19 КВІТНЯ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ  ГРИГОРІЄМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ ГУРАКОМ

                                                     ПАМ'ЯТАЄМО...

                                                  

                                   Гурак ГригорійОлександрович

(11.11.1981-19.04.2023)

Військовослужбовець 6 – го батальйону територіальної оборони військової частини А 7048

Григорій народився в селі Шарапанівка Крижопільського району. У 4 – ри річному віці Григорій разом з мамою переїхав до Козятина. Навчався 9 – й школі, захоплювався футболом, грав за команду СВАТ «Обрій». Допомагав мамі. З дитинства розумів, що він єдиний чоловік в сім’ї та всю відповідальність взяв на себе. Мама не могла ним натішитися. По закінченні школи Григорій отримав водійське посвідчення та пішов працювати. Далі строкова служба.

Працював на залізниці, але більше любив майструвати, щось робити своїми руками й зрозумів, що його покликання це будівельна справа. Досягнув у будівництві досконалості та щоразу насолоджувався ідеальним закінченням кожної своєї роботи. Одружився з дівчиною Оксаною, яку знав з дитинства. Вони навчалися в одній школі, гралися на одній вулиці. Сім’я для Григорія стала головним сенсом життя. І для сім’ї він готовий був гори звернути. Все, що є в будинку, все зроблено його руками. У його сім’ї мало бути все і все лише найкраще. І Григорій знав, як цього досягнути. Маючи багато друзів, знайомих, які поважали Григорія, він нікому і ніколи не відмовив. Для всіх у нього вистачало часу.

Побратим розповідав, що ще не бачив, щоб з таким захопленням розповідали про дітей. Нове фото з дому і знову Григорій біг і показував своїх діток. Читати вчилися разом: Софійка, мама і тато з окопу, коли міг вийти на зв’язок. Приїхавши у відпустку не випускав донечку з рук та старався весь час бути поруч біля сина. Коли забирав донечку з садочка то ніс її на руках, а не вів за ручку. Дихав своїми дітьми, мріяв про їх щасливе майбутнє. Бувши на нульових позиціях за себе не хвилювався, він хвилювався чи у сім’ї все є, чи все у них добре.

Таким же відданим, рішучим Григорій був воїном. 26 лютого 2022 року був призваний до Збройних сил України. З 25 травня по 15 грудня 2022 року брав участь у боях з російським агресором у зведеному батальйоні 120 – ї бригади територіальної оборони на території Донецької та Харківської областей. Відстоював Бахмут. Війна змінила погляди чоловіка. Почав говорити, що ми не так живемо, весь час працюємо. А після війни будемо більше відпочивати, разом кудись їздити. Був дуже чуттєвою людиною. Всім дякував за підтримку.

 1 березня 2023 року дружина зробила сюрприз та приїхала в місце наближене до фронту. Незабутнє відчуття щастя переповнювало обох. 10 квітня знову приїхала до чоловіка перед від’їздом до Бахмуту. В ту останню зустріч Оксана побачила перші і єдині сльози в очах чоловіка. 11 квітня був останнім днем коли вони були разом, остання зустріч, останній погляд. І знову Бахмут.

З 19 квітня 2023 року перестав телефонувати і саме з того дня вважався безвісти зниклим .Донечка запитувала чому тато не дзвонить. Їй пояснювали, що тато втратив телефон на полі бою.

Сім’я жила з надією і трималась. Оксана брала участь в акціях. Зверталась в усі можливі організації і установи. Та 16 жовтня 2025 року отримала сповіщення , що Гурак Григорій Олександрович –військовослужбовець, в наслідок передачі та репатріації тіл, згідно проведеної експертизи, ідентифікований, як військовослужбовець 6 – го батальйону територіальної оборони військової частини А 7048, Гурак Григорій, який під час виконання бойового завдання в місті Бахмут, Донецької області 19.04.2023 року загинув. У рідних не має більше надії, залишилась випалена пустеля. Сім’я втратила любов, захист та опору . А Україна втратила рішучого воїна, бійця без страху, чоловіка з міцним характером і щирою доброю душею. Похований Григорій на кладовищі в с.Козятин на Алеї Слави.

