Репресований Семен Кирилюк і його неймовірна історія кохання

КИРИЛЮК СЕМЕН ГОРДІЙОВИЧ

( 16.04.1887 - 05.12.1937 )

дезінфектор санітарної дільниці.

Справа №СВ 1175

1887 р. н., с. Рубанка Козятинського р-ну, українець, із селян, освіта початкова, дезінфектор санітарної дільниці, одружений., 3 дітей. Арешт. 02.10.1937 р. Звинувач. за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінницької обл. від 05.11.1937 р. розстріляний 05.12.1937 р. Реабіл. 11.12.1959 р. .

Цю історію повідав нащадкам його онук Володимир Іванович Сінчук , 1950 р. народження, житель м. Любар , що на Житомирщині. Він присвятив дідусеві вірш у збірці поезії "Фіолетові коні" під назвою Дідусь Семен Гаврилович Кирилюк народився в родині заможного багатодітного селянина Гордія Кирилюка в с. Рубанка, що на Козятинщині. Проживав разом з батьком. Заможний прадід Гордій усіх дітей одарив землею. У 1914 р. його син , наш дід Семен, був демобілізований в армію. Служив пластуном - розвідником, у кінноті. До 1917 р. мав звання унтер - офіцер, а за звитягу та мужність нагороджений 4 медалями і став повним кавалером Георгієвського Хреста.

Під час відпустки перебував у Петрограді й там познайомився з премилою красунею, яка брала участь у благодійних акціях і допомагала пораненим у шпиталях. За бойовий хист й заслуги перед державою, звитягу, красиву поставу, призначили красеня у Петрограді охороняти царську родину. Саме там на службі він вдруге побачив знайому дівчину на ім’я Марія. Вона виявилась при дворі фрейліною цариці Олександри. Була полькою українського походження , з дворян, закінчила Варшавську гімназію та Петербурзький інститут Благородних дівиць, володіла 6 мовами. Мала шлюб, але чоловіка підняли на багнети революціонери за , те що закликав воювати до переможного кінця. Донька від першого шлюбу трагічно загинула. В той трагічний період людей дворянського походження всіх переслідували.

Закоханий красень Семен Гордійович родом із с. Рубанки запропонував коханій опіку, захист і шлюб. Навіть прізвище нареченій дав нове перед вінчанням, своєї матері дівоче - Олексюк. Пізніше закохані повінчалися.

Як розвивалися їхні стосунки, нащадки не знають, але із переказів старших чули, що дід з’явився у селі в 1920-ті роки, як червоний командир із двома ординарцями. До того тричі під ним вбивали коня, служив в лавах «білих» і «червоних». Під час боїв дідова сотня форсувала річку і він дивом залишився живим разом ще з 15-ма щасливими вояками.

Повернувся до рідного порогу й почав разом з коханою дружиною господарювати . Звів нову хату, у людей був в авторитеті. Знаючи його вдачу, наснагу, господаровитість, довірили йому очолити сільську раду. Мав трійко дітей. У 1927-і році держава створювала колгоспи. Дідусь Семен і його рідня - чотири брати відмовилися писати заяву на вступ в колективне господарство. Їх засудили , розкуркулили й насильно вислали в північні та східні регіони СРСР, а Семена у 1928 р. вперше арештували за брехливим доносом - крадіжку колгоспних буряків. Засудили до 4 років відбування покарання у Біробіджані.

1936 р. повернувся до сім’ї. Віддав землю у колгосп, пішов працювати на залізницю диспетчером, а пізніше старшим дезінфектором станції Козятин Південно- Західної залізниці. Поруч працювала санітаркою кохана дружина Марія. Як розповідала вже в наш час донька, мама внука Володимира , що в той час саме стали більш-менш краще жити , але знову арешт у 1937 р. і звинувачення, як ворогу народу та вирок Трійки- розстріл . За доносом , бо ніби –то казав , що після Іспанії німець піде війною на СРСР.

Кохана про це не знала до самої смерті. Вона писала в різні інстанції. На запити прийшла відповідь, що засуджений до 10 років без права листування. 5 грудня 1937 р. діда Семена розстріляли у П’ятничанському лісі неподалік Вінниці . Зі слів внука Павла Безпалька із с. Безіменної, цю правду близькі дізналися значно пізніше. У 1959 р. в сільському клубі вручили листа про посмертну реабілітацію Семена Гавриловича Кирилюка, який ніби-то загинув у 1943 р. смертю хоробрих, захищаючи від фашистів м. Вороніж. Нащадкам навіть вдалося добитися, завдяки родичці Фросині, що працювала у Кремлі, компенсацію за безвинно убитого діда. Але бабуся Марія так і не дочекалася брехливої реабілітації , померла у 1958 р. Кошти прийшли і рідним вдалося на них побудувати наймолодшому брату Аркадію хату.

В родинному архіві нащадки зберігають ту довідку про реабілітацію діда Семена Гавриловича Кирилюка безвинно репресованого 5 грудня 1937 р., реабілітованого 11 грудня 1959 р. і де рекомендовано поновити довідку з правдивою датою смерті діда, звернувшись до районного РАГСу.

+2