19 ЖОВТНЯ ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ ГЕРОЄМ ЗАХИСНИКОМ ЩЕПЕТОВИМ ЄВГЕНОМ ОЛЕГОВИЧЕМ

                         ПАМ'ЯТАЄМО...

                                           

ЩЕПЕТОВ ЄВГЕН ОЛЕГОВИЧ

(27.09.1988 - 19.10.2023)

КАПІТАН ПОЛІЦІЇ, КОМАНДИР ВЗВОДУ 1 – Ї РОТИ  2 –  ГО БАТАЛЬЙОНУ З ОХОРОНИ ЗОНИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ  1 – ГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ВИШГОРОДСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

НАГОРОДЖЕНИЙ: НАГРУДНИм ЗНАКом "ВЕТЕРАН ВІЙНИ".

ЄВГЕН НАРОДИВСЯ 27  ВЕРЕСНЯ 1988 РОКУ В НАШОМУ МІСТІ. НАВЧАВСЯ В 1-ІЙ ШКОЛІ. ДАЛІ «КОЗЯТИНСЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИЩЕ  ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ». ЄВГЕН ХОТІВ НАВЧАТИСЯ ДАЛІ  ТОМУ ВСТУПИВ  ДО ВІННИЦЬКОГО ТРАНСПОРТНОГО ФАХОВОГО  КОЛЕДЖУ.  ПІСЛЯ  ПРОХОДЖЕННЯ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ  ВСТУПИВ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В МІСТІ КИЄВІ .

 

ПОЧАВ СВІЙ ТРУДОВИЙ ШЛЯХ У ЛІНІЙНОМУ ВІДДІЛІ  ПОЛІЦІЇ СТАНЦІЇ КОЗЯТИН. ДАЛІ ПЕРЕЙШОВ ПРАЦЮВАТИ У СТОЛИЦЮ. БУВ УЧАСНИКОМ АТО БРАВ АКТИВНУ УЧАСТЬ У БОЙОВИХ ДІЯХ НА ТЕРИТОРІЇ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ .

 

24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ КОМАНДИР ВЗВОДУ 1 – Ї РОТИ  2 –  ГО БАТАЛЬЙОНУ З ОХОРОНИ ЗОНИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ  1 – ГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ВИШГОРОДСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - ЄВГЕН ЩЕПЕТОВ ЗУСТРІВ НА ПЕРЕДОВІЙ У ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ.

 

ДВА МІСЯЦІ ТОМУ ПО ДОРОЗІ ДОДОМУ ПОПАВ В АВТОТРОЩУ, ЛІКАРІ БОРОЛИСЯ ДО ОСТАННЬОГО ЗА ЙОГО ЖИТТЯ , АЛЕ 19 ЖОВТНЯ СЕРЦЕ ЄВГЕНА ЗУПИНИЛОСЯ.

25 ВЕРЕСНЯ 2024 РОКУ В КОЗЯТИНІ ВІДБУЛОСЯ ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ — ЩЕПЕТОВУ ЄВГЕНУ ОЛЕГОВИЧУ, НА ФАСАДІ ДЕВ’ЯТИПОВЕРХІВКИ, ПО ВУЛ. ГЕРОЇВ МАЙДАНУ, №9. НА ЗАХОДІ БУЛИ ПРИСУТНІ РІДНІ, ДРУЗІ, КОЛЕГИ ЄВГЕНА, А ТАКОЖ ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ. ПРАВО ВІДКРИТИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ НАДАНО МАТЕРІ ОЛЕНІ ТА ХРЕЩЕНОМУ БАТЬКУ  МИХАЙЛУ КОМАРУ. 

    СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ 15 ЖОВТНЯ  ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ НАБОКОВИМ АНАТОЛІЄМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ.

             ПАМ'ЯТАЄМО...

НАБОКОВ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
(26.11.1972-15.10.2023)

СТАРШИЙ СЕРЖАНТ. ГОЛОВНИЙ СЕРЖАНТ 1 МОТОПІХОТНОГО ВЗВОДУ 2 МОТОПІХОТНОЇ РОТИ В/Ч В0829.

НАГОРОДЖЕНИЙ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ "ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ "(ПОСМЕРТНО). ВІДЗНАКОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ».

 Воїн Анатолій Набоков  учасник АТО. У 2015–2016 роках  разом із побратимами боронив українську землю на території Донецької області, тримав оборону біля Новгородського, Калинового, Іванопілля, Зайцевого. За мужність і відданість був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Після важкого поранення та контузії Анатолій отримав хворобу, що згодом забрала його життя. Помер бологічною смертю 15 жовтня 2023 року. Похований на цвинтарі с. Дубові Махаринці, Самгородоцької ТГ, зареєстрований в Козятині.
Він був справжнім воїном — сильним духом, щирим серцем і вірним присязі до останнього подиху.
Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, друзів і всіх, хто знав і шанував його. Вічна слава і шана Герою!
Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті. 

 

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ 15 ЖОВТНЯ  ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ ЗАВІДІНОМ ОЛЕКСАНДРОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ.

             ПАМ'ЯТАЄМО...

ЗАВІДІН ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

(22.01.1984-15.10.2022)

        СОЛДАТ МІНОМЕТНОГО ЗВОДУ  В\Ч А-3425.  

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО). ВІДЗНАКОЮ КОЗЯТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ЗА ГЕРОЇЗМ ТА ПАТРІОТИЗМ» (ПОСМЕРТНО).

     

        ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ НАРОДИВСЯ 22 СІЧНЯ 1984 РОКУ. В СІМ’Ї БУВ ЗІГРІТИЙ ЛЮБОВ’Ю БАТЬКІВ, ТУРБОТЛИВИХ БАБУСІ ТА ДІДУСЯ, ВІН РІС ДОБРОЮ, ВЕСЕЛОЮ ДИТИНОЮ. В 1991 РОЦІ ПІШОВ ДО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ № 4, СЬОГОДНІ ОПОРНИЙ ЛІЦЕЙ. 

        ОДНОКЛАСНИКИ ПАМ’ЯТАЮТЬ ЙОГО ЯК ЧЕСНОГО, ПОРЯДНОГО ДРУГА, ЯКИЙ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ І НЕ ПІДВЕДЕ. 

        ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ 9 КЛАСУ ОЛЕКСАНДР РОЗПОЧАВ НАВЧАННЯ В КОЗЯТИНСЬКОМУ МІЖРЕГІОНАЛЬНОМУ УЧИЛИЩІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ, ЗГОДОМ  ПРАЦЮВАВ НА ЗАЛІЗНИЦІ.  ОДРУЖЕНИЙ, МАЄ ДВОХ СИНІВ ВІТАЛІЯ І ОЛЕКСАНДРА. ОЛЕКСАНДР БУВ ПРЕКРАСНИМ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКОМ, ЧОЛОВІКОМ, ГАРНИМ ЛЮБЛЯЧИМ СИНОМ, БРАТОМ. ДУЖЕ ЛЮБИВ ЖИТТЯ, БУВ ЗАТЯТИМ РИБАЛКОЮ, ЗАВЖДИ ПРИВІТНИМ ДОБРИМ ДО ЛЮДЕЙ.

        26 ЛЮТОГО 2022 РОКУ БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А-3425, ДЕ ПРОХОДИВ СЛУЖБУ СОЛДАТОМ МІНОМЕТНОГО ЗВОДУ.

15 ЖОВТНЯ 2022 РОКУ ПОБЛИЗУ С.НОВОГРЕДНЄВЕ БОРИСЛАВСЬКОГО Р-НУ, ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛ., ПРИ ВИКОНАННІ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ -  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ З НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ ПО ВІДСІЧІ ТА СТРИМУВАННЮ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ, В НАСЛІДОК ВОРОЖОГО ТАНКОВОГО ОБСТРІЛУ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ НЕ СУМІСНЕ З ЖИТТЯМ.

        ГЕРОЯ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ДОРОГУ 19 ЖОВТНЯ,  ПОХОВАНИЙ  НА АЛЕЇ СЛАВИ МІСЬКОГО ЦВИНТАРЯ

                                           СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ 15 ЖОВТНЯ  ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ МОСКАЛЕМ АРТЕМОМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ.

             ПАМ'ЯТАЄМО...

МОСКАЛЬ АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(17.10.2002 - 15.10.2022)

         СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ 1-ГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО ПАТРУЛЬНОГО ВЗВОДУ 1-ОЇ ПАТРУЛЬНОЇ РОТИ ПАТРУЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч 3035.

НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ ІІІ СТЕПЕНЯ" (ПОСМЕРТНО). ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ "ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КОЗЯТИН" (2024)(ПОСМЕРТНО).

АРТЕМ МОСКАЛЬ НАРОДИВСЯ І ВИРІС В ІВАНКІВЦЯХ. ЗАХИЩАВ МОЛОДШИХ І БУВ ДУЖЕ ЩЕДРИМ, СПРИТНИМ І СПОРТИВНИМ.

