19 липня, вшановуємо 11- річниц пам`яті захисників з Козятинщини Чорноуса Володимира та Дуки Олексія!  Вічна пам'ять героям...

Чорноус Володимир Михайлович

(21.07.1988 – 19.07.2014)

Капітан, командир зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 1778.  Ужгородського 128 -го гірсько-піхотного батальйону.Командуванням військової частини загиблому офіцеру присвоєно звання "капітан" (посмертно).

Нагороджений: Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно). Відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). У 2014 році присвоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно). У 2017 році присвоєно звання «Почесного громадянина м. Козятина» (посмертно).

Народився в 1988 році в селі Панасівка Козятинського району. А вже через рік родина переїхала жити до с. Перемога. Володимира виховували бабуся та дідусь по батьковій лінії. Нині ні бабусі, ні дідуся вже немає в живих.

Хлопець з 1995 по 2005 роки гарно вчився в школі. Був активним і цілеспрямованим. І вже у перший рік по закінченні навчання вступив до військового вузу у Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. З 2009 року пішов на контрактну службу у в/ч А 1778, 128-го гірсько-піхотного батальйону в місті Ужгород. Все, чого добився у житті – це ціною власних зусиль і старання. Отримав кімнату в гуртожитку, одружився з коханою Катериною. Народився у 2013 році син Владислав.

10 березня 2014 року добровольцем пішов у зону АТО в якості командира зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки. Під час виходу штурмової групи з району аеропорту у місті Луганську 19 липня 2014 року молодий офіцер загинув від вогнепального поранення голови. Похований у рідному селі дружини Катерини Козятині.

В селі Перемога, де пройшли дитячі та шкільні роки загиблого героя 18 липня 2015 року на фасаді рідного будинку, та 30 вересня 2014 року на приміщенні школи, де навчався патріот, відкрито меморіальні дошки. Його ім'ям названа одна із вулиць села. Вдова загиблого Катерина теж стала військовослужбовцем. Після прийняття присяги, у званні молодшого лейтенанта, служить у Київському військовому обласному комісаріаті на посаді офіцера відділення та комплектування призову.

3

Слава Герою! Вічна пам'ять!

Дука Олексій Олександрович

(01.04.1979 - 19.07.2023)

Сержант, старший навідний 3-го гранатометного відділення, гранатометного взводу роти вогневої підтримки. 

            Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)                    (посмертно). Нагороджений: Орденом "За мужність" ІІІ ступеня                                (посмертно).  Відзнакою «Ветеран війни». Відзнакою «За участь в       антитерористичній операції». Відзнакою «Учасник АТО». Відзнака           Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).  

Народився Олексій  1–го квітня 1979 року в с. Кашперівка. Там закінчив школу. Вступив у Житомирське  автомобільно-дорожне училище. Далі вище професійне училище Департаменту поліції охорони  і робота в лінійному відділі міліції на станції Козятин.

У 2014 році після вторгнення рашистів на нашу землю підписав контракт з військовою частиною 3028 Національної Гвардії України та взяв участь в Антитерористичній операції . Після закінчення контракту працював в Києві в правоохоронних органах. Далі робота у службі перевезення пасажирів - таксистом.  Вирішивши шукати кращої далі -  поїхати за кордон.

В лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату. 19 липня 2023 року біля населеного пункту Первомайське під час артилерійського обстрілу сержант Олексій отримав поранення не сумісне з життям.

19 липня 2024 року на території Кашперівської гімназії відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Олексію Дуці - випускнику закладу, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російських загарбників.

Героя-захисника було поховано на  Алеї  Слави міського   цвинтаря .

Слава Герою! Вічна пам'ять!