4 вересня 1991 року  – над Верховною Радою України було піднято синьо-жовтий прапор.

Над парламентом України він з’явився через десять днів після проголошення незалежності.

24 серпня 1991 року український стяг внесли до зали засідань, але над куполом так і не підняли. На сесійному засіданні 4 вересня опозиційні депутати від фракції  Народної Ради ініціювали узаконити та підняти над будівлею синьо-жовтий прапор. Парламентська комуністична більшість не бажала цього. 

У перші дні незалежності навколо Верховної Ради постійно збиралися тисячі українців з різних областей та міст. Вони уважно слухали трансляцію сесії через гучномовці. Для них питання про національний прапор було принциповим.

Після невдалої першої спроби Леонід Кравчук пояснює формулювання тексту, закликає депутатів повернутися до зали і взяти участь у переголосуванні. Однак, через декілька хвилин рішення вдруге не набере необхідної кількості голосів.

Голова збирався перейти до розгляду наступних питань, але у залі розгорнулися дебати. Зокрема, демократи звертали увагу на історичне та політичне значення рішення.

Іван Драч зазначив, що українці запізнюються, адже національні прапори вже підняті над парламентами інших республік. Він нагадав також про людей на вулиці і наголосив: парламентарі можуть спровокувати кровопролиття.

Далі виступали інші депутати. Хтось закликав почекати з рішенням аби порадитися з виборцями, а хтось вкотре наголошував на важливості підняти прапор вже.

Серед інших, особливо переконливим став виступ росіянина Володимира Сметаніна, який підкреслив, що гордиться своєю батьківщиною, де врятували демократію, але водночас, не може збагнути, чому українці сперечаються та зволікають.

Під кінець обговорення виступив Василь Санін, заступник начальника внутрішніх військ МВС СРСР по Україні і Республіці Молдові, який також закликав підтримати постанову.

Його промову Леонід Кравчук підсумував так: "Якщо вже після промови найінтернаціональнішої організації - Радянської Армії - ми не проголосуємо, то мені залишиться єдине - подати у відставку!"

"Був налаштований рішуче. Я знав, що з пилу жару Верховна Рада не проголосує за відставку… Це була моя одна із рішучих заяв, щоб пришвидшити, спонукати депутатів", - розповів потім Леонід Кравчук.

О 18 годині українці навколо парламенту побачили, як на куполі опускається червоно-синій прапор. Невдовзі у небо підняли два стяги: червоно-синій та синьо-жовтий, що викликало надзвичайне обурення у присутніх.

Леонід Кравчук після розмови з депутатами дав розпорядження спустити прапор УРСР. Біля стін Верховної Ради почалося справжнє свято: натовп підкидав депутатів Дмитра Павличка, Ярослава Кендзьора, Левка Лук’яненка, присутні співали "Ще не вмерла Україна!" та виголошували пафосні промови.

Через два тижні Президія Верховної Ради надала синьо-жовтому стягу статус офіційного. І тільки 28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/veresen/4/2485

https://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2016/09/160903_history_blog_flag_hk