Малята прийшли подивитися на ялинкові прикраси своїх бабусь .

 

До КЗ «Музей історії міста Козятин» завітали малята.

 Їх привели до музею матусі  й бабусі   після садочку. Ці  неймовірно допитливі  й балакучі гості   з задоволенням відвідують цікаву локацію  -  простір Добрий Козятин.  Ними опікується   чарівна  волонтерка Олена  Чупрова. Вони   від неї в захопленні, як лагідної, милої , красивої людини  й талановитої   майстрині. Тому Олена одразу передала  до музейних  фондів подарунки- ручної роботи неймовірно гарні прикраси – оксамитову  синю кульку з жовтим оленятком й   ажурного  з тканини метелика .

Вони  прикрасили нашу музейну красуню ялинку.  Це на  пропозицію  пані Олени завітали на  "Різдвяно - новорічний калейдоскоп" в музей наймолодші  мешканці нашого міста, щоб  подивитися на ялинки та ялинкові  прикраси із бабусиного дитинства. Їм показали давню іграшку 1950-1960-х років - скляну сніжинку, яку подарувала музею прабабуся Златочки Савченко - Галина Лаврентіївна.  Сподобалась всім мініатюрна золота ластівка  із с. Іванківці, яку  зберегла і передала бабуся чарівної дівчинки  із простору  Марти Шевчук  Ольга  Марек. Найдавнішою на виставці виявився ватяний царевич з горища родичів  Грушевського в  с. Кухарі на Київщині. Його передали  Тетяна   з  сином- військовим - Олександром Костюки й невістка  Оксана в дівочості Грушевська.

Знайомство пройшло захоплююче. Дехто з  допитливих молодших відвідувачів впізнав мініатюрні штучні ялинки 1960-1970-х років прикращені спеціально виготовленими фабриками ялинкових прикрас  такими ж  маленькими  іграшками, які й досі прикрашають  домівки бабусь.

Гостям розповіли, як і коли українці в давнину відзначали Новий рік, що вносив в хату пан Господар, коли наш народ святкував Новий рік восени, після  зібраного в коморах врожаю і чим прикрашали покуття замість ялинки.

Дітки згадали знамениту , записану від наших пращурів щедрівку,  всесвітньо  відомим  подільським композитором Миколою Леонтовичем - «Щедрик».  Гуртом  від них  ця величальна , святкова  пісня  лунала  особливо захоплююче. Наші маленькі відвідувачі довели, що  знають всі слова  знаменитого твору.   Також  дізналися про те, що  вона найдавніша в наших краях, її співає сьогодні весь світ і чому    в ній згадується ластівонька.

 

             

З’ясувалося, що вона прилітала  з давен-давен на весні з теплих країв.  Тому стала   символом весняного  Нового року 1000 років тому й навіть більше .  Ластівку  прийнято було закликати дівчатам й  водити  хороводи, протягуючи руки до перших  сонячних променів  зі спеченими із борошна  в печі    пташечками. Ластівка своїм поверненням  із теплих країв дарувала тепло в Новому році. У наших предків  він  припадав на  день весняного сонцестояння  або рівнодення 1 березня за старим стилем., а на даний час це 20 і 21  березня. Радо малята поводили заради розваги хоровод  «Кривульку».

В залі «Звитяга та мужність земляків » діти познайомилися ще з однією креативною ялинкою «Окопною», яку музейники прикрасили  янголом- оберегом, військовими шевронами, простреленими  гільзами , шоломом й сплетеною волонтерами гуртом на чолі з  невтомною Людмилою Попович фрагментом маскувальної сітки.  Познайомили діток з двома Героями України  з Козятинщини Дмитром Фінашиним та Денисом Лисенко.

Наприкінці  зустрічі  дітки загадали  найголовніше бажання, кожна вдаривши у  вокзальний дзвін , що знаходиться в екс позиції  музею . Нехай заповітні усіх малят  бажання  втіляться в життя.

 Директор КЗ « Музей історії міста Козятин » Лілія Макаревич

  7 СІЧНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ЗАВАЛЬНЮКОМ РОМАНОМ БОРИСОВИЧЕМ.

                                ПАМ'ЯТАЄМО...

