Музей Михайла Грушевського із с. Сестринівки прибув до Музея історії міста Козятин.

3 судна “Козятин”борознили  світові моря , океани та ріки.

  Дізнатися про це нам вдалося завдяки ЗМІ.

1 травня 1969 р. було опубліковано лист на шпальтах місцевої козятинської  газети “Жовтневі зорі”, в якому капітан  теплоходу “Козятин” Володимир Богданов сповіщає місцевих мешканців, що в наступному місяці спускається на воду  теплохід “Козятин”, названий з ініціативи міністерства флоту в честь нашого міста. На даний час, пише капітан майбутнього судна, він знаходиться  в стадії завершення на Галацькому кораблебудівному заводі братньої соціалістичної країни   Румунії, і що йому доручено прийняти судно від заводу будівника. Майбутній екіпаж складатиметься із 35 моряків молодіжно-комсомольського колективу.
Наступний лист надійшов від команди грузового теплоходу за підписом капітана, секретаря парторганізації А. Волкова,голови суднівського комітету В. Гошманова та  секретаря комсомольської організації В. Тиханова. 22 серпня  1969 р. делегацію у даному складі приймало керівництво нашого міста, про що свідчить на той період, І-ий секретар райкому комсомолу Ніна Швед. Делегація відвідала  наше училище, школи і підприємства міста, в тому числі і колектив локомотивного депо ім.. братів Валдаєвих, подарувавши на згадку сувенір- корабель, ( це  не був  макет судна “Козятин”) котрий зберігається і по сей день в музеї локомотивного депо. Бажаючі можуть його побачити, завітавши до музею. Теплохід був списаний  у 1996  і проданий вже сумісною з Азовським пароплавством українсько-ліванською компанією  “Аssa”у Бейрут , а та в свою чергу здавала його в аренду вже під новими назвами, спочатку"Doctor Saadallah", з 1999 р. "Nano",з 2000 під назвою "Lady Nivine" і  розібраний 15травня 2001 р. в Mumbai.  Про це  розповів  в інтерв’ю журналісту  газети “Дзеркало тижня” Олександру Примаченку капітан  Азовського пароплавства Віктор Дука  у статті “Более трети доходов не поступают в Украину..” за 16 січня 1999 р.  Видається, що морями і океанами та ріками ходили не 2 ,як вважали раныше, а  3 судна “Козятин”. В  обласній газеті “Вінницька правда” за 13 липня 1969 р. опубліковано статтю  автора Г. Фурмана- заввідділом промисловості газети  “Маяк” м. Калінінграда, де розповідається , що станцію Козятин добре знають тисячі і мільйони пасажирів, подорожуючих потягами у різні куточки  євро континенту. Та , незабаром, про одну із найбільших   на Південно-Західній  залізниці  станцію, дізнається увесь світ. На Миколаївькому суднобудівному заводі ім.. Носенка  спущено із стапелів 1 квітня 1969 року на воду великий морозильний траулер “Козятин”. Судно було прийнято моряками калінінградського управління “Мортрансфлоту” і переведоно з 9 червня у Одесу для обладнання необхідною технікою і оснащенням, а далі вирушатиме до порту  Петропавловська на Камчатці. Команда траулера складалася із близько 100 чоловік. Капітаном судна призначено Гаррі Андрійовича Субботіна .Риболовецький траулер борознив Атлантику, обійшовши Африканський континент. Команда далекосхідного судна ловила рибу у Тихому океані, в тому числі і ставшого таким популярним у 1977р. у радянських людей оселедця івасі. .У 1994 р.  риболовецький траулер був списаний, про що сповіщає  газета  “Рибак Камчатки”і проданий Океанрибфлоту Можна припустити , що  дані кораблі були так названі, завдячуючи нашому землякові конт-адміралу флоту Леоніду Колишеву, котрий не забував місто свого дитинства і юності та часто відвідував його. І  зовсім нещодавно вдалося дізнатися, що  на початку ХХ століття у  1 Світову війну на річковому флоті ходила грунтозабірна канонерська шаланда “Козятин”, котра була мобілізована  у лютому 1917 р. і потім  служила у теплоходному альянсі “Єлізавета”.

Директор Музею історії міста Лілія Макаревич

Музей Михайла Грушевського із с. Сестринівки прибув до Музея історії міста Козятин.

Михайло Сергійови Грушевський(29.09(17)1866-25.11.1934)

Пам'ятник у Козятині (скульптор Валентин Зноба)

Кожен бажаючий може глибше пізнати  сторінки життя Михайла Грушевського, котрі він пов'язував з невелким селом Сестринівкою, де  проживав його дід по материнській лінії Захарій Іванович Оппоков і   опікувався приходом цього пристанційного села близько 56 років. А раніше його прадід Василь Пантелеймонович Зарчинський(Сарчинський)- батько бабусі , очолював приход. Саме в цьому селі народилася його мати Глафіра Захарівна, його улюблена і єдина сестра Ганна-Галина Грушевська (Шамрай- по чоловікові). Саме тут написав Грушевський у 20-річному віці,  студент Київського державного університету, перше своє білетристичне оповідання "Бідна Настя" під псевдонімом Михайло Заволока у часописі "Степ", котре виходило у Петербурзі в 1886 р. Саме сюди линуло його серце, уродженця Холма, мешканця Владікавказа, усі дитячі та студентські роки, і не раз чи 2, як звикли ми думати, а цілими десятиліттями свого життя.... Молодому юнакові-студентові  Сестринівка замінила  рідну домівку і зігрівала його  щире , одиноке серце своєю радушністтю, теплом. Сюди він линув, щоб дотикнутися до української стихії, мальовничої природи, почути українську мову, назавжди закохатися в українську пісню і в  народ. Саме тому, в Козятині встановлено  гранітний пам'ятник  Михайлу Грушевському Народного художника України Валентина Зноби, а в с.. Сестринівка 5 років тому у 2006р. відкрито музей Михайлу Грушевському та його  багаточисельній духовній родині. Але, на даний період, у вас немає необхідності їхати у Сестринівку,впродовж місяця козятинці можуть познайомитися з пересувною виставкою музею у стінах Музею історії міста, котру люб'язно надала директор музею Грушевського Людмила  Левчук., а доставив її  на наше прохання в Козятин приватний підприємець Олег Тремба.