5 липня ― День звільнення Слов’янська та Краматорська від російської окупації

Звільнили чотири міста за один день

Активні дії українських військових для звільнення північних міст Донеччини почалися 3 липня 2014 року. У той день сили АТО почали зачистку Миколаївки, що поруч зі Слов’янськом. Наступного дня селище було повністю вільне, а українські захисники взяли в полон до пів сотні терористів.

Вирішальні бої сталися в наступні дні біля Словʼянська. Вранці 5 липня українська армія остаточно зайшла до міста, бійці-розвідники 2-го батальйону Національної гвардії встановили синьо-жовтий прапор над Слов’янською міською радою. Під натиском сил АТО проросійські терористи залишили також Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. В один день українські захисники звільнили чотири міста Донеччини та ще більше сіл та селищ.

Фото: Слов’янськ, 2014 рік. Фото з сайту АрміяInform

Рано вранці 5 липня Денис Бігунов побачив у соціальних мережах допис словʼяничанина Петра Дудніка, що в Словʼянську спорожніли окупантські блокпости. Денис зателефонував знайомому журналісту Сергію Гармашу, який підтвердив, що бойовики залишили місто, а з підвалу СБУ без опору вийшли люди, яких до цього там утримувалися.

Денису зателефонували з міської ради та попросили терміново повернутися до міста для відновлення роботи адміністрації. Наступного дня він уже був на своєму робочому місці. Ось що він пригадує:

«У виконкомі я одразу зустрів заступника мера Дмитра Сіваша, з яким ми разом поверталися зі Святогірська до Словʼянська. У кабінеті мера був штаб ДСНС, його організував тоді ще полковник Микола Чечоткін, який згодом став головою ДСНС України. Фактично він усім керував. Давав завдання: відновити там електрику, там налагодити комунальні підприємства, там прибрати блокпости, розчистити дороги й так далі».

Перший час Денис ночував та працював у своєму кабінеті міськради. Комунальних послуг у його будинку тоді ще не було, до того ж було багато роботи.

Підняття українського прапора у Словʼянську 5 липня 2014 року. Кадр з відеоролика “Освобождение Славянска. Подъем флага на мерии (05.07.14)” на YouTube

Капіталіна Пасікова з родиною повернулася до Словʼянська теж 6 липня, на наступний день після звільнення. Після приїзду вони взяли участь у зборах громадян на головній площі. Там було багато людей та журналістів. Дівчина пригадує, що хтось почав виривати траву на площі, хтось пішов розбирати безлад у виконкомі — усім хотілося привести місто до ладу та скоріше повернутися до звичного життя.

«Я не можу пригадати щасливішого моменту у своєму житті ніж той, коли ми повернулись у місто після окупації у 2014-му році. Зараз найбільше мрію повернути своє мирне життя в Слов’янську та бачити свою Україну цілою та вільною», — каже Капіталіна.

Вона зазначає, хоч місто перебувало в окупації лише кілька місяців, але знадобилося близько двох років для його повернення у звичне життя. Поступово магазини та підприємства відновлювали свою роботу. А про окупацію та бойові дії нагадували таблички та стрілки із надписом «міни»  в усіх районах Словʼянська.

Фото з сайту gur.gov.ua

За даними Книги памʼяті полеглих за Україну, під час операції зі звільнення Словʼянська з 13 квітня до 5 липня 2014 року загинуло 84 військовослужбовці ЗСУ та НГУ, правоохоронців та співробітників СБУ. Тодішній радник Президента України Юрій Луценко повідомив, що з 1,5 тисячі терористів було вбито 470 бойовиків. 

Сьогодні Словʼянськ, Краматорськ, Дружківка є стійким тилом для Донеччини, а Костянтинівка — прифронтовим містом. Тут залишаються люди, які з різних причин не можуть покинути рідні землі. Чи не кожен день міста Донецької області обстрілюються ворогом, але українці та українки вірять у Збройні сили України та в краще майбутнє.

 

https://v-variant.com.ua/article/zvilnennia-sloviansk-kramatorsk/