Килимові стежки життя Євгенії Макарівни Тищенко

 

 

Тищенко

Євгенія Макарівна

(13.01.1933 -01.05.2008.)

 

Вишивальниця

 

Уродженка села Маньківка Бершадського району на Вінниччині.

Народилася 13 січня в голодний 1933 рік в родині селян Блащенків Макарія та Ніни. Отримала неповну середню освіту.  По закінченні школи , пішла працювати у колгосп до ланки по обробці сільськогосподарських  культур.  Десь у 1965 році, зі слів доньки, Галини Михайлівни Сушко, перейшла ще на важчу роботу – у будівельну   бригаду колгоспу «12 –річчя Жовтня». Виростила двох дітей сина Леоніда та  вище згадану донечку. Жагу до рукоділля та праці привила з дитинства маленькій  донечці  велика  трудяга -  люба матуся . В домівці завжди  було багато яскравих, сяючих, мов мальованки, вишитих речей, як майже у кожній оселі на Поділлі тих часів.

З виходом на заслужений відпочинок переїхала у 1989 році  жити до дітей у місто Козятин. За цей період натруджені руки не мали спочинку,  творили. Руками матусі  Євгенії  Макарівни  вишито чимало   килимів,  рукодільних наволочок зі старих, зношених,  розпущених на нитки  речей, а також рушників,  сплетено гачком  серветок.

Матуся тихо  пішла у потаємний світ  1 травня 2008 року.  У місті залізничників знайшла трудівниця останній прихисток.  Син з донькою передали до фондів Музею історії міста Козятин, щоб зберегти для майбутнього покоління козятинців  26 предметів з рукоділля, в тому числі розкішний килим, тканий на ткацькому верстаті.

В Музеї історії міста Козятина відкрито виставку килимів козятинської майстрині вишивки - Тищенко Євгенії Макарівни (13.01.1933-30.05.2008) під назвою"Килимові стежки життя".

У 2010 р. 11 вишитих нитками, набитих голкою по тканині та тканих на ткацькому верстаті килимів , 2 вишиті наволочки з плетенеми гачком серветками ,передала до фондів музею донька трудівниці , мешканка міста Козятина Сушко Галина Миколаївна.

Уродженка Берщадського району села Маньківка що , на Вінниччині, народилася трагічного для більшості українців 1933 року. Усе життя працювала , не покладаючи рук. У літньому віці переїхала на постійне місце проживання до дітей у Козятин. І вже тут продовжувала скрашувати побут та життя близьких своїми рукодільними роботами.