31 жовтня 2024 року минає річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Папарука Сергія Степановича
Папарук Сергій Степанович
(17.11.1964 - 31.10.2023)
Штаб-сержант, начальник їдальні, взводу забезпечення медичної роти в\ч А 2802. Учасник АТО.
Нагороджений: Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".
Народився Герой 17 листопада 1964 року в с. Сестринівка. Там закінчив школу. Вступив в наше училище де здобув професію механік рефрижераторних поїздів. Коли на нашу землю зазіхнуло зло став учасником Антитерористичної операції .
Все до копійки вкладав в землю, для нього вона була святою. Гарний господар, у якого було дуже багато товаришів та друзів. За першим покликом йшов на допомогу. 24 лютого, коли наша земля здригнулась від болю, Сергій Степанович 25 лютого 2022 року знову взяв зброю до рук. Завжди усміхнений, надійний та впевнений в собі воїн вів за собою побратимів, за що вони його любили та поважали.
Ніщо не проходить безслідно і у вересні цього року стан здоров’я не дозволив Сергію продовжувати службу у лавах Збройних Сил України. Коли лежав у шпиталі молоді хлопці, про яких дбав на фронті Сергій Степанович, приїздили до нього і говорили «Дєд, ми ще повоюємо». Але на жаль 31 жовтня 2023 року серце патріота зупинилося.
Слава Герою! Вічна пам'ять!
(17.11.1964 - 31.10.2023)
Штаб-сержант, начальник їдальні, взводу забезпечення медичної роти в\ч А 2802. Учасник АТО.
Нагороджений: Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".
Народився Герой 17 листопада 1964 року в с. Сестринівка. Там закінчив школу. Вступив в наше училище де здобув професію механік рефрижераторних поїздів. Коли на нашу землю зазіхнуло зло став учасником Антитерористичної операції .
Все до копійки вкладав в землю, для нього вона була святою. Гарний господар, у якого було дуже багато товаришів та друзів. За першим покликом йшов на допомогу. 24 лютого, коли наша земля здригнулась від болю, Сергій Степанович 25 лютого 2022 року знову взяв зброю до рук. Завжди усміхнений, надійний та впевнений в собі воїн вів за собою побратимів, за що вони його любили та поважали.
Ніщо не проходить безслідно і у вересні цього року стан здоров’я не дозволив Сергію продовжувати службу у лавах Збройних Сил України. Коли лежав у шпиталі молоді хлопці, про яких дбав на фронті Сергій Степанович, приїздили до нього і говорили «Дєд, ми ще повоюємо». Але на жаль 31 жовтня 2023 року серце патріота зупинилося.
Слава Герою! Вічна пам'ять!
Немає коментарів:
Дописати коментар