22 січня на день Соборності України

 

Великий терор. Реабілітовані історією.

                                   

Листівка УПА 1940-1950 рр. Дереворит «22 січня — День Української Державности» у виконанні Ніла Хасевича, який загинув в бою 4 березня 1952 р.

22 січня на день Соборності України в Комунальному закладі «Музей історії міста Козятин» презентовано для гостей та відвідувачів грантовий  проєкт «Діджиталізація музейних експозицій новітніми технологіями». Він був обраний   одним із переможців обласного  конкурсу «Твори добро 2025» серед територіальних громад .   Від імені благодійної організації «Ми вінничани» вручив  музейникам сертифікат переможця на суму 100 тис. наш земляк, очільник благодійної організації «Український альянс» Микола Філонов.   Загальна вартість проєкту  124,092, 00 грн.  Додаткові кошти  були виділені на умовах конкурсу  із місцевого  бюджету  за сприяння виконуючої обов’язки  міського голови секретаря громади Ірини Репало  за згодою депутатського корпусу.

Для його реалізації ми  з  молодим науковим співробітником музею  Оленою Колодій розробили історичний контент  на тему «Великий терор. Реабілітовані історією» і розмістили його за допомогою київських фахівців  програмістів  в  придбаний сенсорний настінний  термінал «Асистент 43». 

 Дякуємо за ефективну співпрацю ТОВ "Сенсорні системи України", https://www.facebook.com/touch.ua/,  https://touch.ua/uk/about/kontakty,   зокрема, в особі Богдана Муравського.в реалізації грантового проєкту  КЗ "Музей історії міста Козятин". 

  Допомагали  формувати контент мешканці нашого міста.  Ми звернулися через   офіційну  музейну сторінку на інтернет платформі :  Facebook до громадян міста та громади з проханням  поділитися з нами  копіями  архівних «Справ», засуджених  владою в 1930- 1940-х роках земляків.

 Одним із перших відгукнувся  історик,  дослідник, пошуковець, краєзнавець, уродженець села Рубанка Козятинської територіальної громади, автор книги  «Моя маленька Батьківщина Безіменне»  Павло  Безпалько. Він  щедро поділився  з нами 5 справами, зокрема і про  засудженого без права листування та розстріляного  НКВС  в  Вінницькому парку діда Семена Кирилюка. Неймовірною історією життя цієї неординарної постаті поділився  двоюрідний брат Павла Безпалька -   у збірці поезій «Фіолетові коні» Володимир Сінчук.  З  його віршем "Без права листування "  познайомив всіх гість під час презентації  Павло Безпалько із с. Безіменне..

Павло Безпалько читає вірш авторства брата Володимира Сінчука.

За допомогою терміналу, ви , відвідавши музей, зможете познайомитися зі «Справою Станіслава Комара»  козятинця,  діда  Комара Станіслава  від братів Михайла та Олександра Комарів, які люб’язно погодилися   поділитися нею  з музеєм.  У  наших фондах зберігається копія «Справа залізничника Миколи  Ясінського» , що зберігається  у Вінницькому обласному архіві мешканця нашого міста, страченого владою як шпіона у 1938 р.   ЇЇ копію зберігає племінниця Людмила Ясінська. Поділилася електронним варіантом «Справи Лубчинського Казимира» двоюрідного діда, начальник культури  Козятинської міської ради Світлана Рибінська.

                           Розповідь Світлани Рибінської про  діда  Казимира Лубчинського із  с. Юрівки.

В свій час  була розміщена в ЗМІ  інформація про  мешканця с. Козятин - Олексу Шкільнюка, який  був засуджений на 10 років позбавлення волі за  націоналістичні погляди й відбувавв прокарання на Соловках, а потім  на судні «Піонер» під час будівництва  Біломор-Каналу. Поділилися з музеєм фотографіями, обрізом  відкопаної на подвір’ї гвинтівки й оповіддю правнучка діда Алла Гордійчук .  Авторські малюнки дідової клуні й хати старої  передав до музейних фондів  родич  Михайло Корольов . У тій клуні прадід  дозволяв консперативно збиратися  активістам  антибільшовицького повстання  на  сходки  і боровся  всіма методами та можливостями проти радянського режиму. Тут  він  переховував активного учасника місцевого антибільшовицького  повставкому  «Гуляй Воля»,  мешканця с. Козятина, полковника УНР Артемчука Мусія, страченого більшовиками у 1928 р.  В експозиції є карболітова  чорнильниця 1920-1930-х років, яку подарувала  музею родичка Людмила Артемчук.

