З нагоди Всукраїнського дня працівнків культури та майстрів народного мистецтва

 

Минувшина культурного життя Козятинщини

 Під такою назвою відкрито  виставку  світлин та документів із фондових збережень в КЗ «Музей історії міста Козятин» з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Це свято культурна еліта країни відзначає  з  23 березня 2000 р.  А у  2013 р., після внесення змін до законодавства, його поєднали  з  Днем української писемності та мови, яке  відзначалося 9 листопада . 

   У тимчасовій експозиції представлено подаровані мешканцями міста світлини й предмети, що відображають  діяльність закладів культури  в місті та територіальній громаді у 20 ст..  На них найдавніші  заклади культури міста, зокрема,  побудоване, як Ілюзіон у 2015 р. місцевим підприємцем Грінбергом.

 

З 2017 р.  воно, що знаходиться в центрі  міста, як районний будинок культури,  визнане  аварійним . Ілюзіони  це  кінотеатри з демонстрацією німих фільмів під акомпанімент  місцевого  перукаря вдень, а ввечері  скрипаля Аксельруда  під    супровід   піаністки.   Звернення   на  дозвіл забудови двох таких закладів  «Ехо» та «Експрес» в Козятині   вище згаданим підприємцем  датоване  2015 роком      зберігається в обласному Київському архіві. 

Під час фашистської окупації тут проходили   св концерти  і молодь ставила класичні вистави, зокрема,  Михайла Старицького «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці». Після війни на сцені БК разом з педагогами   Козятинської музичної школи  і талановитими  активними  самодіяльними  артистами була презентована опера   Івана Котляревського «Наталка - Полтавка».

 У  1962 р.    вперше проведено  реконструкцію ілюзіона «Експрес»   і  реорганізовано у районний будинок культури. Під час ремонтних робіт керівництво культурою на чолі з  керівником  Грушківським перебралося  до сільбудинку  в с. Козятин ( Свято-Лукінська церкви  1853 р. забудови). 

Відкритий він був у 1923 році для обслуговування  мешканців села і  мав  завідувача, який  не маючи досвіду в культроботі  лише  видавав бібліотечні книги , яких нараховувалось близько  2000 екземплярів та  ознайомлював  читачів з  20 екз . місцевих та  центральних  газет.

           Начальник районного  відділу культури  та кіномережі Семен Гімельрайх

                                  під час нагородження кращих працівників культури.

                                             

 Для масової роботи  використовували  Іллюзіон  «Експрес»,  в якому  з того часу  проводились  лише косметичні ремонтні роботи  і так до 2018 р.  В РБК розміщався районний будинок  та відділ культури з кіномережою на чолі з 1967-по 1981 рік -Семен Гімельрайх, потім педагоги Валентина Панчишна і з 2006 р.  Сергій Стратійчук, потім  музикант  Володимир Воронов. За його сприяння   й  завідувачки музеєм Людмили Левчук, Вінницького обласного краєзнавчого музею на чолі з директором Катериною Висоцькою було відкрито у 2006 р. на батьківщині матері видатного історика та   політичного  діяча Михайла Грушевського  на  місці старої дідової хати  Захарія Опокова -  перлину   туристичного маршруту територіальної громади «Музей Великого Українця Михайла Грушевського» в с. Сестринівка.

                             

      Музей Великого Українця Михайла Грушевського в с. Сестринівка . 2006 р.

 Працівники РБК методисти Валентина Гарнага, Тетяна Мар'янчик, Галина Сорочинська, інспектор відділу культури  Тетяна Ліпчинська, керівник народного танцювального колективу  "Зорянка "Людмила Машевська, акомпаніатр Анатолій Поварчук. 

Працівники районного відділу культури  та РБК :  начальник -  Сергій Стратійчук, бувша начальниця культури Валентина Панчишна,  баяніст Анатолій Поварчук,  головний бухгалтер відділу культури Ольга Марек,  керівник  народного танцювального колективу Людмила Машевська, директор РБК  Борис Сичевський, методисти Галина Сорочинська та Наталія Гуменюк,  звукооператор тасоліст Віктор Огородник, директор районної бібліотеки Галина Савченко,  інспектор відділу культури Тетяна Ліпчинська,  бухгалтер Лариса  Філєнко , Лілія Сичевська , водій Михайло Андрощук,  Оксана  Обущак. Фото 2006 р.

Стіни старовинної споруди  РБК  та стеля зберегли свій первозданний вигляд,  обрамлені,   хоча б вже не чіткою, але ліпниною, на підлозі тафельна плитка царських часів й  величезна шикарна люстра у залі. Жартівливі малоактівки  класиків  української літератури ставила на сцені РБК  у 1970-х роках методистка, режисер самодіяльного драматичного  колективу  Людмила Бірман.  У виставах брали участь залізничник Олександр Гуменюк, музикант Ігор Скворцов, методист БК  Галина Козачук та інші самодіяльні артисти .

                                                                      1972р.

1974 р.

 В РБК зародився з 1967 р. хореографічний колектив   «Юність», першим керівником якого був талановитий балетмейстер Ігор Бичинський, після нього керували колективом хореограф Борис Зільберман, при якому у 1972 році ансамблю було присвоєно звання  народний  і   йому  учасники обрали нову назву «Зорянка». Потім керували колективом  випускниці  Житомирського училища культури Галина Козачук- Сорочинська,  тривалий період його очолювала і зберегла для майбутніх поколінь  хореограф Людмила Машевська.  ЇЇ діти Антон та Аліса продовжили  передану їм справу , але вже як «Зорянка- Арт». Акомпаніатрами працювали  з 1970-х Костянтин Козачук,  Олександр Ткачук, Анатолій Поварчук, Борис Сичевський . Очолювали заклад в той період  музикант Євген Сорочинський, Борис Сичевський і  до останнього дня Тетяна Мар’янчик. Вони  разом з методистами та інструкторами БК опікувалися сільськими закладами культури, надавали їм методичну та практичну допомогу , проводили всесоюзні,  обласні,  районні  творчі фестивалі, виставки, організовували в районі  свята« Проводів Зими, зустрічі Весни», «Івана Купала» на стадіоні, «Дні вулиць» , тощо..

В цьому колективі виколисували свою любов до хореографії й просто до творчості майже вся молодь Козятина. Хтось заради розваги, задоволення, спілкування, за компанію або для стрункої постави, а дехто все своє життя цьому захопленню присвятив й став  професіоналом- хореографом,   оволодівав майстерністю народного танцю й перетворив хобі в професію, як Надія Бортюк, Ірина Лобозінська та інші. Діяв при РБК вокально- інструментальний гурт «Зоряни», очолюваний директором закладу Євгеном Сорочинським, до складу якого входили директор музичної школи  Валентин Комар,  барабанщик Валерій Воровєй,  Віктор Макєєв, Олег Тремба, Леонід Васильчук,  Володимир Рикунов,  солістки Тетяна  Ясінська, Неоніла Бродовська  та інші..

Після  другої світової війни в Козятині проживала  акторка Київського драматичного театру та режисер- постановник  Ніна Іваннікова – Закохана, моєї однокласниці Ольги Аркадієвої тітка. Пощастило  відвідати її квартиру в банковому будинку , де вона проживала. Всі стіни  були  завішані  їсвітлинами  в ролях із вистав . В   поставлених  нею п’єсах    грали відомі в Козятині і талановиті митці,  музиканти та співаки Валентина Наумова - Байбус, бухгалтер  Мальвіна Бережнюк, лікарка Марина Цитовська,   танцюрист і декламант Борис Зільберман, духовик Ігор Скворцов, педагоги Наталія Булатецька  та Надія  Луценко, з чудовим академічним голосом учителька Алла П’ятаченко, Геннадій Жмуцький- лауреат багатьох конкурсів народної творчості,  автор п’єс,  декламатор, режисер і  постановник  вистав в   народному театрі  драми та комедії «Дебют» при  залізничному будинку культури 1909 року забудови на вокзалі. 

Також чудова студія була образотвочого мистецтва, очолювана художником і талановитим  педагогом  Анатолієм Голубовським, який привив творчі здібності майстрам пензля на все життя   Віктору Кльоцу ,  Геннадію Медвецькому, киянину Геннадію Мацко, художнику карикатуристу журналу «Перець» , володару двох премій «Золоте перо» Сергію Герасимчуку, тощо..Останнім викладачем художнього гуртка тут була донька художника Василя Степанюка   Наталія Степанюк- викладач художнього класу Козятинської дитячої музичної школи.

Станом на 1923 рік  при  закладі діяли два духових оркестри і хоровий колектив. Клуб постійно відвідували різноманітні  професійні колективи, театри. 

 Керівником  клубу залізничників – Аудиторії  тривалий час був  талановитий ведучий  й гуморист Олег  Єрьоменко, при якому організовували Козятинські вечори, зустрічі з ветеранами залізничного траспорту, святкові концерти до визначних дат, дитячі ранки, святкові  «Вогники» з чаюванням. Разом зі своїми керівниками  гуртків, ансамблем «Візит» (1984 рік заснування)   на чолі   з заступником директора та засновником ансамблю  Валерієм Симончуком, у складі якого були Юрій  Кондріков ,  Олег Тішин , ілюзіоніст Костянтин Козачук та інші музиканти ,подорожували залізничними станціями, бували у містах – курортах Євпаторії, Саках, де знаходився пансіонат «Променистий».  Також гастролювали в Козятині, районі й  по всій Україні і розважали   своїх симпатиків . При клубі залізничників  діяли студія бального танцю хореографічний і хоровий колективи.   З 1983 р. функціонував хор ветеранів "Прометей" на чолі з  кер.  Віктором Дацюком, Валентиною  Наумовою, а сьогодні вже  18 років  активно діє при міському будинку культури  на чолі  з Валентиною Гарнагою . 

Ще існував Об’єднаний  профспілковий клуб, що розміщався  в бувшому іллюзіоні «Ехо». Там функціонувала бібліотека  з 6000 фондом книг . Виписували до 2000 екз. газет, з них 90 залишалось при клубі. Діяли гуртки :  жива газета, що висвітлювала життя містечка й політичну ситуацію в країні, школа  політграмоти,  читки з агрономії та демонструвалися   на  світлових картинках  та натуральні виставки з медицини. В клуб влучила бомба під час визволення Козятина від фашистських окупантів . Він знаходився, приблизно, в районі  так званої в народі  «горілої рампи».

 У 1957 році в Козятині було відкрито музичну школу. Вона розміщалася на центральній вулиці Червоноармійській (Леніна), на даний час Героїв Майдану. Поруч зі старим приміщенням районної бібліотеки. До цього періоду музичній грамоті навчалися у  приватних викладачів. Одною із таких педагогинь була козятинчанка   Антоніна Салєнко . У неї також брав уроки нотної грамоти майбутній диреткор закладу  Валентин Комар. Піаніно , на якому вона навчала грати мешканців міста сьогодні в експозиції  нашого музею  і було придбане  його господарями  у 1912 р. Про  це  свідчить наданий нам разом з клавішним  інструментом  документ. 

Нове приміщення побудоване у 1970 р. й досі реконструюється.  Керівниками закладу  були  Ярина Мокрушина ,  Володимир Терещук, Валентин Комар, Володимир Репало, Наталія Бригадир  й на сьогодні випускниця закладу,  педагог Оксана  Тихомирова.  Викладачі музичної школи вивчили велику плеяду талановитих  музикантів - земляків, деякі з них сьогодні навчають музичній грамоті не лише козятинців , а  і європейців. Ні один захід не обходиться сьогодні без участі  надзвичайно  талановитих вчителів музикантів  й випускників.

В 1987 році  викладачі музичної школи у складі   ансамблю  народних  інструментів  "Дивограй " в  супроводі  , чоловічого хору керівників Козятинського району на чолі з  керівниками хору Марією Чернишовою ,  ансамблю народних інструментів  Христиною   Дудчак ,   акомпаніатром Тамарою  Кучер та організатором гастролей,  очільником району Геннадієм  Дубенковим представляли  незабутньо  й гідно  наші музичні  й самодіяльні  таланти  з обмінним концертом  в  Латвії . Фото, сувеніри  до музею передав  бувший директор школи Валентин Комар, який  нажаль, цього року   пішов у потойбічні світи. Світла йому пам'ять..

Це лише невеличка частинка представленої виставки в музеї. Ласкаво просимо на екскурсії. Велика вдячність усім представникам культури та майстрам народного мистецтва Козятинщини, які  професійно й гідно творять й увіковічнюють історію нашого краю.

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»   Лілія Макаревич