130 років - одній із найдавніших шкіл й   споруд  -  КЗ «Ліцей № 2 Козятинської міської ради Вінницької області».

В травні 1870 р. через Козятинську станцію  вперше було пущено потяг із Києва до Балти.

Він зупинявся на станції Козятин Київського напрямку. Це найдавніше   станційне приміщення збереглося до цього часу. Тут розміщуються сьогодні  міські архіви. Саме на цей двірець , як згадує в «Споминах» відомий політик і науковець Михайло Грушевський  , приїздив  він разом з батьками, подорожуючи  з Владікавказу на дідове попівство в село Сестринівку.

 Завдяки розвитку залізниці 7 липня  1874 р. Козятину стараннями місцевого землевласника Мар’яна Васютинського (1820- 1894) присвоєно статус  містечка. З утворенням  Південно- Західної залізниці  Козятин  перетворився на при кінці 19 ст. у велику залізничну колонію , що передувало створенню та відкриттю в місті  шкіл та училищ.

Розпочалася розбудова станції, досить швидко  облаштовано паровозне депо й інші майстерні. З’явилася потреба   в розгалуженій залізничній станції та в  будівництві  вокзалу, зокрема, спочатку їх було  два - Київського й Уманського напрямків.

 У 1878 р. вперше було відкрито однокласне приходське училище. Розміщувалося воно в пристосованій житловій, станційній, двоповерховій, спеціально виділеній для цього споруді.

Такі  училища були змішаного типу , прошу звернути  на це увагу.  При училищах розміщувалися також  і  школи для отримання початкової освіти   дітей із родин  малозабезпечених залізничних службовців. Освіта в них була безкоштовна. Лише раз у місяць знімалася з кожного учня плата 25 коп. на придбання  дитячої читацької літератури для бібліотеки. Підручники закуповував безкоштовно відділок шляхів сполучення Києво- Брестської дороги. В училищі  згідно програми  були  обов’язковими  такі  предмети, як   Закон Божий , російська  мова, арифметика, коротка російська історія, географія. Також викладали при можливості мистецькі предмети, креслення, чистописання, церковні та світські співи. Навчання в класах проводилось до 11 років   у кількості 60 осіб жіночої та чоловічої статі . Якщо були старші   діти, то дівчаток і хлопців   відокремлювали і навчали в різних класах і  приміщеннях.  Під училища віддавали окремі споруди або будували спеціальні. Там обов’язково передбачалися квартири для учителів з опаленням, світлом й служницею за рахунок спільноти Києво- Брестської дороги. Зі зростанням кількості учнів  виникла потреба у створенні в Козятині двокласного училища з   вище перерахованими  умовами для проживання  учителів.

 З введенням в експлуатацію  у 1887 р. нової Уманської гілки до Козятина,  значно пожвавішав набір дітей до учбових закладів. Збільшилась кількість службовців  і з 1888 р. вже було у трьох групах 98 учнів.  Задовільняти  потреби у навчанні всіх  бажаючих стало проблематично, тому що просто  не вистачало приміщень.  Директор училища Петро Степанковський, вимушений просити керівництво залізниці розширити  діюче приміщення, або побудувати нове , більш просторіше.

Це стало не можливим у той час, бо у 1888 році розпочалося велике будівництво  нового, електрифікованого  залізничного  вокзалу станції Козятин (проєкт арх. Валеріана Куликовського(1835-1910), інженер Олексакдр Кобєлєв(1860-1942), тому з будівництвом нового учбового закладу довелося зачекати. Зате звільнилося станційне приміщення і  тимчасово туди запропонували  перебратися училищу. Воно стало значно комфортніше для учбового закладу. З’явилась можливість виділити кімнату для учительської й  мати  рекреаційну зону.  Збільшився штат  на двох вчителів, в тому числі  запрошено на роботу  вчителя   гімнастики капітана  Василя Подчекаєва. Законовчителем з 1889 р. був місцевий священник Лукінської церкви в с. Козятині Павло Гаврилович Завадінський. Саме йому довіряли сповіді Михайло Грушевський, його дід Захарій та бабуся Ганна.

Повністю завершилось будівництво  нашої сучасної  пам’ятки архітектури 19 ст.- вокзалу станції Козятин лише у 1891 р.

Розпочалася реорганізація училища, щоб перевести його у двокласне сільське, тому що діти залізничників не могли вступити після однокласного училища у технічне, щоб заволодіти якоюсь залізничною спеціальністю. Для цього необхідно було мати  свідоцтво про закінчення двокласного училища. Тому у 1885 р. наше училище реорганізували у двокласне, перетворивши площу рекреаційної зони у 2 кабінети і запросили на роботу ще 1 учительку.  В училищі діти залізничників  охоче   грали на музичних інструментах, створивши цілий духовий оркестр, вчилися співу, який викладав новий завідувач з 1895 р.  Григорій Василевський , для навчання музиці запросили спеціально кваліфікованого педагога.   Сучасну споруду КЗ «Ліцей №2 » було закладено у 1896, про що свідчить цегляна кладка на фасаді учбового закладу й кований тих часів ажурний декор над вхідними дверима.

В нашому училищі викладав з 1893 по 1908 роки організатор Ощадного кредитного  товариства в Україні  і в Козятині Черненко Олександр  (1864-1921) .В нашому місті  народилися троє із шести  його діточок. В цьому закладі  навчався академік Георгій Сухомел (1888-1966)- вчений в галузі гідравліки та гідромеханіки , чех за походженням, проживаючи  в родині соціалістів Валдаєвих. В нашому учбовому закладі навчався Віктор Іванов (1909-1981)-кінорежисер, постановник комедії «За двома зайцями», лауреат Державної премії України, заслужений  архітектор України Генріх Кульчицький (1922-2009) і чимало інших знаменитостей. В нашій школі викладав співи Мефодій Салєнко,  що побрався зі своєю дружиною Оленою у місцевій  дерев’яній Свято- Вознесенській церкві(знаходилась на території школи) у 1907 р. На початку 20 ст. популярним  в місті захопленням було аматорське  театральне мистецтво. В училищі вчителі з учнями ставили   театралізовані виставки. З 1917 по 1918 рр.  під час  правління  УЦР та УНР в учбовому закладі викладали  додатково у третьому класі  предмети - українську мову  , фізику, алгебру, арифметику, геометрію, історію, зоологію, географію, креслення, малювання, бухгалтерію,  латинь, французьку , німецьку мови..

Понад дванадцять років, з 1905 по 1918 рік Козятинським залізничним училищем керував Микола Олексійович Хитько (Хитьков) (1870–?)   - видатний педагог, новатор, ерудит він зробив неоціненний внесок у педагогічну науку. Відкрив перший  шкільний  музей при учбовому  закладі в приміщенні сучасного ліцею №2  Козятинської міської ради, побудованому у 1896 р.. Серед експонатів: природничі, геологічні, біологічні, історичні та нумізматичні  із власної колекції. Він є автором  ряду наукових праць, зокрема «Шкільний музей, його значення та організація», створював перші читальні, очолював першу місцеву «Просвіту». Був палким прихильником українізації шкіл.  В лютому  1933 р.  арештований , як член «Української військової організації». Засуджений в жовтні  до 5 років  виправних робіт, відбував покарання на  будівництві Біломор- Каналу. Подальша доля не відома. З його життям нас познайомив випускник нашої школи історик, пошуковець, дослідник  Олександр Цілецький.

В фондах Музею історії міста Козятин зберігається щоденник учня училища початку 20 ст. є атестати, зошити, підручник історії  ще за царя, який належав Ласкіній Наталії й  блокнот, де записи Віри  Чекорської- директорки СШ№2 1970-их років. Сучасна споруда ліцею №2 Козятинської міської ради святково  оновлена,  яскрава. Після другої світової війни добудована і має просторі кабінети.

 За рік до забудови двокласного училища, тут було зведено чарівний дерев’яний  храм Вознесіння Господнього(1895-1964) священником Нестором Шараєвським(1866-1929), який викладав закон Божий в училищі.  У 1920-х роках він  став  другим архієпископом Української Автокефальної Православної церкви, помер в злиднях.

 

В 1917 році училище було реорганізоване в школу-семирічку. Школа стала 4-ою залізничною .

У 1923 році було розгорнуто в місті  широку роботу серед учнівської молоді. При навчальному закладі було створено перший піонерський загін. У 1924 році піонери  стали молодими працівниками паровозного депо.

У 1927 році школу перейменовано в залізничну № 27, з 1934 року вона середня, а з 1944 по 1953 рік – середня №8; з 1953 по 1961 рік – політехнічна трудова школа №44; з 1962 року стала називатися середньою № 2. З березня 2021 року  учні стали ліцеїстами.

В роки німецької окупації в приміщенні закладу розміщалося німецьке відділення залізничної дороги.

     З 2021р. школа  має офіційну назву   Комунальний  заклад «Ліцей № 2 Козятинської міської ради Вінницької області».Заклад очолює  енергійна, привітна, креативна педагог, випускниця школи Міськова Наталія Володимирівна.

​  Учні та вчителі шанують  свою історію  і  вписують в неї , нажаль, трагічні  сторінки сучасної російсько - українській війни, в якій   загинули, віддавши своє життя заради кращого майбутнього 12   випускників закладу: Вадим Наумов, Богдан Іщук, Сергій Кацабін, Артем Лавровський ,  Віталій Печенюк, Дмитро Іванов , Андрій Ван-Фун-Фу,  Євген Шевчук, Віктор Джаман,  Денис Завальнюк, Віктор Микульшин, Сергій Опанович.

Їм встановлено меморіальну дошку на фасаді училища.

 

Світла пам’ять Героям землякам.

 

Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич

 

 

 

 

З нагоди Всеукраїнського дня художника.

 

Виставка майстра пера Юрія Боровика .Його захоплення.

З нагоди Всеукраїнського дня художника.

11 жовтня в Україні митці образотворчого мистецтва та живопису відзначають своє професійне свято . Його святкуємо Указом президента України Леоніда Кучми з 1998 р. у кожну другу неділю цього місяця.

До цієї дати працівники КЗ «Музей історії міста Козятин» організували виставку живописних робіт художника- автодидакта, непересічної , кришталево чесної й чистої вдачі людини, правдолюба, з великим хистом до мистецтва, журналіста Юрія Боровика (03.05.1942 – 27.09.2001).

Живопис одне із найулюбленіших захоплень митця, яке він вдало поєднував з професійною журналістикою, літературною діяльністю, любов’ю до природи і в свій час подорожами по морям та океанам. Він прожив іскрометне, не тривале, наповнене пригодами та невтомною працею життя. Цього річ 27 вересня минуло 25 років з дня його передчасної смерті. З цієї нагоди вирішено організувати виставку творчих робіт журналіста .

15 картин представлених на виставці були передані до фондів Козятинського міського музею на початку цього року незмінним редактором щотижневика «Вісник Козятинщини» Ніною Чернегою. Газета у 2025 році відзначила свою 95-у річницю з часу її створення. Спочатку була назва часопису – «Колективна праця», пізніше – районка «Жовтневі зорі». За своєї діяльності журналістом, а це понад 20 років в редакції «Вісника Козятинщини», майстер пера і пензля Юрій Боровик розмістив свої авторські роботи для натхнення та збереження в службових кабінетах колег. Неймовірно теплі, яскраві з потужним енергетичним зарядом. Так висловлювали свої думки під час відкриття виставки відвідувачі та гості заходу.

За період діяльності газети постійно дієву редакційну виставку творчих робіт відвідувало безліч знаних й відомих людей, які константували, що майстер пера був не лише чудовим журналістом-аналітиком, ярим борцем за справедливість, але й талановитим майстром пензля.

Автор картин зростав з дитинства без батька, проживав з матусею Вірою Дем’янівною у місті Кременчук. Незабаром переїхали до Козятина. Закінчив 7 класів і щоб покращити матеріальний стан родини, вимушений піти працювати робітником у депо, а повну освіту отримав у вечірній школі.

Потім служба впродовж трьох років в армії на флоті. Після її завершення, вирішив не розлучатися з морською стихією й влаштувався на риболовецький тралер «Ялта», пізніше «Аюдаг». Саме тому під час виставки можна переглянути декілька робіт морської тематики. Там, перебуваючи по півроку і більше на судні, продовжував займатися улюбленими хобі –писав картини, літературні твори, вивчав англійську мову, виготовляв рукотворні книги. Мав чудову домашню бібліотеку. Цей простий, але не ординарний хлопець вільно читав класиків англійської художньої літератури мовою оригіналу.

Оволодівши самотужки типографською рукодільною технікою, створив зо два десятки мініатюрних книжечок, що не відрізнити за якістю від фабричних друкарських зразків. Декілька десятків екземплярів книжечок він подарував колезі журналісту і письменнику Петру Зарицькому. Завітавши на відкриття виставки до музею, друг - майстер пера, володар премії «Золоте перо» та багатьох вагомих інших літературних премій, член Національних спілок журналістів та письменників України, прихопив декілька екземплярів із собою до музею й продемонстрував їх присутнім гостям. Всі були вражені якістю виготовленої продукції.

Саме від Петра Зарицького ми дізналися чимало цікавого про художника. Працюючи в редакції, фаховий журналіст Юрій Боровик, випускник Київського університету ім. Т. Г. Шевченка вважався чудовим кваліфікованим журналістом – аналітиком. Йому доручали найскладніші , часто спірні чи конфліктні теми. Він мав підвищене відчуття справедливості й успішно справлявся з поставленими задачами . Його статті завжди були на часі й популярні серед дописувачів газети.

Нажаль, так склалися обставини, що маючи безліч талантів, Юрій Боровик зустрів своє єдине кохання , але так і не був одружений. На все життя залишився одинаком. Останні його дні були пов’язані з невиліковною хворобою.

Найщирішими спогадами про колегу, як людину, поділилися працівники редакції Зоя Хіцова, назвавши колегу людиною кришталево чистої душі, а фотограф Володимир Жваколюк продемонстрував портрет журналіста на виставці знятий саме ним.

Також гість подарував до фондів музею екземпляр цінного видання «Вінниччина журналістська» автора-упорядника Володимира Лисенка, 2010 р. видану в Вінниці. В цій збірці біографії всієї журналістської еліти Вінниччини. В тому числі і наші земляки з Козятинщини Юрій Боровик та прибулі на відкриття виставки працівники редакції газети «Вісник Козятинщини».На прикінці зустрічі привітала присутніх чарівною мелодією викладач класу скрипки Козятинської дитячої музичної школи Світлана Чайка. Дякуємо всім, хто завітав до музею, щоб познайомитися з творчістю непересічної особистості Юрія Боровика. 

Вітаємо усіх митців живопису та образотворчого мистецтва з Всеукраїнським днем художника!. Спасибі за щедрі дари музею. Зичимо постійного творчого натхнення, безмежних можливостей творити, миру й добробуту на землі. 

 Вітаємо  митців  образотворчого мистецтва й живописного жанру з Всеукраїнським днем художника!  Цьогоріч  його відзначають 11 жовтня , в другу неділю місяця..

Зичимо нашим  майстрам  й майстриням пензля, які скрашують  ці важкі будні своїм чарівним  мистецтвом- безмежного натхнення, світлих, яскравих фарб, сил, енергії ,  дужого здоров'я , прихильників   вашого таланту,  щедрих меценатів, спокою й миру на землі

!

 

80 років Козятинській дитячій бібліотеці

                                  

 Сьогодні в Козятинській міській  публічній  бібліотеці відбулося свято- ювілей  закладу культури , який  поширює, захоплює  малят дитячими книгами.

Вперше бібліотека  для дітей з’явилася  в Козятині  й відкрила свої двері   через 1 рік після  завершення другої світової війни у 1946 році, розповіла організаторка та ведуча заходу бібліотекар книгозбірні  для дітей  Наталія Кісарчук.

У 1960- 1970 -х роках вона розміщалася  в приватному  будинку в одноповерховій споруді за адресою вул. Василя Стуса. На той час її завідувачкою була Ганна  Гімельрайх.  А її чоловік  Семен Гімельрайх  очолював відділ культури Козятинського району.

Там продовжувала свою трудову  бібліотечну діяльність  на Козятинщині  з 1977 по 1983-ті роки екс-директор Козятинської централізованої бібліотечної системи Галина  Савченко.

На її долю випало  опікуватися  тим, щоб терміново  збудували нову  споруду, так як стара скарбниця мудрості  була  в аварійному стані  й  завалилася.

Таким чином, дитяча бібліотека  у 1988 р. отримала  у новобудові чудові,  просторі  3 зали на другому поверсі    в Центрі дитячої і юнацької творчості.  Завідувала  тривалий час дитячою  бібліотекою Галина Коновалова, пізніше Таїсія Вакса й Людмила Фещук. На третьому  поверсі за планом керівництво  розмістило просторі,  сучасного  вигляду зали дорослої бібліотеки (завідувачкою була Людмила Кедись) та для юнацтва (завідувачка  Людмила Фещук), відділи - мистецтва ( завідувачка Євгенія Скомарівська ), обробки книг (Валерія Садова), краєзнавчий відділ, фондосховище, абонемент для дорослих.

На екрані  одна за одною  спливали архівні світлини  з діяльності бібліотек. Поділилася ними  в минулому бібліотекарка дитячої  бібліотеки Лариса Дорошенко.

Весело  й завзято діти    рекламували за допомогою вікторин улюблені казки, виконували пісні, розігрували  довірені їм ролі казкових персонажів. Задіяли  чимало активних шанувальників книги. Відзначені  найкращі  читачі цієї бібліотеки.

 З вітаннями  та з подарунками звернулися до присутніх  дітей та дорослих секретар міської ради Ірина Репало,  начальник відділу культури Світлана Рибінська, до них приєдналася  радник  Людмила Лавренюк й гості  свята.

Приємно, що  поздоровити з ювілеєм  колег   прийшли також  й  колишні  співпрацівники : екс-очільниця дитячою бібліотекою Людмила Фещук, бібліотекар Лариса Дорошенко,  Віра Майбродська , Людмила Сєліна, Лілія Семчук зі співробітницею  музею Оксаною Луценко.

Чарівно линула скрипка у виконанні педагога класу скрипки Козятинської дитячої музичної школи Людмила Баюк.

Всіх причетних до бібліотечної справи з Днем бібліотек!  Здоров’я, наснаги  й віри у найкраще! Всім Віри, Надії, Любові і мудрості Софії!

 

До 160-річчя з дня народження вченого, професора, історика , державного діяча Михайла Грушевського.(1866-1934)

 

До 160-річчя з дня народження вченого, професора, історика , державного діяча Михайла Грушевського.(1866-1934)

В селі Сестринівка 29 вересня  відзначили 160-у річницю від дня народження  Михайла Грушевського - видатної постаті, професора, історика,  політичного й державного діяча.

Сучасний  простір  -  Музей Великого Українця Михайла Грушевського й навколо нього  в рідному селі матері Глафіри Захарівни (1847-1918) зібралися науковці, мешканці та керівництво  територіальної громади, аматори  сцени. 

 Вінницький обласний краєзнавчий музей  організував засідання Всеукраїнського круглого столу/форуму  "Історія .Держава . Нація"  й підготував змістовну тематичну виставку.  Були відзначені активні  учасники-форуму  краєзнавці, науковці України й в їх числі відзначено Департаментом гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації директорку КЗ "Музей історії міста Козятин" Лілію Макаревич.

  Гості та господарі свята.

                                                       

                                                  Гості та господарі свята.

                                                      

  Територіальні громади сіл  -  представили  оформлені тематично світлиці  у вигляді різноманіття  зразків  декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва :  оберегів - "дідухів " з цьогорічного збіжжя, ляльок- мотанок, давнього керамічного посуду, вишиванок,  тканих радюжок, килимів,  вишитих рушників, знарядь праці, багатоцвіття трав , плодів та квітів  Козятинщини. 

Талановиті співаки й музиканти краю розважали присутніх  веселим й дзвінким співом, чарівними мелодіями.

Громадська організація "Сонце в тобі "на святі  реалізовували проєкт в інклюзивному культурно-мистецького просторі,  провели інклюзивний кулінарний перформанс в  творчій майстерні під відкритим небом,  долучаючи до майстер-класів та арттерапевтичних заходів  не тільки  дітей з інвалідністю, а і  бажаючих  присутніх на святі . 

Комунальний заклад "Музей історії міста Козятин"  представив  виставку  "Життя в Сестринівці було для мене одним неустанним святом..Михайло Грушевський "

Під час демонстрації виставки талановитий   учень 8 класу Козятинського ліцею №2 Максим Голошивець в образі  14-ти літнього Михайла Грушевського продемонстрував присутнім відвідувачам  свої почуття, любов до місця його дитинства та юності села Сестринівки... 

Пригощав з приводу свого  дня народження присутніх  спеченими тіткою  Вікторією, старшою сестрою  матері Грушевського та бабусею Ганною пиріжками та  зібраним з любов'ю  родиною Колодій в Сестринівських садках чаєм  із лікарських рослин.

https://www.facebook.com/reel/1067437212721365