КЗ "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради: Зустріч з автором книги « Кривавий слід війни» та « Заради життя на землі» Леонідом Кривовим.

В Музеї історії міста Козятина відбулася зустріч з автором книги « Кривавий слід війни» та « Заради життя на землі» Леонідом Кривовим.

Леонід Кривовов - автор книг про період 2-ої світової війни і участь козятинців в ній

серед майбутніх залізничників.

Спогади про трагічні події в житті козятинців в період німецько- фашистської окупації.

Учні Козятинського МВПУ ЗТ на зустрічі в музеї на чолі з директором Олександром Олексійовичем Стецюком.

Представляє виставку та гостей директор музею Лілія Павлівна Макаревич.

Леонід Кривов розповідє про страту підпільників,( сидить) голова районної спілки офіцерів та ветеранів, полковник у відставці Володимир Васильович Бондаренко ( спонсорували друк книг автора).

Він завітав в заклад культури після покладання квітів до пам’ятного знака, де відбувалися події описані в його книгах саме цього трагічного дня в історії міста залізничників 75 років тому. 31 січня приблизно о 10 чи 11 годині ранку в 25 градусний мороз було зігнане населення Козятина і навколишніх сіл на центральну площу для публічної страти двох залізничників Івана Сєрбіна та Григорія Кондрацького. Їх привезли на підводі після двотижневих тортур, розповідає Леонід Кривов, геть знесилених, скалічених і хотіли примусити встати та піти до шибениці. Та молоді чоловіки після нелюдських знущань не змогли навіть підвестися, тому їх потягли поліцаї волоком. Смерть , як пізніше стало відомо, членів підпільної організації « Залізничник» стала одним із найжахливіших видовищ в житті міста під час німецько - фашистської окупації. Свідками її були не лише близько 3 тисяч людей, а і обидві вагітні дружини підпільників Ірина та Надія. Після баченого і усього пережитого дружина Івана Сєрбіна Ірина народила молодшого сина Миколу через 2 тижня після смерті батька, а Надія через 7 місяців- сина Володимира.

Іван Сєрбін і дружина Ірина. 17.02.1941 р.

Григорій Кондрацький. 1940 р. фото.

Український шеф депо, машиніст Іван Сєрбін , болгарин за походженням, 1915 року народження, уродженець села Земіново Одеської області приїхав в Козятин для навчання в фабрично- заводському училищі, отримав спеціальність водія потягів, був чудовий , компетентний фахівець справи, веселун, гарно грав на струнних інструментах. В період фашистської окупації, на пропозицію керівника Козятинського підпілля Івана Попова( псевдонім Анатолій Доля) став членом підпільної організації «Залізничник» і допомагав чинити супротив окупантам, виводити із ладу паровози, деповське поворотне коло, розвішував листівки з правдивою інформацією з фронтів, закликав не вірити владі.

Григорій Кондрацький – із родини розкуркулених радянською владою хазяїв. Народився в селі Повелки на Житомирщині у 1912 році. Батько Михайло– володар власноруч побудованого млина та кам’яного будинку, вимушений був з дітьми після вигнання шукати інших заробітків, щоб прокормити родину. Влаштувався на ст. Бровки ковалем- слюсарем по ремонту вагонів. У 1938 році родина переїхала до Козятина. Син Григорій – кремезний , статний чоловік, служив з 1933 року в армії, закінчив полкову Жмеринську школу, займався радіотехнікою, оволодів спеціальністю радіотелефоніст. Працював в паровозному депо. Був призваний вдруге до лав армії у 1940 році. Під час 2-ї світової війни в серпні- вересні 1941 року потрапив в оточення під Києвом, а потім у полон, звідки втік та повернувся в Козятин. Влаштувавшись на роботу, познайомився з Сєрбіним. Таємно прослуховували радіоприймач, котрий склав із деталей Кондрацький. За цим їх і застали окупанти після доносу і саме за це були страчені окупаційною владою.

Жахливу історію двох родин та багато інших ми, козятинчани, можемо знайти в публікаціях та книгах Леоніда Кривова , полковника внутрішньої служби у відставці, ветерана МВС України, краєзнавця, журналіста. Народився автор вище згаданих книг у 1942 році в місті Миколаївськ на Амурі в Хабаровському краї. Цього року 7 жовтня він відзначатиме 75 –літній ювілей. В Краснодарському краї у станиці Червоноармійській отримав середню освіту, працював спочатку у друкарні, а потім його направили на навчання до Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова. Та молодий чоловік за життєвими обставинами після року навчання перевівся у пожежно - технічне училище МВС України. Незабаром став працювати у Козятині спочатку інспектором, а потім начальником інспекції Державного пожежного нагляду Козятинського РВВС України . Впродовж 30 років займався обраною улюбленою справою і писав регулярно публікації до місцевих та обласних ЗМІ, досліджував історію Козятина і краю періоду 2-ї світової війни. Дитиною війни сьогодні називають тих, хто народився в той жахливий, переповнений горем і смертями час. Захопився літературною діяльністю саме цього періоду після виходу на заслужений відпочинок. Впродовж 50 років є позаштатним дописувачем місцевої газети Вісник Козятинщини. Мрія дитинства - стати професійним журналістом, здійснилася. Добре, що у нашому місті є такі віддані улюбленій справі і творчі люди, як Леонід Павлович Кривов.

На зустріч в музей завітали учні Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту на чолі з директором Андрієм Стецюком, педагоги, учні ЗОШ №2 ( директор Євгенія Кудрявець). Від імені міської влади подякувала краєзнавцю- ветерану за плідну працю з історичними матеріалами начальник культури міста Світлана Рибінська.

Вона побажала учням знати минувшину свого міста та вивчати, досліджувати сьогодення і любити свою неньку Україну. Серед гостей були присутні редактор міського радіомовлення « Погляд» Алла Буряченко , журналіст районного щотижневика, поет та публіцист Петро Зарицький та головний спеціаліст відділу внутрішньої політики міської ради Тарас Луков.