1 ЛИСТОПАДА ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ЮРІЄМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ  ДЗЮБОЮ

ПАМ'ЯТАЄМО...

Дзюба Юрій Анатолійович

(06.01.1987-01.11.2024)

Головний сержант 3 – го механізованого взводу 2 – ї механізованої роти 1 – механізованого батальйону військової частини А 4689 Дзюба Юрій Анатолійович, позивний «Дєдок»

НАГОРОДЖЕНИЙ: пам’ятною відзнакою « За оборону Авдіївки» 

Народився Юрій в селі Махаринці. Зростав у великій дружній та люблячій сім’ї. Разом із трьома братами та сестрою вони були справжньою опорою одне для одного. Батьки віддавали дітям усю свою турботу. За материнську самовідданість, народження й виховання дітей мама захисника була удостоєна почесного звання «Мати – героїня» та нагороджена Президентом України.

Як і всі діти Юрій пішов до місцевої школи, ганяв з хлопцями на рибалку, дуже любив ходити до лісу по гриби. Простий та щирий хлопець завжди готовий був іти на допомогу. Батьки тримали велике господарство, тож змалку привчили Юрія до праці, привили любов до землі.

По закінченні школи вступив до Вінницького училища де здобув спеціальність автослюсар. У 2007 році після училища – строкова служба в армії. Проходив її в інженерних військах у місті Чуднові. Перебуваючи на службі зрозумів, чого він хоче досягнути.

Любов до землі, прищеплена батьками з дитячих років, згодом стала для Юрія справою всього життя. Після строкової служби він обрав шлях фермера. Радів кожному паростку та врожаю.

Зустрів кохання свого життя, згодом одружився. Народилась донечка Ліда та згодом у родині народився син - Давид. Гордість, щастя й безмежна батьківська любов переповнювали Юрія. Саме своїм дітям він мріяв передати все, чим жив сам.

Та на жаль, почалася війна. Старший брат Юрія – Володимир з перших днів пішов добровольцем на фронт. І Юрій теж не зміг залишатися вдома і 16 листопада 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Одразу потрапив до штурмової бригади «Вінницькі янголи». Його бойовий шлях розпочався на Авдіївському напрямку, там були надзвичайно важкі бої, страшні випробування й нелюдські умови. Декілька разів приїжджав у короткі відпустки. У ті недовгі дні вдома намагався все встигнути: щось полагодити, підтягнути господарство, вирішити всі домашні справи, аби його родина ні в чому не мала потреби.

Згодом з Донецького напрямку був перекинутий на Сумщину. А далі Курськ… На Курському напрямку він пробув півтора місяці. Одного разу вночі Юрій разом із побратимами виходили з позиції, коли їх наздогнав ворожий дрон.

1 листопада 2024 року головний сержант 3 – го механізованого взводу 2 – ї механізованої роти 1 – механізованого батальйону військової частини А 4689 Дзюба Юрій Анатолійович позивний « Дєдок», внаслідок бойового ураження, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки, Курської області вважався безвісти зниклим та за результатами тесту ДНК – був ідентифікований 11 травня 2026 року.

Воїна – героя Дзюбу Юрія Анатолійовича поховано на кладовищі в селі Махаринці на «Алеї Слави».

Вічна пам'ять та слава Герою!