ЗАВАЛЬНЮК РОМАН БОРИСОВИЧ

(06.02.1980- 07.01.2024)

СТАРШИЙ СОЛДАТ. СТАРШИЙ НАВІДНИК 1-ГО МІНОМЕТНОГО ВЗВОДУ, МІНОМЕНТОЇ БАТАРЕЇ В/Ч А7339. УЧАСНИК АТО З 2015 РОКУ.

ПОЗИВНИЙ "ПИРІЙ".

НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ 6 ЛЮТОГО 1980 РОКУ В СЕЛИЩІ ТУРБІВ, ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ. ЗАКІНЧИВ МІСЦЕВУ ШКОЛУ, ЗГОДОМ ЗАБОЛОТНЯНСЬКИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ЗА ФАХОМ АГРОНОМ. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ НАВЧАННЯ ПРАЦЮВАВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ.У 2000 РОЦІ ПЕРЕЇХАВ В НЕПЕДІВКУ ТА ПРАЦЮВАВ В АГРОФІРМІ «СВІТАНОК». ЗГОДОМ ЗНОВУ ПЕРЕЇХАВ ДО КОЗЯТИНА З ДРУЖИНОЮ.

З 2015 РОЦІ РОМАН НІС ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ, В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ МАРІУПОЛЬ ТА МАР’ЇНКА.ПІСЛЯ ТОГО, ЯК БУВ ДЕМОБІЛІЗОВАНИЙ, ПОВЕРНУВСЯ ЗНОВУ НА ЗАЛІЗНИЦЮ, АЛЕ ПРАЦЮВАВ ВЖЕ В КИЄВІ, ПОТІМ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕХНОЛОГІЧНІЙ КОМПАНІЇ У МІСТІ КОЗЯТИН.

1 БЕРЕЗНЯ 2022 РОКУ БУВ ЗНОВУ ПРИЗВАНИЙ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ТА ПРОХОДИВ ЇЇ У БАТАЛЬЙОНІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ. БРАВ УЧАСТЬ У БОЙОВИХ ДІЯХ В РАЙОНІ МІСТА БАХМУТ. З ТОГО ПЕКЛА РОМАНУ ВДАЛОСЯ ВИЙТИ ДВІЧІ. АРТИЛЕРИСТ, КОМАНДИР ГАРМАТИ, СТАРШИЙ СОЛДАТ, НАДІЙНИЙ ТОВАРИШ ТА ПОБРАТИМ, ЗДОРОВ’Я ЯКОГО ЗАБРАЛА ВІЙНА, А, ЗРЕШТОЮ І ЖИТТЯ.

У РОМАНА ЗАЛИШИЛИСЯ ДРУЖИНА, СИН ТА ДОНЬКА. ПОХОВАНИЙ НАШ ЗАХИСНИК   НА КЛАДОВИЩІ СЕЛА  НЕПЕДІВКА.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  7 СІЧНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ МАРИНИЧ МИХАЙЛОМ РОМАНОВИЧЕМ

                                ПАМ'ЯТАЄМО...

МАРИНИЧ МИХАЙЛО РОМАНОВИЧ

   (17.01.1982 – 07.01.2024)

СТАРШИЙ СОЛДАТ. СТРІЛЕЦЬ СНАЙПЕР 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ БОЙОВОЇ МАШИНИ 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ  2-Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ  В\Ч А 4472. 

ПОЗИВНИЙ "МОНГОЛ".

НАГОРОДЖЕНИЙ: МЕДАЛЛЮ "ЗАХИСНИКУ ВІТЧИЗНИ". 

НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО).

        НАРОДИВСЯ ВОЇН-ГЕРОЙ 17 СІЧНЯ 1982 Р. В КОЗЯТИНІ. ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ №5 , В ДАНИЙ ПЕРІОД КЗ «ЛІЦЕЙ №5 КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ». ВСТУПИВ ДО ХАРКІВСЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. ПРАЦЮВАВ У КОЗЯТИНСЬКОМУ ВАГОННОМУ ДЕПО.

ПІД ЧАС АТО НА ДОНБАСІ У 2014 РОЦІ МИХАЙЛО РОМАНОВИЧ СТАВ НА ЗАХИСТ НАШОЇ БАТЬКІВЩИНИ, ЗВІЛЬНИВСЯ У ЗАПАС ПЕРЕД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЮ ВІЙНОЮ.КОЛИ ВОРОГ РОЗПОЧАВ ШИРОКОМАСШТАБНУ АГРЕСІЮ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Й ЗАХОПИВ НАШУ ЗЕМЛЮ 22 ЛЮТОГО 2022 РОКУ, ДОБРОВОЛЬЦЕМ ПІШОВУ ВІЙСЬККОМАТ. ВОЇНА ОДРАЗУ ВІДПРАВИЛИ НА ПЕРЕДОВУ В МИКОЛАЇВ. ПІСЛЯ ПОРАНЕННЯ ВІДНОВЛЮВАВСЯ У ШПИТАЛІ. ОДУЖАВШИ, ПРОДОВЖИВ СЛУЖБУ НА ХЕРСОНСЬКОМУ НАПРЯМКУ, ДЕ ЗНОВУ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ПІЗНІШЕ ВОЮВАВ У БАХМУТІ, ДЕ ПІСЛЯ ПОРАНЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ВІДПРАВИЛИ НА РОТАЦІЮ.

ПЕРЕБУВАЮЧИ В РІДНІЙ ДОМІВЦІ ЗНОВУ ЗАХВОРІВ. ПОТРАПИВ У ШПИТАЛЬ, АЛЕ НЕ ДОЧЕКАВШИСЬ ЗВІЛЬНЕННЯ, ПОЇХАВ ДО ХЛОПЦІВ НА ПЕРЕДОВУ. НЕЗАБАРОМ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ВОЇНА-ЗЕМЛЯКА ЗВІЛЬНИЛИ З ВІЙСЬКА. В КОЗЯТИНІ ДОВЕЛОСЯ ПРОДОВЖИТИ ЛІКУВАННЯ, А ДАЛІ ПЕРЕВЕЛИ У ВІННИЦЬКИЙ ШПИТАТАЛЬ.

УСЕ ПЕРЕЖИТЕ НА ЛІНІЇ ЗІТКНЕННЯ, ВТРАТА ПОБРАТИМІВ, ПСИХОЛОГІЧНОГО ГАТУНКУ ТРАВМИ, ЧИСЛЕННІ ВАЖКІ ПОРАНЕННЯ НЕ ПРОЙШЛИ БЕЗСЛІДНО. НАША ГРОМАДА І ВСЯ УКРАЇНА ОСИРОТІЛИ. У МИХАЙЛА РОМАНОВИЧА ЗАЛИШИВСЯ БАТЬКО – ТАКОЖ УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ, МАМА, СЕСТРА, ДРУЖИНА ТА ДІТИ.

ПОХОВАНИЙ НАШ ЗАХИСНИК 9 СІЧНЯ 2023 Р. НА АЛЕЇ СЛАВИ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІСЬКОГО КЛАДОВИЩА.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 3 СІЧНЯ 2025 РОКУ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ЮРІЄМ  ГРИГОРОВИЧЕМ ВЕЛЬГУСОМ

                                ПАМ'ЯТАЄМО...

 Вельгус Юрій  Григорович

     (02.11.1966 - 03.01.2024)

  Старший солдат. Сортувальник дільниці комплектування пайків, відділення комплектування штабу сухих пайків в/ч А 1329.

Народився 2 листопада 1966 року в с. Титусівка. Навчався в місцевій школі. Потім, здобував технічну професію у місті Вінниця, а згодом залишився там працювати на заводі. Останнім часом проживав у Козятині, працював на залізниці.Чоловік, що мав добре серце та золоті руки, любив займатись радіотехнікою, ремонтами, електрикою.

Вельгус Юрій Григорович був призваний на військову службу по мобілізації 29 вересня 2022 року, зробивши свій вибір справжнього чоловіка, оскільки мав внутрішню потребу бути там, де вкрай потрібен. Та війна, її наслідки підірвали здоров’я воїна, а зрештою – життя. 

Помер 3 січня 2024 року вірний військовій присязі до останнього подиху. Чоловік, що любив свою країну, вірив у її майбутнє. 

 Похований Юрій на кладовищі в с.Титусівка.

                                                                      Слава Герою! Вічна пам'ять!

 СЬОГОДНІ 2 СІЧНЯ 2025 РОКУ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ СЕРГІЄМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ БІЛЕЦЬКИМ

                                                     ПАМ'ЯТАЄМО...

Білецький Сергій Анатолійович

 (05.11.1994  - 02.01.2023)        

Старший солдат. Командир зенітного ракетного відділення в/ч А-3425.

Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024) (посмертно).

