Дивовижні рукотворні мереживні речі

 

Дивовижні рукотворні мереживні речі подарували на збереження до музею.

Цими чарівними  дарами ми завдячуємо поважній мешканці Козятина   Ніні Григорівні Швед. Вона уродженка міста залізничників. Добре знана в місті  старшим поколінням, тому що понад 17 років очолювала Козятинське  районне  управління  Соціального захисту населення, була директором школи №4, піонервожатою в  середній школі №3. Народилася у передвоєнний 1940 –й  рік. Навчалася на той час   в залізничній школі №8  ( сучасний Комунальний заклад «Ліцей 2 Козятинської міської ради» ). Вищу педагогічну освіту здобула  у  Вінницькому  педагогічному вузі. На роботу влаштувалася керівником гуртка з вишивки та бібліотекарем  в місцевий  Палац піонерів . На той час  його функції виконувала  реорганізована дерев’яна Свято-Вознесенська церква(1895-1964). Можновладці, втілюючи в життя  партійні  гасла : «Релігія – опіум для народу», перетворили   церковний купол у глобус, а замість ікони  встановили  на фасаді портрет вождя пролетаріату.

 В палаці було дуже людно .Працювали гуртки художньої самодіяльності- хоровий колектив, авіамоделювання, що займав призові  місця на різноманітних республіканських  виставках . Пам’ятає пані Ніна  талановитого керівника  гуртка Грицюка Андрія Івановича. ЇЇ подруга очолювала гурток з акробатики, Дівчатка  з задоволенням займалися рукоділля- плели речі   гачком та  шпицями. В цьому ж приміщенні відбувалися концерти святкові, наради районні на чолі з керівництвом. Проживала пані Ніна  разом з батьками  по вул. Матросова. Вона із династії залізничників. ЇЇ дідусь Іван Осовський  працював кондуктором на залізниці , а тато Григорій Іванович служив нарядчиком у провідницькому резерві. Матуся Антоніна Іванівна Швед (30.10.1906-05.03.1976) домогосподарка,  ніколи не сиділа без діла.

Мама  мала улюблену справу – плела довгими зимовими вечорами  гачком скатертини, серветки, покривала на ліжечка. Деякі речі до цього часу  зберігала пані Ніна –  два  ажурні покривала й скатертину, як нові і час над ними не владний. Робота копітка і варта того, щоб  ці рукодільні шедеври зберігалися в музеї. Саме їх принесли за дорученням Ніни Григорівни родичі до музею. Щиро дякуємо.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин » Лілія Макаревич