Історичні
цікавинки.
Вони із числа трагічних, як і наше сьогодення.
8 квітня 20 років тому пішов з життя уродженець села Куна, подолянин,
краєзнавець за покликанням, в минулому заступник директора Юзефо-Миколаїського цукрового
заводу Павло Мельник.
Згідно літописця- монаха Феодосія Софоновича ігумена Київського
Михайлівського Золотоверхого монастиря і " Хроніки літописців
стародавніх", на нашій землі у 1176 році
на гребні Придніпровської височини, що є найвищою у нас
місциною, прийшли на Русальний тиждень ( з 16 по 22 травня )_завойовники-
половці.
Захопили вони полонених із 6 городів берендейських (з нашої місцевості ) . Гнали поневолювачів на місто Роставець ( сучасна Білилівка) через козятинські краї, де з давен давен проходив славнозвісний Чорний , Татарський, Половецький , Вальний шлях. Розгалуження шляху прокладене було через сучасне село Козятин. А основний його стовбур проходив за станцією Кордишівка, коло сіл Великий Степ. Туча, Перемога ( давня назва Вуйна)_. На полях сіл Йосипівки та Тучі з тих часів височать 2 кургани, що мають охоронні державні знаки, як пам’ятки археології. Ще 4 кургани виявлені археологами неподалік вздовж шляху, але на територіях інших районів. Один має в народі назву «Раба могила», інший «Рабські ворота»
Цю тему дослідив подолянин Павло Мельник й висвітлив у книзі
«На споконвічних перехрестях». За описаною версією, використовуючи давні літописи, автор зазначив, що навздогін половцям з полоном кинулися 5 княжих дружин.
Кочівники вимушені були, щоб відірватися від переслідувачів , «посікти полон», бо він заважав у битві. В тих кривавих побоїщах загинуло чимало й княжого війська, а їх рештки
теж спочили, ймовірно, у тих
курганах. Ось тому і з’явилися вздовж Чорного шляху 6 рабських курганів- могил.
Є ще одна версія появи Рабої могили , яку переповідають й досі мешканці навколишніх сіл. Ніби колись археологи розкопали могилу і відкопали там шаблю й була то могила козацького полковника Рабого. Про часті набіги кочівників свідчать такі назви навколишніх сіл Татарське Селище, Куманівка, Гибин. За тривалий період жодного разу в наших краях не було проведено археологічних розкопом, щоб підтвердити усі зазначені вище літописи, перекази й давні легенди.
Дякуємо доньці краєзнавця Надії Мельник за систематизацію й випуск книги з
працями батька, гарної , неповторної людини й подарунок музею від
родини.
Директор музею історії міста Козятин Лілія Макаревич
Немає коментарів:
Дописати коментар