|
Ветеран війни , учасник бойових дій, визволитель Козятина, учасник параду Перемоги в Москві Анатолій Степанович Радченко з дружиною Ніною Костянтинівною в Музеї історії міста Козятина. |
|
|
Ветеран Анатолій Степанович Радченко серед дітей. |
|
Учні ЗОСШ №1 на зустрічі.
(Фото Ірини Шевчук- Князєвої)
|
7 травня в стінах Музею історії міста відбулася зустріч учнів 4 класу школи №1 з єдиним у Зозулинецькій сільській раді учасником бойових дій та параду Перемоги в Москві , визволителем міста Козятина від фашистської окупації, ветераном праці, володарем ордена Слави Анатолієм Степановичем Радченко . Герой зустрічі розповів громадянам міста про те, як викравши коня і шаблю батька, помчав навздогін за кавалерійським ескадроном і вступив у свої неповні 16 років в діючу армію. Форсував Дніпро, за що отримав медаль "За відвагу", був двічі поранений і контужений, визволяв наше рідне місто Козятин- розміновував вокзал, близько 500 мін довелось знешкодити і все це у складі 15 штурмової інженерно-саперної бригади, яка спочатку була 9 ротою. Лікування проходив при медсанбаті. Після закінчення війни служив у війську ще 5 років. У Самборі познайомився з чудовою дівчиною з Козятинщини, незабаром одружився. Через декілька років повернулася подружня пара у рідне Ніни Костянтинівни село Зозулинці. Так і живуть по сей день у парі, ніби голуб з голубкою.
Оволодів бувший військовий лейтенант мирною професію водія і понад 45 років займався улюбленою справою- крутив баранку спочатку на маслозаводі , а потім в АТП-10514,
постійно подорожував,
після виходу на заслужений відпочинок ще 10 років працював у господарстві.
Виростили з коханою 2 сини Віктора , Миколу та доньку Ольгу.
Найстаршому синові вже 62 роки.
Тішаться 5 онуками , а ті вже одарили 2 правнуками . Чимало в домашньому архіві у Анатолія Степановича бойових реліквій, документів, котрі час від часу показує молодому поколінню козятинчан і перегортаючи сторінки життя, згадує свою бідову
молодість і охоплене полум'ям війни минуле.
|
Другий ліворуч- Анатолій Радченко з односельчанами ветеранами. На сьогодні він залишився один. |
|
Сапери - винищувачі танків. |
|
Ніна та Анатолій Радченки. 1948р. |
|
У стоптаних по фронтових дорогах чоботях. |
|
Улюблена справа- водійська. |
2 коментарі:
Анатолій Степанович Радченко о цього часу разом з дружино самі пораються на городі. Дай Бог їм здоров'я!
25 квітня напередодні Великодня не стало Радченка Анатолія Степановича- визволителя міста Козятина, Вінниччини та України від фашистських окупантів. Вічний спокій воїну- визволителю української землі.
Дописати коментар