КЗ "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради: Літературна спадщина Вінниччини і Музей історії міста Козятина поповнились новим виданням.

Літературна спадщина Вінниччини і Музей історії міста Козятина поповнились новим виданням.

Завдяки старанням і наполегливості літераторів та журналістської спільноти Поділля, зокрема Жмеринщини, побачила світ книга « З берегів тихоплинної Мурафи». Це збірка публіцистики, нарисів, етюдів, поезії відомого на Козятинщині журналіста, поета, власного кореспондента обласної газети « Вінниччина», автора трьох збірок «Ранений птах болю не чує», «Якби мої бабуся встали» та «Іду по осені» Василя Івановича Страшного.

Видання присвячене життю і творчості члена Національної спілки журналістів України, лауреата обласних журналістських премій імені Олександра Гетьмана і Костянтина Гришина, якому 8 червня 2010 р. минуло 10 років з дня смерті, а 10 жовтня наступного року виповнилося б 70 років від дня народження.

До книги ввішли твори неопублікованої при житті збірки «Вавілон на Мурафі», яку підготував автор у 2009 році. Вона має декілька розділів : основний «Десь там далеко в пам’яті моїй» , розділ «Я мріяв стати поетом…», які охоплюють творчі надбання журналіста, вибрані публікації із друкованого спадку, главу «Майстер пера неспокійної професії», куди ввійшли спогади колег по перу, друзів, в тому числі і м. Козятина, матеріали відомого письменника , заслуженого працівника культури України Михайла Каменюка, професора Вінницького державного педагогічного університету Бориса Хоменка, правозахисника, кореспондента радіо «Свобода» по Вінницькому регіону Валерія Лазаренка. Й два останні розділи «Поетичне слово про земляків про Василя Страшного» та «Життєпис у світлинах», що доповнюють книгу фотоілюстраціями й віршами тих, хто знав журналіста.

Особливу увагу хочеться приділити тим людям , завдяки яким ця збірка побачила світ - це письменнику і краєзнавцю, члену Національних спілок журналістів і краєзнавців України, лауреату Вінницької обласної літературно-мистецької премії імені М. Трублаїні, обласної журналістської премії «Золоте перо», Подільської літературно-мистецької «Кришталева вишня» та літературної премії ім. В. Забаштанського - Володимиру Горлею, який був другом Василя Страшного і побратимом, взяв на себе колосальну працю упорядкування матеріалів і організацію видання. Значну частину праці взяла на себе головний редактор книги поетеса і журналістка Надія Постемська, мешканка на даний час Ірландії. Вдячний друг родині Василя Івановича- дружині Ользі Миколаївні, синові Богдану, дочці Оксані, внучці Дарині за надані матеріали для книги, а також посадовцям і бізнесменам-землякам, зокрема голові Тарасівської сільської ради Анатолію Козаченко та голові Станіславчицької об’эднаної територіальної громади Володимиру Перепичаю. Над книгою також працювала редакційна рада у складі Сергія Гальчака, Василя Паламарчука, Лідії Юхнович. Тетяни Андрущак, Ольги Горлей, Лесі Шульган, Ганни Мартиняк, також над книгою працювали Жанна Козаченко, Оксана Ногова, Василь Мартиняк, Віка Гамарник, а відповідальним за випуск був Олексій Гамарник.

«Я з тих країв, де радість всьому- Мати,

Пшеничний хліб-

Всім добрий батько там,

Тому-то й сонцем

Я такий багатий,

Тому-то відданий назавше я пісням… »

Ці поетичні строфи належать Василю Страшному, де він освідчується в любові не лише жмеринській землі, що подарувала життя і заклала фундамент талановитої особистості , і де народився журналіст та поет, а і любій серцю Козятинщині, де творив, ростив дітей і проживав з родиною більшу частину свого життя й де знайшов свій останній прихисток.

Знайомимо вас з хронологічними віхами життя відомої в місті людині, якій присвячена ця книга.

10 жовтня 1951 р.- народився на хуторі Мельники, поблизу с. Тарасівки на Жмеринщині.

1959 р.- пішов до Тарасівської школи і у 6 рочків написав перший вірш, присвячений мамі, який був надрукований в районній газеті, а в 6-му класі хлопець залишився напівсиротою без матусиної опіки.

1969- 1973 рр.- студент Вінницького державного педагогічного інституту.

1971 р.- підготував до друку першу збірку поезій «Сірі вишні», яка так і не була опублікована.

1973 р.- служба в армії, гвардії рядовий , кореспондент газети військової частини.

1974-1979рр.- кореспондент, завідувач відділом сільського господарства, заступник редактора Жмеринської районної газети «Нові горизонти».

1979 р. – власний кореспондент обласної газети «Вінницька правда».

1985 р.- прийнято до Національної спілки журналістів України.

1986. -проживав у м. Теребовля на Тернопільщині, кореспондент місцеві газети.

1986-1987 рр.- очолював Ніжинський художньо- оформлювальний комбінат.

1987р.- переїхав до Козятина ,власний кореспондент обласної газети «Вінниччина».

2000-2001рр.-нагороджений за сумлінну працю в журналістиці та вагомий внесок в розвиток української журналістики Почесною Грамотою та Почесною Грамотою Національної спілки журналістів України.

2002 р. – перша збірка публіцистики «Ранений птах болю не чує», за яку присвоєно звання «Лауреата обласної журналістської премії імені Олександра Гетьмана ».

2004 р. – вихід другої книги публіцистики « Якби мої бабуся встали», », за яку у 2006 р. присвоєно звання «Лауреата обласної журналістської премії імені Костянтина Гришина».

2006 р.- вийшла збірка поезії «Іду по осені».

2009 р. – підготував до друку четверту книгу «Вавілон на Мурафі» , якій не судилося побачити світ при житті.

2010 р. – на 58-му році життя перестало битися серце Василя Івановича Страшного. Похований у с. Козятині.

Видання насичене поезією, публіцистикою, споминами близьких по духу, слову і за професією журналістів й літературних діячів Вінниччини й України. На сторінках книги діляться своїми спогадами про Василя Страшного члени Національних спілок письменників , журналістів, краєзнавців України: лауреат чотирьох літературних та журналістських премій України та упорядник даного видання Володимир Горлей ; редактор міськрайгазети «Жмеринський меридіан» Марія Татарин; провідний бібліограф – краєзнавець Лариса Тупчій,; педагог, поет, журналіст Станіслав Драчук; власні кореспонденти газети «Вінниччина» Микола Кавун та Віктор Зеленюк; педагог, поетеса, перекладач Надія Постемська; редактор газети «Вінниччина», журналіст Анастасія Трошкова; поет, прозаїк, краєзнавець, заслужений вчитель України Микола Крижанівський; поетеса, прозаїк і критик Наталка Ткаченко та ряд інших особистостей.

В даній книзі також опубліковані спогади про майстра пера Василя Страшного козятинчан – журналістів, поетів і просто знайомих, з якими він спілкувався , товаришував, співпрацював - члена Нацональних спілок письменників та журналістів України, лауреат всеукраїнських премій «Золоте перо » і Михайла Коцюбинського, заступника редактора газети «Вісник Козятинщини» Петра Зарицького;; члена Національної спілки журналістів , громадського діяча, старшого викладача Вінницького педуніверситету Богдана Сиваківського й під моїм авторством

Музейні працівники вдячні журналісту та поету Козятинщини Петру Зарицькому, за передане нам дане видання до фондів музею та до нашої центральної районної бібліотеки.

Також щиро дякуємо Наталії Гуменюк з онуком Максимом за передану книгу Василя Страшного до фондів музею та Людмилі Скляровій за всі 3 збірки , дві з яких мають автографи автора.