З нагоди Дня створення
Української Повстанської Армії (УПА)
14 жовтня в
нашій країні відзначають День створення Української Повстанської Армії.
До 2023 року в цей день Україна відзначала чотири свята , але з переходом на григоріанський календар, свято Покрови Пресвятої Богородиці, Захисників
та Захисниць України , Козацтва тепер відзначаються українцями 1 жовтня. Сьогодні
14 жовтня, як і до реформи, відзначаємо День створення Української
повстанської армії (УПА). Науковці
вирішили не переносити після календарної
реформи дату святкування Дня УПА, тому
що 14 жовтня – це історична дата, обрана самими повстанцями ще 1947
року. Вона не залежить від церковного календаря, адже пов’язана з реальними
подіями 1942 року — початком організованої діяльності УПА.
УПА виникла як збройне крило Організації українських
націоналістів (ОУН), діяла спочатку на заході, а згодом на більшій частині
України. Її метою була боротьба за незалежну українську державу проти німецьких
та радянських окупантів. Повстанці вели партизанську війну, здійснювали
диверсії, саботаж, захищали мирне населення. Через лави УПА пройшло понад 100
тисяч осіб, серед них чимало жінок.
Чорно-червоний прапор став символом боротьби за волю:
чорний колір – земля, червоний – кров, пролиту за неї. Сьогодні цей прапор
знову майорить на фронтах сучасної війни, уособлюючи незламність українського
духу. Є такі два прапори, подаровані
нашими сучасниками воїнами - захисниками
Козятинській міській раді й зберігається
в експозиції «Звитяги та мужності земляків» в Музеї історії
міста Козятин
Як зазначають історики, ще під час Другої світової
війни українські націоналісти опинилися між двома тоталітарними режимами –
сталінським і гітлерівським. У боротьбі проти радянізації вони намагалися
скористатися німецьким фактором, однак швидко зрозуміли справжні наміри
Гітлера. З 1941 року відносини між німецькою владою та українськими силами —
ОУН, ОУН, УПА — набули ворожого характеру.
В Україні та на Козятинщині повтанський рух вирував ще під час антибільшовицького повстання або визвольних змагань українців 1917–1921 років. Чимало наших земляків було знищено в таборах та засуджено на тривалий період за участь в бойових діях проти більшовиків. Одним із таких повстанців був дід родини Гордійчуків Юрія та Алли, які є власниками славнозвісного Лавандового поля за адресою: с. Козятин, вул Подільська. Проживає й досі спадкоємиця роду Віра Іванівна Шкільнюк, сьогодні Піонтковська, яка розповіла нащадкам цю історію. Пізнати хату можна по величавому, кремезному дубу. Його посадив на подвір’ї дідусь, повернувшись із Соловків у 1937 році . Олексій Тодосович Шкільнюк (1886-1954) тоді промовив: «Як що дуб приживеться, то і я ще трохи поживу». Дідусь підтримував активно стосунки з місцевими повстанцями , учасниками антибільшовицької підпільної організації «Гуляй Воля» на чолі з нашим земляком. Він віддавав свою клуню для конспіративних зборів та переховував у себе уродженця села Козятина, повстанського отамана , полковника Армії УНР Мусія Івановича Артемчука, який закінчив залізничну школу в Козятині і був у 1919 р. сотником Бердичiвського кyреня 2-ї 3апорiзької дивiзiї Apмії УНР. З 1920 р. працював табельником на Ново-Гребельському цукровому заводi, був членом повстанського комітету “Гуляй-Воля”, очолюваного полковником Армії УНР, отаманом Харламієм Кравченко-Пугачем, активний учасник повстання 1921 р. проти більшовиків, страчений більшовиками у 1928 р.
В нашому музеї зберігається обріз рушниці, яку закопав в землю дід , ховаючи від червоних. ЇЇ відкопали Алла та Юрій Гордійчуки і подарували музею разом з фото. Зберігається в музеї намальована олівцем родичем Михайлом Корольовим клуня , де збиралися козятинські повстанці і дідова хата.
альною. Протистояння у поглядах між прихильниками та противниками визвольного руху триває, однак єдиний шлях до порозуміння — це деміфологізація минулого й пошук історичної правди, якою б складною вона не була.
Українська повстанська армія стала символом
нескореності, боротьби за свободу і незалежність нашої держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар