22 травня 2024 року, минає друга річниця пам'яті захисника Козятинщини - Турляка Артура Володимировича

 Турляк Артур Володимирович

(01.01.1993 -22.05.2022)

Старший лейтенант  загону спецпризначення Вінницького управління КОРД, полку спецпризначення «Сафарі». Позивний «Богомол».

Нагороджений Орденом "За мужність ІІІ степеня" (посмертно). 

Народився наш земляк- захисник української землі  в с. Козятині в  династії залізничників 1 січня 1993 р.  Батьки в родині працювали провідниками  пасажирських вагонів й дідусь з бабусею служили на залізниці.  Зростав разом  з братом Ярославом. Після закінчення школи пішов за прикладом старших у залізничники, вступивши в Козятинське міжрегіональне вище  професійне  училище залізничного транспорту, щоб оволодіти спеціальністю оглядача- ремонтника  рухомого складу . По спеціальності не працював, а  після армії  продовжив службу  рятівником у МНС . По завершенню військової служби в Збройних Силах України працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій ДПРЧ — 11 м. Козятин на посаді пожежника-рятувальника.

Коли міліцію перейменували в поліцію, а потім реформували її, Артур виявив бажання служити  поліцейським патрульним. Заочно вступив до Київського університету права Національної академії наук, мав феноменальну пам’ять, був чесною, порядною людиною, зразковим сім’янином. Мріяв стати співробітником ДБР. Коли  відбулося вторгнення Росії на територію України ,  наш герой на конкурсній основі вступив на  службу   до загону  КОРД. Дружину з донькою евакуював до Європи, а сам продовжував виконувати свій професійний обов’язок в найгарячіших місцях , визволяв у складі   зведеного полку «Сафарі » Київщину, Харківщину  від окупантів, за що отримав нагороду і відпустку додому.

Був зразковим чоловіком, люблячим батьком й хорошим зятем . Мріяв, що  незабаром  війна  закінчиться. Очікував на ротацію й обвінчатися з дружиною , щоб бути  подружньою  парою не лише перед людьми, а   і перед Богом. Так і не дочекався.  В ніч з 21 на 22 травня, коли спецпризначенці відпочивали,  по них ворог випустив ракети. Це сталося у  місті Запоріжжі.

Залишилася без батька донечка  Каріна, дружина Катерина втратила ідеального чоловіка, а держава сміливого й   відчайдушного Воїна – Захисника.

 Слава Герою! Вічна пам'ять!