"Сорочкова карта Вінниччини".

Під такою назвою 30 липня  у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відбувся  етнографічний  захід -презентація та урочиста передача до музейних фондів області   вище названого мистецького проєкту.

 Ініціатор створення   першої в Україні  вишитої карти  - засновниця Вінницького клубу вишивальниць «Посиденьки у Ксеньки» Оксана Безносюк  з командою неймовірно талановитих подолянок.  А натхненницею в реалізації  проєкту  й ведучою заходу була старший науковий співробітник  Вінницького обласного краєзнавчого  музею, знаний фахівець етнографічних колекцій вишитих  сорочок   Лілія Гальчевська . 

 Головною метою  проєкту стало бажання  вишивальниць клубу дослідити  сорочкові колекції  на  Вінниччині та поза її межами й знайти серед них автентичні зразки орнаментів  кожного  із 27 регіонів області. Майстрині клубу обирали значущі для них  райони і  спільно створювали  при сприянні представників  громад впродовж   року мапу  автентичних  вишиванок Вінницької області на полотні.

Тиитанічну роботу над ексклюзивним проєктом   було завершено напередодні Всесвітнього дня вишиванки .  Можливо саме тому серед  автентичних  орнаментів є зразки знайдені  й в зарубіжних колекціях вишиванок. Урочисто презентовано  « Сорочкову карту  Вінниччини» майстринями з вишивки перед  поважними гостями, рідними та близькими полеглих  воїнів земляків під час російсько - української  війни,  представниками обласного керівництва закладів культури і  шанувальників народного й прикладного образотворчого мистецтва.

Працівники Комунального закладу «Музей історії міста Козятин» теж були  запрошені  на презентацію цієї вишуканої карти.

Мапа має розмір 110 на 110 сантиметрів. На ній відображені колишні 27 районів Вінницької області. Кожен район оздоблений характерними для цієї місцевості орнаментами, відтвореними за мотивами автентичних сорочок.

Ми познайомилися близько  з талановитою, прекрасною  майстринею вишивальницею  , вінничанкою  Валентиною Сівак , яка взялася вишити карту Козятинщини, дослідивши  старовинну ручної роботи, вишиту , полотняну сорочку із фондової колекції  Козятинського музею.    Вона в дитинстві  з батьками відвідувала бабусю з дідусем в селі Великий Степ й назавжди запам’ятала ту природу, селянську хату з вибіленим сволоком на стелі, з пахощами лікарських польових рослин. Захотілось увіковічнити ту пам’ять  на вишитій карті Вінниччини. Сорочка, яка привернула увагу  рукодільниці - майстрині   створена  на початку 20 ст.. уродженкою села Кордишівка Марчук Степанидою Карпівною, 1886 року народження. ЇЇ подарувала музею у 2004 році , коли він то но  відкрився, Почесний громадянин міста Козятин , лікар-офтальмолог районної лікарні  Марина Володимирівна Цитовська, а зберегла для нащадків   онука майстрині вишивальниці Марчук Любов Леонтіївна.

 Сорочка  вишита, на перший погляд,  досить поширеним хрестиком, чорно-червоними нитками і має неймовірно яскраві й фантастичні  елементи рослинного орнаменту  на рукавах.  Але  пані Валентина, досліджуючи орнаменти сорочки з Козятинщини, виявила  по горловині  раніше не бачені ніде червоні перчики. Таким чином, гіркий овоч-приправа із села Кордишівки  серед чорно-червоних  дивовижних квіток, став  перченою  родзинкою на торті у  «Сорочкової карти Вінничинини».  Можливо той перчик був вишитим  оберегом на сорочці   від зглазу, поганого ока й  різноманіття чарів на землі?.  Ще , ймовірно, його вишила  кордишанська вишивальниця  на сорочці в пам’ять про уродженця цього села,  беззмінного в продовж   40-ка років редактора сатиричного журналу «Перець» Федора Маківчука?

 Громада  Козятинщини щиро вдячні  ініціаорам і реалізаторам за вдалий й цікавий проєкт,  вінничанці Валентині Сівак за   винайдений ексклюзив і  втілення елементів сорочки  на  «Карту Вінниччини», яка зберігатиметься  в обласній скарбниці  історії.  Пані Валентині передали від секретаря Козятинської міської ради Ірини Репало  та мешканців громади подяку і вручили  сувенір на пам’ять  про землю її предків. Вишиту карту можна оглянути   в  виставковій залі Вінницького  обласного краєзнавчого  музею

 

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич

.

 

  СЬОГОДНІ, ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ СТАНІШЕВСЬКИМ ОЛЕКСАНДРОМ ЛЕОНІДОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО...

СТАНІШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ

(11.03.1987-30.07.2024)

СТРІЛЕЦЬ – СНАЙПЕР, 4 – ГО ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОГО ВІДДІЛЕННЯ, 3 – ГО ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОГО ВЗВОДУ, 4 – Ї ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОЇ РОТИ, 1 – ГО ДЕСАНТНО- ШТУРМОВОГО БАТАЛЬЙОНУ В\Ч А 0284. 

 НАГОРОДЖЕНО: ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ, ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН»  (ПОСМЕРТНО).

ОЛЕКСАНДР НАРОДИВСЯ 11 БЕРЕЗНЯ 1987 РОКУ В С. СЕСТРИНІВКА, ТАМ ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ. ВСТУПИВ В КОЗЯТИНСЬКЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ДЕ ЗДОБУВ ПРОФЕСІЮ ОГЛЯДАЧ – РЕМОНТНИК ВАГОНІВ ТА ПРОВІДНИК ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ. ПРАЦЮВАВ ПРОВІДНИКОМ.

У 2008 РОЦІ НАРОДИВСЯ СИН – КИРИЛ. У 2014 РОЦІ ДОНЕЧКА АНЯ. ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ ВСЕ РОБИВ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЙОГО СІМ’Я БУЛА ЗАБЕЗПЕЧЕНА ВСІМ НЕОБХІДНИМ.

30 ТРАВНЯ 2024 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКІЛ ПРОХОДИВ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ДАЛІ КРАМАТОРСЬК.

ЗАГИНУВ 30 ЛИПНЯ 2024 РОКУ В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ КЛИМЕНТОВЕ, ОХТИРСЬКОГО РАЙОНУ, СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

ПОХОВАНИЙ ВОЇН НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ, НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ, ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ДЖАМАНОМ ІГОРЕМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО...

ДЖАМАН ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ

(31.12.1998 – 30.07.2024)

КОМАНДИР 2-ГО ВЗВОДУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 2-Ї РОТИ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ) 1-ГО БАТАЛЬЙОНУ ОПЕРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3018. 

ІГОР НАРОДИВСЯ 31 ГРУДНЯ 1998 РОКУ В МІСТІ КОЗЯТИН. ЗАКІНЧИВ КОЗЯТИНСЬКУ ШКОЛУ №2, ЗГОДОМ І КОЗЯТИНСЬКЕ  ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ, ДЕ ЗДОБУВ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ "ПОМІЧНИК МАШИНІСТА". ДАЛІ ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ ДЕМОНСТРУЮЧИ ВИСОКУ ПРОФЕСІЙНУ МАЙСТЕРНІСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

ПІЗНІШЕ ВСТУПИВ ДО АКАДЕМІЇ, ДЕ ЗДОБУВ СПЕЦІАЛЬНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА ЗОВНІШНЬОЇ ЕКОНОМІКИ. ТАКОЖ, ПАРАЛЕЛЬНО З ЦИМ ВІН НАВЧАВСЯ У ВІЙСЬКОВОМУ УНІВЕРСИТЕТІ, ЩО СВІДЧИЛО ПРО ЙОГО НЕЗЛАМНУ ВОЛЮ ТА ПРАГНЕННЯ ДО САМОРОЗВИТКУ.

З ПОЧАТКОМ ВІЙНИ, ІГОР НЕ МІГ ЗАЛИШИТИСЯ ОСТОРОНЬ І ПІШОВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ НА ФРОНТ. СЛУЖИВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, ДЕ БРАВ УЧАСТЬ У ЗАХИСТІ ГОСТОМЕЛЯ. ЗГОДОМ ЙОГО ПЕРЕВЕЛИ ДО ВІЙСЬКОВОГО ПІДРОЗДІЛУ «ЧЕРВОНА КАЛИНА», ДЕ ВІН КОМАНДУВАВ ВЗВОДОМ І ІНКОЛИ ВИКОНУВАВ ОБОВ'ЯЗКИ КОМАНДИРА РОТИ. ЙОГО ВІЙСЬКОВА КАР'ЄРА БУЛА ВІДЗНАЧЕНА ЧИСЛЕННИМИ ГЕРОЇЧНИМИ ВЧИНКАМИ. ПОЧАВ ВІЙНУ ЛЕЙТЕНАНТОМ, ПОТІМ ОТРИМАВ ЗВАННЯ «СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ». ВІН ТРИМАВ ОБОРОНУ У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ СПІРНЕ БІЛЯ БАХМУТУ, РОБОТИНЕ НА ЗАПОРІЗЬКОМУ НАПРЯМКУ.

ОСТАННІМ ЧАСОМ ПЕРЕБУВАВ У ВОВЧАНСЬКУ, ДЕ Й ОТРИМАВ КОНТУЗІЮ, ЯКА СПРИЧИНИЛА ВАЖКІ ХВОРОБИ. ПІСЛЯ ТРИВАЛОГО ПЕРЕБУВАННЯ В ЛІКАРНІ, 30 ЛИПНЯ 2024 РОКУ – ДЖАМАН ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ ПОМЕР.

СПРАВЖНІЙ ПАТРІОТ СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ, ІГОР ЗАВЖДИ СТОЯВ НА ЗАХИСТІ ПРАВДИ ТА ЧЕСТІ. ВІН БУВ ЛЮДИНОЮ З ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ І НЕЗЛАМНОЮ ВОЛЕЮ.

У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ ВІН НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ ВЗІРЦЕМ ВІДДАНОСТІ, МУЖНОСТІ ТА ЛЮБОВІ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ.

ПОХОВАНИЙ ВОЇН НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ. 

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 Марія Свердел студентка з Козятина одна із переможниць обласного конкурсу «Смак Поділля»

Любі шанувальники історії міста Козятин, ділимося з вами приємною новиною. Сьогодні до нашої скарбниці давнини завітали поважні гості, мешканці міста залізничників – студентка Вінницького національного аграрного університету Марія Свердел зі своєю мамою. Дівчина з задоволенням навчається і сумлінно вивчає обрану нею спеціальність - готельно-ресторанну справу, цікавиться традиційною подільською кухнею, досліджує, записує й випробує різноманіття рецептів давнини нашої Козятинської територіальної громади.

Нещодавно Марія взяла участь в обласному конкурсі «Смак Поділля», організованого спільно з департаментом маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради, громадських організацій «ХлібСіль» та «Подільська кухня».

Під час конкурсу потрібно було презентувати автентичні , рідкісні страви нашого регіону. Для того, щоб знайти їх в багатій українській кухні , дівчина організувала пошукову експедицію , обійшовши всіх рідних, близьких, знайомих й завітала до Комунального закладу «Музей історії міста Козятин», дізнатися про ті страви, які з давен –давен готують в нашому місті та селах громади.

Серед поширених рецептів музейники запропонували звичайні картоплянці , але не лише зі сметаною, а ще й з підсолено - сододким сиром. Їх, надзвичайно ситні, часто готувала в місті залізничників для своєї родини пенсіонерка-залізничниця Віра Семчук, яка нещодавно відзначила 101 річницю від дня народження. Цей рецепт їй передала у спадок її матуся Августина 1885 року народження.

Майбутня фахівчиня готельно - ресторанної справи випробувала його, сподобала і запропонувала на конкурс, як другу страву. Також вона дізналася в музеї про традиційну селянську випічку на Козятинщині. Дівчину зацікавив рецепт коржиків на смальці, дуже поширений в давнину , особливо, в сільській місцевості, зокрема, в сусідніх з Козятином селах Сестринівці, Махаринцях. Ймовірно смакував такі коржики в дитинстві Михайло Грушевський, який навідувався з батьками в Сестринівку до діда священника Захарія Опокова на його попівство, де народилася матуся голови Центральної Ради УНР.

Обидві запропоновані на конкурс страви були відзначені компетентним журі серед 16 учасників переможців. В конкурсі взяли участь зі стравами 63 претенденти, з них 49 автори страв.

І от сьогодні Марійка Свердел з мамою завітали до музею, щоб показати результат своєї праці над проєктом, книгу рецептів – переможців конкурсу, гастрономічний путівник двома мовами , українською й англійською «Смак Поділля». В путівник ввійшли рецепти з Козятина та сіл територріальної громади. ЇЇ кожен може погортати в електронному вигляді ,

що ми вам і пропонуємо:

https://drive.google.com/file/d/1ryhzAtGJ_gcDjMaIsnuL9__V64hFqJgE/view?usp=drivesdk

Вітаємо Марію Свердел з перемогою.

Бажаємо подальших успіхів в обраній справі!

https://www.google.com/amp/s/vinbazar.com/newsamp/kultura-i-sport/gastronomichniy-putivnik-smak-podillya-prezentuvali-u-vinnitsii-foto

                                 

27 ЛИПНЯ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ АНДРІЄМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ  КАЛЕНСЬКИМ

ПАМ'ЯТАЄМО

                                         

КАЛЕНСЬКИЙ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

(07.12.1971 — 27.07.2023)

CТРІЛЕЦЬ-САНІТАР 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, 1- МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ, В/Ч А 4712.

НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ, ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ 7 ГРУДНЯ 1971 РОКУ В КОЗЯТИНІ. НАВЧАВСЯ В 9 ШКОЛІ. ЗАКІНЧИВШИ КОЗЯТИНСЬКЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ. ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ НА ЗАЛІЗНИЦЮ. ДАЛІ — РОБОТА В РІЗНИХ ПРИВАТНИХ ФІРМАХ, АЛЕ ВІН ЗАВЖДИ ЗНАХОДИВ ЧАС, ЩОБ ПРОВІДАТИ СВОЮ СЕСТРУ. ЕНЕРГІЙНИЙ, ЖИТТЄРАДІСНИЙ, ЧАСТО БІЛЯ НЬОГО ЗБИРАЛОСЯ БАГАТО ДРУЗІВ. ЙОГО НЕ ПОТРІБНО БУЛО ПРОСИТИ ПРО ДОПОМОГУ, ВІН САМ ЇЇ ПРОПОНУВАВ.

КОЛИ РОЗПОЧАЛОСЬ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ, АНДРІЙ ПОЧАВ ЗАЙМАТИСЯ ВОЛОНТЕРСТВОМ. ДУЖЕ ЛЮБИВ ТВАРИН. ПІД ЧАС ОДНОГО З ВИЇЗДІВ ЗНАЙШОВ ПЕСИКА І ДОВГО ВОЗИВ ЙОГО З СОБОЮ, ДОПОКИ НЕ ЗНАЙШОВ ЙОМУ ГОСПОДАРІВ. ЙОГО ЗАХОПЛЕННЯМ БУЛА ТЕХНІКА. ЗАЙМАВСЯ РЕМОНТОМ АВТОМОБІЛІВ ДО ВІЙНИ І ПІД ЧАС ВІЙНИ.

28 ГРУДНЯ 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ПРОХОДИВ НАВЧАННЯ У НІМЕЧЧИНІ, ПІСЛЯ ЧОГО БУВ НАПРАВЛЕНИЙ НА ЗАПОРІЗЬКИЙ НАПРЯМОК. ВІН БУВ ДУЖЕ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ТА ВМІВ ДОМОВЛЯТИСЯ, ВИРІШУВАТИ ВСІ СПРАВИ, ЗА ЦЕ ЙОГО ПОБРАТИМИ ДАЛИ ЙОМУ ПОЗИВНИЙ «ШАМАН»

КОЛИ ЙШОВ НА ЗАВДАННЯ ОБОВ’ЯЗКОВО ТЕЛЕФОНУВАВ СЕСТРІ КАЗАВ «Я ЙДУ НА ЕКСКУРСІЮ, ЗВ’ЯЗКУ НЕ БУДЕ». 27 ЛИПНЯ 2023 РОКУ, ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ, БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ РОБОТИНЕ, ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ, ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАГИНУВ. І ТІЛЬКИ В БЕРЕЗНІ 2024 РІДНІ ЗМОГЛИ З НИМ ПОПРОЩАТИСЯ.

ЇХАВ АНДРІЙ З ПОЛЯ БОЮ ДОДОМУ ДОВГИХ 215 ДНІВ. ЗУСТРІЛА ЙОГО ГРОМАДА 4 БЕРЕЗНЯ ЖИВИМ КОРИДОРОМ, СТОЯЧИ НА КОЛІНАХ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  СЬОГОДНІ, ПЕРША РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  БАБЮКОМ АНДРІЄМ МИХАЙЛОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

БАБЮК АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

(24.01.1972-22.07.2025)

СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКА БРИГАДА, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИНА (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ В НАШОМУ МІСТІ. НАВЧАВСЯ В 3-Й ШКОЛІ. З МАЛЕЧКУ ЛЮБИВ ТЕХНІКУ. КРУТИТИ ГАЙКИ, СКЛАДАТИ ТА МАЙСТРУВАТИ  СВОЇМИ РУКАМИ – САМЕ ЦЕ БУЛО СПРАВЖНІМ ЗАДОВОЛЕННЯМ.   ЩЕ СТАРШОКЛАСНИКОМ ПОЗНАЙОМИВСЯ З ПРЕКРАСНОЮ ДІВЧИНОЮ ЛЮДМИЛОЮ ТА ЗРОЗУМІВ, ЩО САМЕ ВОНА БУДЕ ЙОГО ДРУЖИНОЮ, І ВІН ВСЕ ЗРОБИТЬ ДЛЯ ЦЬОГО. ПІСЛЯ ШКОЛИ ВСТУПИВ В ВІННИЦЬКИЙ АВТОДОРОЖНІЙ ТЕХНІКУМ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ НАВЧАННЯ, ЗДІЙСНИВ СВОЮ ДАВНЮ НАЙЗАПОВІТНІШУ МРІЮ: ОДРУЖИВСЯ. НА ВЕСІЛЛЯ БАТЬКИ ПОДАРУВАЛИ МОТОЦИКЛ. АНДРІЙ РАЗОМ З ДРУЖИНОЮ ОБ’ЇЗДИЛИ НА НЬОМУ МАЙЖЕ ВСЮ УКРАЇНУ.

ЗГОДОМ НАРОДИВСЯ СИН – ДМИТРО. А ДАЛІ СТРОКОВА СЛУЖБА, ЯКА ПРИВЕЛА ЙОГО ДО ПЕРШОЇ ВІЙНИ – ГРУЗІЯ, ВІРМЕНІЯ, АЗЕРБАЙДЖАН. ТАМ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ЗАКІНЧИВШИ СТРОКОВУ СЛУЖБУ, СІВ ЗА КЕРМО БЕНЗОВОЗУ ПОЛКУ. ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ  ПРАЦЮВАВ НА ШАХТІ ПОМІЧНИКОМ ПРОХІДНИКА, А ЗГОДОМ – НА М’ЯСОКОМБІНАТІ. У 1995 РОЦІ НАРОДИЛАСЬ ДОНЕЧКА СВІТЛАНКА. У 2010 РОЦІ ПОЧАВ ПЕРЕВОЗИТИ МОТЯГАМИ ЛІС. У 2014 РОЦІ РОЗПОЧАЛАСЬ ВІЙНА, НА ЯКУ  МОБІЛІЗУВАЛИ СИНА. ПОКИ СИН ВИКОНУВАВ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ СВОЇХ ХЛОПЦІВ ТА ДІВЧАТ. ДВА РОКИ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ, УЧАСНИК АТО ДИВИВСЯ В ОЧІ СМЕРТІ НА ЛУГАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ. ЗНОВУ МИРНЕ ЖИТТЯ, А  ЛЮТИЙ 2022 РОКУ ЗАСТАВ ПОДРУЖЖЯ В МИРОНІВЦІ. ДОНЬКА З ЧОЛОВІКОМ І ОНУКАМИ ВИЇХАЛИ, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПІШОВ В ТРО. ДАЛІ  ЗАНЕСЛА ДОЛЯ ДО БАХМУТУ. ЗВІЛЬНЯЛИ ХАРКІВСЬКУ ТА ХЕРСОНСЬКУ ОБЛАСТІ.

ПІЗНІШЕ ПІШОВ ВОЮВАТИ СИН. ЧЕРЕЗ РІК У 2023 РОЦІ ДІТИ ПРИЇХАЛИ У ВІДПУСТКУ І АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ НЕ ВИТРИМАВ ТА ПОСТАВИВ ДРУЖИНУ ПЕРЕД ФАКТОМ, ЩО  НАСТУПНОГО ДНЯ ЙОГО ЧЕКАЮТЬ У ВІЙСЬККОМАТІ. ДРУЖИНА ТРЕТІЙ РАЗ ПРОВЕЛА ЧОЛОВІКА НА ВІЙНУ. АНДРІЙ  ПОТРАПЛЯЄ НА ПОКРОВСЬКИЙ НАПРЯМОК. ЗА ДВА РОКИ ДОВЕЛОСЬ ВОЮВАТИ  МАЙЖЕ НА ВСІХ НАПРЯМКАХ.  НАПРОШУВАВСЯ САМ НА НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ ЗАВДАННЯ. ТАКОЖ ЗАЙМАВСЯ І ЕВАКУАЦІЮ ПОРАНЕНИХ . ЗА ДВА РОКИ СЛУЖБИ ЖОДНОЇ ВТРАТИ. ВІН ВІДЧУВАВ  І ЗНАВ , КУДИ БЕЗПЕЧНІШЕ ВИВОДИТИ ХЛОПЦІВ.  НАСТІЛЬКИ ТОЧНО Й ДОСКОНАЛО ВИКОНУВАВ ВСІ ПОСТАВЛЕНІ ЗАВДАННЯ, ЩО ОТРИМАВ ПОЗИВНИЙ «ЮВЕЛІР».

ТА ВІЙНА БЕЗ ВТРАТ НЕ БУВАЄ. ПІСЛЯ ЧЕРГОВОГО БОЮ ДОБИ ЙОГО ЗАБРАЛИ З ПОРАНЕННЯМ І ОДРАЗУ В ШПИТАЛЬ У ЗАПОРІЖЖЯ. ПЕРЕНІС 5 ОПЕРАЦІЙ, ЗУПИНКА СЕРЦЯ, РЕАНІМАЦІЯ. ПЕРЕВЕЛИ У ВІЙСЬКОВИЙ ШПИТАЛЬ ІМ. МЕЧНИКОВА В ДНІПРІ. АНДРІЙ БОРОВСЯ ВЕСЬ ЧАС ЩИРО, ВПЕРТО, ФАНАТИЧНО ВІРЯЧИ В ЖИТТЯ. ПРОСИВ У ЛІКАРІВ, ЩОБ РОБИЛИ ВСЕ МОЖЛИВЕ, АБИ ПОВЕРНУЛИ ДО ЖИТТЯ. НАЖАЛЬ, ЛІКАРІ НЕ ВСЕСИЛІ. СОЛДАТ, МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ – 56 СТРІЛЕЦЬКОЇ БРИГАДИ, КОМАНДИР СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 – Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 7355 - БАБЮК, АНДРІЙ МИХАЙЛОВИТЧ.  22 ЛИПНЯ 2025 РОКУ  ПІШОВ НАЗАВЖДИ  У ВІЧНІСТЬ.

У ШПИТАЛІ НЕ СТАЛО СПРАВЖНЬОГО, ЩИРОГО І НЕБАЙДУЖОГО  ПАТРІОТА ІЗ ЗАГОСТРЕНИМ ВІДЧУТТЯМ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ТАКИМ ЗНАЛИ ЙОГО ПОБРАТИМИ  І ЛЮБИЛА  СІМ’Я, РІДНІ, ДРУЗІ, ЗНАЙОМІ. ВІН БОРОВСЯ ЗА СВОЄ. ЗА СВОЮ ЗЕМЛЮ, ЗА СВІЙ ДІМ. ВІН ХОТІВ ПОВЕРНУТИСЯ У СВОЄ МІСТО І ЗАЙНЯТИСЯ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ. ПОХОВАНИЙ ВОЇН- ГЕРОЙ НА АЛЕЇ СЛАВА КОЗЯТИНСЬКОГО  ЦЕНТРАЛЬНОГО КЛАДОВИЩА.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ ЗЕМЛЯКУ !

 СЬОГОДНІ, ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНОМ  МХЕЇДЗЕ ВАЛЕНТИНОМ ВАДИМОВИЧЕМ.

ПАМ'ЯТАЄМО....

МХЕІДЗЕ ВАЛЕНТИН ВАДИМОВИЧ

(22.01.1981 – 22.07.2023)

СОЛДАТ, ГРАНАТОМЕТНИК МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 37-ГО ОКРЕМОГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 56-Ї ОКРЕМОЇ МОТОПІХОТНОЇ БРИГАДИ В/Ч А1317. ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН» (ПОСМЕРТНО).

ВАЛЕНТИН НАРОДИВСЯ 22 СІЧНЯ 1981 РОКУ В КОЗЯТИНІ. ЙОГО ВИХОВАННЯМ ЗАЙМАЛАСЯ БАБУСЯ, ПРИВИЛА ЙОМУ ГЛИБОКУ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ. ВІН НАВЧАВСЯ В 4-Й ШКОЛІ, А ПОТІМ З ВІДЗНАКОЮ ЗАКІНЧИВ КОЗЯТИНСЬКЕ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ.

ВАЛЕНТИН БУВ НАДЗВИЧАЙНО ДОБРОЗИЧЛИВОЮ, ВЕСЕЛОЮ ТА ТВОРЧОЮ ЛЮДИНОЮ З БАГАТЬМА ДРУЗЯМИ. ВІН МАВ ТАЛАНТ ДО МАЛЮВАННЯ І В ШКІЛЬНІ РОКИ СТВОРЮВАВ КОМІКСИ. У 19 РОКІВ ВІН ОДРУЖИВСЯ, А ЗА ДВА РОКИ СТАВ ЩАСЛИВИМ БАТЬКОМ СИНОЧКА ДАВИДА.ДО ВІЙНИ ПРАЦЮВАВ ДИЗАЙНЕРОМ РЕКЛАМИ У ФЕДЕРАЦІЇ ТЕНІСУ УКРАЇНИ ТА ФК «ДИНАМО». КОЛИ ПОЧАЛОСЯ ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ, ВАЛЕНТИН НЕ ЗАЛИШИВСЯ ОСТОРОНЬ, ОДРАЗУ ПІШОВ ДО ВІЙСЬККОМАТУ, АЛЕ СПОЧАТКУ ОТРИМАВ ВІДМОВУ ЧЕРЕЗ ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗДОРОВ’ЯМ.  ПРОТЕ НА ПОЧАТКУ ЛЮТОГО 2023 РОКУ ЙОГО ТАКИ ПРИЗВАЛИ ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (В/Ч А1890). ВІН НІКОЛИ НЕ СКАРЖИВСЯ НА САМОПОЧУТТЯ, ПОСТІЙНО ПРИЙМАВ ЗНЕБОЛЮВАЛЬНІ ТА ЗАВЖДИ ПОВТОРЮВАВ,ЩО БОЇТЬСЯ ПІДВЕСТИ ПОБРАТИМІВ, ЯКІ НА НЬОГО РОЗРАХОВУЮТЬ. НАВІТЬ ПІД ЧАС СЛУЖБИ ВІН ЗНАХОДИВ ЧАС ДЛЯ ТВОРЧОСТІ, РОЗМАЛЬОВУЮЧИ ДИТЯЧІ ШЕВРОНИ. ОСТАННЯ РОЗМОВА ВАЛЕНТИНА З РІДНИМИ ВІДБУЛАСЯ 19 ЛИПНЯ 2023 РОКУ. ЦЕ БУЛА СПОКІЙНА, ТЕПЛА СІМЕЙНА БЕСІДА, ПІД ЧАС ЯКОЇ ВОНИ ОБГОВОРЮВАЛИ МАЙБУТНЮ ВІДПУСТКУ ТА ЯК ПОЧУВАЄТЬСЯ ЙОГО КІШКА, ЯКУ ВІН ПРИНІС З ЛІСУ. 

СОЛДАТ, ГРАНАТОМЕТНИК МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 37-ГО ОКРЕМОГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ 56-Ї ОКРЕМОЇ МОТОПІХОТНОЇ БРИГАДИ (В/Ч А1317) МХЕІДЗЕ ВАЛЕНТИН ВАДИМОВИЧ ЗАГИНУВ 22 ЛИПНЯ 2023 РОКУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БОГДАНІВКА БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. НА ЖАЛЬ, ЙОГО ТІЛО ДОСІ НЕ ПОХОВАНО. СПІВЧУТТЯ БЛИЗЬКИМ І РІДНИМ.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!