув спеціальність гірського стрільця. Це рід військ, до якого належать загальновійськові, артилерійські, інженерні та інші частини і з’єднання, які навчені для бойових дій у гірській місцевості. Два рази проходив військову підготовку ще до 24 лютого. Йому зателефонували з військкомату, і він поїхав у військову частину, а вже звідти його направили у аеропорт, де й стався ракетний обстріл.   Рашисти розбили Вінницький аеропорт 6 березня. Було багато поранених, родина Чернюків сподівалася, що Віктор у лікарні. Але коли з-під завалів летовища стали діставати тіла захисників України, серед десяти загиблих був і наш земляк Віктор Чернюк. У Віктора є ще один син, він також на війні. Козятин попрощався з Героєм 9 березня 2022 р.. Без батька залишилися двоє дітей. 

19 грудня 2024 р. солдата Героя  Чернюка Віктора нагороджено Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять» (посмертно)

 

Слава Герою! Вічна пам'ять!