Вічна пам'ять та слава Герою!

 СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ  ШЕВЧУКОМ ОЛЕКСАНДРОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ 

                                      ПАМ'ЯТАЄМО...

Шевчук Олександр Миколайович

(14.06.1979-16.04.2022)

Старший сержант, 95-ї бригади 13-го батальйону РПВ, навідник. Почесний громадянин міста Козятин (2024)(посмертно).

  Шевчук Олександр Миколайович народився 14 червня 1979 року в сім’ї Миколи Васильовича та Ольги Олександрівни Шевчуків у селі Дубові Махаринці. Дитинство та юнацькі роки пройшли у рідному селі. 

  По закінченню навчання у місцевій школі, вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув професійну освіту за спеціальністю “помічник машиніста”. З 1998 по 2000 рік проходив строкову службу у місті Житомир. Згодом, одружився, виховував трьох дітей. Останнім часом проживав у м.Києві, займаючись ремонтними роботами. Був мобілізований у перші дні повномасштабного вторгнення.

Олександр Шевчук - старший сержант 95 бригади ракетно-розвідувального підрозділу, навідник гранатометного відділення військової частини А1910 Збройних Сил України.

«Вірний військовій присязі… Мужній… Сміливий… Витривалий… І турботливий…» — так характеризували друзі та командування Олександра.

Загинув у ході російсько-української війни 16 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Курульки Харківської області. Вважався безвісти зниклим. Через рік у квітні 2023 повернувся додому “на щиті”...

Відкрито 28 серпня 2024 року у с. Дубові Махариинці  меморіальну  дошку на фасаді школи, де навчався воїн-земляк

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

 СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ  КОЛЕНКОМ ВЯЧЕСЛАВОМ ВАЛЕРІЙОВИЧЕМ 

                                      ПАМ'ЯТАЄМО...

КОЛЕНКО ВЯЧЕСЛАВ ВАЛЕРІЙОВИЧ.

(15.02.1987 – 14.04.2023)

СОЛДАТ. НАВІДНИК 25 ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО ВЗВОДУ, ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОЇ РОТИ, ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч 1126. ПОЗИВНИЙ – «СКІФ»

НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО). У 2025 році присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятина"(посмертно)

ЗАГИНУВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ В РАЙОНІ Н.П. ЧЕРВОНОПОПІВКА СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ПОХОВАНИЙ 30.04.23Р. НА КЛАДОВИЩІ С. НОВА ДАЧА ПАВЛОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!     

 7  КВІТНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ  ОЛЕКСАНДРОМ ВІКТОРОВИЧЕМ ЧОРНИМ 

                                      ПАМ'ЯТАЄМО...

                            

ЧОРНИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

(27.11.1973-07.04.2024)

КУЛЕМЕТНИК 1–ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 3–ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ   2–Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ В/Ч А 7337. ПОЗИВНИЙ «ЧОРНИЙ». 

НАГОРОДЖЕНИЙ: НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ " ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЗНАК ПОШАНИ».(ПОСМЕРТНО).

ОЛЕКСАНДР НАРОДИВСЯ 27 ЛИСТОПАДА 1973 РОКУ В МІСТІ КОЗЯТИН. НАВЧАВСЯ В КОЗЯТИНСЬКІЙ 3–Й ШКОЛІ, ПОТІМ В КОЗЯТИНСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ УЧИЛИЩІ, ДЕ ОТРИМАВ ПРОФЕСІЮ КУХАР – КОНДИТЕР. ПРАЦЮВАВ НА ЗАЛІЗНИЦІ, КУХАРЕМ У ВАГОНІ РЕСТОРАНІ. ОДРУЖИВСЯ. ПІСЛЯ СКОРОЧЕННЯ ПРОДОВЖУВАВ ЇЗДИТИ ПРОВІДНИКОМ.

НА ТРЕТІЙ ДЕНЬ ВІЙНИ - 26 ЛЮТОГО 2022 РОКУ БУВ ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.