Картина Віктора Кльоца "Лавандове поле" з  зображеним дубом, посадженим  у 1937 р.дідом Олексою Шкільнюком. Рушник з зооморфним орнаментом на полотні 1930-х років із с. Блажіївка, який зберіг під час розкуркулення, страчений владою у 1938 р. Федір Лапуда.

 Нащадки Алла та Юрій Гордійчуки  засіяли сьогодні 20 соток   дідового  городу  «Лавандовим полем» і радо зустрічають щоліта у себе гостей, любителів селфі  серед   пахучої лаванди. Зберегли вони й посадженого ним  розложистого  дуба після повернення  з  покарання  у 1937 році. Саме за цією ознакою на вулиці, як по навігатору, можна дістатися  до лавандового поля. А наш митець, живописець Віктор Кльоц увіковічив  дуб і  лавандове поле на   полотні.  Картину придбав під час аукціону по збору коштів для  нашого  війська  син  пана Віктора і передав  її  до фондів нашого  музею, за що ми щиро вдячні родині. Сьогодні вона представлена у  новій залі  «Великий терор. Реабілітовані історією земляки». 

Дякуємо мешканцю Польщі з Козятина Дмитру Дахно за передану «Справу Владислава Волонсевича»,  родича, залізничника, похованого на старому цвинтарі , де збереглася його могила, засудженого до 10 років позбавлення волі за зв’язок з родичами у Польщі.

Дякуємо за прекрасний конопляний ручної роботи рушник, вишитий 80-літньою жінкою із с. Блажіївка у 1930-х роках чудернацьким зооморфним орнаментом. Його зберіг Федор Лапуда , знайшовши в оселі розкуркулених односельців, якого розстріляли НКВС у 1938 р. Рушник передавався із рук в руки й нарешті в експозиції на своєму визначеному  в експозиції  місці.

 Під час відкриття  експозиції кожен з гостей знайомив  присутніх з трагічними історіями   репресованих родичів .  Демонструвала  справи  на екрані сенсорного терміналу і знайомила  з ними присутніх  науковий співробітник Олена Колодій.

Щиро вдячні керівнику відділу зовнішніх зв’язків та промоцій  Людмилі Кудимець та співробітнику, перекладачці з англійської Марині  Бондар за  висвітлення інформації про участь  у вище згаданому  конкурсі та  вичерпні консультації  в підготовці проєкту. 

В експозиції представлені історії й про  розстріляне духовенство Козятинщини, зокрема , родича Людмили,  священника Микола Новодворського із с. Іванківці. Він   погодився  добровільно виїхати із села на вимогу НКВС і  не збирати   підписи у населення про дозвіл на проведення   молитовних служб у місцевій церкві Іоанна Богослова (1895р забудови)  за умови, що вони не зруйнують місцевий   дерев’яний. побудований без єдиного металевого  цвяху  розписаний храм . Повернувся в село   доживати свій вік значно пізніше.

В експозиції цікава ікона  образу Ісуса Христа в літографії початку 20 ст. під склом .  Образ Спасителя  обрамлений штучними квітами з природних матеріалів, яку подарувала музею родина Лілії та Олександра Колодій

Приємно було бачити всіх, хто відгукнувся на наше запрошення і розділив свято День Соборності України в музеї.  Особливим  експонатом   в цей день  стала   копія  ілюстрації  листівки  1940-х-1950-х років, учасника УПА, художника Ніла Хасевича, вбитого  у бою 4 квітня 1952 року.

Була запрошена на захід волонтер – психолог Тетяна Яковлєва, яка з професійного погляду охарактеризувала дану експозицію і висловила свої міркування й висновки як фахівець про  наведені історичні  факти з погляду на сьогодення в Україні..

Музичний твір у  виконанні викладача Козятинської дитячої музичної школи  Федора Бережнюка.

Особлива вдячність також музикантам педагогам Козятинської  дитячої музичної школи  саксофоністу Федору Бережнюку та скрипалькі Людмилі  Баюк за неймовірно й майстерно  виконані  музичні твори , які  подарували присутнім  оптимістичний  настрій. Дякуємо  козятинській журналістці Олені Удвуд і   журналістам  гостям з Вінниці . Усі причетні  гості  до відкриття експозиції отримали  подяки від відділу культури Козятинської міської ради та музею з ексклюзивними  календарчиками на 2026 рік. 

Дякуємо також  завідувачу господарством музею Петру Лопатюку за чудовий ремонт зали під час тривалої наполегливої праці  господарським  способом відповідального музейного працівника.. Кошти  на  будівельні матеріали  були виділені міським головою Тетяною Єрмолаєвою.  .

Ласкаво просимо долучатися до формування фонду тематичної експозиції "Справами" рідних та близьких людей  та  відвідати нову музейну експозицію.

Директор КЗ «Музей історії міста Козятин»
Лілія Макаревич

 

 

 

 

 

  23  січня  2026 року друга річниця пам'яті за полеглим героєм земляком  Андрієм Анатолійовичем Стрекозовим..

                                                        ПАМ'ЯТАЄМО...

СТРЕКОЗОВ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

(05.04.1972- 24.01.2024)

Солдат ЗСУ.  Нагороджений нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм "(посмертно).

НАРОДИВСЯ 5 КВІТНЯ 1978 РОКУ В СЕЛІ КОЗЯТИНІ. НАВЧАВСЯ В КОЗЯТИНСЬКІЙ ШКОЛІ №1. ТРИВАЛИЙ ЧАС ПРАЦЮВАВ ЗА ПРОФЕСІЄЮ БУДІВЕЛЬНИКА, ОСКІЛЬКИ ДО ЦЬОГО МАВ НЕАБИЯКИЙ ХИСТ ТА ЗОЛОТІ РУКИ. НАПАРНИКОМ ПО РОБОТІ БУВ ЙОГО ПЛЕМІННИК.

НА ПОЧАТКУ 2023 РОКУ СТАВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ НА ОБОРОНУ ДЕРЖАВИ, ХОЧ І МАВ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ. РОДИНА АНДРІЯ НЕ ХОТІЛА ВІДПУСКАТИ ЙОГО НА ВІЙНУ, ТОМУ, ЩО ДУЖЕ ХВИЛЮВАЛИСЯ ЗА НЬОГО. ТА ВІН БУВ СПРАВЖНІМ ЧОЛОВІКОМ, З ТВЕРДИМ ХАРАКТЕРОМ, ЧІТКИМИ ПЕРЕКОНАННЯМИ ТА ЗІ СВОЇМИ БАЧЕННЯМИ.

ЯК БИ ЙОМУ НЕ БУЛО ВАЖКО НА ВІЙНІ, НАШ ЗЕМЛЯК НІКОЛИ НЕ ВДАВАВСЯ ДО ПОДРОБИЦЬ. В ПОВІДОМЛЕННЯХ РІДНИМ ПИСАВ КОРОТКО: «Я ЖИВИЙ».

БУВ ДВІЧІ ПОРАНЕНИЙ, ВІЙНА ОСТАТОЧНО ЗАБРАЛА ЗДОРОВ’Я, А З РЕШТОЮ І ЖИТТЯ АНДРІЯ. В БУДЕННОМУ ЖИТТІ БУВ ЗВИЧАЙНИЙ ЧОЛОВІК. ЛЮБИВ СВОЮ РОБОТУ, ЯКА ДОСТАВЛЯЛА ЗАДОВОЛЕННЯ. У ВІЛЬНИЙ ЧАС МІГ ПОРИБАЧИТИ, ЛЮБИВ ЖИТТЯ. НА НЬОГО ЗАВЖДИ МОЖНА БУЛО ПОКЛАСТИСЯ.

ПОХОВАНИЙ У С-ЩІ ЗАЛІЗНИЧНЕ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 20 СІЧНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ВЕНЕР ОЛЕКСАНДРОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ.

                                ПАМ'ЯТАЄМО..

ВЕНГЕР ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

(02.04.1984 - 20.01.2024)

СТАРШИЙ СОЛДАТ. СТРІЛЕЦЬ – ПОМІЧНИК 2-ГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 9-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А 4689 ЗСУ.  

НАРОДИВСЯ 2 КВІТНЯ 1984 РОКУ В СЕЛІ ЗОЗУЛИНЦІ, НАВЧАВСЯ В 4 ШКОЛІ. В 2005 РОЦІ ЗДОБУВ ОСВІТУ У КИЇВСЬКОМУ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНОМУ ТЕХНІКУМІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ, ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ. ПРАЦЮВАВ В ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» ЕЛЕКТРОМОНТЕРОМ, ПІЗНІШЕ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКОМ. 7 ЛЮТОГО 2023 РОКУ ОЛЕКСАНДР БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ПРОЙШОВ НАВЧАННЯ НА ПІВДНІ НАШОЇ ДЕРЖАВИ, ПІСЛЯ ЧОГО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ НІС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ.

СЛУЖИВ У ЗВАННІ СТАРШИЙ СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ – ПОМІЧНИК 2-ГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 9-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 3-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 4689 ЗСУ.

ПОМЕР 20 СІЧНЯ 2024 РОКУ У МІСЦІ ТИМЧАСОВОЇ ДИСЛОКАЦІЇ ПІДРОЗДІЛУ У НАСЕЛЕНОМУ ПУНКТІ ДРОБИШЕВО, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ .

ОЛЕКСАНДР УМІВ ВСЕ І НЕ ЦУРАВСЯ НІЯКОЇ РОБОТИ, МАВ ЗОЛОТІ РУКИ, БУВ НАДІЙНИМ ТА ДОБРИМ. ТАКІ ЛЮДИ НЕ ЙДУТЬ БЕЗСЛІДНО. ВОНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ, А ІМЕНА ЇХНІ - ВПИСАНІ В ІСТОРІЮ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ.

ПОХОВАНИЙ ОЛЕКСАНДР НА МІСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

   20 CІЧНЯ ОДИНАДЦЯТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ОСАУЛКОМ ЮРІЄМ ЛЕОНІДОВИЧЕМ.

                                ПАМ'ЯТАЄМО..

ОСАУЛКО ЮРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

(17.02.1981 - 20.01.2015)

СТАРШИНА РОТИ 81-ОЇ ОКРЕМОЇ АЕРОМОБІЛЬНОЇ БРИГАДИ, 90-ГО ОКРЕМОГО АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ.

        НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" III СТУПЕНЯ, НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЗА ОБОРОНУ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ», МЕДАЛЛЮ УПЦ КП «ЗА ЖЕРТОВНІСТЬ І ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ», ПОЧЕСНОЮ ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ», ПОЧЕСНОЮ ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД КОЗЯТИНЩИНОЮ» (ПОСМЕРТНО).

НАРОДИВСЯ НАШ ГЕРОЙ У С. САМГОРОДОК. ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ, ЛЕОНІД ЮРІЙОВИЧ, ОТРИМАВ В САМГОРОДЕЦЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ. У 1999 РОЦІ ЗАКІНЧИВ В ГУЩИНСЬКОМУ СПТУ ШОФЕРСЬКІ КУРСИ. З 1999 РОКУ ПО 2001 СЛУЖИВ В МІСТІ МУКАЧЕВО. У 2005 РОЦІ ОДРУЖИВСЯ. ДЕЯКИЙ ЧАС ПРАЦЮВАВ В ОДНІЙ ІЗ ВІННИЦЬКИХ МЕБЛЬОВИХ ФІРМ. ПІЗНІШЕ СТВОРИВ І ОЧОЛИВ БУДІВЕЛЬНУ БРИГАДУ І ЗАРОБЛЯВ ГРОШІ БУДІВЕЛЬНИМИ РОБОТАМИ У РІЗНИХ КУТОЧКАХ УКРАЇНИ. 23 СЕРПНЯ 2014 РОКУ ОТРИМАВ ПОВІСТКУ З ВІЙСЬККОМАТУ.

ЮРІЙ ПРОХОДИВ ПЕРЕД ВІЙСЬКОВУ ПІДГОТОВКУ З ПОБРАТИМАМИ В МІСТІ ЖИТОМИРІ. З 14 ЛИСТОПАДА НАПРАВЛЕНИЙ В ЗОНУ АТО. НІС СЛУЖБУ, ЗАХИЩАЮЧИ КОРДОНИ УКРАЇНИ, В СЕЛАХ КОСТЯНТИНІВКА, ВОДЯНЕ, ПІСКИ. НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО 2015 РОКУ ПРИХОДИВ У КОРОТКОЧАСОВУ ВІДПУСТКУ ДОДОМУ. А ВЖЕ 5 СІЧНЯ ВІДБУВ ДО МІСЦЯ ДИСЛОКАЦІЇ ЙОГО БАТАЛЬЙОНУ. ЗАГИНУВ, ЗАХИЩАЮЧИ ЗА НАКАЗОМ, ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ ВІД ВОРОГА ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ. ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ ПІСЛЯ ВАЖКОГО БОЮ В АЕРОПОРТУ З 20 СІЧНЯ 2015 РОКУ. СТАРШИНА З ПОЗИВНИМ "ЄСАУЛ" САМЕ ТОГО ДНЯ В ОСТАННЄ ВИХОДИВ НА ЗВ’ЯЗОК ІЗ РОДИНОЮ. ПРИЙШЛИ ПОПРОЩАТИСЯ З ВОЇНОМ СОТНІ ОДНОСЕЛЬЦІВ, З’ЇХАЛИСЯ ВИСЛОВИТИ СПІВЧУТТЯ ТА РОЗДІЛИТИ ГОРЕ ВТРАТИ З РІДНИМИ ТА БЛИЗЬКИМИ З РІЗНИХ КУТОЧКІВ КРАЇНИ БІЙЦІ -ПОБРАТИМИ. ЗГАДУЄ ПРО ГЕРОЇЗМ ЗАГИБЛОГО ТОВАРИША КОМАНДИР ВЗВОДУ СЕРГІЙ ГУССІДІ З М. МИКОЛАЄВА: «…ВЖЕ ДУЖЕ МАЛО БУЛО БІЙЦІВ І УТРИМУВАТИ АЕРОПОРТ СТАВАЛО ВСЕ ВАЖЧЕ. ВОРОГ ТАК ВСЕ ВЛАШТУВАВ, ЩО ПІДІЙТИ ЧИ ПІД’ЇХАТИ, ЗАБРАТИ ЧИ ДОПОМОГТИ ХЛОПЦЯМ НЕ БУЛО МОЖЛИВОСТІ. ВОНИ НАМАГАЛИСЯ ДО ОСТАННЬОГО УТРИМУВАТИ АЕРОПОРТ І ВИЖИТИ, ТА СТАВСЯ ВИБУХ І УСЕ ЗАВАЛИЛОСЯ..». ЮРІЙ ОСАУЛКО ЗАГИНУВ ПІД ЗАВАЛАМИ АЕРОПОРТУ 20 СІЧНЯ 2015 РОКУ.

25 СІЧНЯ СПІВРОБІТНИКАМИ МНС САМОПРОГОЛОШЕНОЇ «ДНР» ТА ПОЛОНЕНИМИ НА ЖАХЛИВОМУ МІСЦІ ПІД РУЇНАМИ БУЛО ВИЯВЛЕНО ТІЛА ЧОТИРЬОХ НАШИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ПОЛОНЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ВОРОГОМ, ЯК ДАРМОВА РОБОЧА СИЛА, УПІЗНАЛИ В ОДНОМУ З ЗАГИБЛИХ ЮРІЯ ОСАУЛКА З ПОЗИВНИМ «ЄСАУЛ». ТРАГІЧНА ЗВІСТКА БУЛА ПІДТВЕРДЖЕНА ДЛЯ РІДНИХ ЕКСПЕРТИЗОЮ ДНК ТА ОСОБЛИВОЮ ПРИКМЕТОЮ – ЗЛАМАНИМ МІЗИНЦЕМ. В МИРНОМУ ЖИТТІ НАШ ЗЕМЛЯК ПРАЦЮВАВ ЕЛЕКТРИКОМ. БУВ ОДРУЖЕНИЙ. БЕЗ ТАТА ЗАЛИШИЛИСЯ ДВІ ДОНЕЧКИ - ІНЕСА ТА ВІКА, ВТРАТИЛИ СИНА БАТЬКИ. ЙОМУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 17 ЛЮТОГО ЛИШЕ 34 РОКИ.

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ЗА ОСОБИСТУ МУЖНІСТЬ ТА ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ВИЯВЛЕНІ У ЗАХИСТІ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ, ВІРНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ" НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" III СТУПЕНЯ. ТАКОЖ НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ОБОРОНУ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ", МЕДАЛЛЮ УПЦ КП "ЗА ЖЕРТОВНІСТЬ І ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ", НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ", ПОЧЕСНОЮ ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ" ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ КОЗЯТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ "ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД КОЗЯТИНЩИНОЮ"(ПОСМЕРТНО).

НА ЧЕСТЬ ЗАГИБЛОГО ЗЕМЛЯКА НА БУДІВЛІ САМГОРОДОЦЬКОЇ ШКОЛИ ВСТАНОВЛЕНО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ. ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНОГО ЗНАКУ ВІДБУЛАСЯ 17 СІЧНЯ 2016 РОКУ ЗА УЧАСТІ БАТЬКІВ ГЕРОЯ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

Малята прийшли подивитися на ялинкові прикраси своїх бабусь .

 

До КЗ «Музей історії міста Козятин» завітали малята.

 Їх привели до музею матусі  й бабусі   після садочку. Ці  неймовірно допитливі  й балакучі гості   з задоволенням відвідують цікаву локацію  -  простір Добрий Козятин.  Ними опікується   чарівна  волонтерка Олена  Чупрова. Вони   від неї в захопленні, як лагідної, милої , красивої людини  й талановитої   майстрині. Тому Олена одразу передала  до музейних  фондів подарунки- ручної роботи неймовірно гарні прикраси – оксамитову  синю кульку з жовтим оленятком й   ажурного  з тканини метелика .

Вони  прикрасили нашу музейну красуню ялинку.  Це на  пропозицію  пані Олени завітали на  "Різдвяно - новорічний калейдоскоп" в музей наймолодші  мешканці нашого міста, щоб  подивитися на ялинки та ялинкові  прикраси із бабусиного дитинства. Їм показали давню іграшку 1950-1960-х років - скляну сніжинку, яку подарувала музею прабабуся Златочки Савченко - Галина Лаврентіївна.  Сподобалась всім мініатюрна золота ластівка  із с. Іванківці, яку  зберегла і передала бабуся чарівної дівчинки  із простору  Марти Шевчук  Ольга  Марек. Найдавнішою на виставці виявився ватяний царевич з горища родичів  Грушевського в  с. Кухарі на Київщині. Його передали  Тетяна   з  сином- військовим - Олександром Костюки й невістка  Оксана в дівочості Грушевська.

Знайомство пройшло захоплююче. Дехто з  допитливих молодших відвідувачів впізнав мініатюрні штучні ялинки 1960-1970-х років прикращені спеціально виготовленими фабриками ялинкових прикрас  такими ж  маленькими  іграшками, які й досі прикрашають  домівки бабусь.

Гостям розповіли, як і коли українці в давнину відзначали Новий рік, що вносив в хату пан Господар, коли наш народ святкував Новий рік восени, після  зібраного в коморах врожаю і чим прикрашали покуття замість ялинки.

Дітки згадали знамениту , записану від наших пращурів щедрівку,  всесвітньо  відомим  подільським композитором Миколою Леонтовичем - «Щедрик».  Гуртом  від них  ця величальна , святкова  пісня  лунала  особливо захоплююче. Наші маленькі відвідувачі довели, що  знають всі слова  знаменитого твору.   Також  дізналися про те, що  вона найдавніша в наших краях, її співає сьогодні весь світ і чому    в ній згадується ластівонька.

 

             

З’ясувалося, що вона прилітала  з давен-давен на весні з теплих країв.  Тому стала   символом весняного  Нового року 1000 років тому й навіть більше .  Ластівку  прийнято було закликати дівчатам й  водити  хороводи, протягуючи руки до перших  сонячних променів  зі спеченими із борошна  в печі    пташечками. Ластівка своїм поверненням  із теплих країв дарувала тепло в Новому році. У наших предків  він  припадав на  день весняного сонцестояння  або рівнодення 1 березня за старим стилем., а на даний час це 20 і 21  березня. Радо малята поводили заради розваги хоровод  «Кривульку».

В залі «Звитяга та мужність земляків » діти познайомилися ще з однією креативною ялинкою «Окопною», яку музейники прикрасили  янголом- оберегом, військовими шевронами, простреленими  гільзами , шоломом й сплетеною волонтерами гуртом на чолі з  невтомною Людмилою Попович фрагментом маскувальної сітки.  Познайомили діток з двома Героями України  з Козятинщини Дмитром Фінашиним та Денисом Лисенко.

Наприкінці  зустрічі  дітки загадали  найголовніше бажання, кожна вдаривши у  вокзальний дзвін , що знаходиться в екс позиції  музею . Нехай заповітні усіх малят  бажання  втіляться в життя.

 Директор КЗ « Музей історії міста Козятин » Лілія Макаревич