14 жовтня 2024 року минає 10-та річниця пам'яті захисника з Козятинщини - Москалюка Олександра Васильовича

                                    

Москалюк Олександр Васильович

(25 .02.1963- 14.10.2014)

Старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи Вінницького полку Західного ОТО Національної гвардії України.

        Нагороджений: Орденом "За мужність"  III ступеня (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської районної державної адміністрації «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно). Медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно). Нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу» (посмертно). У 2017 році присвоєно звання «Почесного громадянина м. Козятина» (посмертно).

Наш земляк народився в селі Заболотне на Крижопільщині. Там зростав, навчався закінчив із відзнакою Одеський технікум харчової промисловості. Потім проходив строкову службу на Чорноморському пароплавстві. Брав участь у збройному конфлікті на території Анголи (Африка) у складі підрозділу морської піхоти військово-морського флоту, де отримав два поранення та три контузії. Після звільнення в запас закінчив Вінницький педагогічний інститут. Здобув звання майстра спорту з лижних гонок і кандидата в майстри споту з боротьби.

У 1988 році одружився та переїхав жити з родиною в село Вернигородок. Працював учителем до призовної підготовки та фізичного виховання у Зозулинецькій середній школі, але згодом обрав кар'єру правоохоронця.

З 1993 року проходив службу в органах міліції, спочатку оперуповноваженим в одному з райвідділів міста Вінниці, згодом - міста Козятина. З 1997 року працював два роки начальником карного розшуку. Водночас отримав юридичну освіту, закінчивши заочно у 1997 році Одеський інститут внутрішніх справ за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" та у 2002 році Київську Національну академію, здобувши повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та кваліфікацію юриста. Після виходу на пенсію певний час займався адвокатською діяльністю, а в останній час працював охоронцем. Дружина Ірина – педагог. Працював адвокатом, захищав права і гідність громадян України, земляків. Виростив сина Богдана, доньку Софійку.

7 серпня 2014 р. був призваний до лав Національної гвардії України. Служив у військовій частині 3008 заступником командира роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом батальйону оперативного призначення вінницького полку НГУ. Направлений у зону АТО на неоголошену війну. Олександр добровольцем пішов захищати свою батьківщину. Дружина просила залишитися. Він вирішив, що як досвідчений військовий,там більш потрібний. Адже, у зоні АТО гинуть молоді і юні хлопці. Земляка збирали у дорогу всім селом, необхідно було придбати надійні, дорогі засоби індивідуального захисту, військову екіпіровку. Дружина захисника Вітчизни Ірина щиро дякувала односельцям і усім добрим людям, котрі долучилися до збору коштів. Сектор служби бійця було місто Сміла. Олександр йшов на поміч 32-му блокпосту у допоміжній колоні.13 жовтня 2014 року підрозділи Збройних сил України та НГУ, що охороняли та обороняли блокпост, опинилися під потужними обстрілами з мінометів, гармат, танків та реактивних систем залпового вогню. Під час спроби прориву до блокпосту колони підкріплення, ворожий снаряд пропалив броню бронетранспортера вибуховою хвилею та в машині вирвало десантні люки, двох військовослужбовців, в тому числі і Олександра, викинуло з БТРа.

14 жовтня, на Покрову, зв’язок з Олександром перервався, і чоловіка оголосили, як зниклого безвісти.

Про смерть вінничанина стало відомо лише після того, як наші бійці відійшли до 31-го блокпосту під супроводом сепаратистів. Бійців обстріляли із засідки та знищили усі БТРи та вантажівки. В тому самому бою він і загинув, ставши 50-им вінничанином, який поліг на Донбасі.

Згадує про той жахливий день заступник командира частини підполковник Віталій Шум: "Під обстріл потрапили Збройні сили України, Національна Гвардія, десантники. Вижили лише двоє чоловік. Ще двоє безвісти зникли і двоє потрапили в полон. Обстрілювали важкою артилерією, градами, з танків, також були мінометні обстріли. Коли все закінчилося, ми намагалися вийти на перемовини з терористами, щоб забрати тіла загиблих побратимів. Але вони не йшли на контакт".

Син Олександра Богдан Москалюк розповів, що існує друга версія того, як загинув його батько. Ніби батька викинуло із машини, і він ще був живий. Здійснив комусь телефонний дзвінок і сповістив, що закінчилися набої і залишилось лише дві гранати. "Батько вбив ще двох терористів. Відважно та безстрашно вів бій з ними. Не здаючись! До останнього подиху", - каже син. Капітан Національної Гвардії Олександр Москалюк загинув 14 жовтня в бою під м. Сміла на 32 блокпосту.До 27 числа його вважали зниклим. Військові побратими забрали Олександра, після того як домовилися із терористами, щоб ті дали можливість вивезти тіла загиблих героїв з поля бою. Хоронили його всім селом, в останній день жовтня у Вернигородку. Під державний гімн, під потрійним військовим салютом. В скорботі по загиблому воїну родина, громада села, всі, хто його знав…

Наказом командувача Національної гвардії України № 428 від 10 листопада 2014 року Олександра Васильовича навічно занесено до списку особового складу роти оперативного призначення (на БТР) батальйону оперативного призначення Вінницького полку Західного ОТО НГУ.

Указом Президента України №109/ 2015 від 26 лютого 2015 року "за особисту мужність і героїзм виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

8 травня 2015 року нагороджений медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України"(посмертно).

Наказом Міністра внутрішніх справ України № 444 від 16 квітні 2015 року прізвище старшого лейтенанта Москалюка занесено до Книги пам'яті загиблих працівників органів внутрішніх справ України.

Рішенням сесії Козятинської міської ради від 25 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою - нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм" та нагрудним знаком Козятинської районної ради "За заслуги перед Козятинщиною"(посмертно).

4 березня 2016 року на фасаді Вернигородоцької школи відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому жителю села.

Рішенням сесії Козятинської міської ради від 04.04.2018 р.№1026-VІІ присвоєно звання “Почесний громадянин міста Козятин” (посмертно) Москалюку Олександру Васильовичу, старшому лейтенанту, заступнику командира роти з виховної роботи Вінницького полку Західного ОТО Національної гвардії України.

Слава Герою! Вічна пам'ять!