Сергій народився 5 листопада 1994 року в нашому місті. Навчався в 1-й школі. Закінчив Козятинську музичну школу по класу гітара. Захоплювався баскетболом та з командою брав участь у багаточисельних змаганнях. Закінчив курси англійської мови, тому що мріяв стати перекладачем.

У 2011 році  вступив до Київського національного транспортного університету, де здобув вищу освіту та отримав спеціальність перекладача англійської та німецької мови. По закінченні університету у 2016 році проходив строкову службу в зенітно-ракетних військах. 

 Після служби жив та працював у Києві.

З перших днів повномасштабного вторгнення був призваний до лав Збройних сил України та тримав оборону в Миколаївській області у напрямку Херсона, де став командиром зенітно-ракетного відділення військової частини А-3425. Після звільнення Херсона був направлений в сторону Бахмута.

2 січня 2023 року під час стрілецького бою та артилерійського обстрілу з боку збройних сил Російської федерації у місті Соледар Бахмутського району Донецької області, при виконанні бойового завдання з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії, в результаті ворожого обстрілу Воїн - земляк загинув у місті Соледар Донецької області.

                            Слава Герою! Вічна пам'ять!

                                                   

СЬОГОДНІ 2 СІЧНЯ 2025 РОКУ  ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ІГОРЕМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ КОЗЯРЕВИЧЕМ 

                                                     ПАМ'ЯТАЄМО...

                                            

                                                 

                    Козяревич Ігор Володимирович

(28.10.1979 - 02.01.2023)

Старший солдат, водій-електрик взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки в/ч А-1619.

Народився 28 жовтня 1979 року в  місті Козятині . Навчався у 4-ій школі, де закінчив  9 класів. Вступив до Козятинського залізничного училища, де здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю «помічник машиніста». З 1997 по 1999 рік проходив строкову службу. У 2000-му році одружився. Працював у Калинівці на асфальтному заводі оператором, там і проживав з сім’єю до 2013 року. Переїхавши до Козятина, працював на залізниці.

У 2016-му році Ігор  пішов захищати Україну добровольцем в зону АТО за контрактом та проходив службу у військовій частині А-1619 у званні старший солдат на посаді водія-електрика взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки.

2 січня 2023 року у місті Покровськ Донецької області, не впоравшись з керуванням авто, потрапив в аварію. В результаті загинув на місці.

Він був дуже добрим, щирим, позитивним, відповідальним. Складно знайти людину, яка б його не любила чи не поважала. У нього залишились дружина та дві донечки

Поховали  воїна на міському цвинтарі на «Алеї Слави».

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

 29  ГРУДНЯ  ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ - ЗЕМЛЯКОМ  КОРОЛЕМ АНДРІЄМ ЮРІЙОВИЧЕМ...

                                   ПАМ'ЯТАЄМО..

КОРОЛЬ АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ

(12.12.1987 - 29.12.2022 )

СТАРШИЙ СОЛДАТ, МЕХАНІК-ВОДІЙ МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ, МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ, В/Ч А0666.

НАРОДИВСЯ 12 ГРУДНЯ 1987 РОКУ НА ХЕРСОНЩИНІ В СЕЛИЩІ МІСЬКОГО ТИПУ ГОРНОСТАЄВКА. ТАМ І ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ ДАЛІ НАВЧАННЯ В НОВІЙ КАХОВЦІ. СТРИМАНИЙ ТА РОЗВАЖЛИВИЙ ХЛОПЧИК З САМОГО МАЛЕЧКУ ВВАЖАВ СЕБЕ ДОРОСЛИМ І РОБИВ ДОРОСЛІ ВЧИНКИ. ДАЛІ СТРОКОВА СЛУЖБА В АРМІЇ. ТІЛЬКИ РОЗПОЧАЛАСЬ ОКУПАЦІЯ ДОНБАСУ У 2014 РОЦІ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ НАШУ ДЕРЖАВУ ТА ПІВТОРА РОКУ БРАВ УЧАСТЬ У АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ. ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПРОХОДИВ НА ПОСАДІ СТРІЛЬЦЯ. БУВ НАГОРОДЖЕНИЙ ПОЧЕСНИМИ ВІДЗНАКАМИ ТА НАГОРОДАМИ.

ПОВЕРНУВШИСЬ ДОДОМУ, ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ В ПОДАТКОВУ. ДАЛІ ПОЇХАВ ЗА КОРДОН, ШУКАТИ КРАЩОЇ ДОЛІ. АЛЕ НЕ ЗМІГ БУТИ ДАЛЕКО БЕЗ СВОЄЇ УКРАЇНИ ТА ПОВЕРНУВСЯ. ПОБУДУВАВ З БАТЬКОМ ВЕЛИКИЙ, ГАРНИЙ ТА СВІТЛИЙ БУДИНОК, В ЯКОМУ МРІЯВ ПРОЖИТИ ДОВГЕ ТА ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ.

22 ЛЮТОГО 2022 РОКУ ЗАСТАЛО АНДРІЯ ЮРІЙОВИЧА НА БАТЬКІВЩИНІ. БІЛЬША ЧАСТИНА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ВКЛЮЧНО З ОБЛАСНИМ ЦЕНТРОМ, БУЛА ОКУПОВАНА РОСІЙСЬКИМИ ВІЙСЬКОВИМИ УПРОДОВЖ ПЕРШОГО ТИЖНЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ. АНДРІЙ НА ЧОВНІ ПЕРЕПРАВИВСЯ ЧЕРЕЗ ДНІПРО ТА ДОБРАВСЯ ДО МІСТА ДНІПРА, ЩОБ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ВІЙСЬКА. ТАМ ЙОГО ЗАПИСАЛИ ДО ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ І ОДРАЗУ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ ХЕРСОНЩИНУ. В ОДНОМУ З БОЇВ ОТРИМАВ КОНТУЗІЮ, ПІСЛЯ ЯКОЇ АНДРІЯ ЮРІЙОВИЧА ВІДПРАВИЛИ ДОДОМУ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ.

НАБРАВШИСЬ СИЛ ЗНОВУ НА ФРОНТ І В ЦЕЙ РАЗ БАХМУТ. ДОДОМУ ДЗВОНИВ ЗАВЖДИ САМ, КОЛИ МІГ. ГОВОРИВ « ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ». МАВ ДІВЧИНУ, ЯКА І ДО СЬОГОДНІ НА ФРОНТІ НА ПОСАДІ САПЕРА. МРІЯВ, ПЛАНУВАВ, ЯК І ВСІ МИ. СПРАВЖНІЙ ЧОЛОВІК, ЦІЛІСНИЙ І ПОТУЖНИЙ. БАТЬКИ В ЦЕЙ ЧАС, З ВЕЛИКИМ РИЗИКОМ ДЛЯ ЖИТТЯ ВИЙШЛИ З ОКУПАЦІЇ ЛИШЕ З  ДЕКІЛЬКОМА ВАЛІЗАМИ. НЕ ЗМОГЛИ ЗАБРАТИ СИНОВІ НАГОРОДИ – ЦЕ БУЛО НАДТО НЕБЕЗПЕЧНО. ПРОЇХАВШИ ПІВ УКРАЇНИ ОСЕЛИЛИСЯ В СЕЛІ СИГНАЛ.

А 29 ГРУДНЯ 2022 РОКУ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ОЗАРЯНІВКА, БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ - СТАРШИЙ СОЛДАТ КОРОЛЬ АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ – ЗАГИНУВ.

МАЙЖЕ 2 РОКИ ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ. ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, ПОРЯДНИЙ ТА ЗАВЖДИ ВРІВНОВАЖЕНИЙ – ТАКИМ ЗАПАМ’ЯТАЮТЬ МОЛОДОГО ЧОЛОВІКА, ТАКИМ ГЕРОЙ І ЗАЛИШАВСЯ ПІД ЧАС ОБОРОНИ УКРАЇНИ. ВІН ЗАВЖДИ БУВ СПРАВЖНІМ. СПРАВЖНІМ ГРОМАДЯНИНОМ. СПРАВЖНІМ ПАТРІОТОМ. СПРАВЖНІМ ВОЇНОМ. І НІКОЛИ НЕ СТОЯВ ОСТОРОНЬ. ТАМ, НА НЕБЕСАХ, ВІН БУДЕ ДБАТИ ПРО СВОЇХ БАТЬКІВ, СЕСТРИЧКУ, СВОЇХ ДРУЗІВ, ПОБРАТИМІВ, ПРО СВОЮ УКРАЇНУ.

КОРОЛЬ АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ ПОХОВАНИЙ НА КЛАДОВИЩІ В СЕЛІ СИГНАЛ.

  СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!