24 ТРАВНЯ, ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ЯЦЕНКО СТАНІСЛАВОМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО..

ЯЦЕНКО СТАНІСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

(14.03.1977 - 24.05.2023)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ–СНАЙПЕР 3–ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ БОЙОВОЇ МАШИНИ     2–ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ, 1–Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ В/Ч А – 4395. ПОЗИВНИЙ "СІГНАЛ".

СТАНІСЛАВ НАРОДИВСЯ 14 БЕРЕЗНЯ 1977 РОКУ В СЕЛІ СИГНАЛ. НАВЧАВСЯ В СЕЛІ ТИТУСІВКА. ПРАЦЮВАВ НА БУДІВНИЦТВІ, В РЕМІ, НА ХЛІБОЗАВОДІ, В ЮЗЕФО-МИКОЛАЇВСЬКІЙ АГРАРНО-ПРОМИСЛОВІЙ КОМПАНІЇ. ЛЮБИВ ТЕХНІКУ ТА ДОСИТЬ ДОБРЕ РОЗУМІВСЯ НА НІЙ.

РОДИННІ СТОСУНКИ  В СТАНІСЛАВА ЗАВЖДИ БУЛИ ТЕПЛИМИ ТА БУДУВАЛИСЬ НА РОЗУМІННІ ТА ПОВАЗІ. МАВ ВІН КОХАНУ ДРУЖИНУ, СЕСТРУ, З ЯКОЮ МАВ ГАРНІ ТА ДОВІРЛИВІ СТОСУНКИ; ДОНЕЧКУ, ЯКА ПОДАРУВАЛА СВОЄМУ БАТЬКОВІ ОНУЧКУ ТА ОНУКА. НА ЖАЛЬ,  ГЕРОЮ, ТАК І НЕ ДОВЕЛОСЬ НАВІТЬ ПОЗНАЙОМИТИСЬ.

КОЛИ ПІШОВ НА ВІЙНУ, ПРОСИВ РОДИНУ ПІДТРИМУВАТИ ДРУЖИНУ. А В СВОЮ ЧЕРГУ, ЩОБ ЯКОМОГА МЕНШЕ ХВИЛЮВАТИ РІДНИХ, НАМАГАВСЯ ЯКНАЙЧАСТІШЕ ДАВАТИ ЗНАТИ ПРО СЕБЕ З ФРОНТУ. БУДЬ ЯКА ЗВІСТКА, НАВІТЬ СМАЙЛИК, БУЛИ ТАКИМИ ЗАСПОКІЙЛИВИМИ ТА ОЧІКУВАНИМИ ДЛЯ РОДИНИ ЩОРАНКУ.

ЛИШЕ ОДНОГО РАЗУ БУВ ТИЖДЕНЬ ТИШІ, НІ ТЕЛЕФОННОГО ДЗВІНКА, НІ ПОВІДОМЛЕННЯ. ТОДІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ БУВ В ОДНІЙ ІЗ НАЙГАРЯЧІШИХ ТОЧОК НА ФРОНТІ, ДЕ НАВІТЬ МІНІМАЛЬНОЇ МОЖЛИВОСТІ НЕ БУЛО, ЩОБ ЗВ’ЯЗАТИСЯ З РІДНИМИ. ПІСЛЯ ТИЖНЯ ХВИЛЮВАНЬ ЗАХИСНИК ВИЙШОВ З РІДНИМИ НА ЗВ’ЯЗОК.

ПОБРАТИМИ ПОВАЖАЛИ СТАНІСЛАВА ЗА ЙОГО НАДІЙНІСТЬ ТА ОПТИМІЗМ, ЗА ЙОГО ВІДВАГУ. ГЕРОЙ, ЖЕРТВУЮЧИ СВОЇМ ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ, ВИНІС НА СОБІ З ПОЛЯ БОЮ ВАЖКО ПОРАНЕНОГО ПОБРАТИМА. ЗА ЦЕЙ  ВЧИНОК  БУВ НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ». ВОЇН БУВ  НАДІЙНИМ, ТУРБОТЛИВИМ, ТОВАРИСЬКИМ ДЛЯ ПОБРАТИМІВ.