ПЕРШЕ ПОРАНЕННЯ ОТРИМАВ БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПАВЛІВКА – УЛАМОК ВОРОЖОГО СНАРЯДУ ЗУПИНИВСЯ У 2 – ОХ МІЛІМЕТРАХ ВІД СОННОЇ АРТЕРІЇ. ТАМ І ЗАЛИШИВСЯ. ДАЛІ ЗНОВУ ПЕРЕДОВА І ЗНОВУ ПОРАНЕННЯ - ГОСПІТАЛЬ. І ЗНОВУ НА ФРОНТ.

ВОЇН З ПОЗИВНИМ «ЧОРНИЙ» НАДЗВИЧАЙНО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ З ВЕЛИЧЕЗНОЮ НЕНАВИСТЮ ДО ВОРОГА ІШОВ ДО ПЕРЕМОГИ.

07 КВІТНЯ 2024 РОКУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ - ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПЕРВОМАЙСЬКЕ, ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЗАГИНУВ.

МИ ВТРАТИЛИ СПРАВЖНЬОГО ПАТРІОТА, ГЕРОЯ УКРАЇНИ. НА ТАКИХ ЛЮДЯХ І ТРИМАЄТЬСЯ НАША ЗЕМЛЯ.ЧОРНИЙ ОЛЕКСАНДР ПОХОВАНИЙ НА КЛАДОВИЩІ В С.КОЗЯТИНІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

                                              

СЬОГОДНІ 6 КВІТНЯ  РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ВАЛЕНТИНОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ ХОЧЕНКОВИМ

                                                            ПАМ'ЯТАЄМО....

                                                   

Хоченков Валентин Володимирович

(28.05.1988-06.04.2025)

Стрілець – снайпер десантно – штурмового відділення, десантно – штурмового взволу, 10 – ї десантно – штурмової роти, 3 – го десантно – штурмового батальйону військової частини А 2582.

Нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Народився Валентин 28 травня 1988 року в с. Пиковець.  Там закінчив школу. По закінченні зустрів красиву, впевнену в собі, мудру не по роках дівчину Світлану. З першого погляду зрозумів, що це його доля. Навчався в нашому училищі та здобув професію – складач поїздів. У 2008 році одружився. Свій трудовий шлях розпочав в КМС, далі вагонне депо. Купили з дружиною земельну ділянку та побудували самі будинок. Валентин Володимирович мав золоті руки, до всього, що знаходиться в їхній оселі він доклав свою любов і вміння. В 2011 році народилась донечка – Ліда, а у 2020 син Владислав. Тато обожнював своїх дітей. Він жив своєю сім’єю і весь час повторював «Моя мрія – дати нашим дітям те, чого нам не змогли дати наші батьки». Дружина стверджує: «Він був моїми руками та силою». Він вірив, що в цьому жорстокому світі честь, порядність та совість стоять поруч на найвищому щаблі й добро завжди перемагає зло. Завдячуючи своїй легкій вдачі, чуйності та доброті, мав дуже багато друзів та однодумців.

      17 лютого 2025 року був мобілізований. Військовий вишкіл проходив у Житомирі. Ще тиждень залишався до закінчення навчання, а їх уже відправили в Курську область. 6 – го квітня 2025 року Хоченков Валентин Володимирович, стрілець – снайпер десантно – штурмового відділення, десантно – штурмового взволу, 10 – ї десантно – штурмової роти, 3 – го десантно – штурмового батальйону військової частини А 2582  загинув в районі населеного пункту Гуєво, Суджанського району, Курської області .  Похований Герой на центральному міському цвинтарі в Козятині  на Алеї Слави.

Вічна пам’ять Герою..

 СЬОГОДНІ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ ВЕЦЬ АНДРІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

ВЕЦЬ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(14.07.1984-02.04.2024)

МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ, ВИКОНУЮЧИЙ ОБОВ'ЯЗКИ КОМАНДИРА  1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 1 – Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ 41 ОМБР. ПОЗИВНИЙ "СМЕРЧ"

 НАГОРОДЖЕНИЙ: "ГРАМОТА ЗА 1 МІСЦЕ В МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИХ ЗМАГАННЯХ, ТА ЗА СТАРАННІСТЬ, РОЗУМНУ ІНІЦІАТИВУ, СУМЛІННЕ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВЯЗКІВ, ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І САМОВІДДАНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ".  "ГРАМОТА ЗА СТАРАННІСТЬ, РОЗУМНУ ІНІЦІАТИВУ, СУМЛІННЕ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВЯЗКІВ, ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І САМОВІДДАНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЗАХИСТ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ".  НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО).

АНДРІЙ НАРОДИВСЯ В МІСТІ КОЗЯТИН. НАВЧАЮЧИСЬ У КОЗЯТИНСЬКІЙ ШКОЛІ №1 – ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ. ВИВЧАВ КАРАТЕ ТА ДЗЮДО. ЩОРАЗУ ВИХОДИВ ПЕРЕМОЖЦЕМ ЗІ ЗМАГАНЬ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ШКОЛИ, У 2002 РОЦІ ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ В М. ВІННИЦІ, В\Ч 3008. У 2005 РОЦІ СЛУЖИВ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У КОЗЯТИНСЬКОМУ ЛІНІЙНОМУ УПРАВЛІННІ НА ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЗАЛІЗНИЦІ УМВС УКРАЇНИ НА ТРАНСПОРТІ».  ЗГОДОМ, В  2006 РОЦІ ПРАЦЮВАВ ІНСПЕКТОРОМ ОХОРОНИ В ПП «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ НІКА», А В 2007 РОЦІ ПЕРЕВЕДЕНИЙ НА ПОСАДУ НАЧАЛЬНИКА ЗМІНИ.

ДАЛІ, В 2008 РОЦІ ПРОХОДИВ НАВЧАННЯ В КОЗЯТИНСЬКОМУ МВПУЗТ, НА ЕЛЕКТРОМОНТЕРА КОНТАКТНОЇ МЕРЕЖІ. ТА БУВ ПРИЙНЯТИЙ НА ПОСАДУ В М. ВІННИЦЯ У БМП–392 ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТТЮ: «ЕЛЕКТРОМОНТЕР-ЛІЧИЛЬНИК ПО МОНТАЖУ ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЙ ВИСОКОЇ НАПРУГИ ТА КОНТАКТНОЇ МЕРЕЖІ ПО 3 РОЗРЯДУ У ВИКОНРОБСЬКУ ДІЛЬНИЦЮ №3, ЗГОДОМ ПЕРЕВЕДЕНИЙ В ДІЛЬНИЦЮ №4.

ОДРУЖИВСЯ, ПІЗНІШЕ СТАВ ТАТОМ. ЛЮБОВ ТА ГОРДІСТЬ ЗА СИНА ПЕРЕПОВНЮВАЛА ЙОГО, ВІН ОБОЖНЮВАВ СВОГО СИНОЧКА - ТИМУРА.

22 БЕРЕЗНЯ 2023 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. НАВЧАННЯ ПРОХОДИВ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ПІСЛЯ, В 2023 РОЦІ ПРОЙШОВ ВІДБІР ТА БУВ НАПРАВЛЕНИЙ НА НАВЧАННЯ ДО НАВЧАЛЬНО-ПОЛЬОВОГО ЦЕНТРУ В ПОЛЬЩІ. У ЗМАГАННЯХ БРАЛИ УЧАСТЬ 4 КОМАНДИ РІЗНИХ КАРАЇН СВІТУ, А САМЕ: УКРАЇНА, ПОЛЬЩА, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ФРАНЦІЯ. САМЕ ТАМ ОТРИМАВ ПОЧЕСНЕ І МІСЦЕ В МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВО – ПАТРІОТИЧНИХ ЗМАГАННЯХ, ЗА ЩО ОТРИМАВ ДЛЯ СВОЄЇ ЧАСТИНИ – 4 ВІЙСЬКОВІ БРОНЬОВАНІ АВТОМОБІЛІ "MAXXPRO". 

ПОВЕРНУВШИСЬ НА БАТЬКІВЩИНУ – БОРОНИВ ХАРКІВЩИНУ. ЗАВЖДИ ПРОЯВЛЯВ СЕБЕ ЯК ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ, ЯКИЙ ЗНАЄ ЩО РОБИТИ НА ПОЛІ БОЮ, УМІЛО КЕРУВАВ ТА ДОПОМАГАВ ХЛОПЦЯМ, НАВІТЬ БУВШИ СОЛДАТОМ, ЗА ЩО БУВ ВИСОКО ОЦІНЕНИЙ КОМАНДУВАННЯМ БАТАЛЬЙОНУ ТА В ЖОВТНІ ОТРИМАВ ЗВАННЯ МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ ТА ПОСАДУ КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ 1 ВЗВОДУ 1 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ. БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ЛИМАН ВИКОНУВАВ ЗАВДАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШОГО ПІДРОЗДІЛУ. ПО УСПІШНОМУ ЗАВЕРШЕННЮ ВІЙСЬКОВОЇ ОПЕРАЦІЇ ПОТРАПИВ ПІД АРТОБСТРІЛ, ДЕ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ПІСЛЯ ГОСПІТАЛЮ ПОВЕРНУВСЯ ОДРАЗУ ДО СВОГО ПІДРОЗДІЛУ З ТВЕРДИМ ПЕРЕКОНАННЯМ ПОВ’ЯЗАТИ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СПРАВОЮ.

2 КВІТНЯ 2024 РОКУ АНДРІЙ ЗАГИНУВ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ОСИКОВИЙ ГАЙ, ЧУГУЇВСЬКОГО Р – НУ, ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ.

ДОБРИЙ, ЩИРИЙ, ЗАВЖДИ УСМІХНЕНИЙ. ДУЖЕ ПОРЯДНИМ ВИХОВАЛА ЙОГО МАМА.

ВЕЦЬ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ПОХОВАНИЙ В С. КОЗЯТИНІ НА АЛЕЇ СЛАВИ. 

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

Учні Пиковецької гімназії в гостях в Музеї історії міста Козятин.

 Сьогодні у сонячний, весняний день було гамірно в Комунальному закладі "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради. Учні КЗ "Пиковецької гімназії Козятинської міської ради" на чолі з викладачами двома гуртами завітали на екскурсії, щоб дізнатися про історію міста Козятин та їх село Пиковець.

Знайомство з минувшиною всіх гостей тривало понад 2 години.

Вони дізналися що їх село Пиковець належало князю Янушу Острозькому й мало до початку 17 ст. оборонну дерев'яну фортецю Новий Пиків. В сій час отримало слободу, звільнення від податків. Під час чергової сварки за межі оборонну фортецю знищило військо татар у 1611 р.,найняте власником Махнівки і наших земель та Бердичева Фердинандом Тишкевичем.
Учні побачили селянський побут, речі мешканців Козятинщини, в минулому Гуйви, про які згадується в писемних джерелах ще у 1603 р..

Переглянули фото та документи на інформаційному терміналі про період великого терору і репресій в наших краях. Вклонилися Героям захисникам України, які повернулися, на жаль, до рідної землі на щитах за період бойових дій від 2014 по 2026 роки.

Сьогодні в музеї триває виставка вишивальниць Людмили Машевської та Наталії Дзіодзін "Вишивана краса". Групи із 6-го, 7-го, 8-го, та 9-го класів супроводжували учителі гімназії Любов Володимирівна Панчоха, Адамова Тетяна Олександрівна й наша мисткиня Наталія Григорівна Дзіодзін. Вона ознайомили дітей зі своїм хобі, розповіла про помічників трьох синів, їхні захоплення і про золоті руки учителя, свого свекра, різьбяра по дереву Володимира Дзіодзіна. Свою майстерність він передав сину Богдану. Тому всі вишиті картини вишивальниці обрамлені в красиві , майстерно виконані чоловіком авторські дерев'яні рами.

Щиро вдячні директору гімназії Безпалько Юрію Михайловичу за організацію екскурсії до нашого музею

Директор КЗ "Музей історії міста Козятин" Лілія Макаревич