До фондів Козятинського музею історії поступили нові надходження.

  КЗ "Музей історії міста Козятин " радо відчиняє  двері щоденно, крім вихідних, всім шанувальникам історії нашого міста та України.

Днями до  нас зателефонував відомий в  місті Козятин ,  на Вінничині і за їх  межами волонтер благодійного фонду "Паросток добра " Ярослав Путишин. Він надзвичайно допомагає  разом з депутатом обласної ради  Іриною Колісник,  Сергієм Сиваківським й чималою групою  відданих цій благодійній справі людей   місцевим мешканцям,   одиноким людям, тимчасово переміщеним особам й , найголовніше , турбуються  разом з  великим , жіночим батальйоном вправних господинь за наших воїнів- земляків  на передовій. Передав разом  з однодумцями - побратимами до музею бойові артефакти, що засвідчують криваву російську агресію проти  українців.

Цього разу пан Ярослав доставив до музею  52 різноманітні  дитячі  іграшки .  Ними гралися  козятинські діти в щасливі роки   свого безхмарного дитинства   з 1960-го по 2000-ні роки.

А зберегла таку кількість дитячих забавок бабуся дружини Ярослава- Дарини , Стецюк Надія  Олександрівна. Народилася   козятинчанка в нашому місті  у 1935 році , проживала в селі Козятин.  Працювала технологом на  Козятинському маслозаводі, виростила разом з чоловіком Володимиром  двох  козаків -синів  Володимира і Олександра. А ті в свою чергу   підросли й привели  батькам  невісточок- донечок , своїх коханих дружин . Незабаром родина стала зростати.   В хаті і на подвір' ї з'явився  веселий дитячий галас  трьох онуків, яких подарували сини, Даринки, Дениса й Максима. 

 Батьки допомагали  ставити сім'ям синів  на ніжки своїх нащадків роду. Час плине швидко. Діти бавились, дідусь з   бабусею мали втіху. Незабаром  онуки ощасливили літнє подружжя найціннішим скарбом - чотирма  правнучками.

 Здавалося б так жили більшість українців. Але бабуся Надія у 2017 р. пішла у потойбічні  світи  і залишила , крім спадку ще  деякі скарби.    Вони більше  не матеріальні, а духовні. Всі свої роки вона зберігала дитячі іграшки, якими гралися її діти,  внуки і правнуки.  А вони , в свою чергу, не викинули , як непотріб на  смітник, а залишили на згадку, бо то найщасливіші роки життя під бабусиною опікою ,її покровительством, оберегом й турботою. 

Дякуємо Дарині й Ярославу , що  зберегли й доставили іграшки - радість , втіху   й спомини про щасливе , безтурботне  дитинсто до музею. Бажаємо родині нащадків бабусі Надії   та дідуся Володимира Стецюків миру, радощів й процвітання.

 Пригадайте і ви свої щасливі дитячі роки разом з нами..

Директор КЗ "Музей історії міста Козятин " Лілія Макаревич