НА РІЧЦІ ПОЧИНАВ КУПАТИСЯ, ЯК ТІЛЬКИ ЗІЙДЕ ЛІД. НЕ БУЛО ДЛЯ НЬОГО ТАКОГО ДЕРЕВА, НА ЯКЕ Б ВІН НЕ ВИЛІЗ. СЛУЖИТИ ПІШОВ У НАЦІОНАЛЬНУ ГВАРДІЮ. НА СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АРТЕМ МАВ ПОЇХАТИ ДОДОМУ, АЛЕ В НІЧ З 14 НА 15 ЖОВТНЯ ЗАГИНУВ У БОЮ.

ЗА ХОРОБРІСТЬ І ПАТРІОТИЗМ КОМАНДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ, ДЕ СЛУЖИВ АРТЕМ, НАГОРОДИЛО ЙОГО 10-ДЕННОЮ ВІДПУСТКОЮ ДОДОМУ. ТАКИЙ ПОДАРУНОК ВІН МАВ ОТРИМАТИ 15 ЧИСЛА, ЩОБ 17 ЖОВТНЯ СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ВІДЗНАЧИТИ В РОДИННОМУ КОЛІ. ВІН МАВ ПРИЇХАТИ РАЗОМ ЗІ СВОЄЮ КОХАНОЮ ДІВЧИНОЮ ІЗ СЛОВ’ЯНСЬКА. БАБУСІ ЛЮДМИЛІ ТЕЛЕФОНОМ ВІН РОЗПОВІДАВ, ЩО ПЛАНУЄ З НЕЮ ОДРУЖИТИСЯ.

В НІЧ З 14 НА 15 ЖОВТНЯ 2022 РОКУ ВІРНИЙ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ, СТРІЛЕЦЬ 1 ВІДДІЛЕННЯ 2 ПАТРУЛЬНОГО ВЗВОДУ 1 ПАТРУЛЬНОЇ РОТИ ПАТРУЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3035, ЗАХИЩАЮЧИ БАТЬКІВЩИНУ В БОЮ, ПОБЛИЗУ СЕЛА ТЕРНИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ, НЕСУМІСНЕ З ЖИТТЯМ. ЗУСТРІЛА СВОГО ГЕРОЯ ГРОМАДА СЕЛА 18 ЖОВТНЯ О 10-Й ВЕЧОРА ЖИВИМ КОРИДОРОМ З КВІТАМИ, СВІЧКАМИ І ЛІХТАРИКАМИ — ВІД ЛІСНИЦТВА ДО БУДИНКУ ЗАГИБЛОГО ВОЇНА, ЩО НА ВУЛИЦІ НАБЕРЕЖНІЙ. СУСІДИ АРТЕМА НАЗИВАЮТЬ ЙОГО СВОЇМ І ГІРКО ПЛАЧУТЬ.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 СЬОГОДНІ 14 ЖОВТНЯ  ЧЕТВРТА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ ВІТАЛІЄМ  ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ ЛУКОМСЬКИМ .

             ПАМ'ЯТАЄМО...

Лукомський Віталій Володимирович

(04.07.1974 – 14.10.2021)

Старший сержант запасу в/ч пп В 2970, учасник АТО.

Нагороджений: Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

 

Слава Герою! Вічна пам'ять!

                                 

СЬОГОДНІ 14 ЖОВТНЯ  ДРУГА РІЧНИЦЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ

 ІГОРЕМ ЛЕОНІДОВАЧЕМ БОЛДІНИМ.

ПАМ'ЯТАЄМО...

                                  

БОЛДІН  ІГОР ЛЕОНІДОВИЧ

(11.12. 1989 - 14.10.2023)

СОЛДАТ, СТРІЛЕЦЬ – ПОМІЧНИК ГРАНАТОМЕТНИКА 3–ГО ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОГО ВІДДІЛЕННЯ, 3-ГО ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОГО ВЗВОДУ, 6–Ї ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОЇ РОТИ, 2–ГО ДЕСАНТНО – ШТУРМОВОГО БАТАЛЬЙОНУ В\Ч А 0284. 

НАГОРОДЖЕНИЙ: ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (ПОСМЕРТНО).

ВОЇН НАРОДИВСЯ 11 ГРУДНЯ 1989 РОКУ В С. ДУБОВІ МАХАРИНЦІ , ТАМ ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ, ДАЛІ ВСТУПИВ В ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ПРАЦЮВАВ НА СТАНЦІЇ КОЗЯТИН – 1. ВВАЖАВ БЛАГОСЛОВЕННОЮ  ПРАЦЮ НА ЗЕМЛІ. ВСЕ, ЧИМ ЗАЙМАВСЯ,  РОБИВ З ЛЮБОВ’Ю ТА ВІДДАНІСТЮ. У НЬОГО ВСЕ МАЛО БУТИ НА ВІДМІННО.   БУВ ДУЖЕ ВМІЛИМ МАЙСТРОМ ПО ДЕРЕВУ. ДРУЗІ, У ЯКИХ УЖЕ БУЛИ ДІТИ, ЗАПРОШУВАЛИ ЙОГО СТАТИ  ХРЕЩЕНИМ БАТЬКОМ СВОЇХ ДІТЕЙ. ЯКІ Б НЕ ВИНИКАЛИ СКЛАДНОЩІ ТА ПРОБЛЕМИ, ВІН ВСЕ ВИРІШУВАВ САМ.

25 СЕРПНЯ 2023 РОКУ , БУВ ПРИЗВАНИЙ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ. КОЛИ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ  -  НІЧОГО НЕ СКАЗАВ МАМІ, ЩОБ НЕ ХВИЛЮВАЛАСЬ. А 14 ЖОВТНЯ 2023 РОКУ ПОБЛИЗУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ КЛІЩІЇВКА, БАХМУТСЬКОГО РАЙОНУ, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, ОТРИМАВШИ ПОРАНЕННЯ НЕ СУМІСНЕ З ЖИТТЯМ – ЗАГИНУВ.

У ІГОРя ЗАЛИШИЛИСЬ МАМА, СЕСТРА , ПЛЕМІННИК ТА БРАТ – ВІЙСЬКОВИЙ МЕДИК.

ДОБРИЙ ТА  ЩИРИЙ . ПРАЦЕЛЮБНИЙ ТА  ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, ЗАВЖДИ ГОТОВИЙ ПРИЙТИ НА ДОПОМОГУ – ТАКИМ ЙОГО ЗНАЛИ Й НАЗАВЖДИ ЗАПАМ’ЯТАЛИ БЛИЗЬКІ, РІДНІ ТА ДРУЗІ.

СПОКІЙНИЙ І КОМУНІКАБЕЛЬНИЙ, АКТИВНИЙ, ЛЮБИВ РИБАЛКУ ТА  ТВАРИН, СПОВІДУВАВ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ТА А ПОНАД УСЕ ВІН ЛЮБИВ ЗЕМЛЮ, НА ЯКІЙ ВИРІС. 

 

 СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

 

СЬОГОДНІ 14 ЖОВТНЯ ОДИНАДЦЯТА РІЧНИЦЯ  ПАМ'ЯТІ ЗА ГЕРОЄМ ЗЕМЛЯКОМ ОЛЕКСАНДРОМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ МОСКАЛЮКОМ.

ПАМ'ЯТАЄМО...

                                       

                                       

МОСКАЛЮК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

(25 .02.1963- 14.10.2014)

Старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи Вінницького полку Західного ОТО Національної гвардії України.

        Нагороджений: Орденом "За мужність"  III ступеня (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської районної державної адміністрації «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно). Медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно). Нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу» (посмертно). У 2017 році присвоєно звання «Почесного громадянина м. Козятина» (посмертно).

Наш земляк народився в селі Заболотне на Крижопільщині. Там зростав, навчався закінчив із відзнакою Одеський технікум харчової промисловості. Потім проходив строкову службу на Чорноморському пароплавстві. Брав участь у збройному конфлікті на території Анголи (Африка) у складі підрозділу морської піхоти військово-морського флоту, де отримав два поранення та три контузії. Після звільнення в запас закінчив Вінницький педагогічний інститут. Здобув звання майстра спорту з лижних гонок і кандидата в майстри споту з боротьби.

У 1988 році одружився та переїхав жити з родиною в село Вернигородок. Працював учителем до призовної підготовки та фізичного виховання у Зозулинецькій середній школі, але згодом обрав кар'єру правоохоронця. З 1993 року проходив службу в органах міліції, спочатку оперуповноваженим в одному з райвідділів міста Вінниці, згодом - міста Козятина. З 1997 року працював два роки начальником карного розшуку. Водночас отримав юридичну освіту, закінчивши заочно у 1997 році Одеський інститут внутрішніх справ за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" та у 2002 році Київську Національну академію, здобувши повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та кваліфікацію юриста. Після виходу на пенсію певний час займався адвокатською діяльністю, а в останній час працював охоронцем. Дружина Ірина – педагог. Працював адвокатом, захищав права і гідність громадян України, земляків. Виростив сина Богдана, доньку Софійку.

7 серпня 2014 р. був призваний до лав Національної гвардії України. Служив у військовій частині 3008 заступником командира роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом батальйону оперативного призначення вінницького полку НГУ. Направлений у зону АТО на неоголошену війну. Олександр добровольцем пішов захищати свою батьківщину. Дружина просила залишитися. Він вирішив, що як досвідчений військовий,там більш потрібний. Адже, у зоні АТО гинуть молоді і юні хлопці. Земляка збирали у дорогу всім селом, необхідно було придбати надійні, дорогі засоби індивідуального захисту, військову екіпіровку. Дружина захисника Вітчизни Ірина щиро дякувала односельцям і усім добрим людям, котрі долучилися до збору коштів. Сектор служби бійця було місто Сміла. Олександр йшов на поміч 32-му блокпосту у допоміжній колоні.13 жовтня 2014 року підрозділи Збройних сил України та НГУ, що охороняли та обороняли блокпост, опинилися під потужними обстрілами з мінометів, гармат, танків та реактивних систем залпового вогню. Під час спроби прориву до блокпосту колони підкріплення, ворожий снаряд пропалив броню бронетранспортера вибуховою хвилею та в машині вирвало десантні люки, двох військовослужбовців, в тому числі і Олександра, викинуло з БТРа.

14 жовтня, на Покрову, зв’язок з Олександром перервався, і чоловіка оголосили, як зниклого безвісти. Про смерть вінничанина стало відомо лише після того, як наші бійці відійшли до 31-го блокпосту під супроводом сепаратистів. Бійців обстріляли із засідки та знищили усі БТРи та вантажівки. В тому самому бою він і загинув, ставши 50-им вінничанином, який поліг на Донбасі. Згадує про той жахливий день заступник командира частини підполковник Віталій Шум: "Під обстріл потрапили Збройні сили України, Національна Гвардія, десантники. Вижили лише двоє чоловік. Ще двоє безвісти зникли і двоє потрапили в полон. Обстрілювали важкою артилерією, градами, з танків, також були мінометні обстріли. Коли все закінчилося, ми намагалися вийти на перемовини з терористами, щоб забрати тіла загиблих побратимів. Але вони не йшли на контакт".

Син Олександра Богдан Москалюк розповів, що існує друга версія того, як загинув його батько. Ніби батька викинуло із машини, і він ще був живий. Здійснив комусь телефонний дзвінок і сповістив, що закінчилися набої і залишилось лише дві гранати. "Батько вбив ще двох терористів. Відважно та безстрашно вів бій з ними. Не здаючись! До останнього подиху", - каже син. Капітан Національної Гвардії Олександр Москалюк загинув 14 жовтня в бою під м. Сміла на 32 блокпосту.До 27 числа його вважали зниклим. Військові побратими забрали Олександра, після того як домовилися із терористами, щоб ті дали можливість вивезти тіла загиблих героїв з поля бою. Хоронили його всім селом, в останній день жовтня у Вернигородку. Під державний гімн, під потрійним військовим салютом. В скорботі по загиблому воїну родина, громада села, всі, хто його знав…

Справу БАТЬКА-ГЕРОЯ сьогодні продовжує його донька Софія, яка з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах ЗСУ. Зараз вона уже отримала офіцерське звання і мужньо боронить свою Батьківщину.

Наказом командувача Національної гвардії України № 428 від 10 листопада 2014 року Олександра Васильовича навічно занесено до списку особового складу роти оперативного призначення (на БТР) батальйону оперативного призначення Вінницького полку Західного ОТО НГУ.

Указом Президента України №109/ 2015 від 26 лютого 2015 року "за особисту мужність і героїзм виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

8 травня 2015 року нагороджений медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України"(посмертно).

Наказом Міністра внутрішніх справ України № 444 від 16 квітні 2015 року прізвище старшого лейтенанта Москалюка занесено до Книги пам'яті загиблих працівників органів внутрішніх справ України.

Рішенням сесії Козятинської міської ради від 25 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою - нагрудним знаком "За героїзм та патріотизм" та нагрудним знаком Козятинської районної ради "За заслуги перед Козятинщиною"(посмертно).

Рішенням сесії Козятинської міської ради від 04.04.2018 р.№1026-VІІ присвоєно звання “Почесний громадянин міста Козятин” (посмертно) Москалюку Олександру Васильовичу, старшому лейтенанту, заступнику командира роти з виховної роботи Вінницького полку Західного ОТО Національної гвардії України.

4 березня 2016 року на фасаді Вернигородоцької школи відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому жителю села.

СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!