Вітаємо Ювіляршу

 

 З 95-ти річним Ювілеєм!!!

17 квітня  відзначає свій 95-літній Ювілей знана в Козятині мешканка  Катерина Кіндратівна Лисюк. Всім відома, як жінка з підвищеним відчуттям справедливості, через руки якої  пройшло  чимало маленьких козятинських  вихованців  дитячого  садочку №1 , де пропрацювала на різних посадах понад 40 років.

                                                 З вихованцями із садочка №1. (ліворуч)_

Уродженка Полісся  села Сушки, що знаходиться на   Коростеньщині, зростала у  багатодітній родині  Сорок Кіндрата Яковича та  Уляни Юхимівни.  Подружжя підняло на ноги  8 дітей і двоє повоєнних сиріт, тому  мамі  присвоєно звання Мати – Героїня.

 Катерина пережила разом з братами і сестрами   за цей довгий життєвий шлях найтрагічніші його  періоди, як і більшість населення України.   На її долю випало всього – важка праця у лісі разом з батьками, які заробляли на життя,  вирізаючи  й тягаючи дерева , били прачами льон, щоб потім здати його  до колгоспу. Негараздів вистачало , зокрема - голод 1932-1933 і 1947  років  і вижила завдяки  лише  Богу і родині .  Літня жінка згадує, що   навіть довелось  скуштувати людського м’яса, але  про це не можна було розповідати, бо могли рідню  засудити  за людоїдство і навіть слідів ніхто  не знайшов би  потім.

     Через деякий час нова біда прийшла  на її покоління - німецько- фашистські  війська окупували Україну і Житомирщину . Старші чоловіки із  сім’ї на чолі з батьком  пішли  боронити рідну  землю від окупантів, брат Володимир перебував в партизанах. Вороги насильницькі вивезли  до  Німеччини  сестру Єву, брата Адама з вагітною дружиною, яка народила йому на чужині дитинку, а сама померла . Коли донечка виросла , то майже щороку їздила до Німеччини, щоб відвідати господаря- німця, де померла мама і  покласти на її могилу квіти

 Катерина разом із   сестрою Ніною  допомагали , чим могли, щоб приблизити перемогу над лютим ворогом. В родині  дивом вцілів  маленький радіоприймач (окупанти відбирали усі такі пристрої у населення), тому  до  родини постійно заходили односельці  , щоб дізнатися про фронтові новини.  Дівчаткам довелось стати  зв’язковими  з братом у партизанах, листівки носили , міни проносили маскуючи, щоб ті, хто  чинять спротив , пускали під укіс потяги.  Одним із тих, хто пустив під укіс потяг був козятинець Василь Яворський . Сестри проводили до партизан, тільки їм відомими стежками,  діячів підпілля.

Катерина була свідком вивезення до Німеччини  поліських чорноземів і найжахливішого - страчену тортурами молоду дівчину . Їй  окупанти розрізали груди і  вирвали серце.   

 Хтось доніс на маму  Уляну . Поліцаї арештували її  і геть всю  побили шомполами, але жінка вижила. І знову трагедія вдерлася в домівку. Дівчаткам було по 12 і 13 років.  Вони пам’ятають , як поштарка  вручила матусі трикутника з війни. Взявши його до рук , вона  впала, ніби підкошена.  Листом повідомили, що  її чоловік Кіндрат Сорока помер від ран 5 травня 1945 р.  Діти дуже полякалися.  Отямившись , мама  потім  довго горювала. Після війни один із братів -  Василь  отримав звання  Героя й проживав з родиною в Одесі.

                                           Катерина Кіндратівна  ліворуч третя , а поруч сестра Ніна. 1951 рік.

У 1951 році   Катерину Сороку доля привела в наше місто залізничників, де вона одружилася зі своїм коханим Лисюком Миколою .  Через рік  ощасливив Бог подружжя єдиним коханим сином  Василем.  Робота, дім, який родина отримала тимчасово у 1957р. і проживає й досі вже 74 роки, в переобладнаному  під квартири    з  німецьких гаражів,   приміщенні.  Син   виріс і  довелось йому стати у 1986 р. борцем з радіаційним забрудненням на Чорнобильській АЕС, звідти і купа хвороб.  Втіха на старості, що  поруч у сусідній квартирі син з дружиною тезкою  Катериною, онук Микола з дружиною   і чарівна улюблениця родини онучка Ангеліна-Олександра.

У старшої сестри  в Києві, яка все життя пропрацювала на Метрополітені, трапився інсульт і    Катерина взяла на себе обов’язок її доглянути.  Її племінниця   Лариса Купрієнко регулярно провідує  в Козятині  любу тітоньку.  Вона активна учасниця Майдану 2014 р.  і волонтерка. У фондах КЗ «Музей історії міста Козятин» зберігається копія конверта з  Головпоштамту Майдану, який  адресувала племінниця до тітоньки в Козятин, щоб  заспокоїти і підтримати в такий тривожний період.

Також Катерина Кіндратівна брала активну участь у музейних заходах, подарувала  чимало цікавих предметів та речей , зокрема, гончарні вироби, солдатський шкіряний  пасок, хромові чоботи, штани «галіфе». Любить гостей,  радо їх приймає у себе вдома.

Вітаємо з Ювілеєм! Зичимо втіхи,  сердечного тепла, дужого здоров’я, миру   й  усіх гараздів, які їй необхідні.

 

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»                        Лілія Макаревич.