Судна “Козятин” у 20-у столітті борознили  світові моря , океани та ріки

 Дізнатися про це нам вдалося завдяки ЗМІ.

1 травня 1969 р. було опубліковано лист на шпальтах місцевої козятинської  газети “Жовтневі зорі”.  В ній майбутній капітан теплоходу “Козятин” Володимир Богданов сповіщає місцевих мешканців, що в наступному місяці спускається на воду теплохід “Козятин”, названий з ініціативи міністерства флоту на честь нашого міста. На даний час, пише призначений  капітан  судна, він знаходиться  в стадії завершення на Галацькому кораблебудівному заводі братньої соціалістичної країни   Румунії, і що йому доручено прийняти судно від заводу будівника. Майбутній екіпаж складатиметься із 35 моряків молодіжного колективу. 

            

Наступний лист надійшов від команди грузового теплоходу за підписом капітана  А. Волкова, голови суднівського комітету В. Гошманова та  секретаря комсомольської організації В. Тиханова. 22 серпня 1969 р. делегацію у даному складі приймало керівництво нашого міста, про що свідчить на той період, І-ий секретар комсомолу Ніна Швед. Делегація відвідала  наше училище, школи і підприємства міста, в тому числі і колектив локомотивного депо , подарувавши на згадку сувенір- корабель та популярний, дефіцитний в той час  кавовий сервіз європейського  походження «Мадонна» на 6 персон. Теплохід списали  у 1996 р. і продали вже сумісною з Азовським пароплавством українсько-ліванською компанією  “Аssa”у Бейрут. А ті в свою чергу здавали його в аренду вже під новими назвами, спочатку"Doctor Saadallah", з 1999 р. "Nano",з 2000 під назвою "Lady Nivine" .  Завершив своє існування теплохід і був розібраний 15 травня 2001 р. в Mumbai. Про це  ми дізналися від   журналіста  газети “Дзеркало тижня” Олександра Примаченка з інтерв’ю капітана  Азовського пароплавства Віктора Дуки  у статті “Понад третина прибутків не повертаються в Україну..” за 16 січня 1999 р. 

                                              Той самий сервіз з 1969 року.

 Видається, що морями і океанами та ріками ходили не 3 ,як вважали раніше, а  4 судна “Козятин”. В  обласній газеті “Вінницька правда” за 13 липня 1969 р. опубліковано статтю  автора Г. Фурмана- заввідділом промисловості газети  “Маяк” м. Калінінграда, який розповів , що станцію Козятин добре знають тисячі і мільйони пасажирів, подорожуючі потягами у різні куточки  Європи.  І  незабаром про одну із найбільших   на Південно-Західній  залізниці  станцію Козятин дізнається увесь світ. На Миколаївькому суднобудівному заводі ім.. Носенка  спущено із стапелів 1 квітня 1969 року на воду великий морозильний траулер “Козятин”. Судно було прийнято моряками Калінінградського управління “Мортрансфлоту” і переведено з 9 червня у Одесу для обладнання  та оснащення необхідною технікою. А далі вирушатиме до порту Петропавловська на Камчатці. Команда траулера складалася із близько 100 чоловік. Капітаном судна призначено Гаррі Андрійовича Субботіна. Риболовецький траулер борознив Атлантику, обійшовши Африканський континент. Команда далекосхідного судна ловила рибу у Тихому океані, в тому числі і улюблений в радянську добу у 1977р.  оселедець – івасі..

У 1994 р.  риболовецький траулер був списаний, про що сповіщає  газета  “Рибак Камчатки”. Згодом його  продали Океанрибфлоту  Можна припустити , що  дані кораблі були так названі, завдячуючи нашому землякові конт-адміралу флоту Леоніду Колишеву, котрий не забував місто свого дитинства й юності та часто відвідував його.

І  зовсім нещодавно вдалося дізнатися, що  на початку ХХ століття у  1 Світову війну на річковому флоті ходила грунтозабірна канонерська шаланда “Козятин”( в 1917-1920рр. "Кавказ"). Вона була мобілізована  у лютому 1917 р., озброєна і з 6 червня ввійшла у склад флоту.  В січні 1918 р. перейшла на сторону радянської влади. 28 березня 1918 р. захоплена австро-німецькими військами в Одесі, з листопада 1918 р. служила білогвардійцям, а з грудня 1918 р. англо-французським інтервентам. З квітня 1919 р. знову входила до складу білогвардійського флоту. 14 листопада 1920 року викрадена врангелівцями до Константинополя, а 29 грудня 1920 року інтернована Францією в Бізерті.  Служила  в свій час у теплоходному альянсі "Єлізавєта".

            Родина залізничників Валдаєвих праворуч хлопчик- майбутній академік Георгій Сухомел(1888-1966)  родом чех  із с. Миколаївки - учень міністерського двокласного залізничного училища, проживав в родині.

В  с. Миколаївка на Козятинщині   народився вчений в галузі гідравліки та гідромеханіки Георгій Сухомел (11.09.1888-1966) - доктор технічних наук, академік АН  УРСР (1951), який теж переймався тим, щоб увіковічнити назву міста, де   він закінчив  двокласне міністерське залізничне училище, проживаючи  в родині  залізничників Валдаєвих Вони   були страчені царськими  жандармами 12 грудня 1905 р. на території паровозного депо під час страйку.

Пам'ятник  ,барельєф  братам залізничникам  Валдаєвим, страченим жандармами 12 грудня 1905 р. на території паровозного депо Був відкритий  на місці сучасного  пам'ятника Михайлу Грушевському.

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич