80 років тому воїни радянської армії ціною свого життя,
самовіддано боронили від фашистської Німеччини кордони рідної
землі, зокрема стояли на обороні важливого для фронту залізничного
центру Козятин.
За перші 3
тижні з початку війни ворогу вдалося
заглибитися на 350 км території СРСР
південно- західного напрямку.
В ці дні жорстокі кровопролитні бої з ворогом велися
на оборонному рубежі фронту:
Вуйна ( сьогодні Перемога)- Комсомольське (сьогодні Махнівка)-Козятин, Попільня
– Сквира. Тут на смерть стояли бійці 94-го загону прикордонних військ, 10-ї
дивізії, 21-й кавалерійський полк
оперативних військ. Про ті бої згадує начальник штабу 12 –ї армії оперативних військ В. Арушанян. Бійці особового складу 6-ї і 12-ї армій під час оборонних боїв проявили небачені
героїзм і мужність.
Палали у вогні
після бомбардувань українські міста і наш Козятин, гинули не лише бійці,
а і мирні жителі. Перша бомба впала на територію станції товарна і одразу
забрала життя у 25 мирних громадян
–залізничників. Ворожі війська генерала
Евальда фон Клейста впевнено просувалися
вперед, хоч і його танки горіли на полях бойових дій , немов свічки. Напередодні
окупації Козятина в середині липня залізничне сполучення майже було відрізане.
У цій кривавій м’ясорубці опинився 77-й полк 10-ї дивізії з охорони залізничних
об’эктів і 16-й мехкорпус Соколова .
Не було сил, щоб
протистояти добре озброєному і підготовленому
ворогу. В ніч на 14 липня були оточено правий фланг 6-ї армії генерала
Івана Музиченка. А 15 липня було
залишено і наше місто. В той же день в Козятин вдерлися окупанти. Запеклі бої, величезні втрати і відчайдушний супротив наших військ дали можливість повноцінного функціонування залізничної
станції і вчасно організувати евакуацію
важливих підприємств. Більше 100 бійців за проявлений героїзм були нагороджені орденами
та медалями. Нажаль, бійці - захисники Козятина 16-го мехкорпусу на чолі зі своїм командиром Олександром Соколовим загинули в Уманському котлі. 7138
військовополонених загинули від тортур, хвороб , голоду, холоду і виснажливої
праці у Козятинському таборі – шталазі N 358.
На місці оборони
міста на території школи- інтернат- гімназії , де стояв оборонний зенітний полк, встановлено у 2011 р. пам’ятний
знак захисникам міста.
Директор Музею
історії міста Козятин Лілія Макаревич
Немає коментарів:
Дописати коментар