2 КВІТНЯ РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ -ЗЕМЛЯКОМ ВЕЦЬ АНДРІЄМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ

ПАМ'ЯТАЄМО..

                                   

                        Вець Андрій Олександрович

(14.06.1984-02.04.2024)

Молодший сержант, виконуючий обов'язки командира  1 – го механізованого взводу 1 – ї механізованої роти, 1 – го механізованого батальйону 41 ОМБР. Позивний "СМЕРЧ"

 Нагороджений: "Грамота за 1 місце в міжнародних військово-патріотичних змаганнях, та за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обовязків, високий професіоналізм і самовідданість військовій справі у забезпеченні обороноздатності держави".  "Грамота за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обовязків, високий професіоналізм і самовідданість військовій справі у забезпеченні обороноздатності держави, захист державного суверенітету та територіальну цілісність України".  Нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм "(посмертно).

Андрій народився в місті Козятин. Навчаючись у Козятинській школі №1 – займався спортом. Вивчав карате та дзюдо. Щоразу виходив переможцем зі змагань. По закінченню школи, у 2002 році проходив строкову службу в м. Вінниці, в\ч 3008. У 2005 році служив в органах внутрішніх справ у Козятинському Лінійному управлінні на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті».  Згодом, в  2006 році працював інспектором охорони в ПП «Охоронна Агенція Ніка», а в 2007 році переведений на посаду начальника зміни.

Далі, в 2008 році проходив навчання в Козятинському МВПУЗТ, на електромонтера контактної мережі. Та був прийнятий на посаду в м. Вінниця у БМП–392 за спеціальністтю: «електромонтер-лічильник по монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі по 3 розряду у виконробську дільницю №3, згодом переведений в дільницю №4.

Одружився, пізніше став татом. Любов та гордість за сина переповнювала його, він обожнював свого синочка - Тимура.

22 березня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Навчання проходив у Кіровоградській області. Після, в 2023 році пройшов відбір та був направлений на навчання до навчально-польового центру в Польщі. У змаганнях брали участь 4 команди різних караїн світу, а саме: Україна, Польща, Великобританія, Франція. Саме там отримав почесне І місце в Міжнародних військово – патріотичних змаганнях, за що отримав для своєї частини – 4 військові броньовані автомобілі "MaxxPro". 

Повернувшись на Батьківщину – боронив Харківщину. Завжди проявляв себе як військовослужбовець, який знає що робити на полі бою, уміло керував та допомагав хлопцям, навіть бувши солдатом, за що був високо оцінений командуванням батальйону та в жовтні отримав звання молодший сержант та посаду командира відділення 1 взводу 1 механізованої роти. Біля населеного пункту Лиман виконував завдання на території іншого підрозділу. По успішному завершенню військової операції потрапив під артобстріл, де отримав поранення. Після госпіталю повернувся одразу до свого підрозділу з твердим переконанням пов’язати все своє життя з військовою справою.

2 квітня 2024 року Андрій загинув поблизу населеного пункту Осиковий Гай, Чугуївського р – ну, Харківська область.

Добрий, щирий, завжди усміхнений. Дуже порядним виховала його мама.

Вець Андрій Олександрович похований в с. Козятині на Алеї Слави. 

Слава Герою! Вічна пам'ять!