7  КВІТНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ  ОЛЕКСАНДРОМ ВІКТОРОВИЧЕМ ЧОРНИМ 

                                      ПАМ'ЯТАЄМО...

                            

ЧОРНИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

(27.11.1973-07.04.2024)

КУЛЕМЕТНИК 1–ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 3–ГО СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ   2–Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ В/Ч А 7337. ПОЗИВНИЙ «ЧОРНИЙ». 

НАГОРОДЖЕНИЙ: НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ " ТА НАГРУДНИМ ЗНАКОМ «ЗНАК ПОШАНИ».(ПОСМЕРТНО).

ОЛЕКСАНДР НАРОДИВСЯ 27 ЛИСТОПАДА 1973 РОКУ В МІСТІ КОЗЯТИН. НАВЧАВСЯ В КОЗЯТИНСЬКІЙ 3–Й ШКОЛІ, ПОТІМ В КОЗЯТИНСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ УЧИЛИЩІ, ДЕ ОТРИМАВ ПРОФЕСІЮ КУХАР – КОНДИТЕР. ПРАЦЮВАВ НА ЗАЛІЗНИЦІ, КУХАРЕМ У ВАГОНІ РЕСТОРАНІ. ОДРУЖИВСЯ. ПІСЛЯ СКОРОЧЕННЯ ПРОДОВЖУВАВ ЇЗДИТИ ПРОВІДНИКОМ.

НА ТРЕТІЙ ДЕНЬ ВІЙНИ - 26 ЛЮТОГО 2022 РОКУ БУВ ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.

ПЕРШЕ ПОРАНЕННЯ ОТРИМАВ БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПАВЛІВКА – УЛАМОК ВОРОЖОГО СНАРЯДУ ЗУПИНИВСЯ У 2 – ОХ МІЛІМЕТРАХ ВІД СОННОЇ АРТЕРІЇ. ТАМ І ЗАЛИШИВСЯ. ДАЛІ ЗНОВУ ПЕРЕДОВА І ЗНОВУ ПОРАНЕННЯ - ГОСПІТАЛЬ. І ЗНОВУ НА ФРОНТ.

ВОЇН З ПОЗИВНИМ «ЧОРНИЙ» НАДЗВИЧАЙНО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ З ВЕЛИЧЕЗНОЮ НЕНАВИСТЮ ДО ВОРОГА ІШОВ ДО ПЕРЕМОГИ.

07 КВІТНЯ 2024 РОКУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ - ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПЕРВОМАЙСЬКЕ, ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЗАГИНУВ.

МИ ВТРАТИЛИ СПРАВЖНЬОГО ПАТРІОТА, ГЕРОЯ УКРАЇНИ. НА ТАКИХ ЛЮДЯХ І ТРИМАЄТЬСЯ НАША ЗЕМЛЯ.ЧОРНИЙ ОЛЕКСАНДР ПОХОВАНИЙ НА КЛАДОВИЩІ В С.КОЗЯТИНІ НА АЛЕЇ СЛАВИ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

                                              

СЬОГОДНІ 6 КВІТНЯ  РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ЗЕМЛЯКОМ ВАЛЕНТИНОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ ХОЧЕНКОВИМ

                                                            ПАМ'ЯТАЄМО....

                                                   

Хоченков Валентин Володимирович

(28.05.1988-06.04.2025)

Стрілець – снайпер десантно – штурмового відділення, десантно – штурмового взволу, 10 – ї десантно – штурмової роти, 3 – го десантно – штурмового батальйону військової частини А 2582.

Нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Народився Валентин 28 травня 1988 року в с. Пиковець.  Там закінчив школу. По закінченні зустрів красиву, впевнену в собі, мудру не по роках дівчину Світлану. З першого погляду зрозумів, що це його доля. Навчався в нашому училищі та здобув професію – складач поїздів. У 2008 році одружився. Свій трудовий шлях розпочав в КМС, далі вагонне депо. Купили з дружиною земельну ділянку та побудували самі будинок. Валентин Володимирович мав золоті руки, до всього, що знаходиться в їхній оселі він доклав свою любов і вміння. В 2011 році народилась донечка – Ліда, а у 2020 син Владислав. Тато обожнював своїх дітей. Він жив своєю сім’єю і весь час повторював «Моя мрія – дати нашим дітям те, чого нам не змогли дати наші батьки». Дружина стверджує: «Він був моїми руками та силою». Він вірив, що в цьому жорстокому світі честь, порядність та совість стоять поруч на найвищому щаблі й добро завжди перемагає зло. Завдячуючи своїй легкій вдачі, чуйності та доброті, мав дуже багато друзів та однодумців.

      17 лютого 2025 року був мобілізований. Військовий вишкіл проходив у Житомирі. Ще тиждень залишався до закінчення навчання, а їх уже відправили в Курську область. 6 – го квітня 2025 року Хоченков Валентин Володимирович, стрілець – снайпер десантно – штурмового відділення, десантно – штурмового взволу, 10 – ї десантно – штурмової роти, 3 – го десантно – штурмового батальйону військової частини А 2582  загинув в районі населеного пункту Гуєво, Суджанського району, Курської області .  Похований Герой на центральному міському цвинтарі в Козятині  на Алеї Слави.

Вічна пам’ять Герою..

 СЬОГОДНІ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ ВЕЦЬ АНДРІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

ВЕЦЬ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(14.07.1984-02.04.2024)

МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ, ВИКОНУЮЧИЙ ОБОВ'ЯЗКИ КОМАНДИРА  1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 1 – Ї МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ, 1 – ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ 41 ОМБР. ПОЗИВНИЙ "СМЕРЧ"

 НАГОРОДЖЕНИЙ: "ГРАМОТА ЗА 1 МІСЦЕ В МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИХ ЗМАГАННЯХ, ТА ЗА СТАРАННІСТЬ, РОЗУМНУ ІНІЦІАТИВУ, СУМЛІННЕ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВЯЗКІВ, ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І САМОВІДДАНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ".  "ГРАМОТА ЗА СТАРАННІСТЬ, РОЗУМНУ ІНІЦІАТИВУ, СУМЛІННЕ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВЯЗКІВ, ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І САМОВІДДАНІСТЬ ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЗАХИСТ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ".  НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО).

АНДРІЙ НАРОДИВСЯ В МІСТІ КОЗЯТИН. НАВЧАЮЧИСЬ У КОЗЯТИНСЬКІЙ ШКОЛІ №1 – ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ. ВИВЧАВ КАРАТЕ ТА ДЗЮДО. ЩОРАЗУ ВИХОДИВ ПЕРЕМОЖЦЕМ ЗІ ЗМАГАНЬ. ПО ЗАКІНЧЕННЮ ШКОЛИ, У 2002 РОЦІ ПРОХОДИВ СТРОКОВУ СЛУЖБУ В М. ВІННИЦІ, В\Ч 3008. У 2005 РОЦІ СЛУЖИВ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У КОЗЯТИНСЬКОМУ ЛІНІЙНОМУ УПРАВЛІННІ НА ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЗАЛІЗНИЦІ УМВС УКРАЇНИ НА ТРАНСПОРТІ».  ЗГОДОМ, В  2006 РОЦІ ПРАЦЮВАВ ІНСПЕКТОРОМ ОХОРОНИ В ПП «ОХОРОННА АГЕНЦІЯ НІКА», А В 2007 РОЦІ ПЕРЕВЕДЕНИЙ НА ПОСАДУ НАЧАЛЬНИКА ЗМІНИ.

ДАЛІ, В 2008 РОЦІ ПРОХОДИВ НАВЧАННЯ В КОЗЯТИНСЬКОМУ МВПУЗТ, НА ЕЛЕКТРОМОНТЕРА КОНТАКТНОЇ МЕРЕЖІ. ТА БУВ ПРИЙНЯТИЙ НА ПОСАДУ В М. ВІННИЦЯ У БМП–392 ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТТЮ: «ЕЛЕКТРОМОНТЕР-ЛІЧИЛЬНИК ПО МОНТАЖУ ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЙ ВИСОКОЇ НАПРУГИ ТА КОНТАКТНОЇ МЕРЕЖІ ПО 3 РОЗРЯДУ У ВИКОНРОБСЬКУ ДІЛЬНИЦЮ №3, ЗГОДОМ ПЕРЕВЕДЕНИЙ В ДІЛЬНИЦЮ №4.

ОДРУЖИВСЯ, ПІЗНІШЕ СТАВ ТАТОМ. ЛЮБОВ ТА ГОРДІСТЬ ЗА СИНА ПЕРЕПОВНЮВАЛА ЙОГО, ВІН ОБОЖНЮВАВ СВОГО СИНОЧКА - ТИМУРА.

22 БЕРЕЗНЯ 2023 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ЛАВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. НАВЧАННЯ ПРОХОДИВ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ПІСЛЯ, В 2023 РОЦІ ПРОЙШОВ ВІДБІР ТА БУВ НАПРАВЛЕНИЙ НА НАВЧАННЯ ДО НАВЧАЛЬНО-ПОЛЬОВОГО ЦЕНТРУ В ПОЛЬЩІ. У ЗМАГАННЯХ БРАЛИ УЧАСТЬ 4 КОМАНДИ РІЗНИХ КАРАЇН СВІТУ, А САМЕ: УКРАЇНА, ПОЛЬЩА, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ФРАНЦІЯ. САМЕ ТАМ ОТРИМАВ ПОЧЕСНЕ І МІСЦЕ В МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВО – ПАТРІОТИЧНИХ ЗМАГАННЯХ, ЗА ЩО ОТРИМАВ ДЛЯ СВОЄЇ ЧАСТИНИ – 4 ВІЙСЬКОВІ БРОНЬОВАНІ АВТОМОБІЛІ "MAXXPRO". 

ПОВЕРНУВШИСЬ НА БАТЬКІВЩИНУ – БОРОНИВ ХАРКІВЩИНУ. ЗАВЖДИ ПРОЯВЛЯВ СЕБЕ ЯК ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ, ЯКИЙ ЗНАЄ ЩО РОБИТИ НА ПОЛІ БОЮ, УМІЛО КЕРУВАВ ТА ДОПОМАГАВ ХЛОПЦЯМ, НАВІТЬ БУВШИ СОЛДАТОМ, ЗА ЩО БУВ ВИСОКО ОЦІНЕНИЙ КОМАНДУВАННЯМ БАТАЛЬЙОНУ ТА В ЖОВТНІ ОТРИМАВ ЗВАННЯ МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ ТА ПОСАДУ КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ 1 ВЗВОДУ 1 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ. БІЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ЛИМАН ВИКОНУВАВ ЗАВДАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШОГО ПІДРОЗДІЛУ. ПО УСПІШНОМУ ЗАВЕРШЕННЮ ВІЙСЬКОВОЇ ОПЕРАЦІЇ ПОТРАПИВ ПІД АРТОБСТРІЛ, ДЕ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ. ПІСЛЯ ГОСПІТАЛЮ ПОВЕРНУВСЯ ОДРАЗУ ДО СВОГО ПІДРОЗДІЛУ З ТВЕРДИМ ПЕРЕКОНАННЯМ ПОВ’ЯЗАТИ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СПРАВОЮ.

2 КВІТНЯ 2024 РОКУ АНДРІЙ ЗАГИНУВ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ОСИКОВИЙ ГАЙ, ЧУГУЇВСЬКОГО Р – НУ, ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ.

ДОБРИЙ, ЩИРИЙ, ЗАВЖДИ УСМІХНЕНИЙ. ДУЖЕ ПОРЯДНИМ ВИХОВАЛА ЙОГО МАМА.

ВЕЦЬ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ПОХОВАНИЙ В С. КОЗЯТИНІ НА АЛЕЇ СЛАВИ. 

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

Учні Пиковецької гімназії в гостях в Музеї історії міста Козятин.

 Сьогодні у сонячний, весняний день було гамірно в Комунальному закладі "Музей історії міста Козятин"Козятинської міської ради. Учні КЗ "Пиковецької гімназії Козятинської міської ради" на чолі з викладачами двома гуртами завітали на екскурсії, щоб дізнатися про історію міста Козятин та їх село Пиковець.

Знайомство з минувшиною всіх гостей тривало понад 2 години.

Вони дізналися що їх село Пиковець належало князю Янушу Острозькому й мало до початку 17 ст. оборонну дерев'яну фортецю Новий Пиків. В сій час отримало слободу, звільнення від податків. Під час чергової сварки за межі оборонну фортецю знищило військо татар у 1611 р.,найняте власником Махнівки і наших земель та Бердичева Фердинандом Тишкевичем.
Учні побачили селянський побут, речі мешканців Козятинщини, в минулому Гуйви, про які згадується в писемних джерелах ще у 1603 р..

Переглянули фото та документи на інформаційному терміналі про період великого терору і репресій в наших краях. Вклонилися Героям захисникам України, які повернулися, на жаль, до рідної землі на щитах за період бойових дій від 2014 по 2026 роки.

Сьогодні в музеї триває виставка вишивальниць Людмили Машевської та Наталії Дзіодзін "Вишивана краса". Групи із 6-го, 7-го, 8-го, та 9-го класів супроводжували учителі гімназії Любов Володимирівна Панчоха, Адамова Тетяна Олександрівна й наша мисткиня Наталія Григорівна Дзіодзін. Вона ознайомили дітей зі своїм хобі, розповіла про помічників трьох синів, їхні захоплення і про золоті руки учителя, свого свекра, різьбяра по дереву Володимира Дзіодзіна. Свою майстерність він передав сину Богдану. Тому всі вишиті картини вишивальниці обрамлені в красиві , майстерно виконані чоловіком авторські дерев'яні рами.

Щиро вдячні директору гімназії Безпалько Юрію Михайловичу за організацію екскурсії до нашого музею

Директор КЗ "Музей історії міста Козятин" Лілія Макаревич

СЬОГОДНІ ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ ІЩУКУ БОГДАНУ ОЛЕГОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

Іщук Богдан Олегович

(03.06.2001 - 31.03.2022) 

Солдат Національної гвардії України стрілецького батальйону            в/ч 3035 м. Рубіжне.

Нагороджений: Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", орденом "За мужність ІІІ ступеня", медаллю "Захисник Рубіжного" (посмертно). Присвоєно звання "Почесний громадянин міста Козятин" (2024)(посмертно).

Народився Богдан 3 червня 2001 року. Першим його колективом був садочок № 4. Освіту здобув в школі № 2 нашого міста. Був  чемпіоном Вінницької області з кіокушинкай карате. Займався в клубі «Панда»..   Після школи вступив до залізничного училища, де успішно освоїв фах помічника машиніста тепловоза та електровоза. Паралельно набув кваліфікацію слюсаря рухомого складу. По завершенні навчання в липні 2020 року працював в локомотивному депо нашого міста та вступив на заочну форму навчання до Київського університету залізничного транспорту. В грудні цього ж року був призваний до лав Національної гвардії України

 Служив у місті Слов’янську, там і прийняв присягу на вірність народу України. Пізніше був переведений в місто Рубіжне, де став старшим стрільцем першого патрульного взводу стрілецького батальйону Національної гвардії України.

За час служби стояв на захисті райадміністрацій міст Сєвєродонецька та Рубіжного. Війна застала героя України Богдана Іщука у містечку Рубіжне. Від її початку наш земляк весь час знаходився в зоні бойових дій. На зв’язок з батьками Богдан виходив дуже рідко, адже ворог не давав можливостей на перепочинок. Іноді  в Рубіжному не було зв’язку через пошкоджені авіацією противника вишки. Коли вдавалося зателефонувати до батьків, то  вони чули від сина лише  заспокійливі, бадьорі та втішні  слова, що  у нього все добре. В кінці березня Богдан дізнався трагічну новину , що  загинув його друг  з Козятина - Артур Венжик. 

31 березня під час чергового артобстрілу противника Богдан загинув.

3 червня 2024 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Іщука Богдана Олеговича, який загинув у бою за волю та незалежність України.

Відкриття пам'ятної дошки відбулося біля будинку, де проживав та виріс Богдан в м. Козятин по вул. Героїв Майдану , 42. 

Відкрив дошку батько загиблого героя Іщук Олег Миколайович та його молодший брат Захар.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

                               Великий терор. Реабілітовані історією.

Трагічна доля роду власника Глуховецького та Турбівського каолінових заводів

     Павло Бернардович Адельгейм- власник Глуховецького  та Турбівського каолінового  заводу. 

Стара будова Глуховецького каолінового заводу

Павло Бернардович Адельгейм з дітьми та родиною після 1917 -го року.

Дружина Павла Адельгейма з дітьми.

Адельгейм Павло Бернардович (1878-29.04.1938). глава родини був освіченою людиною.Народився на Київщині в с. Степанці , проживав у Києві .Навчався в Бельгії. Отримав освіту інженера- геолога. Заснував в Глухівцях (до 2020 р. Козятинського району ,сучасний Махнівський) у 1901 р. каоліновий завод. Ще володів кінними та цукровим заводами. Після Жовтневої революції більшовики все націоналізували, примусили побудувати каоліновий завод під Вінницею у Турбові і призначили його директором. 1938 р. арештували, засудили за націоналістичну фашистську діяльність, звинуватили як німецького шпіона і розстріляли у Києві 29 квітня 1938 р.. Реабілітований 16 травня 1989 року.

Його син Анатолій Павлович Адельгейм (1911 - 26.09.1942) – поет, артист. Розстріляний 26 вересня 1942 року, як зрадник. Реабілітований 17 жовтня 1962 року.

Дружина розстріляного Анатолія - Пилаєва Тетяна Никанорівна (1912-1946). Арештована і засуджена . Пізніше направлена на примусове поселення у селище Ак-Тау до Казахстану. Реабілітована у 1962 р.

Дід по материнскій лінії — Ніканор Григорович Пилаєв — полковник царскої армії зник після революції безвісти і доля його не відома.

Син Павла Бернардовича Адельгейма - поет і актор Анатолій з сином Павлом, названим на честь діда.

Павло Анатолійович Адельгейм (01.08.1938 – 05.08.2013) - син Анатолія і внук Павла Адельгеймів, зростав у дитячому притулку й на поселенні разом з матір’ю.

Внук Павла Бернардовича Павло Анатолійовчи Адельгейм, син поета і актора Анатолія Павловича Адельгейма, став священником.

Пізніше став послушником Києво - Печерської Лаври. У 1956 р. вступив до Київської духовної семінарії, але незабаром виключений з неї із політичних міркувань. Був рукоприкладений архієпископом Армогеном на диякона Ташкентського кафедрального собору. Закінчив Духовну академію, призначений священником у м. Каган Узбекської РСР. 1969 року звів новий храм. Був арештований і засуджений по ст. 190-й до 3-х років позбавлення волі за наклеп на радянську владу. Звільнився у 1972 р. з інвалідністю, в наслідок нещасного випадку втратив ногу.

Служив священником у Фергані та інших єпархіях. Одружений, мав дітей і внуків. Відкрив при храмі приходську загальноосвітню православну школу регентів та при храмі Святого Апостола Матвія створив притулок для дітей з інвалідністю. Мав з дружиною теж доньку з інвалідністю.. Вбитий душевно хворим парафіянином 5 серпня 2013 р.

Підготувала директор КЗ «Музей історії міста Козятин» Лілія Макаревич

 24 БЕРЕЗНЯ, ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ПО ЗАГИБЛОМУ ВОЇНУ  ВАН-ФУН-ФУ АНДРІЮ АНДРІЙОВИЧУ...

ПАМ'ЯТАЄМО ...

                                                           

АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ ВАН – ФУН - ФУ

(04.01.1974  -  24.03.2022 )

        РАДІОТЕЛЕФОНІСТ-ЛІНІЙНИЙ НАГЛЯДАЧ ВІДДІЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ КОМАНДИРА БАТАРЕЇ 4 САМОХІДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ 2 САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ БРИГАДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 0998. ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ ІІІ СТЕПЕНЯ" (ПОСМЕРТНО).

СОЛДАТ ВАН-ФУН-ФУ НАРОДИВСЯ 04 СІЧНЯ 1974 РОКУ В М. КОЗЯТИН. НАВЧАВСЯ В  МІСЬКІЙ ШКОЛІ №2  І ОСОБЛИВО  ВІДРІЗНЯВСЯ З-ПОМІЖ ОДНОКЛАСНИКІВ БЕЗМЕЖНИМ  ЖИТТЄЛЮБСТВОМ. БУВ ТОВАРИСЬКИМ, ВІДКРИТИМ ТА ДОВІРЛИВИМ, МАВ БАГАТО ДРУЗІВ І ОДНОДУМЦІВ.  У КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ЗДОБУВ  ІНЖЕНЕРНО- БУДІВЕЛЬНИЙ ФАХ.ЗНАВ ЧУДОВО МАТЕМАТИКУ . З ЧАСОМ ВЛАШТУВАВСЯ НА РОБОТУ ЕЛЕКТРОГАЗОЗВАРЮВАЛЬНИКОМ КОЛІСНО-РОЛИКОВОЇ ДІЛЬНИЦІ МІСЦЕВОГО РЕМОНТНОГО ВАГОННОГО ДЕПО. СТАВ ГАРНИМ ЗНАВЦЕМ СВОЄЇ СПРАВИ, СУМЛІННО ТА ЯКІСНО ВИКОНУВАВ ДОРУЧЕНУ РОБОТУ, ДОПОМАГАВ ДРУЗЯМ, ЯКІ У ВІДПОВІДЬ ШАНУВАЛИ В КОЛЕКТИВІ, ПОВАЖАЛИ , ЯК  ЛЮДИНУ І  ФАХІВЦЯ. ВИХОВУВАВ СИНІВ  – ДМИТРА ТА ІВАНА.  МАТЕРІАЛЬНА СКРУТА СПОНУКАЛА ШУКАТИ СУТТЄВІШИХ ЗАРОБІТКІВ ЗА КОРДОНОМ. ЗІ СВОЇМИ ОДНОДУМЦЯМИ ПОЇХАВ ПРАЦЮВАТИ ДО СУСІДНЬОЇ ПОЛЬЩІ.

КОЛИ НА СХОДІ ДЕРЖАВИ РОЗГОРІВСЯ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ, НА ПІДСТАВІ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 21 КВІТНЯ 2015 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ПО ЧАСТКОВІЙ МОБІЛІЗАЦІЇ, ДЕ ПРИЙМАВ  УЧАСТЬ У АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ ТА ОТРИМАВ ПОСВІДЧЕННЯ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ.ПОВЕРНУВШИСЬ ЧЕРЕЗ РІК І ДВА МІСЯЦІ ДОДОМУ, ЗНОВУ ПОРИНУВ У РОБОТУ. КОЛИ РОСІЯ РОЗПОЧАЛА ШИРОКОМАСШТАБНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ, АНДРІЙ, ЯК СПРАВЖНІЙ ПАТРІОТ СВОЄЇ ДЕРЖАВИ, З ДРУЗЯМИ ПОВЕРНУВСЯ В УКРАЇНУ.5 БЕРЕЗНЯ 2022 РОКУ, ЩОБ НЕ ВТРАЧАЮЧИ ЧАСУ ПОЇХАВ ДО МІСТА ЛЬВІВ ТА ПРИЗВАВСЯ ЧЕРЕЗ ГАЛИЦЬКО - ФРАНКІВСЬКИЙ ОБ’ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ.ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПРОХОДИВ НА ПОСАДІ РАДІОТЕЛЕФОНІСТ-ЛІНІЙНИЙ НАГЛЯДАЧ ВІДДІЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ КОМАНДИРА БАТАРЕЇ 4 САМОХІДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ 2 САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ БРИГАДНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 0998.

24 БЕРЕЗНЯ 2022  РОКУ ВНАСЛІДОК ЗІТКНЕННЯ ТА МАСОВОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОБСТРІЛУ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ПОПАСНА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ АНДРІЙ ЗАГИНУВ НА ПОЛІ БОЮ. НЕОЧІКУВАНА ТРАГІЧНА ЗВІСТКА  ЧОРНИМ КРУКОМ ВЛЕТІЛА В  ДОМІВКУ ДРУЖИНІ НАДІЇ , РІДНИМ, ЯКІ  НАВІТЬ НЕ ЗДОГАДУВАЛИСЬ ПРО ТЕ,  ЩО ГЛАВА РОДИНИ ЗАХИЩАЄ УКРАЇНУ ВІД ОКУПАНТІВ. КОЗЯТИНЦІ УСІЄЮ     ГРОМАДОЮ ПРОВОДЖАЛИ В ОСТАННЮ ДОРОГУ  ГЕРОЯ- ЗЕМЛЯКА І ПОХОВАЛИ, ЯК ГОДИТЬСЯ ВОЇНУ  НА АЛЕЇ СЛАВИ  МІСЬКОГО  КЛАДОВИЩА.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!