пʼятниця, 8 листопада 2013 р.

Галина Савченко- ювілярша,котра більшу частину життя приcв'ятила царині книги.





Чудова осіння пора, особливо, у ці дні, коли температура повітря аномально піднялася вгору , майже, як влітку, приємно не поспішаючи прогулюватися вулицями рідного міста і радіти останнім теплим, сонячним промінчикам, що ніби граючись, примушують нас примружуватись і посміхатися кожному стрічному.   В такі погожі дні   можна зустріти   миловидну, привітну, невеличкого зросту приємного вигляду  жінку Галину Лаврентіївну Савченко. Сьогодні вона може собі  дозволити   розкіш, особливо не поспішати. А ще донедавна ця тендітна жінка  бігла щоранку у клопотах, вирішувати назрілі службові справи на своє робоче місце   керівника   Центральної районної книгозбірні  . А їх було чимало  на початку  розвитку молодої держави України: безгрошівя,  назріле з цього, скорочення закладів і , відповідно, штатів. Регулярні походи , поїздки  до керівництва районної   культури чи до обласного центра, щоб  узгодити чи вирішити  низку чергових проблем. І хоча мала за своїми плечима  величезний понад 40 років досвід бібліотечного керівника, починаючи з  невеличкої сільської  бібліотеки, та все ж, найболючіші проблеми галузі,  у хвилини розпачу  допікали та обпалювали серце і душу.      А в моменти перепочинку та під час  професійного Дня працівників бібліотек, з гордістю  пригадувала  разом з колегами про ті  важкі , але такі щасливі моменти будівництва Центральної районної бібліотеки під орудою енергійного, непосидючого  I-го  секретаря райкому партії Геннадія Дубенкова.  Будували приміщення бібліотек- дорослої, для юнацтва та дитячої, будинку піонерів методом народної будови. Пригадує, що   майже кожен з працівників міських державних установ того періоду відпрацьовував не один день на цьому будівництві, а керівнику , навіть,  доводилось чергувати у вихідні та святкові дні, вирішуючи організаційні та інші, пов’язані з будівництвом  невідкладні справи .  Директору ЦБС, котра сьогодні на заслуженому відпочинку,  було доручено керівництвом району в стислий термін особисто спланувати розміщення бібліотечних кімнат, радячись зі спеціалістами - архітекторами. Чимало нервових клітин і фізичних сил було втрачено в ті часи та усі ці  зусилля виявились не мариними, стали сьогодні винагородою. Місто і  його мешканці, особливо читачі і малюки, мають чудову унікальну споруду із  цесіської, латиської цегли, що є окрасою архітектурних забудов Козятина. І до цього причетна разом з іншими будівничими та організаторами великої  народної будови  Галина Лаврентіївна Савченко. . З часом чомусь так сталося, що залишалось все менше і менше   кімнат відведених у 1988 році під установи, згідно проекту. Зовсім нещодавно  , нарешті, були відселені міські освітянські заклади у бувше приміщення ліцею і  відвідувачі Центру дитячої та юнацької творчості після ремонту  сьогодні вже розширять свої апартаменти.
Пригадує Галина Лаврентіївна свою діяльність у  бібліотечній сфері ,  серед котрих  , в більшості, перемоги, відзнаки, шаноба , повага.  З великою зацікавленністю  і бажанням приїздили в Козятинську ЦБС переймати досвід, проводити семінари- практикуми колеги з області, інших районів, тому що наша бібліотека була одна із кращих впродовж того часу, як переселилася у чудові, просторі холи і приміщення. Днями Галина Лаврентіївна відзначила у колі своїх вірних   чисельних друзів та рідні   ювілей. Споглядаючи у  минуле,  іменинниця щиро дякує долі  за  цікаве і неповторне життя  у парі з любим чоловіком Олександром  Матвійовичем, котрий подарував їй 
  палке і  вірне кохання. Сьогодні вболіває та турбується, як матуся  за  двох любих  синів Андрія та  Романа, онука Дениса, котрий, як дві краплиночки води, нагадує їй коханого чоловіка . Дякує Богові  за чудову   сестру чоловіка Олену- ангела – охоронця в Москві з її  чисельною родиною. Переймається станом  здоров’я  любої   матусі Ірини, турбується про сестричку Зінаїду і  її сімю. Любить займатися буденними справами і отримувати від цього насолоду. Вирощує на дачі квіти та гарні  збирає родиною  врожаї на земельній ділянці.
 Життя не стоїть на місці, воно продовжується і відкриває нові його сторінки, цікаві і буденні, у клопотах і в святах… І дай бог, щоб яскравих його сторінок було , як найбільше в житті цієї непересічної, цікавої, доброї,  працьовитої, щирої людини.

 Директор Музею історії міста Лілія Макаревич

Немає коментарів: