Працює щоденно: 9:00-18:00, крім вихідних. Обідня перерва: 13:00-14:00 Телефон для довідок: (04342) 2-12-47, E-mail: muz.mak@i.ua
kazatinlili@gmail.com
kazatinlili@gmail.com
kazatinlili@gmail.comkazatinlili@gmail.com

середа, 8 липня 2015 р.

Козацькому роду земляків Волонсевічів - 500 років.


           Козацькому роду земляків Волонсевічів - 500 років. 

                                                     

Зліва направо- гості з Києва:  Евген  Гулін, котрому 29 червня виповнилось 83 роки, Анатолій Волонсевіч- перебував в Козятні разом з Петром із Польщі , сестра іменинника Нінель Ошкадєрєва, козятинчанка  Галина Федорівна Дахно- родичка, директор музею Лілія Макаревич,  син  іменинника-Олексій.

Гості з Києва Волонсєвічі, до котрих  приєднався другий син іменинника Євгена  його тезка Євген молодший.  на вулиці Грушевського, в минулому Поштовій на фоні , ймовірно, будинку, де народилася мама іменинника і  проживали дідусь з бабусею. 
Про цю ювілейну подію з’ясував нащадок родини Волонсевічів, котрі проживали в нашому містечку Козятині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, Петро Волонсевіч- громадянин Польщі.10 років тому до музею завітав український емігрант з Польщі Олег Хоролець . Він попросив допомоги у пошуку архівних документів родинних коренів Волонсевічів, нащадки котрих сьогодні, після пережитих жахливих голодних 1921-их, 1932-1933 рр., 1947-ого років , репресій 1937-1938 рр. проживають далеко за межами малої батьківщини своїх предків, у сусідній Польщі, Франції, в Америці, та ін. країнах. Нажаль, козятинський музей створений лише 12 років тому не володіє архівними документами відповідного періоду. Гостю ми порадили звернутися у державні архіви Житомирщини, Київщини, Вінниччини, СБ України , Подольський архів Росії. Відвідувач сфотографував вулиці міста, особливо, вул. Грушевського, де розміщено сьогодні музей, тому що , зі спогадів рідні, будинок їх знаходився на вулиці Поштовій № 24 або 26. Через сторіччя нумерація неодноразово могла змінюватися, відбувалися знесення та забудова нових будинків , тому точно встановити місце проживання Волонсевічів важко, але, приблизно, з’ясували. Проте, пощастило знайти на старому православному цвинтарі біля Храму Почаївської Божої Матері, могилу Волонсевіча Броніслава Богдановича, уродженця Козятина 1895 року, котрий закінчив свій мирський шлях у 1958році, про що свідчив викарбуваний на сірому граніті напис. Гість передав музею добуті в архівах світлини уродженців нашого містечка полковника царської армії Якуба Волонсевіча та його сина поручика царської армії Казимира Якубовича Волонсевіча, котрий, зі слів гостя, служив при імператорському дворі. Доповнила експозицію музею світлина з зображеним родинним деревом, на корінні якого ми виявили засновника роду Івана Волинця 1500 року народження, в майбутніх поколіннях Волонсевічів . Вивчаючи геральдичне древо своєї рідні Петро з’ясував, що прапрапращур входив до списку першого десятку реєстрових козаків. А через деякий час Козятин відвідав і сам нащадок роду Петро Волонсевіч, той , чиєю батьківщиною стала Польща. Саме з його ініціативи розпочалися пошуки відомостей про предків. Разом з ним приїхав киянин Анатолій Волонсевіч, котрий теж має козятинське коріння. Вони відвідали музей, місцевий цвинтар, вклонилися могилі близького родича, взяли землю з братської могили біля церкви померлих від голоду, щоб переслати її у всі куточки земної кулі, куди трагічна історична минувшина та критичні життєві обставини розкидали велику рідню.
 І ось напередодні дня Конституції України, з  Києва, до музею зателефонував Євген Гулін. Представився, як родич уродженців Козятина Волонсевічів, портрети котрих розміщені в музейній експозиції, та замовив екскурсію в вихідний день. Незабаром двері козятинського музею відчинилася перед п’ятьома київськими гостями. Зацікавилася подією і погодилася записати на диктофон в вихідний святковий день музейну зустріч головний редактор місцевого радіомовлення « Погляд» Алла Буряченко. З епізодами зворушливої зустрічі козятинські радіослухачі могли познайомитися в радіофірі 4 липня о 14 годині дня. Привела в Козятин земляків і їх дітей сімейна подія, свій 83-ій день народження святкував Євген Захарович Гулін. Його мати Людовіка Волонсевіч народилася у Козятину у 1906 р. А сам Євген Захарович перебував у Козятині  в  30-х роках ХХ ст. у домі своєї бабусі та дідуся. Сини Євген та Олексій вирішили зробити своєму татусеві подарунок, та влаштувати поїздку в рідні місця, наповнити її незабутніми враженнями від дотику до минувшини, до свого коріння. Разом з родиною Гуліних приїхала рідна сестра іменинника Нінель Ошкадєрєва, приєднався і володар легендарного козацького прізвища, котрий вже був тут 10 років тому, Анатолій Волонсевіч( син Олег котрого проживає в Америці).  Київських гостів погодилася супроводжувати по нашому місту його мешканка спадкоємниця роду Волонсевічів, козятинчанка Галина Федорівна Дахно ( її син Дмитро, якось завітавши до музею, подарував сучасне перевидання кінця ХІХ ст. «Ілюстрований путівник по казенним залізничним дорогам»). Прослухавши коротку історичну довідку про Козятин, гості почали згадувати жахливі часи свого голодного та холодного дитинства, коли доводилось виживати, їсти гнилу, промерзлу картоплю, буряк з кагатів взимку, макуху, щоб не померти з голоду, після котрої шлунок і кишковик перетворювалися у камінець, виховуватися у різних дитячих будинках, розбрестися по всьому світові, щоб вижити, бо дітям репресованих шляхи в світле майбутнє всюди були закриті. Родині, з острахом на минуле та після всього пережитого, пощастило вперше разом зустрітися лише через 50 років, взнаки давалося переслідування родин арештованих, розстріляних і зниклих безвісти « ворогів народу», як значилось в справах, що до цього часу зберігаються в архівах України і кожен може, по бажанню, встановити останні часи життя своїх родичів в жахливих катівнях радянського режиму. Відвідали старий цвинтар і вклонилися могилі пращура, за котрою доглядає сьогодні родичка Галина Федорівна Дахно та козятинський костел Матері Божої Доброї Ради, де до його забудови був розміщений католицький давній цвинтар.
Гості передали в фонд музею копії метричних записів своєї бабусі Людовіки - Марії Волонсевіч народженої 6 серпня 1906 р. в нашому містечку,  зареєстрованих у Білопільському Римсько-Католицькому Парафіяльному Костелі та іі сестри Гелени Волонсевіч, народженої 15 жовтня 1999 р. Обіцяли поповнювати фонди музею іншими віднайденими документами своєї родини.



Гості  біля  Козятинського костьолу.



Директор музею історії міста Козятин Лілія Макаревич.

1 коментар:

Анонім сказав...

Дякую Вам за те, що піклуєтесь про одне з основних в нашому місті та житті - про минуле й память нашу!