пʼятниця, 18 липня 2025 р.

                            

 19 липня, вшановуємо  другу річницю пам`яті захисника з Козятинщини  Дуки Олексія Олександровича!  

Вічна пам'ять Герою...


                                           

Дука Олексій Олександрович

(01.04.1979 - 19.07.2023)

Сержант, старший навідний 3-го гранатометного відділення, гранатометного взводу роти вогневої підтримки. 

            Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)                    (посмертно). Нагороджений: Орденом "За мужність" ІІІ ступеня                                (посмертно).  Відзнакою «Ветеран війни». Відзнакою «За участь в       антитерористичній операції». Відзнакою «Учасник АТО». Відзнака           Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).  

Народився Олексій  1–го квітня 1979 року в с. Кашперівка. Там закінчив школу. Вступив у Житомирське  автомобільно-дорожне училище. Далі вище професійне училище Департаменту поліції охорони  і робота в лінійному відділі міліції на станції Козятин.

У 2014 році після вторгнення рашистів на нашу землю підписав контракт з військовою частиною 3028 Національної Гвардії України та взяв участь в Антитерористичній операції . Після закінчення контракту працював в Києві в правоохоронних органах. Далі робота у службі перевезення пасажирів - таксистом.  Вирішивши шукати кращої далі -  поїхати за кордон.

В лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату. 19 липня 2023 року біля населеного пункту Первомайське під час артилерійського обстрілу сержант Олексій отримав поранення не сумісне з життям.

19 липня 2024 року на території Кашперівської гімназії відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Олексію Дуці - випускнику закладу, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російських загарбників.

Героя-захисника було поховано на  Алеї  Слави міського   цвинтаря .

Слава Герою! Вічна пам'ять!


20 липня третя річниця пам`яті героя земляка Гармишева Сергія Михайловича! Вічна пам`ять..



 

        Гармишев Сергій Михайлович

           (03.11.1987-20.07.2022)

Солдат, стрілець 5-ї парашутно-десантної роти 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї  бригади в/ч А 1126.

Нагородженио: орденом "За мужність ІІІ ступеня" та  присвоєно звання  "Почесний громадянин міста Козятин" (2024) (посмертно).

Сергій народився 03 листопада 1987 року. Навчався в школі – інтернат – гімназії. До початку повномасштабного вторгнення працював охоронником у фірмі « Гарбіз».

7 червня 2022 був мобілізований та призваний до військової частини А-1126 Збройних сил України, де проходив службу на посаді стрільця 5-ї парашутно- десантної роти 2-го парашутно - десантного батальйону 25 парашутно-десантної бригади. А 20-го липня 2022 року вірний воїнській присязі в бою за Україну Сергій Гармишев загинув поблизу населеного пункту Новолуганське Донецької області.

Він стояв у боротьбі з ворогом, був  непохитною стіною та щитом для нашої держави та для нашого містаВідчайдушний українець, що не побоявся глянути в очі ворогові та виконував свій військовий обов’язок до останнього подиху. Висловлюємо глибокі співчуття родині загиблого і всією громадою розділяємо жалобу.

Відповідно до Указу Президента від 28.09.2023 №599 за особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність «військовій присязі солдат Сергій Гармишев удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

 19 липня, вшановуємо 11- річниц пам`яті захисників з Козятинщини Чорноуса Володимира та Дуки Олексія!  Вічна пам'ять героям...




Чорноус Володимир Михайлович

(21.07.1988 – 19.07.2014)

Капітан, командир зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 1778.  Ужгородського 128 -го гірсько-піхотного батальйону.Командуванням військової частини загиблому офіцеру присвоєно звання "капітан" (посмертно).

Нагороджений: Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно). Відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). У 2014 році присвоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно). У 2017 році присвоєно звання «Почесного громадянина м. Козятина» (посмертно).

Народився в 1988 році в селі Панасівка Козятинського району. А вже через рік родина переїхала жити до с. Перемога. Володимира виховували бабуся та дідусь по батьковій лінії. Нині ні бабусі, ні дідуся вже немає в живих.

Хлопець з 1995 по 2005 роки гарно вчився в школі. Був активним і цілеспрямованим. І вже у перший рік по закінченні навчання вступив до військового вузу у Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. З 2009 року пішов на контрактну службу у в/ч А 1778, 128-го гірсько-піхотного батальйону в місті Ужгород. Все, чого добився у житті – це ціною власних зусиль і старання. Отримав кімнату в гуртожитку, одружився з коханою Катериною. Народився у 2013 році син Владислав.

10 березня 2014 року добровольцем пішов у зону АТО в якості командира зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки. Під час виходу штурмової групи з району аеропорту у місті Луганську 19 липня 2014 року молодий офіцер загинув від вогнепального поранення голови. Похований у рідному селі дружини Катерини Козятині.

В селі Перемога, де пройшли дитячі та шкільні роки загиблого героя 18 липня 2015 року на фасаді рідного будинку, та 30 вересня 2014 року на приміщенні школи, де навчався патріот, відкрито меморіальні дошки. Його ім'ям названа одна із вулиць села. Вдова загиблого Катерина теж стала військовослужбовцем. Після прийняття присяги, у званні молодшого лейтенанта, служить у Київському військовому обласному комісаріаті на посаді офіцера відділення та комплектування призову.



3



Слава Герою! Вічна пам'ять!


Дука Олексій Олександрович

(01.04.1979 - 19.07.2023)

Сержант, старший навідний 3-го гранатометного відділення, гранатометного взводу роти вогневої підтримки. 

            Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)                    (посмертно). Нагороджений: Орденом "За мужність" ІІІ ступеня                                (посмертно).  Відзнакою «Ветеран війни». Відзнакою «За участь в       антитерористичній операції». Відзнакою «Учасник АТО». Відзнака           Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).  

Народився Олексій  1–го квітня 1979 року в с. Кашперівка. Там закінчив школу. Вступив у Житомирське  автомобільно-дорожне училище. Далі вище професійне училище Департаменту поліції охорони  і робота в лінійному відділі міліції на станції Козятин.

У 2014 році після вторгнення рашистів на нашу землю підписав контракт з військовою частиною 3028 Національної Гвардії України та взяв участь в Антитерористичній операції . Після закінчення контракту працював в Києві в правоохоронних органах. Далі робота у службі перевезення пасажирів - таксистом.  Вирішивши шукати кращої далі -  поїхати за кордон.

В лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату. 19 липня 2023 року біля населеного пункту Первомайське під час артилерійського обстрілу сержант Олексій отримав поранення не сумісне з життям.

19 липня 2024 року на території Кашперівської гімназії відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Олексію Дуці - випускнику закладу, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російських загарбників.

Героя-захисника було поховано на  Алеї  Слави міського   цвинтаря .

Слава Герою! Вічна пам'ять!


 Сьогодні 18 липня, друга річниця пам`яті за полеглим воїном земляком Козаком Романом Романовичем!  Світла пам`ять...




Козак Роман Романович

(07.12.1989 - 18.07.2023)

    Солдат, водій 4–го гранатометного розрахунку протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону, в/ч А 4718.

Народився Роман 7 грудня 1989 року в с. Зозулинці. До 9 – го класу навчався в 4 – й школі. Далі вступив до нашого училища, де здобув професію слюсар рухомого складу. Працював в Фастівському моторвагонному депо. Одружився, після чого з’явилась довгоочікувана донечка Вероніка.

16 лютого 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації. Водій 4–го гранатометного розрахунку протитанкового взводу 2–го  механізованого батальйону в/ч А 4718, під час мінометного обстрілу біля села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області 18 липня 2023 року  - загинув.

Осиротіли мама, донька, брат.

Рідні, друзі, всі хто його знав, запам’ятають його добрим , працелюбним, сміливим та життєрадісним.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

четвер, 17 липня 2025 р.

Виставка в Козятинському музеї.

 

«Оповіді в світлинах»


 Під такою назвою в рамках святкування Дня міста 15 липня в нашому КЗ «Музей історії міста » відкрито виставку. На ній  представлено експозицію  світлин домашнього архіву  родини Приходьків, зокрема, любителя – фотографа дідуся Іоанна Захаровича Приходька (07.07.1885 – 12.09.1961). Як з’ясувалося, він іменинник в один день з нашим містом.





На зустріч з нащадками роду дідуся інспектора залізниці з Козятина Вірою Кухарук-Приходько та Людмилою Приходько завітало чимало гостей. Серед них підопічні Козятинського територіального центру  соціального обслуговування на чолі з Ларисою Казмірчук  та інші мешканці  міста залізничників. Переглянути виставку  прийшли поважні гості - виконувач обов’язків міського голови , секретар міської ради Ірина  Репало, начальник департаменту гуманітарної політику Аліна Діденко.  Слова вдячності родині за збережені світлини міста Козятина початку 20 ст.- Водокачки, водонапірної вежі, вулиць Драгунської взимку та  Поштової біля базару,   костелу Матері Божої Доброї Ради 1911-1918 рр.забудови,  залізничної церкви  Вознесіння Господнього освяченої 1895 року та фотографій  залізничника, його дружини італійського походження   Марії  Валенти (1882-1972) з маленьким сином початку 20 ст. , близьких рідних, друкованих видань, речей початку- середини 20 ст. .Висловила  захоплення побаченим  і вдячність нащадкам роду , вручила подарунки  начальник відділу культури Козятинської міської ради Світлана Рибінська.. Запрошений на захід відомий історик, краєзнавець, дослідник нашої історії Микола Купчик провів екскурс в минувшину  походження назви нашого міста.






Віра Приходько- Кухарчук та Людмила Приходько.



Внучка Іоанна Приходька Віра подарувала до фондів музею сімейну реліквію-рушник з ініціалами вишивальниці, блузку прозору капронову,  панчохи нейлонові білі зі стрілками, капелюшок з  чорною вуаллю та пером, що належав у1940-і роки матусі Лідії Іванівні Приходько – довгожительці Козятина, яка прожила щасливо в родині 92 роки, виховала з чоловіком Володимиром Івановичем  Приходько 5-ро дітей. Сьогодні нащадки продемонстрували цікаві речі, які  зберіг і передав дітям дідусь-листівку початку 20 ст., яка після підсвічування зі звороту  із білої перетворювалася у кольорову. Рідкісна писемна знахідка. В музейній експозиції представлено подаровану родиною   Сергія Приходька ще одна делікатна  річ-білизна початку 20 ст. - французький корсет на китовому вусі.

                                                                      








Під час презентації світлин гості побачили палітурки від зошитів з Козятинської типографії початку 20 ст, листівки з авторською  поезією та актуальними афоризмами на трьох мовах, в тому числі й українською, які кожен міг придбати у друкарні або на пошті. А ще дідусь випустив рідкісну  брошуру «Інструкція для починаючих фотографів» 1908 р. надруковану у Козятинській друкарні.  Ще наш земляк писав п’єси в зошитах , які надсилав для цензури до Санк-Петербургу. Присутні  дізналися, що наприкінці  19 ст. в Козятині він проживав за адресою без назви вулиці: Козятин товарна, будинок №22, квартира №72. Звичайний залізничник навчався в двох учбових закладах і у 29 років закінчив 3-є Київське залізничне училище, про що свідчить «Свідоцтво» з сургучною печаткою поліцейського відділку та з портретом учня, виготовленим у Козятинському фотоательє «ВІЗИТ» 1914 року. Також представлено світлину 1931 року, датовану лютим міяцем зі штампом на звороті - «Державне ательє УКРАЇНФІЛЬМ». На ньому зображені  чоловік з жінкою у капелюшку, в валянках, галошах,  а хлопчик у гетрах поверх взуття. Ймовірно, фото зроблене у конфіскованому радянською владою ательє козятинця Давида Шварцмана, який перебуваючи на заробітках в Америці привіз звідти фотоапарат і мав власне ательє,емігрував у 1933 році в Америку.




Завітайте до музею, знайомтесь з цікавинками, не пожалкуєте. А нашим гостям, які завітали в спекотний день до музею, родині Приходьків дякуємо, бажаємо лише добрих новин і здійснення мрій та сподівань. Нашим воїнам перемоги і повернутися в рідні домівки живими та не ушкодженими.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич.


середа, 16 липня 2025 р.

 

16 липня 2025 року друга річниця пам'яті  за полеглим воїном земляком  Сергієм Сергійовичем Опановичем

ПАМ'ЯТАЄМО..



Опанович Сергій Сергійович

(17.04.1984 - 16.07.2023)

        Солдат, старший стрілець-оператор 3-го механізованого відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону. 

Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

Народився Сергій Сергійович 17  - го квітня 1984 - го року в нашому місті. Закінчив 2 – гу школу та вступив у Київський електромеханічний коледж. Завжди мріяв поєднати своє життя з залізницею і пішов працювати в Локомотивне депо. Зарекомендував себе, як висококваліфікований працівник і зрозумів, що йому потрібно далі навчатися. Вступив до Харківської академії залізничного транспорту та по закінченню працював в тому ж Локомотивному депо  - майстром технічного огляду.

У 2006 році створив сім’ю.

В рамках мобілізації в квітні 2023 року  був зарахований до лав Збройних Сил України.

А 16 липня відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, під час мінометного обстрілу біля села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області - загинув.

У Сергія залишилась донечка.

Слава Герою! Вічна пам'ять!


вівторок, 15 липня 2025 р.

 Сьогодні, 15 липня минає третя річниця пам'яті   по захиснику з Козятинщини - Жмуцькому Броніславу Броніславовичу


ПАМ'ЯТАЄМО..


Жмуцький Броніслав Броніславович

    (08.05.1966-15.07.2022)

       Солдат, навідник 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу механізованої роти в/ч А 3137.

Нагороджений Нагрудним знаком "Ветеран війни - учасник бойових дій". 

Полеглий воїн - земляк родом із с. Махаринці, Козятинського району. Народився 8 травня 1966 року. Останні 10 років проживав в місті Гнівань. Працював формувальником на Гніванському заводі спецзалізобетону. З 2020 року Броніслав Броніславович служив за контрактом у ЗСУ/ Чоловік був веселою, активною та життєрадісною людиною, любив допомагати іншим.

15 липня 2022 р. загинув Броніслав Жмуцький. Бойовий підрозділ, де служив наш земляк, перебував на Донеччині. У загиблого залишилася сестра, дружина та двоє дітей.Прощання з воїном відбудеться в м. Гнівань, по вул. Перемоги, 195. Поховають Броніслава Броніславовича на рідній Козятинщині.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

                               19 липня, вшановуємо  другу річницю пам`яті захисника з Козятинщини  Дуки Олексія Олександровича!   Вічна пам...