середа, 13 квітня 2011 р.

50-літній ювілей фільму "За двома зайцями"

Постановник комедії Віктор Іванов.
7 липня  1874 р.( за старим стилем)-Козятину присвоєно статус містечка. Це визначна дата в історичній минувшині нашого міста, саме з цього часу козятинці почали відлік  дня народження міста, спочатку волосного містечка Київської губернії Бердичівського повіту, пізніше районного містечка, потім міста районного значення і з 2000р. міста обласного значення. Кажуть, що історію вершать звичайні прості люди, наші земляки. І от сьогодні, ми поговоримо про одного із них, що прославив його на увесь світ-це майстер української комедіографії, кінорежисер, дитячий письменник, кіносценарист, постановник відомої всесвітньої комедії по п’єсі Михайла Старицького “За двома зайцями”, заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Державної премії України ім.. Олександра Довженка – Віктор Михайлович Іванов.. Світове визнання митця прийшло після виходу на екрани кінотеатрів    вище згаданої комедії, що в одну мить знайшла своїх прихильників  кіномистецтва  у 1961р. Правда, перший зразок комедії був знятий на українській мові. Його віднесено було до другої категорії і рекомендовано для перегляду лише в українській республіці. Тільки після загального визнання  і шаленого успіху його було  переозвучено російською мовою тими ж акторами, іноді, можна  побачити не співпадання синхронного звуку з діями акторів.
Перли-вислови із фільму вже стали крилатими і їх можна досить часто почути в народі, наприклад-“Бариня уже лягли і просять”,”Мені соромно, я ж баришня”,”То ваша папіроска шкварчить”, ”Смерть, як я влюблена, аж горить всередині”. До речі, у п’єсі Старицького, за екранізацією якої поставлена комедія, цих фраз ви не знайдете, вони з’явилися під час творчого процесу над фільмом, спонтанно, в тому числі і колоритний, неповторний суржик, що лунав на Андріївському узвозі, де знімалися основні масові сцени з фільму. А от благословив нашого земляка на  діяльність  в комедійному жанрі викладач, постановник і режисер зі світовим ім’ям Сергій Ейзенштейн - постановник ще одного шедевру німого, історичного  кіно “Броненосець Потьомкін”, звернувшись до своїх студентів: “.. а цей серйозний, понурий юнак, мабуть, буде знімати комедії”. Пригадує головна героїня фільму Маргарита Крініцина, що  вдало зіграла Проню Прокопівну:..Віктор Іванов дуже хвилювався, чи вийде гарна картина. До цього фільму він йшов багато років свого життя. Даний фільм був для режисера, ніби іспит, тому він надзвичайно нервувася і драматизував подіїї, навіть мікроскопічну невдачу під час зйомок. До того ж, він був надзвичайно вимогливою людиною до себе і оточуючих, часто не впевнений  багато в  чому , завжди у пошуці, тому йому здавалося , що ми з Борисовим- актором, виконавцем ролі  Свирида Голохвастого, усе робимо не так. Одного разу він навіть написав заяву на імя директора кіностудії :  “Прошу зняти з ролі Борисова і Крініцину. Перший грає , як салака, а мені потрібна щука, друга – пуста пляшка чи посудина. Потім він охолов, заспокоївся і про заяву усі забули. Коли фільм вийшов на екрани , його всі хвалили. Ніхто не очікував такого шаленого успіху. А от для Маргарити Крініциної участь у фільмі стала роковою, ніхто не  хотів  знімати талановиту актрису і не вірили, що вона не страховисько, а доволі симпатична, рожевощока блондинка. Свій акторський талант вона  продемонструвала у наступних епізодичних ролях, але такої, як у фільмі За двома зайцями,  більше не було.
До речі, на планеті встановлено 5 памятників персонажам із фільмів, героїв котрих, артисти  увіковічили у камені- це Агент -007 -Джеймс Бонд у США,
Син режисера Михайло з донькою Оленою у музеї .
Пам'ятник героям комедії у Києві.
Михайло Іванов на зустрічі з мешканцями Козятина.
тракторист Василь із “Землі”О. Довженка на Полтавщині, батько солдата із однойменного фільму у Тбілісі, Паніковського із  “Золотого теляти” у Києві та Проні Прокопівніи з Голохвастовим із “Зайців”  у 1999 році на Андіївському узвозі в столиці України. Увіковічені герої фільму і ім’я режисера також у барел’єфі на одному із павільйонів  кіностудії ім.. О. Довженка. Впевнена, шедевру української  комедіографії жити на екранах і в душах українців ще довго і довго. а можливо, в віках   і це завдячуючи нашому землякові- синові фельдшера залізничної лікарні Михайла Спиридоновича та домогосподарки Тетяни Андріївни із невеличкого містечка Козятина- Віктору Іванову.

Директор музею історії міста Лілія  Макаревич.

Немає коментарів: