1000 днів відкритої агресії росії проти України.

 

День пам’яті  в музеї .

19 листопада виповнюється рівно 1000 днів з часу повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.

 ПАМ’ЯТАМО.  Український народ  звитяжно встав на оборону своїх  кордонів. Активно долучилося населення, яке  мужньо зупиняло  окупаційні  танки  голими руками  й іншими підручними засобами.  Вдало чинити спротив допомагали нашим воїнам – добровольцям   волонтерський рух й звичайні небайдужі громадяни.  Нажаль,   не повернути тих, хто віддав своє життя   захищаючи родину,  свою землю і Матінку Україну . На даний час відомі прізвища 156  воїнів   Героїв земляків з Козятинської громади , які вернулися з боїв в домівку на щиті.  Вічна їм пам’ять..

  З нагоди цієї дати В КЗ «Музей історії міста Козятин» відбулася патріотична  година  для учнів  Комунального закладу «Ліцею №2 Козятинської міської ради»  на тему : «Фін » Герой з Козятина». 

. Під час заходу ліцеїсти   разом з вчителем математики  Дмитром  Дяком познайомилися  з єдиним   на Козятинщині Героєм України російсько- української війни - Дмитром Фінашиним.  Наш земляк  не лише отримав високу нагороду , але й став героєм  книги із серії «Твої люди Вінниччина» , під назвою « «Фін»- мужній козак із Козятина».

 Автор  документального нарису про Героя України з позивним «Фін» Дмитра Фінашина написав  за дорученням Національних спілок  письменників та журналістів України , лауреат багатьох літературних та журналістських премій,  у тому числі й «Золоте перо», автор 10 –х збірок поезій, член Національних спілок письменників та журналістів України,  визначний майстер пера , уродженець с. Сокілець Петро Зарицький.

 Книга вийшла з друку на початку року .  ЇЇ перша презентація відбулася  в  стінах Козятинського  МВПУЗТ, де навчався  комп’ютерній грамоті наш Герой.   В  1000 день  початку відкритої агресії росії проти України   її презентував автор  нашій патріотичній молоді  в    залі музейної експозиції   «Звитяга та мужність   воїнів- земляків»  з Козятинщини.

Ініціатива про створення серії книг   «Твої люди , Вінниччино», де представлено  Героїв – земляків. належить   редактору даної серії книг , видатному  подільському   письменнику- краснослову  Михайлу Каменюку.

10-ти класники уважно вслухалися в розповідь письменника про старшого сержанта  батальйону спецпризначення  ім. Генерала Кульчицького Національної гвардії України Дмитра Фінашина, випускника школи №5 (сьогодні ліцей). Він  гідно відстоював кордони нашої країни, не здався в полон ворогу, коли був важко поранений й   дві доби, стікаючи кров’ю, неодноразово втрачаючи свідомість,  добирався до своїх. Йому пощастило, тому що  надзвичайно наполегливий , володіє величезною силою волі і духу.  Нажаль, молодий чоловік  втратив  руку й сьогодні боронить землю  іншими методами, край необхідними війську й  поширює слово правди про незламну й нескорену Україну  усьому світу.

Нагороду особисто вручав нашому земляку у Маріїнському палаці президент України  Володимир Зеленський. Також були вручені Дмитру Фінашини ключі від квартири в столиці Києві.Про це розповідали у новинах.

Особисто зустрітися з Героєм автору книги не пощастило, тому що  Дмитро надто переймається різними справами, проживає в столиці , в Козятині  перебуває нечасто, тому спілкування  велося  в телефонному режимі.

Саме так з’явилось, безперечно, цінне видання .

Наш Герой є прикладом Людини – символу мужності, сили й незламності.

На завершення зустрічі Петро Зарицький поцікавився, чи є охочі задати запитання і такі гості виявилися . Вони були відзначені поетом й журналістом авторськими збірками з автографами.

Дякуємо поважному гостю  за подарунок   музею, а директору ліцею Наталії  Міськовій за активну участь в музейній діяльності..

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»   Лілія Макаревич

 

 

135 років від дня народження Остапа Вишні.

 

 За його  гумористичними творами знімали кінофільми.

До 135-річчя з дня народження українського  сатирика  та гумориста Остапа Вишні (13.11.1889- 28. 09. 1966).

У 1973 році вийшла  в прокат  на екрани  з українським дубляжем комедія  режисера – земляка , уродженця Козятина Віктора Іванова «Ні пуху, ні пера!».    Лауреат Державної премії ім. Олександра Довженка, заслужений працівник культури , член Національних  спілок письменників та кінематографістів  України , автор  комедії Михайла  Старицького  «За  двома зайцями»,  ввійшов в історію кінематографу екранізацією творів класиків української літератури.

                                         

Комедія  поставлена на  основі  сатиричних творів  видатного письменника гумориста із списку «розстріляного відродження»  Остапа Вишні, нажаль, була жорстко  розкритикована  кінематографічною  колегією і державними чинами в порівнянні з шедевром «За двома зайцями».

   Поруч з батьком над картиною працював  оператором - постановником  його син Михайло, який не одноразово бував  в нашому місті залізничників і музеї.  Передав до фондів  афішу  до фільму  й буклет, чимало фотографій, в тому числі і зроблених під час зйомок даної  комедії «Ні пуха, ні пера» на основі гумористичних оповідань «Мисливські усмішки» Остапа Вишні..

                                                                                            

Зйомки комедії. Другий ліворуч наш земляк, гуморист,  багаторічний редактор журналу "Перець" Юрій Маківчук . уродженець с. Кордишівка.

                            На фото актори Микола  Гинько, М. Кондратюк, М. Свєтін, Аркад'єв,  брат Остапа Вишні Губенко.

 Справжнє прізвище  та ім’я письменника - гумориста  Павло Губенко.  Остапом став, бо  в захопленні  від  повісті   Миколи Гоголя  «Тарас Бульба», а Вишнею, бо  з задоволенням ласував ними . Уродженець невеликого хутору біля містечка Грунь на Сумщині , виріс в багатодітній родині, де виховувалось 17 дітей .  Перший псевдонім  взяв  собі  Павло Грунський   на честь    містечка, де народився.   Мріяв бути учителем, але    отримав спочатку медичну освіту   і працював з 1907 р. фельдшером.  У  1917 р.   вступив на  історико- філологічний  факультет.   У  1918 р.  мобілізували  як фельдшера до війська УНР.   Був   призначений керівником  медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Потрапив у полон, незабаром звільнили , а у 1924 р.  одружився  на акторці.

В 1930-х роках, коли  повселюдно писали доноси один на одного, не оминула ця біда    і Остапа Вишню. Його звинуватили, як  літератора  контрреволюціонера і фашиста,  який на їх думку, за допомогою друкованого слова   в літературу  “протаскував  свої націоналістичні  куркульські ідейки і погляди”…

У 1933 р.  його звинуватили у причетності до замаху на  2-го Секретаря  ЦК КП (б)   Павла Постишева.  Засудили до 10 років  в Ухтимсько- Печорський   табір, а у 1937 р. постановили трійкою розстріляти. Дивом залишився живим. Звільнений у 1943 р.  на прохання військового  полковника Олександра Довженка.   Під нагядом дозволили займатися літературною діяльністю.    Довірили  редагування  журналу «Перець».  Реабілітований  лише   у 1955 р., а  28 вересня 1965р. письменника-гумориста не стало.

 

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин » Лілія Макаревич

З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва

 

Минувшина культурного життя Козятинщини

 Під такою назвою відкрито  виставку  світлин та документів із фондових збережень в КЗ «Музей історії міста Козятин» з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Це свято культурна еліта країни відзначає  з  23 березня 2000 р.  А у  2013 р., після внесення змін до законодавства, його поєднали  з  Днем української писемності та мови, яке  відзначалося 9 листопада . 

   У тимчасовій експозиції представлено подаровані мешканцями міста світлини й предмети, що відображають  діяльність закладів культури  в місті та територіальній громаді у 20 ст..  На них найдавніші  заклади культури міста, зокрема,  побудоване, як Ілюзіон у 1915 р. місцевим підприємцем Грінбергом.

 

З 2017 р.  воно визнане аварійним. Знаходиться в центрі  міста, як  районний будинок культури. націоналізоване радами  у 1921 р. . Ілюзіони  це  кінотеатри з демонстрацією німих фільмів під акомпанімент  місцевого  перукаря вдень, а ввечері  скрипаля Аксельруда  під    супровід   піаністки.   Звернення   на  дозвіл забудови двох таких закладів  «Ехо» та «Експрес» в Козятині   вище згаданим підприємцем  датоване  1915 роком      зберігається в обласному Київському архіві. 

Під час фашистської окупації тут проходили    концерти  і молодь ставила класиків української літератури  вистави, зокрема,  Михайла Старицького «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці». Після війни на сцені БК разом з педагогами   Козятинської музичної школи  і талановитими  активними  самодіяльними  артистами була презентована опера   Івана Котляревського «Наталка - Полтавка».

 У  1962 р.    вперше проведено  реконструкцію ілюзіона «Експрес»   і  реорганізовано у районний будинок культури. Під час ремонтних робіт керівництво культурою на чолі з  керівником  Грушківським перебралося  до сільбудинку  в с. Козятин ( Свято-Лукінська церкви  1853 р. забудови). 

Відкритий він був у 1923 році для обслуговування  мешканців села і з  завідувачем, який  не маючи досвіду в культроботі  лише  видавав бібліотечні книги , яких нараховувалось близько  2000 екземплярів та  ознайомлював  читачів з  20 екз . місцевих та  центральних  газет.

           Начальник районного  відділу культури  та кіномережі Семен Гімельрайх

                                  під час нагородження кращих працівників культури.

                                             

 Для масової роботи  використовували  Іллюзіон  «Експрес», тобто РБК, в якому  з того часу  проводились  лише косметичні ремонтні роботи  і так до 2017 р.  В РБК розміщався районний будинок  та відділ культури з кіномережою на чолі з 1967-по 1981 рік -Семен Гімельрайх, потім педагоги Валентина Панчишна і з 2006 р.  Сергій Стратійчук, потім  музикант  Володимир Воронов. За його сприяння   й  завідувачки музеєм Людмили Левчук, Вінницького обласного краєзнавчого музею на чолі з директором Катериною Висоцькою було відкрито у 2006 р. на батьківщині матері видатного історика та   політичного  діяча Михайла Грушевського  на  місці старої дідової хати  Захарія Опокова -  перлину   туристичного маршруту територіальної громади «Музей Великого Українця Михайла Грушевського» в с. Сестринівка.

                             

      Музей Великого Українця Михайла Грушевського в с. Сестринівка . 2006 р.

 Працівники РБК методисти Валентина Гарнага, Тетяна Мар'янчик, Галина Сорочинська, інспектор відділу культури  Тетяна Ліпчинська, керівник народного танцювального колективу  "Зорянка "Людмила Машевська, акомпаніатр Анатолій Поварчук. 

Працівники районного відділу культури  та РБК :  начальник -  Сергій Стратійчук, бувша начальниця культури Валентина Панчишна,  баяніст Анатолій Поварчук,  головний бухгалтер відділу культури Ольга Марек,  керівник  народного танцювального колективу Людмила Машевська, директор РБК  Борис Сичевський, методисти Галина Сорочинська та Наталія Гуменюк,  звукооператор тасоліст Віктор Огородник, директор районної бібліотеки Галина Савченко,  інспектор відділу культури Тетяна Ліпчинська,  бухгалтер Лариса  Філєнко , Лілія Сичевська , водій Михайло Андрощук,  Оксана  Обущак. Фото 2006 р.

Стіни старовинної споруди  РБК  та стеля зберегли свій первозданний вигляд,  обрамлені,   хоча б вже не чіткою, але ліпниною, на підлозі тафельна плитка царських часів й  величезна шикарна люстра у залі. Жартівливі малоактівки  класиків  української літератури ставила на сцені РБК  у 1970-х роках методистка, режисер самодіяльного драматичного  колективу  Людмила Бірман.  У виставах брали участь залізничник Олександр Гуменюк, музикант Ігор Скворцов, методист БК  Галина Козачук та інші самодіяльні артисти .

                                                                      1972р.

1974 р.

 В РБК зародився з 1967 р. хореографічний колектив   «Юність», першим керівником якого був талановитий балетмейстер Ігор Бичинський, після нього керували колективом хореограф Борис Зільберман, при якому у 1972 році ансамблю було присвоєно звання  народний  і   йому  учасники обрали нову назву «Зорянка». Потім керували колективом  випускниці  Житомирського училища культури Галина Козачук- Сорочинська,  тривалий період його очолювала і зберегла для майбутніх поколінь  хореограф Людмила Машевська.  ЇЇ діти Антон та Аліса продовжили  передану їм справу , але вже як «Зорянка- Арт». Акомпаніатрами працювали  з 1970-х Костянтин Козачук,  Олександр Ткачук, Анатолій Поварчук, Борис Сичевський . Очолювали заклад в той період  музикант Євген Сорочинський, Борис Сичевський і  до останнього дня Тетяна Мар’янчик. Вони  разом з методистами та інструкторами БК опікувалися сільськими закладами культури, надавали їм методичну та практичну допомогу , проводили всесоюзні,  обласні,  районні  творчі фестивалі, виставки, організовували в районі  свята« Проводів Зими, зустрічі Весни», «Івана Купала» на стадіоні, «Дні вулиць» , тощо..

В цьому колективі виколисували свою любов до хореографії й просто до творчості майже вся молодь Козятина. Хтось заради розваги, задоволення, спілкування, за компанію або для стрункої постави, а дехто все своє життя цьому захопленню присвятив й став  професіоналом- хореографом,   оволодівав майстерністю народного танцю й перетворив хобі в професію, як Надія Бортюк, Ірина Лобозінська та інші. Діяв при РБК вокально- інструментальний гурт «Зоряни», очолюваний директором закладу Євгеном Сорочинським, до складу якого входили директор музичної школи  Валентин Комар,  барабанщик Валерій Воровєй,  Віктор Макєєв, Олег Тремба, Леонід Васильчук,  Володимир Рикунов,  солістки Тетяна  Ясінська, Неоніла Бродовська  та інші..

Після  другої світової війни в Козятині проживала  акторка Київського драматичного театру та режисер- постановник  Ніна Іваннікова – Закохана, моєї однокласниці Ольги Аркадієвої тітка. Пощастило  відвідати її квартиру в банковому будинку , де вона проживала. Всі стіни  були  завішані  їсвітлинами  в ролях із вистав . В   поставлених  нею п’єсах    грали відомі в Козятині і талановиті митці,  музиканти та співаки Валентина Наумова - Байбус, бухгалтер  Мальвіна Бережнюк, лікарка Марина Цитовська,   танцюрист і декламант Борис Зільберман, духовик Ігор Скворцов, педагоги Наталія Булатецька  та Надія  Луценко, з чудовим академічним голосом учителька Алла П’ятаченко, Геннадій Жмуцький- лауреат багатьох конкурсів народної творчості,  автор п’єс,  декламатор, режисер і  постановник  вистав в   народному театрі  драми та комедії «Дебют» при  залізничному будинку культури 1909 року забудови на вокзалі. 

Також чудова студія була образотвочого мистецтва, очолювана художником і талановитим  педагогом  Анатолієм Голубовським, який привив творчі здібності майстрам пензля на все життя   Віктору Кльоцу ,  Геннадію Медвецькому, киянину Геннадію Мацко, художнику карикатуристу журналу «Перець» , володару двох премій «Золоте перо» Сергію Герасимчуку, тощо..Останнім викладачем художнього гуртка тут була донька художника Василя Степанюка   Наталія Степанюк- викладач художнього класу Козятинської дитячої музичної школи.

Станом на 1923 рік  при  закладі діяли два духових оркестри і хоровий колектив. Клуб постійно відвідували різноманітні  професійні колективи, театри. 

 Керівником  клубу залізничників – Аудиторії  тривалий час був  талановитий ведучий  й гуморист Олег  Єрьоменко, при якому організовували Козятинські вечори, зустрічі з ветеранами залізничного траспорту, святкові концерти до визначних дат, дитячі ранки, святкові  «Вогники» з чаюванням. Разом зі своїми керівниками  гуртків, ансамблем «Візит» (1984 рік заснування)   на чолі   з заступником директора та засновником ансамблю  Валерієм Симончуком, у складі якого були Юрій  Кондріков ,  Олег Тішин , ілюзіоніст Костянтин Козачук та інші музиканти ,подорожували залізничними станціями, бували у містах – курортах Євпаторії, Саках, де знаходився пансіонат «Променистий».  Також гастролювали в Козятині, районі й  по всій Україні і розважали   своїх симпатиків . При клубі залізничників  діяли студія бального танцю хореографічний і хоровий колективи.   З 1983 р. функціонував хор ветеранів "Прометей" на чолі з  кер.  Віктором Дацюком, Валентиною  Наумовою, а сьогодні вже  18 років  активно діє при міському будинку культури  на чолі  з Валентиною Гарнагою . 

Ще існував Об’єднаний  профспілковий клуб, що розміщався  в бувшому іллюзіоні «Ехо». Там функціонувала бібліотека  з 6000 фондом книг . Виписували до 2000 екз. газет, з них 90 залишалось при клубі. Діяли гуртки :  жива газета, що висвітлювала життя містечка й політичну ситуацію в країні, школа  політграмоти,  читки з агрономії та демонструвалися   на  світлових картинках  та натуральні виставки з медицини. В клуб влучила бомба під час визволення Козятина від фашистських окупантів . Він знаходився, приблизно, в районі  так званої в народі  «горілої рампи».

 У 1957 році в Козятині було відкрито музичну школу. Вона розміщалася на центральній вулиці Червоноармійській (Леніна), на даний час Героїв Майдану. Поруч зі старим приміщенням районної бібліотеки. До цього періоду музичній грамоті навчалися у  приватних викладачів. Одною із таких педагогинь була козятинчанка   Антоніна Салєнко . У неї також брав уроки нотної грамоти майбутній диреткор закладу  Валентин Комар. Піаніно , на якому вона навчала грати мешканців міста сьогодні в експозиції  нашого музею  і було придбане  його господарями  у 1912 р. Про  це  свідчить наданий нам разом з клавішним  інструментом  документ. 

Нове приміщення побудоване у 1970 р. й досі реконструюється.  Керівниками закладу  були  Ярина Мокрушина ,  Володимир Терещук, Валентин Комар, Володимир Репало, Наталія Бригадир  й на сьогодні випускниця закладу,  педагог Оксана  Тихомирова.  Викладачі музичної школи вивчили велику плеяду талановитих  музикантів - земляків, деякі з них сьогодні навчають музичній грамоті не лише козятинців , а  і європейців. Ні один захід не обходиться сьогодні без участі  надзвичайно  талановитих вчителів музикантів  й випускників.

В 1987 році  викладачі музичної школи у складі   ансамблю  народних  інструментів  "Дивограй " в  супроводі  , чоловічого хору керівників Козятинського району на чолі з  керівниками хору Марією Чернишовою ,  ансамблю народних інструментів  Христиною   Дудчак ,   акомпаніатром Тамарою  Кучер та організатором гастролей,  очільником району Геннадієм  Дубенковим представляли  незабутньо  й гідно  наші музичні  й самодіяльні  таланти  з обмінним концертом  в  Латвії . Фото, сувеніри  до музею передав  бувший директор школи Валентин Комар, який  нажаль, цього року   пішов у потойбічні світи. Світла йому пам'ять..

Це лише невеличка частинка представленої виставки в музеї. Ласкаво просимо на екскурсії. Велика вдячність усім представникам культури та майстрам народного мистецтва Козятинщини, які  професійно й гідно творять й увіковічнюють історію нашого краю.

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»   Лілія Макаревич