6 жовтня 2024 року минає друга річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Бігуна Сергія Дмитровича

Бігун Сергій Дмитрович

(30.12.1976 - 06.10.2022)

Солдат, стрілець 3 – го стрілецького відділення, 3 – стрілецького взводу, 3 – ї стрілецької роти в/ч А 7339.  Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

Сергій Дмитрович народився 30 грудня 1976 року в місті Балтійськ, Калінінградської обл.. у сім’ї військових. Через деякий час сім’я переїхала до України у місто Сарни Рівненської області. У 1991 році закінчивши середню школу  вступив до Професійного училища, де здобув професію механізатор меліоративних робіт.

Багато чого сталося в житті Сергія. Доля закинула його в Козятинський район, де він і почав працювати оператором опалювальної системи у Іванківській філії Козятинського Загально Навчального Виховного Комплексу  « Школа – дитячий садочок» № 9.

25 лютого , після повномасштабного вторгнення російських терористів на нашу землю Сергій, маючи родову травму правої руки, вирішив добровільно іти до військкомату та захищати наших дітей, наші домівки, нашу Україну від рашистських загарбників. Там був зарахований  солдатом до особового складу військової частини   А 7339 де проходив службу на посаді стрільця 3 – го стрілецького відділення, 3 – стрілецького взводу, 3 – ї стрілецької роти.

6 жовтня 2022 року в наслідок мінометного обстрілу у Бахмуті Донецької області – загинув, отримавши травми не сумісні з життям. У Сергія Дмитровича залишились дві доньки Катя та Ярослава.

Загребельний Анатолій Анатолійович народився 30 серпня 1974 року в с. Махаринці. Закінчив Махаринецьку школу. Після її закінчення вступив до нашого училища, тоді ще ПТУ – 17, де здобув професію столяра. Працював на цегельному заводі.

Після закриття заводу влаштувався до Козятинського хлібокомбінату. Стараючись для своєї сім’ї, яку створив у 2001 – му році поїхав за кордон. Перед війною повернувся до України. А 24 лютого 2022 року люблячий батько та чоловік зібрав речі і пішов до військкомату де був зарахований солдатом до особового складу військової частини   А – 1619 де проходив службу навідником відділення кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.

7 – жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Любомирівка Миколаївської області вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність – загинув, поклавши своє життя на вівтар свободи України. У Анатолія Анатолійовича залишився 16 – ти річний син Вадим.

Слава Герою! Вічна пам'ять!