З 24 ТРАВНЯ 2023 РОКУ ПІСЛЯ ВАЖКОГО БОЮ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БОГДАНІВКА БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ СТРІЛЕЦЬ-СНАЙПЕР СТАНІСЛАВ ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ. 6 ЖОВТНЯ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ БУВ ІДЕНТИФІКОВАНИЙ.

  СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

   23 ТРАВНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ХРИЩЕНЮКОМ СЕРГІЄМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО..

ХРИЩЕНЮК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

(25.10.1976-23.05.2024) 

НАРОДИВСЯ ГЕРОЙ 25 ЖОВТНЯ 1976 РОКУ В НАШОМУ МІСТІ. НАВЧАВСЯ В 1 – Й ШКОЛІ. ВСТУПИВ В ЖИТОМИРСЬКИЙ АВТОДОРОЖНІЙ ТЕХНІКУМ. ПРАЦЮВАВ В КОЗЯТИНСЬКОМУ МІЖРАЙОННОМУ УПРАВЛІННІ ГАЗОВОГО ГОСПОДАРСТВА, НАВЧАВСЯ В КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ АРХІТЕКТУРИ Й БУДІВНИЦТВА. ЙОМУ ЗАЛИШАЛОСЯ 1,5 РОКУ ДО ЗАКІНЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ, ЯК ПОМЕР БАТЬКО. СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ ПОКИНУВ НАВЧАННЯ Й ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ. ПРАЦЮВАВ В ЛОКОМОТИВНОМУ ДЕПО, ДЕ ВІН ЗАРЕКОМЕНДУВАВ СЕБЕ ЯК ЛЮДИНА СЛОВА І ДІЛА.

22 БЕРЕЗНЯ 2024 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. НАВЧАННЯ ПРОХОДИВ В НАСЕЛЕНОМУ ПУНКТІ ПЕТРІВКА КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ. НІС СЛУЖБУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ. АЛЕ ПІСЛЯ ОДНОГО З БОЙОВИХ ЗІТКНЕНЬ ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ, ПРИ ВИКОНАННІ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ У М. ВОВЧАНСЬК, ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ІДЕНТИФІКОВАНИЙ І ВВАЖАВСЯ ЗАГИБЛИМ 23 ТРАВНЯ 2024 РОКУ. А 27 ТРАВНЯ СЕРГІЯ ВАСИЛЬОВИЧА БУЛО ЕВАКУЙОВАНО З БОЙОВОЇ ЗОНИ З ДОКУМЕНТАМИ, ЯКІ ЗАСВІДЧУВАЛИ ЙОГО ОСОБУ.

У НЬОГО ЗАЛИШИВСЯ СИН ІЛЛЯ, ЯКИЙ В ЦЬОМУ РОЦІ ЗАКІНЧУЄ ШКОЛУ, ДРУЖИНА, МАМА, ТІТКИ, ДЯДЬКО, ПЛЕМІННИКИ. У НЬОГО БУЛА ВЕЛИКА ТА ДРУЖНЯ РОДИНА.

ХРИЩЕНЮКА СЕРГІЯ ВАСИЛЬОВИЧА ПОХОВАНО НА МІСЬКОМУ ЦВИНТАРІ, НА АЛЕЇ СЛАВИ.

ЩИРІ СПІВЧУТТЯ ТА НИЗЬКИЙ УКЛІН РІДНИМ!ЖОДНІ СЛОВА НЕ ЗМОЖУТЬ ЗМЕНШИТИ БІЛЬ ВІД НАЙБІЛЬШОЇ ВТРАТИ.

 

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ТУРЛЯК АРТУРОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО..

 ТУРЛЯК АРТУР ВОЛОДИМИРОВИЧ

(01.01.1993 -22.05.2022)

СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ  ЗАГОНУ СПЕЦПРИЗНАЧЕННЯ ВІННИЦЬКОГО УПРАВЛІННЯ КОРД, ПОЛКУ СПЕЦПРИЗНАЧЕННЯ «САФАРІ». ПОЗИВНИЙ «БОГОМОЛ».

НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТЕПЕНЯ,  ВІДЗНАКОЮ «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ»  (ПОСМЕРТНО). ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ НАШ ЗЕМЛЯК- ЗАХИСНИК УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ  В С. КОЗЯТИНІ В  ДИНАСТІЇ ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1 СІЧНЯ 1993 Р.  БАТЬКИ В РОДИНІ ПРАЦЮВАЛИ ПРОВІДНИКАМИ  ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ Й ДІДУСЬ З БАБУСЕЮ СЛУЖИЛИ НА ЗАЛІЗНИЦІ.  ЗРОСТАВ РАЗОМ  З БРАТОМ ЯРОСЛАВОМ. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ШКОЛИ ПІШОВ ЗА ПРИКЛАДОМ СТАРШИХ У ЗАЛІЗНИЧНИКИ, ВСТУПИВШИ В КОЗЯТИНСЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИЩЕ  ПРОФЕСІЙНЕ  УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ, ЩОБ ОВОЛОДІТИ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ ОГЛЯДАЧА- РЕМОНТНИКА  РУХОМОГО СКЛАДУ . ПО СПЕЦІАЛЬНОСТІ НЕ ПРАЦЮВАВ, А  ПІСЛЯ АРМІЇ  ПРОДОВЖИВ СЛУЖБУ  РЯТІВНИКОМ У МНС . ПО ЗАВЕРШЕННЮ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ПРАЦЮВАВ У ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ДПРЧ — 11 М. КОЗЯТИН НА ПОСАДІ ПОЖЕЖНИКА-РЯТУВАЛЬНИКА.

КОЛИ МІЛІЦІЮ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ В ПОЛІЦІЮ, А ПОТІМ РЕФОРМУВАЛИ ЇЇ, АРТУР ВИЯВИВ БАЖАННЯ СЛУЖИТИ  ПОЛІЦЕЙСЬКИМ ПАТРУЛЬНИМ. ЗАОЧНО ВСТУПИВ ДО КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРАВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК, МАВ ФЕНОМЕНАЛЬНУ ПАМ’ЯТЬ, БУВ ЧЕСНОЮ, ПОРЯДНОЮ ЛЮДИНОЮ, ЗРАЗКОВИМ СІМ’ЯНИНОМ. МРІЯВ СТАТИ СПІВРОБІТНИКОМ ДБР. КОЛИ  ВІДБУЛОСЯ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ ,  НАШ ГЕРОЙ НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ ВСТУПИВ НА  СЛУЖБУ   ДО ЗАГОНУ  КОРД. ДРУЖИНУ З ДОНЬКОЮ ЕВАКУЮВАВ ДО ЄВРОПИ, А САМ ПРОДОВЖУВАВ ВИКОНУВАТИ СВІЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ОБОВ’ЯЗОК В НАЙГАРЯЧІШИХ МІСЦЯХ , ВИЗВОЛЯВ У СКЛАДІ   ЗВЕДЕНОГО ПОЛКУ «САФАРІ » КИЇВЩИНУ, ХАРКІВЩИНУ  ВІД ОКУПАНТІВ, ЗА ЩО ОТРИМАВ НАГОРОДУ І ВІДПУСТКУ ДОДОМУ.

БУВ ЗРАЗКОВИМ ЧОЛОВІКОМ, ЛЮБЛЯЧИМ БАТЬКОМ Й ХОРОШИМ ЗЯТЕМ . МРІЯВ, ЩО  НЕЗАБАРОМ  ВІЙНА  ЗАКІНЧИТЬСЯ. ОЧІКУВАВ НА РОТАЦІЮ Й ОБВІНЧАТИСЯ З ДРУЖИНОЮ , ЩОБ БУТИ  ПОДРУЖНЬОЮ  ПАРОЮ НЕ ЛИШЕ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, А   І ПЕРЕД БОГОМ. ТАК І НЕ ДОЧЕКАВСЯ.  В НІЧ З 21 НА 22 ТРАВНЯ, КОЛИ СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ ВІДПОЧИВАЛИ,  ПО НИХ ВОРОГ ВИПУСТИВ РАКЕТИ. ЦЕ СТАЛОСЯ У  МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ.

ЗАЛИШИЛАСЯ БЕЗ БАТЬКА ДОНЕЧКА  КАРІНА, ДРУЖИНА КАТЕРИНА ВТРАТИЛА ІДЕАЛЬНОГО ЧОЛОВІКА, А ДЕРЖАВА СМІЛИВОГО Й   ВІДЧАЙДУШНОГО ВОЇНА – ЗАХИСНИКА.

22 ТРАВНЯ 2024 РОКУ, НА АЛЕЇ СЛАВИ МІСЬКОГО КЛАДОВИЩА ВІДБУЛОСЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ НАШОГО ГЕРОЯ - ТУРЛЯКА АРТУРА ВОЛОДИМИРОВИЧА.

 СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ЗАВАЛЬНИМ ІЛЛЕЮ МИХАЙЛОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО...

ЗАВАЛЬНИЙ ІЛЛЯ МИХАЙЛОВИЧ 

(19.05.1996 - 19.05.2023)

СОЛДАТ. ВОДІЙ-ЕЛЕКТРИК 2-ГО САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ВЗВОДУ 1-Ї САМОХІДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ  САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ       В/Ч А 0281.  ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО). 

ВОЇН НАРОДИВСЯ 19 ТРАВНЯ 1996 РОКУ В СЕЛІ РУБАНКА. ТАМ ВИРІС, ЗАКІНЧИВ ФЛОРІАНІВСЬКУ ШКОЛУ. ВСТУПИВ ДО ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ. ПРАЦЮВАВ СЛІДЧИМ В М. ХМІЛЬНИК ТА МІСТІ КОЗЯТИНІ  ТА МАВ ЗВАННЯ - ЛЕЙТЕНАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ.

В ГРУДНІ 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА КОНТРАКТОМ. ЗА ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ЗАРЕКОМЕНДУВАВ СЕБЕ З ПОЗИТИВНОЇ СТОРОНИ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ВИКОНУВАВ ВІДМІННО, КОРИСТУВАВСЯ АВТОРИТЕТОМ СЕРЕД КОЛЕГ ТА ПІДЛЕГЛИХ. МАВ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ МОТИВАЦІЇ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. НАМАГАВСЯ ПІДТРИМУВАТИ ВИСОКИЙ МОРАЛЬНИЙ ДУХ У ПІДРОЗДІЛІ.

ВОДІЙ-ЕЛЕКТРИК 2 САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ВЗВОДУ, 1 САМОХІДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ , САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 0281. ЗАВАЛЬНИЙ ІЛЛЯ МИХАЙЛОВИЧ, ВІРНИЙ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, МУЖНЬО ВИКОНАВШИ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК В БОЮ ЗА УКРАЇНУ, ЇЇ СВОБОДУ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – ЗАГИНУВ 19 ТРАВНЯ 2023 РОКУ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ КРИМІННА, СІВЕРОДОНЕЦЬКОГО РАЙОНУ, ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

РІДНІ ТА ДРУЗІ ТА ВСІ ХТО ЙОГО ЗНАВ , ЗАПАМ’ЯТАЮТЬ ЙОГО СПРАВЕДЛИВИМ, ДОБРИМ, СМІЛИВИМ ТА ЖИТТЄРАДІСНИМ. ЛЮДИНОЮ З ПОЧУТТЯМ ГУМОРУ, ЛЮДИНОЮ , ЩО ОБ’ЄДНУВАЛА НАВКОЛО СЕБЕ ДРУЗІВ, КОЛЕГ. ЛЮДИНОЮ З АКТИВНОЮ ЖИТТЄВОЮ ПОЗИЦІЄЮ.  ЗАХОПЛЮВАВСЯ ФУТБОЛОМ ТА РИБОЛОВЛЕЮ. ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ ТА ДУЖЕ ЛЮБИВ ПРОВОДИТИ ЧАС З ДРУЗЯМИ. ТА СЬОГОДНІ ДРУЗІ , РІДНІ ТА ВСІ МИ ПОНЕСЛИ ВЕЛИЧЕЗНУ ВТРАТУ. ОСИРОТІЛИ МАМА ТА ДВІ СЕСТРИ. А УКРАЇНА ВТРАТИЛА ЩЕ ОДНОГО ГІДНОГО СИНА.

25 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ, ВІДБУЛОСЬ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНОЇ ДОШКИ ЗАВАЛЬНОМУ ІЛЛІ МИХАЙЛОВИЧУ, ВІРНОМУ СИНУ УКРАЇНИ  ЗА АДРЕСОЮ.ЗА АДРЕСОЮ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ  №30 (ПРИМІЩЕННЯ ВП№2 РВП ХМІЛЬНИЦЬКОГО РВП У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ).

НА УРОЧИСТОМУ МІТИНГУ ЗІБРАЛИСЯ РІДНІ, БЛИЗЬКІ, КОЛЕГИ ТА ПОБРАТИМИ ІЛЛІ, АБИ ВШАНУВАТИ ЙОГО ПАМ'ЯТЬ. ПРАВО ВІДКРИТИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ БУЛО НАДАНО СЕСТРАМ ГЕРОЯ - ЗІНАЇДІ ТА НІНІ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

   17 ТРАВНЯ ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ КІНДЗЕРСЬКИМ ВАЛЕРІЄМ ВАЛЕРІЙОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО...

КІНДЗЕРСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

(14.03.1974 - 17.05.2023) 

ГОЛОВНИЙ СЕРЖАНТ, КОМАНДИР 2-ГО МОТОПІХОТНОГО ВЗВОДУ 6-Ї МОТОПІХОТНОЇ РОТИ 2-ГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А 1302.  

НАГОРОДЖЕНО: ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО) УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІД 27.11.2024 РОКУ №787. ОРДЕНОМ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО.

ОРДЕНОМ КНЯГИНІ ОЛЬГИ. МЕДАЛЛЮ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.  ОРДЕНОМ «НАРОДНИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ». ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ. НАГРУДНИЙ ЗНАК «ЗА ВЗІРЕЦЬ У ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ» ІІІ СТУПЕНЯ. ВІДЗНАКА КОМАНДУВАННЯ 93 ОМБР «ХОЛОДНИЙ ЯР» І СТУПЕНЯ. НАГРУДНИЙ ЗНАК «ЗА ЗРАЗКОВУ СЛУЖБУ». НАГРУДНИЙ ЗНАК «ЗА ОБОРОНУ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ». НАГРУДНИЙ ЗНАК «ЗНАК ПОШАНИ». МЕДАЛЛЮ «ЗА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ В УКРАЇНІ». МЕДАЛЛЮ «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ УКРАЇНСЬКО РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ». МЕДАЛЛЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ «ЗА ЖЕРТОВНІСТЬ І ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ». МЕДАЛЛЮ «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ». ВІДЗНАКА КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ» (ПОСМЕРТНО). 

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ ВАЛЕРІЙ  14 БЕРЕЗНЯ 1974 РОКУ В СЕЛІ ПИКОВЕЦЬ. В 1989 РОЦІ ЗАКІНЧИВ ПИКОВЕЦЬКУ ШКОЛУ І ТОГО Ж САМОГО РОКУ ВСТУПИВ ДО ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНОГО УЧИЛИЩА  - №5 У ВІННИЦІ, ТАМ І ЗДОБУВ ОСВІТУ ГАЗОЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНИК П’ЯТОГО РОЗРЯДУ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ УЧИЛИЩА ВАЛЕРІЙ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО АРМІЇ. ПІСЛЯ СЛУЖБИ ПІШОВ ПРАЦЮВАТИ ЗВАРЮВАЛЬНИКОМ НА БУДІВНИЦТВО.

В 1995 РОЦІ ОДРУЖИВСЯ ТА СТАВ БАТЬКОМ. В 1999 РОЦІ ВАЛЕРІЙ ПРОДОВЖИВ СВОЄ НАВЧАННЯ ТА ВСТУПИВ ДО ЖИТОМИРСЬКОГО АГРОТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ. ЗДОБУВШИ ОСВІТУ ПО ЗАХИСТУ РОСЛИН, ВІН НЕ СТАВ ЗУПИНЯТИСЬ, ТОМУ Й ПРОДОВЖИВ НАВЧАННЯ УЖЕ  В БІЛОЦЕРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ НА ФАКУЛЬТЕТІ АГРОНОМІЇ. У 2004 РОЦІ ЗДОБУВ ОСВІТУ ІНЖЕНЕРА ТА ПЕРЕЇХАВ ДО М. ЯЛТА ДЕ ПРАЦЮВАВ  ЗА ФАХОМ.

У 2014 РОЦІ, КОЛИ ПОЧАЛАСЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА, ВАЛЕРІЙ БЕЗ ВАГАНЬ ПІШОВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ ДО ЛАВ "ПРАВОГО СЕКТОРУ". ВІН БРАВ УЧАСТЬ В АTO ТА OOC, МУЖНЬО ЗАХИЩАЮЧИ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ ВІД ОКУПАНТІВ.

16 БЕРЕЗНЯ 2016 БУВ  ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА КОНТРАКТОМ. ВІДСТОЮВАВ  ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ, ЗАВЖДИ БУВ НА ПЕРЕДОВІЙ У САМИХ  ГАРЯЧИХ ТОЧКАХ.НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, ОРДЕНОМ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, МЕДАЛЛЮ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ЗА ВАГОМИЙ  ВНЕСОК У БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ НАШОЇ КРАЇНИ У 2019 РОЦІ БУВ НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ « НАРОДНИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ». ТАКОЖ БУВ УДОСТОЄНИЙ БАГАТЬОХ ІНШИХ НАГОРОД ТАКИХ ЯК ,ОРДЕН "ЗА МУЖНІСТЬ" 3 СТУПЕН, МЕДАЛЬ "НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ", МЕДАЛЬ "ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ", НАГРУДНИЙ ЗНАК "ЗНАК ПОШАНИ" , НАГРУДНИЙ ЗНАК "ЗА ЗРАЗКОВУ СЛУЖБУ" 3 СТУПЕНЯ ТА ІНШІ.ПРОХОДИВ БОЙОВІ НАВЧАННЯ В АМЕРИЦІ ТА НІМЕЧЧИНІ.

17 ТРАВНЯ 2023 РОКУ  ГОЛОВНИЙ СЕРЖАНТ,  КОМАНДИР 2 – ГО МОТОПІХОТНОГО ВЗВОДУ, 6 – Ї МОТОПІХОТНОЇ РОТИ , 2 – ГО МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ, В/Ч А 1302, ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ БАХМУТ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ КІНДЗЕРСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ, ПОЗИВНИЙ « ІНЖЕНЕР» ЗАГИНУВ – ПІДІРВАВШИСЬ НА РОЗТЯЖЦІ.

СПРАВЖНІЙ СОЛДАТ - ЦЕ ПРО НЬОГО. ВІН НІКОЛИ НЕ БУВ БАЙДУЖИМ ДО СВОЄЇ ВАЖКОЇ ЧОЛОВІЧОЇ РОБОТИ - ЗАХИЩАТИ РІДНУ ЗЕМЛЮ. ВСЕ, ЩО РОБИВ ВАЛЕРІЙ – ВІН РОБИВ ЩИРО.

18 ТРАВНЯ 2024Р., НА БУДІВЛІ ПИКОВЕЦЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ I-III СТУПЕНІВ, ДЕ КОЛИСЬ НАВЧАВСЯ НАШ ПОЛЕГЛИЙ ЗАХИСНИК ВАЛЕРІЙ КІНДЗЕРСЬКИЙ, УРОЧИСТО ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ НА ЙОГО ЧЕСТЬ.

ДО ЗАХОДУ ДОЛУЧИЛИСЯ ЗНАЙОМІ, ЖИТЕЛІ СЕЛА, ВСІ, ХТО ЗНАВ ВАЛЕРІЯ. ВІДКРИТИ ДОШКУ БУЛО НАДАНО ПРАВО ЙОГО СИНУ ЯРОСЛАВУ ТА МАТЕРІ СТАНІСЛАВІ ПАВЛІВНІ.

ВАЛЕРІЙ БУВ НЕ ПРОСТО СОЛДАТОМ, ВІН БУВ СПРАВЖНІМ ЛІДЕРОМ, ЯКИЙ НАДИХАВ СВОЇХ ПОБРАТИМІВ НА ПОДВИГИ. ВІН ЗАВЖДИ ЙШОВ НА ПЕРЕДОВУ, НЕ БОЯЧИСЬ НЕБЕЗПЕКИ, АДЖЕ ЗНАВ, ЩО ЗА НИМ СТОЇТЬ ЙОГО НАРОД, ЙОГО УКРАЇНА .

ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ СТАЛО СИМВОЛОМ ГЛИБОКОЇ СКОРБОТИ ТА ШАНИ ДО ПОДВИГУ ВАЛЕРІЯ КІНДЗЕРСЬКОГО. МИ НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕМО ПРО НЬОГО І БУДЕМО ЗАВЖДИ ПАМ'ЯТАТИ ПРО ЙОГО ЖЕРТОВНІСТЬ.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА СЛАВА ГЕРОЮ! СЛАВА УКРАЇНІ!

  СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

  17 ТРАВНЯ П`ЯТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ КОМАРОМ ВОЛОДИМИРОМ СТАНІСЛАВОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО...

Комар Володимир Станіславович

(27.08.1964 – 17.05.2021)

Старший лейтенант у відставці, заступник командира реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону, бригадної артилерійської групи, 24 ОМБр оперативного командування «Захід».

Нагороджений: Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». 

 

Слава Герою! Вічна пам'ять!

 СЬОГОДНІ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ   ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ КОРНІЙЧУКОМ МАКСИМОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ

                              ПАМ'ЯТАЄМО...

КОРНІЙЧУК МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ 

(24.06.1990-12.05.2024)

 ІНСПЕКТОР ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ 2 – Ї КАТЕГОРІЇ – КУЛЕМЕТНИК ТРЕТЬОЇ ПРИКОРДОННОЇ ЗАСТАВИ 2 – ГО ВІДДІЛУ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ ПРИКОРДОННОЇ КОМЕНДАТУРИ ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ 105 – ГО ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ ІМЕНІ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

НАГОРОДЖЕНО: ВІДЗНАКОЮ  «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ»,ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО).

МАКСИМ НАРОДИВСЯ 24 ЧЕРВНЯ 1990 РОКУ В НАШОМУ МІСТІ, НАВЧАВСЯ В 3 – Й ШКОЛІ. В 9 РОКІВ ВТРАТИВ БАТЬКА. МАМА ВИХОВУВАЛА ДВОХ СИНІВ САМА. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ШКОЛИ - ВІННИЦЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ КОЛЕДЖ. ДАЛІ СТРОКОВА СЛУЖБА У ВІЙСЬКАХ МВС. ПІСЛЯ АРМІЇ ЗАХОТІВ НАВЧАТИСЯ ДАЛІ І ВСТУПИВ В ПОЛТАВСЬКИЙ КОЛЕДЖ НАФТИ ТА ГАЗУ, ПРАЦЮВАВ В ГАЗОВІЙ КОМПАНІЇ. ПОВЕРНУВСЯ ЖИТИ В КОЗЯТИН ТА ПРАЦЮВАВ В КИЄВІ.

З 4 ТРАВНЯ 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ПРОХОДИВ СЛУЖБУ ІНСПЕКТОРОМ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ 2 – Ї КАТЕГОРІЇ – КУЛЕМЕТНИКОМ ТРЕТЬОЇ ПРИКОРДОННОЇ ЗАСТАВИ 2 – ГО ВІДДІЛУ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ ПРИКОРДОННОЇ КОМЕНДАТУРИ ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ 105 – ГО ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ ІМЕНІ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ. НІС СЛУЖБУ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ А ПІЗНІШЕ НА ДОНЕЧЧИНІ.

12 ТРАВНЯ 2024 РОКУ В РАЙОНІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПЕРВОМАЙСЬКЕ, ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ НЕСУМІСНЕ З ЖИТТЯМ.

ДРУЗІ ТА РІДНІ ЗГАДУЮТЬ ЙОГО ЯК ЗАВЖДИ УСМІХНЕНОГО, СПРАВЕДЛИВОГО, ЖИТТЄРАДІСНОГО ТА ЗАКОХАНОГО У ЖИТТЯ МОЛОДОГО ЧОЛОВІКА. ВІН БАГАТО МРІЯВ І ПРАЦЮВАВ, БУВ АКТИВНИМ І ЕНЕРГІЙНИМ. ВІН НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ ТАКИМ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ.

ПОХОВАНИЙ МАКСИМ НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА "АЛЕЇ СЛАВИ".

27 ЧЕРВНЯ ВІДБУЛОСЯ  УРОЧИСТЕ  ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ НА ФАСАДІ ШКОЛИ, ДЕ НАВЧАВСЯ ГЕРОЙ ЗА АДРЕСОЮ : М. КОЗЯТИН, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ №41.  В УРОЧИСТОСТЯХ  ВЗЯЛИ УЧАСТЬ РІДНІ МАКСИМА КОРНІЙЧУКА, ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ, ВІЙСЬКОВІ ТА ГРОМАДСЬКІСТЬ. НА ЦЕРЕМОНІЇ БУЛИ ПРИСУТНІ МАМА ТА БРАТ ЗАГИБЛОГО, ЯКІ ОТРИМАЛИ ПРАВО ВІДКРИТИ ДОШКУ. 

 ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ!