Великий терор. Реабілітовані історією.

Трагічна доля роду власника Глуховецького та Турбівського каолінових заводів

Дружина Павла Адельгейма з дітьми.

Адельгейм Павло Бернардович (1878-29.04.1938). глава родини був освіченою людиною.Народився на Київщині в с. Степанці , проживав у Києві .Навчався в Бельгії. Отримав освіту інженера- геолога. Заснував в Глухівцях (до 2020 р. Козятинського району ,сучасний Махнівський) у 1901 р. каоліновий завод. Ще володів кінними та цукровим заводами. Після Жовтневої революції більшовики все націоналізували, примусили побудувати каоліновий завод під Вінницею у Турбові і призначили його директором. 1938 р. арештували, засудили за націоналістичну фашистську діяльність, звинуватили як німецького шпіона і розстріляли у Києві 29 квітня 1938 р.. Реабілітований 16 травня 1989 року.

Його син Анатолій Павлович Адельгейм (1911 - 26.09.1942) – поет, артист. Розстріляний 26 вересня 1942 року, як зрадник. Реабілітований 17 жовтня 1962 року.

Дружина розстріляного Анатолія - Пилаєва Тетяна Никанорівна (1912-1946). Арештована і засуджена . Пізніше направлена на примусове поселення у селище Ак-Тау до Казахстану. Реабілітована у 1962 р.

Павло Анатолійович Адельгейм (01.08.1938 – 05.08.2013) - син Анатолія і внук Павла Адельгеймів, зростав у дитячому притулку й на поселенні разом з матір’ю. Пізніше став послушником Києво - Печерської Лаври. У 1956 р. вступив до Київської духовної семінарії, але незабаром виключений з неї із політичних міркувань. Був рукоприкладений архієпископом Армогеном на диякона Ташкентського кафедрального собору. Закінчив Духовну академію, призначений священником у м. Каган Узбекської РСР. 1969 року звів новий храм. Був арештований і засуджений по ст. 190-й до 3-х років позбавлення волі за наклеп на радянську владу. Звільнився у 1972 р. з інвалідністю, в наслідок нещасного випадку втратив ногу.

Служив священником у Фергані та інших єпархіях. Одружений, мав дітей і внуків. Відкрив при храмі приходську загальноосвітню православну школу регентів та при храмі Святого Апостола Матвія створив притулок для дітей з інвалідністю. Мав з дружиною теж доньку з інвалідністю.. Вбитий душевно хворим парафіянином 5 серпня 2013 р.

Підготувала директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич