КЗ "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради: З нагоди Дня міста!

Приймайте вітання, любі козятинці, з Днем міста !

Свою версію з приводу назви міста Козятин представляє    знаний історик, автор книги «Стежками Тимка Падури», голова  Національної спілки краєзнавців Козятинщини, відомий громадський діяч та дослідник історії краю, заступник  голови Козятинської міської організації ветеранів України Микола Мусійович Купчик.  Знайомимо Вас  з  його версією  та дослідженням походження нашого міста  залізничників.

Першу згадка про село Козятин, зазначає  Микола Мусійович, традиційно  директор музею Лілія Макаревич ,  називає 1734 рік, в зв'язку із повстанням гайдамаків під проводом Верлана. Однак, навіть ВІКіПЕДіЯ називає дату 1731 рік, де він згадується в люстрації Житомирского повіту Київського воєводства. За моєю версією, пише дослідник історії краю,вперше Козятин згадується у 1603 р., коли Фридрих Тишкевич продає одне із сіл Koziatynce,свого Білопільського маєтку під назвою Козятин іншому власникові Мацейові Пржибінсткому. Можливо тому, при розподілі маєтків Януша Тишкевича,у 1650 р.немає Козятина,а серед сіл названо Гуйва. До речі,в документах про вбивство гайдамаками Камінського у 1734 році згадано і Гуйва і Козятин. Щодо назви топоніма Козятин, то фахівцями з топоніміки і ойконімії,лінгвістики доведено,що ойконім Козятин виник як посесив на -ин від не засвідченого прізвиська"Козята". Очевидно, що твірний антропонім "Козята" походив від давньоруського особового імені "Козопас". Микола Мусійович вважає, що літописне поселення Козятичі (сучасне м. Бородянка), яке існувало в період давньої Русі і було зруйноване монголо-татарами, яскравий приклад існування такої назви. Очевидно, що хтось із нащадків тих Козятичів і виступав в ролі засновника, осадника, чи власника нашого села Козятин, від якого й пішла назва. Згоден не від Кози і тину,але й не від Козачого тину, фахівці вважають такий підхід спрощеним і штучним, ніби назва складається з двох слів Коза і тин та Козак і тин, це ж стосується конструкції "Коз і ять",і називають таке пояснення народною етимологією. Поперше, поселення з назвою Козачий тин жодного разу не згадується в письмових джерелах. Однак,написання назви давньоруською Козятичі,і Koziatyczi, Koziatyn польською, як назв поселень, аж ніяк не пов'язані з козаком і тином,інакше був би, вибачте, "козяк".Корінь слова Козятин складається з основи Козят,та суфікса -ин. До того ж в Україні сотні топонімів, ойконімії типу Снятин, Гусятин, Жереб,'ятин, Літин, Лопатин, Отже ці назви являють собою найдавніші українські ойконіми від патронімного походження. Можливо не варто породити "тин", де його не має, а з "козяка" козак ніяк не виходить. Окремого вивчення потребує і переклад на російську мову " Казатинь".  Також вважає історик версію з Козачим тином,  як остаточного пояснення походження назви Козятин передчасною,і навіть шкідливою, адже вона зупиняє подальші дослідження. Також вважає, що  дата 7 липня 1874 року   потребує глибокого вивчення вивчення , адже окрім одного речення в Словнику ....ми нічого не маємо. Щирі  вітання  всім  зі святом! Готовий обговорити ці питання, і маю намір оприлюднити їх.

З повагою Микола Купчик 8.07.2025 м.Козятин.

З нагоди Дня міста, який ми  відзначаємо   7 липня !  Знайомимо вас, любі козятинці,  ще з однією версією з приводу походження нашого міста .
Топонімічний фактор. Гіпотеза виникнення назви Козятин, яку висунув історик, пошуковець, дослідник   краєзнавець Олександр Цілецький.  
Правобережна Україна протягом століть була об'єктом зазіхань з боку Туреччини, Польщі й Росії. Піввікова боротьба за цей край закінчилася на початку XVII ст. на користь Польщі.  Але у результаті загарбницьких воєн, татарських набігів, Руїни - території Поділля та Київщини втратили більше 70% своєї людності. Великі магнати, яким здебільшого належали ці землі, заохочували селян переселятись на нові землі. Тож шляхта зверталася до “осадників” або “осадчих”, які закликали селян на панські землі, обіцяючи “слободи” від усяких повинностей. Залежно від договору, “слободи” тривали 15-30 років.  Такі пільгові умови життя та господарювання викликали масовий селянський переселенський рух з Галичини, Волині, Полісся, Польщі, Білорусі де вже було встановлено кріпацтво. Ця народна колонізація сприяла господарському відродженню краю, пожвавленню його економічного розвитку. Переселенці часто-густо давали назви своїм поселенням іменами тих місць, звідки вони прибули. Тому не виключено, що назва нашого міста виникла у зв’язку з цими подіями. Адже село з назвою Козятин існує у Волинській області, Горохівському районі, сьогодні Луцькому.  В історичних документах воно згадується уже в 1583 році. Поруч знаходилось село Лемешів відоме з 1570 року (Лемешівка Калинівського району), а через Горохівський район протікає річка з доволі знайомою назвою Безименка. Можливо всі ці назви були принесені в наш край саме переселенцями. На користь цієї гіпотези говорить і етимологія прізвищ які розповсюджені у нашому краї:
1) Слободяник,Слободянюк,Слободян – поселенець на вільних землях.
2) Бойко,Бойчук,Бойченко – верховинці,які населяли Карпати,нащадки кельтського племені “бої”.
3) Волинець, Волинчук - вихідці з Волині.
4) Гуцал, Гуцаленко, Гуцалюк – гуцули верховинці,населяли Карпати.
5) Коломієць, Коломійчук – вихідці з Коломиї на Прикарпатті де протікає річка Мия,що впадає в Прут.
6) Литвин, Литвинчук, Литвиненко, Литвак – литвинами називали не тільки литовців,але й жителів Білорусі
7) Поліщук, Лищук – жителі Полісся.
 Мазур, Мазуренко, Мазурик, Мазурян – етнічна група поляків яка проживала на північному сході Польщі.
9) Кульчицький – вихідці з села Кульчі Львівської обл., Самборський район.
10) Яворський – вихідці з міста Яворів.
11) Ільницький – вихідці з села Ільник Сколівського району , Львівської обл.
12) Осадчий, Осадчук, Осадченко  – перший поселенець, засновник населеного пункту, організатор переселення людей.
По закінченні терміну пільг поселенці втрачали свою незалежність, сюди повертались кріпосницькі порядки. Тому тікаючи від поневолення, вони переселялись далі на Лівобережжя. Село з назвою Козятин є і в Сумській області, Охтирському районі. Правда,  залишилось у ньому всього 6 жителів».
Історик, пошуковець, дослідник, уродженець Козятина Олександр Цілецький.
Від усієї душі вітаємо пана Олександра Цілецького  з 151-ю річницею  присвоєння Козятину  статусу містечка і дякуємо за всі історичні матеріали, якими поділився з музеєм  земляк.   Будьте здорові і Богом хранимі.

7 липня у 1874 році 151 рік тому  Козятину було присвоєно статус містечка стараннями місцевого землевласника  Мар'яна Васютинського (1820-1894). 
Існує в Україні  4  однойменних назви населених пунктів Козятин   -  перші дві  - наше місто і село , а два інших села - у Сумській області сьогодні  Охтирського району  та на Волині - Луцького району.
За версією та дослідженнями відомого  й поважного   історика, голови Спілки краєзнавців Козятинщини Миколи  Купчика 
 назва нашого міста  Козятин вперше, як  зазначено в писемних  джерелах ВІКіПЕДіЄЮ 1731 року, в люстрації Житомирского повіту Київського воєводства. Але наш   історик дослідив   ще раніший період - 1603 р.,коли Фридрих Тишкевич продає одне із сіл Koziatynce , свого Білопільського маєтку під назвою Козятин іншому власникові Мацейові Пржибінсткому. Можливо тому, при розподілі маєтків Януша Тишкевича, у 1650 р. немає Козятина, вважає Микола Купчик , а серед сіл названо лише  Гуйва.  А ось топонім  Козятин, міг з'явитися за версією   фахівців з топоніміки, ойконімії, лінгвістики  від не засвідченого давньоруського прізвиська "Козята". 
    Також   про Козятин  згадують під час  Гайдамаччини  на чолі з  шаргородським сотником надвірних козаків Верланом  у 1734 р., коли повстанці вбили місцевого поміщика Камінського.  За версією сучасних істориків,   подарували українцям волю та незалежність лише  на 1 рік.
Назва населеного пункту Козятин, за версією краєзнавця Павла Мельника, автора книги "На споконвічних перехрестях" походить від словосполучень коз - козак (вільна людина), яти-н (володіння) , тобто козацьке володіння. В Словнику Королівства Польського ..” за 1883 рік вказано, що до визвольних війн Козятин носив назву Гуйва або Гульва, як і річка, на якій воно розмістилося.  Перша згадка в письменах  про Гуйву датується  1649 р.
За версією  історика і архівіста почесного громадянина Козятина  Зої Вільчинської , зі спогадів старожилів, носив назву Козачий тин, яка старослов’янською  мовою досить часто зустрічалась  в церковних джерелах села Глухівці.  До другої світової війни   макет з назвою "Егда проедъши казачий тинъ , тw  доєдъши дw мъста", зберігався в Житомирському краєзнавчому музеї. Після звільнення міста він  був втрачений.  Надзвичайно поширену серед місцевого населення версію з приводу кози і тина  відхиляємо, прочитавши  назву міста , яка   викладена цеглою  на пам'ятці   архітектури місцевого значення вокзалі . Завдяки залізниці місто Козятин відоме по всьому континенту Євразія.
Зі Святом вас , любі земляки та гості нашої місцини!
Ласкаво просимо відвідати музей
Усі реакції:
13Ви, Яків Цюрпіта, Наталія Кісарчук та ще 10