середа, 10 грудня 2014 р.

Микола Смірнов- юнкер.


Прапорщик Микола Смірнов у Сімферополі.
Музей відкрив 9 грудня 2014 р.  виставкуПерша Світова в листівках загиблого земляка. В фондах музею зберігається колекція листівок, уродженця Козятина Миколи Івановича Смірнова (7.05.1897-8.09.1916). Його батько приїхав в Козятин на початку ХХ ст.. із Холма, служив спочатку залізничником. зі слів родички Салєнко Лілії Петрівни, а потім  прикажчиком у лавці, про що свідчить записничок, котрий зберігається в музеї.
Саме з нього ми взнали, коли народилися його діти, в тому числі і загиблий Микола. Він зростав разом з  п’ятьма братами і сестрами Федором, Василем, Клавдією, Оленою, Марійка померла через 2 місяці після народження. Закінчив  Козятинське вище  залізничне  чоловіче  училище. Обрав військову кар’єру і вступив до  ІІ-го Київського військового училища. Саме листування з батьком і  сестрами допомогло нам відтворити життя та побут майбутнього військового офіцера  даного  учбового закладу, розпорядок дня, дисципліну, відпочинок.
Микола Смірнов у вйськовому училищі.
Харчували їх 4 рази, видавали 2 костюми військові- вихідний і стройовий. Шинель коштувала дуже дорого- 38 руб.  Юнак замовляв рідним з містечка залізничників вовняні панчохи , портянки  і пальчатки теплі. 9 вересня 1915 р. нашого 18-річного земляка було посв’ячено в  юнкера в чин  штик – юнкера артилерії, призначено до  4-ої роти, 4-ого взводу та  видано  рушницю.  З листа ми взнали, що училище знаходиться в районі трамвайного маршруту Царська площа, Печерськ, вулиця Трикольська.



Листи писалися на спеціальному аркуші зі значком учбового закладу, в котрих він  сповіщав своїх рідних про військову муштру, про тренування на стрільбищі і  результати., про ймовірне   переведення  училища  до Росії, наприклад, в Москву  до Крутіцьких казарм, але батальйонний командир, відвідавши місце , визнав його не придатним для розміщення  юнкерів, потім планувалось у Ростов чи в Казань.  З листів ми бачимо, що  було в дефіциті  в період війни, наприклад , чорнило, ручки, добротні речі,  наприклад, штани та чоботи він вислав посилкою перед призначенням у діючу армію, зазначивши, щоб рідні зберегли, бо купити їх у1916 році було не можливо.
Потім листи йшли вже з вокзалу Миколаєва, звідки юнкера  разом з курсантами  доставили пароходом у Сімферополь. 1 січня 1916 року юнкеру присвоєно офіцерське звання прапорщик.  Наступні  листи були адресовані на батьківщину зі станиці Камєнскої Донської волості з 276 піхотного запасного полку 11 роти. Впродовж усього часу Микола слав перекази батькам у сумі 50 руб, отримуючи зарплатню, вже , як прапорщик і надзвичайно хвилювався з причини хвороби матусі..
Останній  переказ і короткий лист батьки отримали  вже з дійючої армії 409 Новохоперського полку, польова пошта №53. А сестрі Олені  у листі  від 22. 08.1916 р.він написав, що  їх починають брати на фронт. Через 2 тижні , 10 вересня батько в містечку Козятині  отримав повідомлення від полкового священника отця Аркадія, що його син загинув від важкого поранення розривною  австрійською кулею і і похований  біля православної церкви на  кладовищі. Батько отримав трагічне звістку і від денщика Михайла Орлова .  Найжахливішим є те, що батько  в зв’язку
   матеріальними труднощами  не зміг забрати тіло сина і поховати його в рідному містечку Козятині.  Останній запис у памятній книжечці  глави родини Івана Захаровича – сынъ Николай смертельно раненъ въ бою в Карпатахъ , на Буковине , в деревне Мойдов. Родина Смірнових втратила в 1-ій Світовій ще одного сина Василя Івановича Смірнова, котрий зник безвісти.



На відкриття виставки прибули учні СШ №2 на чолі зі своїм викладачем Криловим Олексієм Віталієвичем- краєзнавцем,пошуковцем, істориком, дослідником історії краю, де в свій час навчався і наш герой- земляк.

Про 1-шу Світову з вуст вчителя історії Олексія Віталієвича Крилова.
Родина Крилових в свій час подарувала музею ряд своїх домашніх реліквій, котрі сьогодні вдало доповнюють міщанський  інтер'єр та виставку 2-ої Світової війни. На відкритті виставки бул присутня  нащадок роду Смірнових- Салєнко Лілія Петрівна, службовець Козятинської райдержадміністрації.
Вона поділилась спогадами своїх рідних про родину загиблого Миколи Смірнова, його сестру Клавдію Іванівну, батька Івана Захаровича і свою прабабусю Олені Іванівну Смірнову, в одруженніСалєнко. Наприкінці зустрічі  гості помянули хвилиною мовчання усіх загиблих земляків в роки 1-ої,2-ої світових війн і в АТО на Донбасі.
З надією у найкраще майбутнє нашого народу прозвучала п'єса Франца Шуберта "Аве Марія" у виконанні випускниці Козятинської музичної школи, класу скрипки педагога Світлани Миколаївни Чайки -  Діани Стангеліні.
Прикро, що в цей час в музеї було веєрне двогодинне відключення світла і захід довелось провести при запалених свічках і з включеними ліхтариками.

Директор Музею історії міста Лілія Макаревич.



Немає коментарів: