24 травня 2024 року, минає річниця пам'яті захисника Козятинщини-          Яценка Станіслава Васильовича

Яценко Станіслав Васильович

(14.03.1977 - 24.05.2023)

Солдат, стрілець–снайпер 3–го механізованого відділення бойової машини     2–го механізованого взводу, 1–ї механізованої роти в/ч А – 4395. Позивний "Сігнал".

Станіслав народився 14 березня 1977 року в селі Сигнал. Навчався в селі Титусівка. Працював на будівництві, в РЕМі, на хлібозаводі, в Юзефо-Миколаївській Аграрно-Промисловій компанії. Любив техніку та досить добре розумівся на ній.

Родинні стосунки  в Станіслава завжди були теплими та будувались на розумінні та повазі. Мав він кохану дружину, сестру, з якою мав гарні та довірливі стосунки; донечку, яка подарувала своєму батькові онучку та онука. На жаль,  Герою, так і не довелось навіть познайомитись.

Коли пішов на війну, просив родину підтримувати дружину. А в свою чергу, щоб якомога менше хвилювати рідних, намагався якнайчастіше давати знати про себе з фронту. Будь яка звістка, навіть смайлик, були такими заспокійливими та очікуваними для родини щоранку.

Лише одного разу був тиждень тиші, ні телефонного дзвінка, ні повідомлення. Тоді військовослужбовець був в одній із найгарячіших точок на фронті, де навіть мінімальної можливості не було, щоб зв’язатися з рідними. Після тижня хвилювань захисник вийшов з рідними на зв’язок.

Побратими поважали Станіслава за його надійність та оптимізм, за його відвагу. Герой, жертвуючи своїм власним життям, виніс на собі з поля бою важко пораненого побратима. За цей  вчинок  був нагороджений орденом «За мужність». Воїн був  надійним, турботливим, товариським для побратимів.

З 24 травня 2023 року після важкого бою поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району, Донецької області стрілець-снайпер Станіслав вважався зниклим безвісти. 6 жовтня за результатами генетичної експертизи був ідентифікований.

  Слава Герою! Вічна пам'ять!